Відгодівля - це нормована годівля тварин, призначених на
М 'ясо.
Для відгодівлі використовують молодняк, який залишається після комплектування основного стада та вибракування дорослих тварин.
Метою відгодівлі є збільшення живої маси тварин, їх вгодованості, забійної маси, поліпшення якості м'яса у короткі строки при економному витрачанні коштів на корми.
Молодняк відгодовують з метою одержання "білої" телятини, звичайної телятини, молодої й "важкої" яловичини. "Білу" телятину одержують при відгодівлі телят від 7-14-денного до 3-4-місячного віку, використовуючи лише незбиране й збиране молоко. Тварини за цей період досягають живої маси 150 кг при забійному виході 60%. Звичайну телятину виробляють, відгодовуючи телят 3-4-місячного віку із середньодобовими приростами понад 900 г із використанням як молока, так і об'ємистих та концентрованих кормів. Молоду яловичину одержують від молодняку обох статей живою масою 350-400 кг у віці до одного року на раціонах, у структурі яких частка концкормів досягає не менше 30%. Важку яловичину виробляють, вирощуючи тварин до живої маси 400-600 кг у віці (як правило) 18-24 міс. При цьому застосовують здебільшого трифазове виробництво: вирощування-дорощування-відгодівля, використовуючи різноманітні дешеві корми, в тому числі нагул худоби на пасовищах та відгодівлю жомом, бардою тощо.
Дорослу худобу відгодовують протягом 80-90 днів, а зяловичини, одержаної від неї, готують перші страви, виробляють консерви й деякі сорти ковбас.
|
|
|
Типи відгодівлі худоби — мають назву залежно від назви переважаючого корму у раціоні (відгодівля на жомі, на барді, на силосі й концкормах тощо).
Технологія вирощування та відгодівлі на м'ясо худоби молочних і молочно-м'ясних порід має свої особливості, оскільки яловичину виробляють різні господарства: ті, що спеціалізуються на вирощуванні та відгодівлі худоби на м'ясо, які спеціалізуються на виробництві молока (за рахунок вибракуваних тварин), ті, що мають багатогалузевий напрям виробничої діяльності. Одні з господарств лише відгодовують тварин, другі вирощують і відгодовують, треті -вирощують до певного віку (6-10 міс), після чого передають на дорощування й відгодівлю.
У господарствах, які виробляють яловичину, розводячи худобу м’ясних порід (шароле, українська м'ясна, абердин-ангуська, герефордська, кіанська, лімузинська, аквітанська), корів не доять, утримують безприв'язно. Телят утримують біля корів або в клітках (між періодами ссання), які обладнують годівницями для підгодівлі концентрованими, грубими та соковитими кормами і мінеральними добавками (за схемою). Після відлучення 6-9-місячний молодняк формують у групи для подальшого дорощування й відгодівлі у базових чи спеціалізованих господарствах. У 12-15-місячному віці тварини повинні досягти живої маси 400-450 кг.
|
|
|
Влітку м'ясних корів із телятами вигідно утримувати на пасовищах, а відлучений молодняк направляти на нагул.
На комплексах для вирощування і відгодівлі молодняку на м'ясо на промисловій основі використовують молодняк, який надходить із спеціалізованих молочних господарств (бички) від 10-20-денного до 13-14 - або 16-18-місячного віку. Також можуть бути варіанти: вирощування телят і дорощувати молодняку від 10-20-денного до 9-12-місячного віку; дорощування й відгодівля від 4-6 до 16-18-місячного віку; відгодівля молодняку та дорослої худоби.
Годівля бугаїв-плідників
Годівля бугаїв-плідників має бути спрямована на забезпечення тривалої статевої активності та високої якості сперми. Не можна допускати як недогодовування, так і перегодовування тварин. Перше негативно впливає на функцію сім'яників та придаткових залоз, а друге — спричинює ожиріння, зниження статевої активності тварин.
Бугаї потребують достатньої кількості протеїну з певним амінокислотним складом. На 1 корм.од. раціону повинно припадати перетравного протеїну у непарувальний період – 100г, при середньому – 125-130г і підвищеному статевому навантаженні – 140г.
|
|
|
Оптимальне цукро-протеїнове відношення - 0,8 : 1.
Обов'язково тварин систематично забезпечують мінеральними речовинами і вітамінами.
Норми годівлі плідників визначають за живою масою і статевим навантаженням.
Оптимальна структура раціонів, %: зимових - 25-40 - грубі корми, 40-50 - концентровані, 25-30 - соковиті; літніх - 15-20 - грубі і соковиті (крім зелених), 35-45 - концентровані, 35-40 - зелені
Значну увагу слід приділяти режиму й техніці годівлі бугаїв. Їх годують тричі за добу з індивідуальних годівниць: вранці - половина добової норми концентрованих і до 70% (за масою) соковитих кормів, частина сіна (2-3 кг); вдень - силос і решта коренеплодів; увечері - концентровані і сіно. Зелених кормів згодовують не більше 5-7 кг за одну даванку.
Бугаї потребують систематичного індивідуального контролю за вгодованістю, живою масою, статевою активністю і якістю сперми Погіршення цих показників є ознакою неповноцінності раціонів.
У годівлі бугаїв не рекомендовано використовувати солому, інші низькоякісні об'ємисті корми, макуху й шроти капустяних (ріпакові), а також водянисті (жом, барда, м'язга) і небілкові синтетичні азотисті добавки (карбамід тощо).
|
|
|
Лекція 9
Тема: Годівля овець
Зміст лекції (анотація)
Біологічні особливості овець. Нормування годівлі і раціони для овець: вівцематок, молодняку, баранів-плідників, овець на відгодівлі.
План лекції
1.Біологічні особливості овець.
2.Годівля вівцематок.
3.Годівля молодняку овець.
4.Годівля баранів-плідників.
5.Відгодівля овець.
Список додаткової літератури
1-Вертійчук А.І., Маценко М.І. Технолога виробництва продукції тваринництва. — К.: Урожай, 1995. — 376 с.
2. Деталізовані норми годівлі сільськогосподарських тварин: Довідник / М.Т. Ноздрін, М.М. Карпусь, В.Ф.Каравашенко та ін./ - К.: Урожай, 1991.- 344 с.
3.Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин / Г.О.Богданов, В.Ф.Каравашенко, О.І.Звєрєв та ін.; За ред Г.О.Богданова. -К.: Урожай, 1986. -488 с.
4.Дьяченко Л.С., Соловйова З.К. Годівля овець. - К.: Урожай 1983.-117с.
5.Дьяченко Л.С., Стороженко В.В. продуктивність вівцематок залежно від структури раціонів // Вівчарство. - К.: 1983- Вил 22.-С.54-57.
6.Модянов А.В. Кормление овец. - М.: Колос, 1978. 225 с.
Мета лекції - зосередити увагу студентів на особливостях живлення і господарського використання овець. Надати допомогу в засвоєнні принципів визначення потреб і нормування годівлі тварин різних статевих і вікових груп та згідно із їхнім фізіологічним станом.
Лекція повинна вирішувати такі основні завдання: спрямовувати навчальну роботу на вивчення студентами видових особливостей овець (види продукції, характер живлення і обміну речовин тощо). Звернути увагу на інформацію, потрібну для визначення норм годівлі і складання раціонів для тварин, що належать до окремих груп виробничого призначення, та на режим і техніку їх годівлі.
Біологічні особливості овець
Господарське значення вівчарства полягає в тому, що його продукція значно різноманітніша, ніж та, яку одержують, наприклад, у скотарстві. Це як сировина для переробної промисловості (вовна, овчини, шкурки ягнят), так і продукти харчування (баранина, сало, і молоко).
Найціннішою продукцією є вовна. За оптимальних умов утримання і годівлі досить ефективне поєднання вовняної і м'ясної продуктивності овець. За м'ясними якостями вівці не поступаються перед великою рогатою худобою. Молочна продуктивність овець суттєво різниться залежно від породи. Так, середні надої вівцематок остфризландської породи за 100 днів лактації можуть досягати 250 кг. Характерна ознака овець - це висока плодючість. Так, вівцематки романівської породи зазвичай народжують за одне котіння двійні, близько 30% їх поголів'я за нормальних умов годівлі народжують по три, чотири і навіть п'ять ягнят за окіт.
Вівці — жуйні (травоїдні) тварини зі складним шлунком. У перших трьох його відділах (рубець, сітка, книжка) шлунковий сік іферменти, що перетравлюють корми, відсутні. Рубець, місткість якого досягає 10-12 л, заселений бактеріями і найпростішими, які беруть активну участь у травленні. Шлунковий сік, що містить соляну кислоту й пепсин, виділяється у сичузі.
У живленні овець багато спільного з великою рогатою худобою. Але за темпами розвитку функції живлення в онтогенезі вівці більш скороспілі. Так, ягнята у 2-місячному віці перетравлюють і засвоюють поживні речовини кормів рослинного походження на рівні дорослих тварин. Вівці значно краще, ніж велика рогата худоба й коні, використовують у своєму живленні пасовищні та грубі корми і можуть задовольнятися пасовищами, непридатними для останніх. Ця здатність зумовлена такими анатомічними особливостями, як тонкі, рухливі губи, гострі вигнуті різці. Тварини вільно поїдають низькорослі трави й підбирають тонкі листочки та навіть насіння і плоди, що осипаються з рослин. Вівці поїдають у 1,5-2,0 раза більше видів рослин, ніж інші травоїдні тварини, що важливо для господарств з великими площами природних кормових угідь. Але вівці вибагливі до якості кормів і чутливі до різноманітності та повноцінності раціонів. Цю залежність слід брати до уваги у тому разі, коли кормова база створюється за рахунок польового кормовиробництва.
Вівці гірше, ніж велика рогата худоба, перетравлюють корми, багаті на клітковину, але з розрахунку на 1 кг приросту живої маси споживають порівняно менше поживних речовин, оскільки мають краще розвинений і більший за відносним об'ємом травний канал.
Цим тваринам притаманна саморегуляція черговості використання поживних речовин на забезпечення діяльності головних систем (центральна нервова, кровообіг, розмноження та ін.). В останню чергу поживні речовини використовуються на ріст вовни. Вони розподіляються за органами і тканинами відповідно до ступеня інтенсивності обмінних процесів, які у них відбуваються. Якщо рівень живлення упродовж тривалого часу нижче підтримуючого, нормальна діяльність найважливіших органів забезпечується шляхом використання енергії і білка життєво менш важливих тканин: спочатку жирової, м'язової, кісткової, а потім - вовни (особливо за нестачі протеїну). І навпаки — за оптимальних умов годівлі поживні речовини надходять у вовну лише у разі повного забезпечення потреб усіх життєво важливих систем, органів і тканин.
Отже, якість вовни найбільш залежна від умов годівлі тварин. Особливо ця залежність проявляється у вівцематок протягом останньої третини періоду кітності та перших днів лактації, коли з причини нестачі поживних речовин ріст вовни призупиняється і на ній утворюються "перехвати" (голодна тонина). Оскільки основним білком вовни є кератин, що містить 2,5-5,5% сірки, для овець характерний інтенсивний обмін цього елемента і відповідна потреба у ньому. У цьому разі знижується швидкість росту вовни й живої маси молодняку. Тому годівлю овець слід контролювати за сіркою вцілому та за сірковмісними амінокислотами (метіоніном і цистином) зокрема.
Недостатня за рівнем і неповноцінна годівля пригнічує розвиток тварин, погіршує їхню життєздатність та стійкість проти захворювань, знижує продуктивність (м'ясна, молочна, вовняна).
Для овець характерні висока плодючість і скороспілість. Від 100 вівцематок за оптимальних умов утримання й годівлі одержують 120-130 ягнят. У овець чітко виражена сезонність статевої активності. Вони мають відносно короткий період кітності - 140-155 днів. Живуть ці тварини 15-18 років, а період їх господарського використання -7-8 років. Для овець характерні добрі нюх і слух, але вони погано бачать.
Вівчарство в Україні розвивається за такими виробничими напрямами: вовняно-м'ясний, м'ясо-вовняний, смушковий, вовняно-м'ясо-молочний.
Годівля вівцематок
Годівля вівцематок повинна забезпечувати їхню високу плодючість і молочність, а також вовняну продуктивність.
Потреба вівцематок у поживних речовинах залежить від живої маси та фізіологічного стану у періоди від відлучення ягнят до кінця парувальної компанії, кітності, підсосу.
Підготовку до осіменіння розпочинають за 1,5-2,0 міс до нього. Під час осіменіння вівцематки повинні мати заводську кондицію. Повноцінна годівля у ці місяці є однією з основних умов збільшення кількості дозрілих фолікул і зародків. Високої плодючості вівцематок досягають випасанням їх у період підготовки та осіменіння на молодій зеленій траві, багатій на протеїн, каротин і вітамін Е. Крім зелених кормів, цим тваринам згодовують по 0,2-0,3 кг концентрованих, а за нестачі перших — по 1,5-2,0 кг буряків на одну голову за добу.
Вівцематки, що не запліднилися, приходять в охоту через 16-21 днів і їх осіменяють повторно.
Починати осіменяти овець у господарствах півдня України рекомендується в першій половині вересня, а в зонах Лісостепу і Полісся - в серпні-вересні. Це дає можливість при розведенні овець м'ясо-вовняного напряму відгодовувати і здавати на м'ясо молодняк у рік його народження й одержувати додаткову кількість вовни.
Повноцінна годівля кітних вівцематок - важлива умова одержання життєздатного приплоду та його збереження. При незадовільній годівлі ягнята народжуються слабкими, а вівцематки стають маломолочними. Потреба кітних вівцематок у поживних речовинах неоднакова у різні періоди кітності. Найінтенсивніше плід розвивається у другий період вагітності (останні 2 місяці), тому потреба тварин в енергії і перетравному протеїні збільшується відповідно на 40-50 і 50-60%. Потреба у фосфорі й кальції зростає у 2 рази.
У першу половину кітності вівцематкам згодовують солому, менш поживне сіно, силос і невелику кількість концентрованих кормів. У другу половину у складі раціонів збільшують частку високоякісного сіна та концкормів.
Проведення окоту потребує поєднання повноцінної годівлі вівцематок з правильним утриманням і дбайливим доглядом. Для окоту відводять найтеплішу, без протягів, добре освітлену - східну або південнозахідну частину кошари. У ній із переносних дерев'яних щитів завдовжки 15 і завширшки 1 м обладнують клітки для утримання вівцематки з приплодом у перші один-три дні після окоту. На великих вівчарських фермах обладнують оцарки на 40 вівцематок, перегороджуючи їх щитами на чотири відділення (по 10 вівцематок). У них вони народжують ягнят і перебувають з ними 5-7 днів.
За 1-2 дні до окоту вим'я у вівцематок значно збільшується. Перед окотом тварина непокоїться, підгрібає підстилку, часто лягає. Окіт триває до 30 хв.
Потреба підсисних вівцематок у кормах зумовлена молочністю й кількістю ягнят у приплоді. Чим вища молочність, тим інтенсивніший обмін енергії іречовин. Рівень годівлі повинен бути достатнім для збереження їхньої вгодованості та нормального росту вовни.
Основним кормом для підсисних вівцематок у перші дні після окоту є доброякісне сіно бобових, пшеничні висівки та вівсянка. На повний раціон їх переводять поступово (протягом першого тижня) з метою запобігання маститам і розладам травлення. У зимовий (стійловий) період їм згодовують сіна - 1,0-1,5 кг, соломи - 0,3-0,5 кг, силосу 3-4 кг, концентрованих кормів - 0,3-0,5 кг на одну голову за добу.
Влітку основний корм вівцематок - це трава, їх випасають на природних або культурних пасовищах чи згодовують зелені корма з годівниць ( 7-10 кг на голову за добу), забезпечують водою, у підсисних вівцематок потреба у воді у півтора раза більша, ніж у кітних і холостих.
Годівля молодняку овець
Годівлю молодняку овець потрібно організувати так, щоб забезпечити відтворення стада й високу ефективність галузі вівчарства в цілому.
Вирощування ягнят.Ягня у перші дні після народження ссе матір 20-22 рази за добу. Через три-чотири тижні підсисного періоду молоко матері не може повністю забезпечити їх потребу у поживних речовинах. Тому молодняк привчають до поїдання кормів рослинного походження.
Із 7-8-денного віку ягнят привчають до поїдання сіна і концентрованих кормів. З цією метою в оцарках обладнують "їдальні" для молодняку, де розміщують риштаки для сіна й годівниці для концентрованих кормів та мінеральних добавок. Використовують пшеничні висівки, плющений овес і дрібно протерту макуху, кісткове борошно або крейду ( по 5 г на одну голову за добу), сіль кухонну. Сіно згодовують без обмежень.
Відлучають ягнят від вівцематок у віці 3-5 міс, коли вони досягнуть живої маси 16-20 кг. При цьому формують отари молодняку з урахуванням статі, віку і розвитку тварин. Після відлучення баранчиків і ярочок пасуть окремо, щоб запобігти передчасному паруванню. Розмір отар не повинен перевищувати 350-400, а з 7-8-місячного віку - 700-800 голів.
У 4,0-4,5-місячному віці баранчиків доцільно каструвати. Це сприяє їх швидкому нагулу і підвищенню якості баранини.
Годівлю молоднякупісля відлучення організовують з урахуванням статі, віку, живої маси та приросту, господарського призначення і вовнової продуктивності. Особливу увагу слід приділяти годівлі племінного молодняку. Для нього необхідно виділяти кращі пасовища з обов'язковою підгодівлею концентрованими кормами (по 350-400 г на одну голову за добу).
У зимовий період у годівлі молодняку використовують високоякісне сіно, силос, сінаж, концентровані корми та кормові добавки.
Добовий раціон для ярок 8-12-місячного віку може бути таким : сіно степове — 0,2 кг; сіно бобове — 0,4 кг; силос кукурудзяний - 2,5 кг; концентровані корми - 0,3 кг; знефторений фосфат -5г.
Годівля баранів плідників
Годівля баранів-плідників має бути спрямованою на забезпечення високих показників статевої активності, спермопродуктивності та вовнової продуктивності.
Баранів-плідників починають готувати до парувального сезону за 2 міс, оскільки спермагенез триває 45-50 днів. Баранів використовують не тільки для відтворення стада, а й для одержання великої кількості вовни. Тому годівля має бути достатньою за енергією, протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами.
Нормують годівлю плідників виходячи з їхньої живої маси, віку, статевого навантаження, породи і напряму продуктивності.
Орієнтовний добовий раціон для плідника у стійловий період: сіно - 1,0-1,5 кг, соковиті корми - 2,5-3,0 кг, концентровані - 0,5-0,8 кг, сінаж - 2,5-3,0 кг; у пасовищний - зелена маса бобових - 8-12 кг, концентровані корми - 0,5-0,6 кг. Сприятливо впливає на здоров'я, продуктивність і ефективність племінного використання випасання баранів на пасовищі.
Особливо цінних племінних плідників-полішнувачів із метою інтенсивного і тривалого використання необхідно годувати за індивідуальними нормами із застосуванням у складі раціонів кормів тваринного походження (збиране молоко, курячі яйця).
Відгодівля овець
Відгодівля овець ґрунтується на інтенсивному вирощуванні молодняку. Відгодовують надремонтний молодняк і вибракуваних тварин.
Найдешевша відгодівля - нагул, який триває 2,5-4,0 міс. До середини літа на нагул ставлять валахів різного віку, з другої його половини - вибракуваних вівцематок, а також надремонтний молодняк.
При нагулі дорослих овець зелена маса пасовища може бути єдиним кормом (7-8 кг на одну голову за добу). За низької поживності трави у період нагулу тварин можна підгодовувати концкормами (0,3-0,5 кг на голову за добу).
Найефективніший нагул овець тоді, коли отари формують за віком, статтю і вгодованістю. Отари формують по 800-1200 голів. Якщо нагул проводять на багаторічних культурних пасовищах, то середньодобовий приріст живої маси може досягати 200 г на одну голову.
Застосовують також і стійлову відгодівлю овець. Дорослим тваринам у літній період згодовують по 5-6 кг зеленої маси і 0,4-0,5 кг концентрованих кормів на одну голову за добу. В осінній період відгодовують в основному вибракуваних вівцематок вводячи до складу раціонів значну кількість соковитих, а також грубі та концентровані корми.
Незалежно від системи утримання, тварини повинні бути забезпечені питною водою та мати вільний доступ до кухонної солі.
З метою одержання високих приростів живої маси та баранини високої якості у вівчарських господарствах застосовують інтенсивнау відгодівлю молодняку (асканійська, цигайська та інші породи). У віці 6-8 міс (жива маса 35-40 кг) їх можна реалізовувати на м'ясо. Але у цьому разі в структурі раціонів частка концентрованих кормів має досягати 30-35%, грубих — 15-20, соковитих — 50-55%.
На інтенсивну відгодівлю, яка триває 3-4 міс, ягнят ставлять у 3-4-місячному віці.
При помірній відгодівлі молодняк зимових окотів після відлучення від вівцематок випасають або згодовують йому зелену масу, концентровані, а потім соковиті корми з таким розрахунком, щоб до кінця пасовищного періоду у 8-9-місячному віці тварини досягай живої маси 50-55 кг.
Лекція № 10
Тема: Годівля свиней
Зміст лекції (анотація)
Біологічні та господарські особливості свиней. Нормування годівлі свиней різних груп виробничого призначення. Типи годівлі, раціони, режим і техніка годівлі свиней.
План лекції:
1.Біологічні та господарські особливості свиней.
2.Годівля свиноматок.
3.Годівля молодняку свиней.
4.Годівля кнурів-плідників.
5.Відгодівля свиней.
Список додаткової літератури
1. Белоус А.М., Конник К.Т. Физиологическая роль железа. - К.: Наук. думка, 1991. - 103 с.
2. Вертійчук А.І., Маценко М.І. Технологія виробництва продукції тваринництва. - К.: Урожай, 1995. - 376 с.
3. Годівля сільськогосподарських тварин / В.Я. Максаков, М.І.Мосолов, О.І. Бондарев та ін. - К.: Урожай, 1987. - 168 с.
4. Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин / Г.О.Богданов, В.Ф. Каравашенко, О.І. Звєрєв та ін.; За ред. Г.О.Богданова. - К.: Урожай, 1986. - 488 с.
5. Карелин А.И. Анемия поросят. - М.: Россельхозиздат, 1983. - 165с.
6. Медвєдєв В.О. Підвищення м'ясності свиней. — К.: Урожай, 1976. - 80 с.
7. Ноздрин Н.Т., Мысик А.Т. Обмен веществ й энергии у свиней. - М.: Колос, 1975. - 239 с.
8. Прогресивні технології виробництва свинини / І.І. Ступак, В.О. Медвєдєв, С.І. Сердюк та ін.; за ред. І.І. Ступака. — К.: Урожай, 1988. - 168 с.
9.Свинарство і технологія виробництва свинини / В.І.Герасимов, В.П. Рибалко, Л.М. Цщюрський та ін. - К.: Урожай, 1996.-352с.
10.Солун А.С. Обмен веществ й протеиновое питание растущих свиней / Сельское хозяйство за рубежом. Серия животноводство. - 1973,№ 7.-С. 33-37.
11. Тепера Н.М. Питание свиней: Пер. с англ. — М.: Агропромиздат, 1987. - 287 с.
12. Томмэ М.Ф., Городецкий А.А. Потребность свиней в витаминах. - М.: ВНИИТЗИ сельхоз МСХ СССР, 1977. - 60 с.
Мета лекції — спрямувати навчальну роботу на більш глибоке і детальне засвоєння студентами понять про біологічні і господарські особливості свиней, принципи нормування та типи годівлі.
Лекція повинна вирішувати такі основні завдання: допомагати студентам у вивчені питань стосовно ролі годівлі у забезпеченні нормальної життєдіяльності і високої продуктивності свиней різних груп виробничого призначення. Звернути увагу студентів на особливості в організації повноцінної годівлі свиноматок (залежно від фізіологічного стану), молодняку різного віку, кнурів та тварин на відгодівлі.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 43; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!