Здатність кормів забезпечувати організм тварини в жирах та незамінимих жирних кислотах називають жировою поживністю.
Жирами називають різнородні у хімічному відношенні речовини з загальними фізико – хімічними властивостями. Жири нерозчинні у воді, але розчиняються в органічних розчинниках (бензолі, бензині, ефирі та ін.). В зоотехнічному аналізі сирий жир визначаються як ефірний екстракт. В ефірі розчиняються нейтральний жир та споріднені йому речовини, такі, як жирні кислоти, пігменти (каротин, хлорофіл та ін.), вітаміни А, D, E, K, воски, смоли, фосфатиди, стерини, ефірні масла, статаві гормони.
Нейтральні жири утворюються шляхом поєднання жирних кислот з триатомним спиртом – гліцерином.
Властивості жирів залежать від властивостей жирних кислот. Жирні кислоти, що входять до складу жирів, поділяються на насичені та ненасичені. В тваринних запасних та тканинних жирах містяться насичені вищі (С16) – пальмітинова та стеаринова кислоти. В жирі молока багато нижчих (С4 – С12) насичених жирних кислот – масляної, каприлової, миристинової та ін. З ненасичених жирних кислот в тваринних жирах розповсюд-жена олеїнова кислота. Рослинні масла переважно складаються з ненасичених жирних кислот.
Головним джерелом надходження жирів в організм тварини є жири кормів. Вміст жирів у листках трав складають 5 - 10 відсотків від загальної кількості сухої речовини, у траві культурних злакових пасовищ - 5 - 6 % від сухої речовини, у бобово-злакових- 4 - 5 % . На злакових пасовищах, де не вносять добрив, вміст жиру в траві не перевищує 3,8 %.
|
|
|
У складі жирів більшості комбікормів головним компонентом є фосфоліпіди і тригліцероли. Інші класи подані в меншій кількості і розподілені приблизно рівномірно.
Серед жирних (карбонових) кислот в годівлі тварин нормується та контролюється 3 кислоти, що названі незамінимими-лінолева, ліноленова та арахідонова, поскільки вони не синтезуються в організмі і повинні надходити з кормами. Вони являються компонентами та каталізаторами вуглеводно-жирового обміну, ліпідного обміну, а також виконують важливу роль в інших біологічних процесах.
Останнім часом ці кислоти причисляють до групи жиророзчинних вітамінів і в фізіологічно зумовленому співвідношенні названі вітаміном F. Це лінолева, ліноленова та арахідонова жирні поліненасичені кислоти. Основними джерелами незамінимих жирних кислот є рослинні корми, а також препарат “Тетравіт”, до складу якого входять вітаміни А, Д, Е, F.
Сирий жир коренеплодів в основному представлений воскоподібними речовинами, тому про забезпечення тварин жиром не можна судити тільки по ефірній витяжці, не враховуючи виду корму .
Важливо також визначити жирнокислотний склад і класи ліпідних сполучень, тому що найбільша кількість енергії закладена в жирних кислотах, що легко засвоюються тваринним організмом.
|
|
|
Зерно кукурудзи, пшениці, ячменю, жита, вівса, насіння льону та інших культур складають основу концентрованих кормів в раціонах жуйних тварин. Кількість жирів у них коливається в широких межах, а в якісному відношенні вони складаються в основному з триглицеридів, в яких переважають ненасичені жирні кислоти групи С18, особливо ліноленова кислота.
Жири включаються до складу раціонів жуйних тварин також з соняшниковою, бавовниковою та іншими макухами. Заміна макухи шротом негативно відбивається на продуктивності тварин, зокрема на продуктивності корів - знижується удій на 18% при збільшенні витрат кормових одиниць на 23 %.
Жир корму, як і вітаміни, необхідний при високому рівні живлення тварин як концентрована форма хімічної енергії (в одиниці маси жиру надходить орієнтовно удвічі більше енергії, ніж в інших органічних поживних речовинах).
Здатність корму забезпечувати тварин легкоферментую-чими вуглеводами та клітковиною називають вуглеводною поживністю.
Вуглеводи представляють групу поживних речовин, що найбільш широко приймає участь в обміні речовин, яка необхідна для більшості обмінних реакцій в організмі тварин, зокрема для забезпечення організму енергією, синтезу жиру тіла, для переамінування амінокислот. В результаті цих перетворень звільнюється тепло, більша частина якого використовується для підтримання температури тіла тварин. У складі тіла тварин вуглеводи містяться в незначній кількості (у формі глюкози та глікогена) головним чином як структурні елементи, а також як складові частини деяких біологічно активних речовин (ферментів, гармонів, імунних тіл).
|
|
|
Всі вуглеводи кормів діляться на дві великі групи - прості вуглеводи, нездатні до гідролізу, і складні, що гідролізуються до простих.
Важливе значення має крохмаль, як резервний матеріал рослин, він накопичується у великих кількостях (до 60-70% від сухої речовини) в насінні, плодах та бульбах. Мало крохмалю в стеблах та листях - біля 2%. Особлива форма крохмалю - інулін - в великих кількостях виявлена в бульбах топінамбуру - земляної груші.
Цукри в рослинних кормах містяться у вигляді моносахаридів (глюкоза, фруктоза) і дісахаридів (мальтоза, тростниковий цукор). Цукри накопичуються у великих кількостях (до 22%) у вигляді резервних речовин в коренях цукрового буряку, моркви і в рослинах сорго. До 13% цукру міститься в сухій речовині молодих злакових трав. Єдиний представник цукрів тваринного пожодження - лактоза (молочний цукор).
|
|
|
Пентозани - проміжні продукти синтезу клітковини в рослинах. Найбільший їх вміст виявлено в соломі та сіні.
Особливе значення серед усіх вуглеводів для с.-г. тварин має клітковина (целюлоза). Тварини безпосередньо не здатні перетравлювати клітковину, так як ферменту, що розцеплює її у них немає. Він міститься у нижчих організмів - грибів, плісеней, бактерій і т.д. У жуйних тварин мікроорганізми передшлунків, особливо рубця, перетравлюють клітковину із зброжуванням до жирних кислот (оцтової, пропіонової, масляної, оксімасляної, молочної, янтарної) та інших продуктів (метан, вуглекиский газ, водень). Крім того, клітковина забезпечує нормальну перестальтику кишечника. З віком рослин клітковина пропитується інкрустуючими речовинами (лігніном) і поживна цінність рослин різко знижується. Крім того, наявність великої кількості клітковини в кормах негативно впливає на перетравність інших поживних речовин, що містяться в цьому кормі.
Найбільш високий вміст клітковини у стеблах (наприклад в соломі злакових він досягає до 45%), менше в листях і ще менше в насінні, плодах, бульбах, коренях (наприклад в коренеплодах біля 1% і менше).
В зв’язку з цим в практиці годівлі тварин різних видів існує обмеження споживання клітковини відносно сухої речовини. Так, в раціонах дорослих корів, вміст клітковини не повинен перевищувати 25-27% від сухої речовини, в раціонах свиноматок 7-14% (в залежності від фізіологічного стану), коней - 14-16%.
Але недостатній рівень грубоволокнистої клітковини в раціонах негативно впливає на роботу травного апарату тварин, а у лактуючих самиць знижується жирність молока. Основним попередником молочного жиру є оцтова кислота, яка синтезується при зброжуванні пентозанів, що утворюються при перетравленні мікрофлорою грубоволокнистої клітковини.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 34; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!