Фактори, що впливають на перетравність поживних

Речовин кормів

На перетравність кормів впливає багато факторів, серед яких найбільше значення мають вид та вік тварин, об'єм раціону, його склад, підготовка кормів до згодовування, режим і техніка годівлі.

Визначення продуктивної дії кормів

Обмін речовин і енергії (метаболізм) в організмі тварин являє собою сукупність таких взаємопов'язаних процесів, як асиміляція (анаболізм) та дисиміляція (катаболізм).

Він перебігає у три стадії: у першій стадії під дією мікрофлори ферментів травного каналу складні хімічні компоненти корму розщеплюються до більш простих, низькомолекулярних сполук (травлення). Наприклад, білки - до амінокислот, жири - до жирних кислот і гліцерину, вуглеводи - до маноз (гексоз, пентоз). У другій

(проміжній) продовжується ферментативне розщеплення продуктів, що утворилися у першій стадії, до піровиноградної кислоти й ацетилкоензиму А. Останні зумовлюють обмінний зв'язок між вуглеводами, ліпідами і амінокислотами. У третій стадії відбувається окислювальний розпад усіх "харчових" молекул до діоксиду вуглецю та коферментів, що залучаються до дихального ланцюга з виділенням енергії (цикл Кребса). У цій стадії утворюються також низькомолекулярні сполуки - попередники для біосинтезу більш складних хімічних сполук.

Для оцінки характеру обміну речовин і енергії визначають основний обмін, що характеризується мінімальною кількістю енергії, необхідною організму при повному спокої (підтримуюча годівля).

Пристосування рівня обміну речовин до потреб організму здійснюється регуляторними системами, які включають автоматичне регулювання внутрішнього середовища клітини, — ендокринною і нервовою. Порушення обміну речовин у тварин найчастіше виникають у періоди найвищого фізіологічного напруження життєдіяльності організму (вагітність, роди, лактація, ріст). У сільськогосподарських тварин можуть виникати порушення білкового, вуглеводного, водно-електролітичного, мінерального і вітамінного обміну (частіше спостерігається патологія кількох видів обміну речовин: білково-вуглеводного, вуглеводно-жирового, вітамінно-мінерального).

Перетравні поживні речовини у більшості всмоктуються, піддаються подальшій "переробці" і використанню в організмі дня компенсації втрат, пов'язаних з життєдіяльністю тварини (витрачання тканин при нестачі корму чи їхній приріст і нагромадження резервів за його надлишку). Раціональна годівля передбачає, як правило, зниження втрат у сечі, метані, диоксиді вуглецю, теплоті та підвищенні рівня утворення молока, приросту тканин, а також нагромадження резервів.

Вивчається обмін речовин в організмі тварин у фізіологічних дослідах. Співставляючи надходження речовини з її втратою, знаходять баланс. За цим же принципом знаходять баланс енергії, еквівалентної нагромадженню або руйнуванню тканин (нагромадження чи втрати білка і жиру) в організмі.

За методом балансу вивчається і обмін мінеральних речовин.

Баланс азоту є показником (індикатором) обміну протеїну у організмі тварин. Відомо, що азот надходить в організм тільки у складі протеїну корму, а виділяється з калом, сечею і продукцією (молоко, яйця) та є складовою частиною приросту маси тіла. У незначній кількості азот втрачається з волосом, епітелієм шкіри (ці втрати при складанні балансу не враховуються):

N корму = N калу + N сечі + N виділеної продукції ± N вікладений в тілі.

За кількістю відкладеного в тілі азоту визначають кількість синтезованого білку. В білках тіла тварин міститься в середньому 16% азоту. Тоді:

Синтезовано білку = ( N відкладений х 100) : 16

Баланс вуглецю - показник, що характеризує обмін усіх органічних речовин в організмі тварин. Надходить вуглець з кормом у складі усіх органічних речовин, а виділяється, крім тих шляхів, що і азот також у процесі дихання (СО₂) і з кишковими газами (СH₄ та ін.):

С корму = С калу + С сечі + С газів + С виділеної продукції ± C приросту;

Частина відкладеного в тілі вуглецю входить до складу білку в кількості 54,5%. Тобто:

С в білку = (синтезовано білку : 100) х 54,5

Решта вуглецю використовується в організмі на синтез жиру, в якому міститься 76% С. Тобто:

Синтезовано жиру = (С відкладений – С в білку) : 76 х 100

Респіраційна камера відкритого типу для проведення

балансових дослідів

Баланс азоту і вуглецю буває позитивним, від'ємним та нульовим, залежно від рівня надходження до організму і виділення з нього.

Наприклад, нульові баланси азоту можуть бути як при недостатніх, так і достатніх (та навіть надлишкових) рівнях надходженнях протеїну з кормами. Таке явище пояснюється обмеженою здатністю дорослих тварин до синтезу білків в організмі. Позитивний баланс азоту повинен бути у тих тварин, які ростуть, або відновлюють білки витрачені з певних причин раніше (характер годівлі тощо). Від’ємний баланс може спостерігатись у хворих та старіючих тварин, у лактуючих самиць в першу третину лактації, у тяжко працюючих коней при недостатній годівлі і т.д.

Таким чином за балансом азоту і вуглецю визначають кількість білку і жиру синтезованого в тілі і виділеного з продукцією, тобто продуктивну дію корму. Для визначення продуктивної дії корму в одному показнику синтезований білок перераховують в умовний жир за їх калорійністю, тобто:

Умовний жир, г = (білок, г х 5,7ккал) : 9,5ккал;

Загальний показник виражають підсумовуючи справжній і умовний жир, що характеризує продуктивну дію корму.

Баланс азоту і вуглецю

	Азот (г)	Вуглець (г)
Прийнято з кормом	393,6	6944,28
Виділено з калом	124,8	2545,82
Виділено з СН₄	-	211,98
Виділено з СО₂	-	2579,10
Виділено з сечею	144,41	105,98
Засвоєно	124,39	1501,40
Виділено з молоком	110,30	1365,34
Баланс	+14,09	+136,06
Синтезовано білку = (14,09 х 100) : 16,67 = 84,5 г
Витрачено С на синтез білку = (84,5 х 52,54) : 100 = 44,40 г
Залишилось С на синтез жиру = 136,06 – 44,40 = 91,66 г
Синтезовано жиру = (91,66 х 100) : 76,5 = 119,8 г
Перерахунок білку в жир = 84,5 х 5,7 : 9,5 = 50,7 г
Сума умовного жиру = 119,8 + 50,7 = 170,5 г

Більш узагальнений показник продуктивної дії корму отримують вивчаючи баланс енергії в організмі тварин.

Е корму = Е калу + Е сечі + Е газів + Е теплопродукції +

Е продукції ± Е відкладена в тілі;

Лекція 4

Тема: Оцінка загальної (енергетичної) поживності кормів

Зміст лекції (анотація)

Системи оцінки енергетичної поживності кормів - в термах Армсбі, в крохмальних еквівалентах О.Кельнера, у вівсяних кормових одиницях та за вмістом обмінної енергії. Схема обміну енергії.

План лекції

1. Оцінка енергетичної поживності кормів за їх продуктивною дією .

2. Способи (прямий і непрямий) визначення енергетичної поживності кормів. Обмінна енергія.

Список додаткової літератури

1.Дмитроченко А.П. Система сбаласированого кормления и оценки энергетической питательности рационов. Л. - :Пушкин, 1974. - 34 с.

2 Ленинджер А. Биохимия. - М.: Мир, 1976. - С. 957

3. Методические рекомендации по нормированию энергии в кормлении крупного рогатого скота. Харьков. Науч.-иссл. ин-т животноводства Лесостеп. й Полес. УССР., 1989.

4 . Ноздрин Н. Т., Мысик А.Т. Обмен веществ й энергии у свиней. - М-: Колос, 1975.-С. 240

5. Пшеничный П.Д. Калорийность корма - В кн.:Укр с.-х. энцикл. т. 2, - М., 1971.-102с.

6. Пшеничний П.Д. Кормова норма. - В кн.: Укр. с.-г. енцикл., т. 2, К., 1971.-С. 187

7. Пшеничний П.Д. Кормова одиниця. - В кн.: Укр. с.-г. енцикл., т. 2, К., 1971.-С. 187.

8. Энергетическое питание сельськохозяйственных животных. -
Научные труды ВАСХНИЛ. - М.: Колос, 1982. - С. 184

Під загальною (енергетичною) поживністю кормів підрозумівають властивість корму забезпечувати потреби тваринного організму в енергії.

Первинним показником поживності корму може бути його хімічний склад. Якщо в кормі багато води, чи низькоперетрав-ної клітковини - корм напевне буде низькопоживним, навпаки, корми багаті жиром, крохмалем та цукрами мають високу загальну поживність. Але з розвитком тваринництва з”явилась необхідність оцінювати поживність кормів в конкретних показниках за якими можна було б заміняти один корм еквіва-лентною кількістю іншого, планувати кормо-виробництво, нормувати годівлю тварин.

Початок вчення про поживність кормів запровадив німецький агроном Альбрехт Теєр, котрий в 1810 році опублікував таблиці заміни одних кормів іншими за «сінними еквівалентами»: за 1 «сінний еквівалент» А. Теєр запропонував прийняти вміст водорозчинних речовин в 1 фунті лучного сіна. Це була занадто примітивна і некоректна система оцінки поживності кормів. Співвітчизник А.Теєра Еміль Вольф довів недосконалість «сінних еквівалентів». Бурхливий розвиток хімії, біохімії, фізіології давав дослідникам нові розуміння взаємодії тваринного організма з поживними речовинами. Було встановлено, що органічні сполуки кормів в шлунково-кишковому тракті тварини піддаються гідролітичному ферментативному розщепленню до найпростіших сполук, здатних всмоктуватись в стінку кишечника та потім розноситись кров’ю по всьому організму. Вивчаючи вміст в кормі протеїну, жиру, клітковини та БЕР, згодувавши відому кількість корму піддослідній тварині та вивчивши вміст неперетравлених речовин в калі, за різницею розраховують їх кількість, що всмокталась в кишечнику, тобто перетравилась. Е. Вольф провів численні досліди по вивченню перетравності поживних речовин різних кормів. В 1874 році він запропонував новий метод порівняльної оцінки поживності кормів за сумою перетравних поживних речовин (СППР).

Але перетравні поживні речовини не повнісю використовуються організмом і рівень їх використання з різних кормів не одинаковий. Тож виникала необхідність більш надійної оцінки поживності кормів. Слідуючим кроком була оцінка кормів за їх продуктивною дією, яка може бути встановлена за результатами балансових дослідів, зокрема за балансом азоту і вуглецю, або за балансом енергії.

Метод балансу енергії використав Генрі Армсбі. В Сполучених Штатах він збудував біокалометр і помістивши в нього дорослого вола, вивчав баланс енергії і вираховував скільки енергії відкладається в організмі вола, якому згодували різні корми. За результатами балансових дослідів Армсбі розробив систему розрахунків кількості відкладеної в організмі енергії різних кормів. Для зручності він запропонував прийняти за одиницю загальної поживності 1000 ккал відкладеної (продуктивної) енергії, а саму одиницю назвав термом. В 1903 році Г. Армсбі опублікував таблиці поживності основних кормів в термах.

Одночасно з Г. Армсбі в Німеччині балансові досліди з дорослим волом проводив німецький вчений Оскар Кельнер. В респіраційній камері він вивчав баланс азоту і вуглецю в організмі вола при згодовуванні зверх підтримуючого раціону окремі «чисті» поживні речовини - білок пшеничного зерна, олію арахісу, оброблену кислотою і лугом житню солому та крохмаль із картоплі - і вираховував скільки жиру відклада-ється в організмі вола за рахунок 1 кг «чистих» перетравних речовин. За одиницю поживності О. Кельнер запропонував прийняти продуктивну дію 1 кг перетравного крохмалю, що дорівнювала 248 г відкладеного жиру і назвав оденицю «крохмальним еквівалентом». Поживність окремих кормів він вираховував перемножуючи кількість перетравних протеїну, жиру, клітковини та БЕР на відповідні коефіцієнти жиро-утворення і суму жироутворення порівнював з «крохмальним еквівалентом», тобто ділив на 248. В 1905 році О. Кельнер опублікував таблиці поживності основних кормів в крох-мальних еквівалентах та свою систему розрахунків поживності кормів.

В дореволюційній Росії, як і у всій Европі, користувались таблицями О. Кельнера, але з приходом Радянської влади від учених уряд вимагав розробити нову радянську кормову одиницю. Цю роботу було доручено групі вчених на чолі з Емілєм Анатолієвичем Богдановим. Радянська кормова одиниця була розрахована через продуктивну дію 1 кг вівса в «крохмальних еквівалентах» і тому принципово не відрізнялась від останнього, проте в 1923 році вона була офіційно затверджена в якості одиниці оцінки поживності кормів Наркомземом РРФСР.

Радянська (вівсяна) кормова одиниця - це одиниця оцінки загальної поживності кормів за яку при йнято продуктивну дію 1 кг вівса середньої якості, що дорівнює 150 г жиру,утвореному в тілі дорослого відгодівельного вола.

Оцінка поживності кормів в радянських (вівсяних) кормових одиницях, як і «крохмальні еквіваленти», має ряд суттєвих недоліків. По-перше, досліди проводились О. Кельнером з єдиним волом і результати, зрозуміло, залежали від індивідуальних особливостей травлення, обміну речовин цієї унікальної тварини. По-друге, результати, одержані в дослідах з волом механістично перенесені на інші види та групи тварин, які напевне не адекватно реагуватимуть на один і той же корм. По-третє, розрахунки через коефіцієнти (константи) жироутворення не завжди співпадають з результатами балансових дослідів з цим же кормом. І взагалі оцінка поживності за продуктивною дією не враховує співвідношення її з затратами енергії на підтримку життя, які можуть значно змінюватись під впливом ряду факторів, не залежних від корму.

В більшості розвинених країн та вже кілька десятеліть в вітчизняному птахівництві оцінюють поживність кормів в так званій обмінній енергії.

Рис. 2. Схема балансу енергії у ссавців

Обмінна енергія дорівнює валовій енергії корму за відрахуванням втрат енергії з калом, сечею та кишковими газами. Її ще називають фізіологічно корисною, тому що обмінна енергія в організмі використовується як на синтез продукції, так і на підтримку життя тварини.

З 1985 року оцінка поживності кормів в обмінній енергії запропонована тваринництву та опублікована поряд з вівсяними кормовими одиницями в довіднику «Нормы и рационы кормления с.-х. животных» під редакцією проф. Калашнікова А,П, та в інших довідниках. Вирахувати поживність можна за формулами регресії, складених з використанням даних проф. Аксельсона та вітчизняних науково-дослідних установ.

В Европі використовується ще одна - скандинавська кор-мова одиниця, за яку прийнято продуктивну дію 1 кг ячменю. Але продуктивна дія визначається не за жироутворенням, а за виходом натуральної тваринницької продукції - молока та приросту живої маси тварин і тим суттєво відрізняється від «крохмального еквівалента» та вівсяної кормової одиниці.

Лекція 5

Тема: Протеїнова поживність кормів

Зміст лекції (анотація)

Значення протеїну у живленні тварин, одиниці виміру протеїнової поживності, чинники, які впливають на біологічну цінність протеїну, шляхи підвищення протеїнової поживності кормів і раціонів.

План лекції

1. Значення протеїну у живленні тварин.

2. Способи визначення протеїнової поживності.

3. Біологічна цінність протеїнів кормів.

4. Амінокислотний склад білків кормів.

Список додаткової літератури

1.Беликов В.М., Долгая М.М. Аминокислоты – незаменимые и просто нужные. — Химия й жизнь, 1983, № 1, — С. 10-14.

2.Полноценное кормление - важное средство профилактики заболеваний сельськохозяйственных животных : Текст лекции/ Г.В. Танцуров; Укр. с.-х.. акад. - Киев : Изд-во УСХА, 1989.-20с.

3.Профилактика нарушений обмена веществ у сельскохозяйственных животных /Пер. со словац. Под ред. и с предисл. А.А.Аликаева. - М.: Агропромиздат, 1986. - 384 с.

4.Справочник по патологии обмена веществ у животных /Н.А.Судаков, А.Д. Грачов, В.И. Береза й др.; Под ред. Н.А.Судакова. - К.: Урожай, 1984. - 240 с.

Мета лекції : допомогти студентам у засвоєнні понять і принципів оцінки протеїнової поживності кормів. Також передбачається надати можливість студентам систематизувати знання про фізіологічну роль окремих амінокислот, узгодивши їх із закономірностями впливу повноцінної годівлі на стан здоров'я й продуктивність тварин.

Лекція повинна вирішувати такі основні завдання : викласти інформацію про білків та окремих амінокислот у живленні та вплив їх нестачі, надлишку (чи співвідношення) у раціонах тварин на клінічний стан, фізіологічні функції систем органів і продуктивність.

Протеїн - азотовмістна органічна речовина, яка складається з білків та амідів. До складу амідної частини протеїну входять аміни, вільні амінокислоти, нітрати і ін. Білок збудований з амінокислот, які з’єднані у генетично визначеній послідовності.

У зв'язку з тим, що білки входять до складу усіх органів, тканин, ферментів, гормонів - усі без винятку життєві процеси пов’язані з білковим обміном. Ця поживна речовина повинна обов'язково надходити з кормом. Повна відсутність білку в раціонах тварин 3-4 тижні призводять до їх загибелі.

Протеїнова поживність - здатність кормів задовольняти потребу тварин в амінокислотах. Протеїнова поживність вимі-рюється у процентах та г/кг перетравного та «сирого» протеїну у природньому кормі і сухій речовині. У зв’язку з тим, що перетравність і використання протеїну залежить від співвідно-шення його до інших чинників живлення, визначають ще й такі показники комплексної поживності як протеїно-енергетичне

( перетравний протеїн, г : кормові одиниці) і для великої рогатої худоби - цукрово-протеїнове відношення та вуглеводно-протеїнове відношення:

Основний спосіб оцінки якості протеїнів та білків кормів - біологічний метод: він дозволяє за приростами маси тіла у молодих тварин визначати біологічну цінність різних протеїнів або білків, які згодовувалися на фоні стандартного раціону.

Біологічна цінність протеїнів - це ступінь використання перетравного протеїну. Для визначення біологічної цінності протеїнів застосовують формулу Томаса- Мітчелла:

Коефіцієнт використання азоту протеїну =

Nкорму - Nкалу – Nсечі

= ____________________ х 100

N корму - N калу

Чим вище коефіцієнт використання перетравного протеїну, тим більш повноцінний протеїн корму. Найвищу біологічну цінність протеїну мають корми тваринного походження (м'ясне, рибне і м'ясокісткове борошно, молоко та молочні продукти), амінокислотний склад яких більше відповідає складу білків тіла тварин, чим у рослинних кормів.

Кінцевими продуктами білкового обміну є сечовина, сечова кислота (у птиці) та гіпурова кислота (у коней), які видаляються за межі організму з сечею . Синтез сечовини відбувається у печінці тварини з аміаку, який вивільнився при дезамінуванні амінокислот, та диоксиду вуглеця. У зв’язку з великою витратою енергії на синтез сечовини (на 1 грам-молекулу близько 70 кал. обмінної енергії) при надлишковому забезпеченні перетравним протеїном тварини знижують свою продуктивність.

Основу білкових речовин становлять амінокислоти, десять з яких є незамінимими (аргінін, валін, гістидін, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, триптофан, треонін, фенілаланін). Вони повинні обов'язково надходити в організм з кормом. Найчастіше у кормах не вистачає трьох незамінних амінокислот - лізину, метіоніну та триптофану, які одержали назву критичних. Біологічна цінність протеїну залежить у першу чергу від наявності у кормах саме критичних амінокислот. У жуйних тварин незамінимі амінокислоти синтезуються мікроорганізмами у передшлунках, тому вони меншою мірою ніж тварини з однокамерним шлунком і птиця реагують на якість протеїну корму. У передшлунках дорослих жуйних протеїн трансформується спочатку у білки бактерій, а потім інфузорій; у сичузі і тонкому відділі кишечника білки мікро-організмів перетравлюються протеолітичними ферментами тварини. Завдяки такій трансформації підвищується біологічна цінність протеїну. Але слід звернути увагу на те, що велика ступінь розчинності протеїну у рубці супроводжується і підвищенними втратами азоту з аміаком, який всмоктується у кров і через неможливscnm одночасного його використання мікроорганізмами.

Підвищити протеїнову поживність раціонів тварин можливо декількома шляхами. До них відноситься:

o використання у раціонах тварин кормів з більшим вмістом протеїну і критичних амінокислот (наприклад, кормів з бобових культур, дріжджів і ін.);

o подрібнення зернових кормів, термічна обробка зерна бобових рослин з метою руйнування інгібіторів протеаз;

o використання у годівлі тварин комбікормів, у яких протеїни окремих інгредієнтів взаємно доповнюють один одного;

o згодовування тваринам збалансованих раціонів; обробка формальдегідом, таніном та іншими речовинами білкових кормів для зменшення розчинності протеїну у рубці;

o додавання тваринних кормів до зернових сумішок для підвищення біологічної цінності протеїну раціонів свиней та птиці;

o використання синтетичних амінокислот у годівлі свиней та птиці (при цьому треба враховувати одночасність надходження всіх амінокислот у кров); застосування у годівлі жуйних синтетичних азотовмістних речовин (САР).

Для розрахунку необхідної кількості азотистої добавки треба знати її протеїновий еквівалент. Протеїновий еквівалент - це число, що показує якій кількості пекретравного протеїну за вмістом азоту відповідає вагова кількість небілкової азотистої речовини. Протеїновий еквівалент ставить: 1 г сечовини - 2, 6 г перетравного протеїну (ППр), 1 г карбонату амонію - 1,6 г ППр, 1 г бікарбонату амонію - 0, 95 г ППр, 1 г сульфату амонію, 1 г діамонійфосфату - 1,2 г ППр, 1 г моноамонійфосфату - 0,7 г ППр.

Для ефективного використання САР треба забезпечити у раціоні жуйних достатню кількість енергії, цукру, клітковини, мінеральних речовин: тварин привчають поступово до спо-живання САР, починаючи з малих доз на протязі 10-15 днів.

Не дотримання цих вимог приводить до отруєння тварин. Заміняти можна не більше 25-30% від потреби у перетравному протеїні. Максимальна кількість сечовини в раціоні для дорос-лої великої рогатої худоби становить 150 г на голову за добу, для дорослих овець - 12 г. Слід відзначити, що малопродуктивні тварини використовують азот сечовини краще високопродуктивних.

САР вносять до складу комбікормів (не більше 3%), гранул з соломи та до силосуємої маси, різних добавок (наприклад, амідоконцентратна добавка). Аміачною водою обробляють солому, кислий жом та силос. Зневодненим аміаком можна амонізувати кислий буряковий жом, силос та солому.

Лекція 6

Тема: Жирова, вуглеводна, мінеральна і вітамінна поживність кормів

Зміст лекції (анотація)

Поняття про жирову, вуглеводну, мінеральну і вітамінну поживність кормів. Роль поживних і біологічно активних речовин у живленні та їх вплив на продуктивність тварин.

План лекції

1. Жирова, вуглеводна, мінеральна і вітамінна поживність кормів.

2.Комплексна оцінка поживності кормів.

Список додаткової літератури

2.Вальдман А.Р. Витамины в животноводстве. - Рига: Зинатне,
1977. - 352 с.

3.Вальдман А.Р., Сурай П.Ф., Ионов И.А. Витамины в питании
животных. - X: РИП "Оригинал", - 1993. - 420 с.

4.Гулый М.Ф. Биохимия жирового обмена. - К.: Наук, думка
1961.- 264с.

5.Георгиевский В.И., Анненков Б.Н., Самохин В.Т. Минеральное питание животных. — М.: Колос, 1979. — 471 с.

6.КлиценкоГ.Т. Минеральное питание сельськохозяйственных животных. - К-: Урожай, 1980. - 168 с.

7.Паєнок С.М., Гусак Я.С. Вітаміни в тваринництві: Довідник. - Львів.: Каменяр, 1988.-157с.

8.Полноценное кормление - важное средство профилактики заболеваний сельськохозяйственных животных : Текст лекции/ Г.В. Танцуров; Укр. с.-х.. акад. - Киев : Изд-во УСХА, 1989.-20с.

9.Профилактика нарушений обмена веществ у сельскохозяйственных животных /Пер. со словац. Под ред. и с предисл. А.А.Аликаева. - М.: Агропромиздат, 1986. - 384 с.

10.Справочник по патологии обмена веществ у животных /Н.А.Судаков, А.Д. Грачов, В.И. Береза й др.; Под ред. Н.А.Судакова. - К.: Урожай, 1984. - 240 с.

11Хеннинг А. Минеральные вещества, витамины, биостимуляторы в кормлении сельскохозяйственных животных : Пер. с немец. - М.:Колос, 1976. - 320 с.

12.Чернуха В.К. Гиповитаминозы й авитаминозы сельскохозяйственных животных. - К.: Урожай, 1977. - 88 с.

Мета лекції : допомогти студентам у засвоєнні понять і принципів оцінки жирової, вуглеводної, мінеральної та вітамінної поживності кормів. Також передбачається надати можливість студентам систематизувати знання про фізіологічну роль окремих поживних і біологічно активних речовин, узгодивши їх із закономірностями впливу повноцінної годівлі на стан здоров'я й продуктивність тварин, а також про методи контролю їх годівлі.

Лекція повинна вирішувати такі основні завдання : викласти інформацію про роль біологічно активних речовин у живленні та вплив їх нестачі, надлишку (чи співвідношення) у раціонах тварин на клінічний стан, фізіологічні функції систем органів і продуктивність.

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 55; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!