Порівняльна характеристика хімічного складу кормів і тіла тварини
Між хімічним складом кормів рослинного походження і тіла тварини існує суттєва різниця. Тіло тварини має сталий валовий склад, який коливається у відносно нешироких межах залежно від її виду, віку, статі, умов утримання та годівлі. Вміст же поживних речовин у кормах, залежно від їх походження та із зазначених раніше причин може значно коливатися значною мірою.
Хімічний склад рослинних кормів і тіла тварин, %
| Речовина (група речовин) | Корми | Тварини | |||||
| Коню-шина (трава) | Сіно лучне | Куку-рудза (зерно) | Горох (зерно) | вівця | свиня | ||
| Вода | 76,5 | 16,3 | 14,8 | 13,6 | 60 | 58 | |
| Протеїн | 3,9 | 9,3 | 10,2 | 22,2 | 16 | 15 | |
| Жир | 0,8 | 2,6 | 4,7 | 1,9 | 19,6 | 23,2 | |
| Клітковина | 6,1 | 25,6 | 2,7 | 5,4 | - | - | |
| БЕР | 10,8 | 39,7 | 66,1 | 54,1 | 1 | 1 | |
| Зола | 1,9 | 6,5 | 1,5 | 2,8 | 3,4 | 2,8 | |
Органічна речовина тіла тварини складається майже повністю з білків і жиру, а корми рослинного походження містять у своєму складі переважно вуглеводи.
Фактори, що впливають на хімічний склад кормів і тіла тварини
При оцінці поживності кормів за хімічним складом слід враховувати, що їхня хімічна природа змінюється під впливом різноманітних умов. Склад рослин може коливатися у широких межах залежно від якості грунту, рельєфу і клімату регіону, внесених добрив, агротехніки та з інших причин. Один і той же корм із різних районів відзначається неоднаковим хімічним складом. Так, рослини, у період росту яких переважила прохолодна погода, містять більше клітковини і менше протеїну та жиру, ніж, ті, що росли за тепла. У молодих рослин більше протеїну, жиру і золи та менше вуглеводів. Слід зазначити, що листя значно багатше на протеїн, ніж стебла, черешки й квітки. Дуже неоднорідні за складом різні сорти зернових, коренеплодів та інших культур.
|
|
|
Оцінка поживності кормів за хімічним складом єобов'язковою. Проте її можна розглядати лише як вихідний показник, покладений в основу системи оцінки поживності кормів, без якої неможливо організувати нормовану годівлю тварин.
Хімічний склад корму дає можливість оцінювати його потенційну здатність задовольняти потребу тварин у поживних речовинах, тобто слугувати первинним показником поживності.
Лекція З
Тема: Перетравлювання корму – як перший етап використання органічних поживних речовин в організмі тварин
Зміст лекції (анотація)
Поняття про травлення та перетравність поживних речовин кормів. Коефіцієнт перетравності. Методика фізіологічних дослідів вивчення перетравності поживних речовин кормів на тваринах різних видів. Простий і непрямий методи дослідження перетравності кормів. Протеїнове відношення - показник контролю годівлі тварин. Фактори, що впливають на перетравність кормів. Визначення продуктивної дії кормів методом контрольних тварин, за балансом азоту і вуглецю та за балансом енергії.
|
|
|
План лекції
1.Поняття про травлення та перетравність поживних речовин.
Перетворення складних органічних речовин у травному каналі
тварин.
2.Методика фізіологічних досліджень із вивчення перетравності поживних речовин кормів. Протеїнове відношення.
3.Фактори, що впливають на перетравність поживних речовин
кормів. Шляхи підвищення перетравності кормів.
4.Визначення продуктивної дії кормів.
Список додаткової літератури
1. Кулик М.Ф., Петриченко В.Ф., Скоромна О,І., Обертюх Ю,В. Нетрадиційна оцінка кормів і складання раціонів за продукцією молока.- Вінниця Вид.”Теза”/-2006.-543c.
2. Бабкин Б.П. Секреторний механизм пищеварительных желез. – Л.: Колос,-1960.-187с.
3. Курилов Н.В., Кроткова А.П. Физиология и биохимия пищеварения
жвачных. - М.: Колос. -1971. - 432 с.
4. Голиков А.Н., Паршутин Г.В. Физиология сельскохозяйственных
животных. - М.: Колос, 1980. - 480с.
Мета лекції - допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал про сутність і значення методу оцінки поживності кормів за перетравними поживними речовинами, за балансом азоту, вуглецю та енергії.
|
|
|
Лекція повинна вирішувати такі основні завдання : допомогти студентам у формуванні знань про : перетворення, які відбуваються зі складними органічними речовинами кормів, сутність таких понять, як травлення, перетравність, коефіцієнт перетравності поживних речовин, протеїнове відношення, методика фізіологічних дослідів з вивчення перетравності, фактори, які впливають на перетравність поживних речовин, засвоєння перетравних поживних речовин в організмі тварин, визначення кількості засвоєних поживних речовин і енергії в тілі та продукції методом балансу речовин і енергії.
1. Поняття про травлення та перетравність поживних речовин. Перетворення складних органічних речовин у травному каналі тварин
Перетравність — це властивість складних органічних речовин корму (раціону) перетворюватися в прості сполуки у травному каналі. Травлення являє собою низку гідролітичних розщеплень білків, жирів, вуглеводів під впливом ферментів травних соків та мікроорганізмів. Складні органічні речовини кормів розпадаються на прості - амінокислоти, моносахариди, жирні кислоти, що легко всмоктуються в травному каналі і надходять у кров та лімфу.
|
|
|
Неперетравлені органічні речовини з рештками травних соків і епітелію виводиться з організму з калом.
Перетравні речовини розраховують за різницею між їх кількістю у кормі та виділених з калом.
Визначають перетравність органічної речовини, протеїну, жиру, клітковини і БЕР.
Перетравність визначають у відносних величинах. Кількість перетравленої речовини, виражена у відсотках до кількості спожитої, називається коефіцієнтом перетравності. Він характеризує ступінь перетравності речовин і розраховується за формулою
де к - коефіцієнт перетравності поживної речовини; а - маса поживної речовини у спожитих кормах, г; в - маса речовини у калі, г.
Наприклад, вівця одержала з кормами 330 г, а з калом виділила
99 г протеїну. Перетравна частина становитиме 231 г (330 - 99). Отже, коефіцієнт перетравності протеїну досягатиме 70 % (231 х 100 : 330).
Коефіцієнти перетравності виражають цілими числами, беручи до уваги окремі вади методики. Так, мікроорганізми, руйнуючи вуглеводи, сприяють утворенню газів, які не враховуються у дослідах. Тому коефіцієнти перетравності вуглеводів підвищуються. Одночасно в калі знаходяться рештки шлункового і кишкового соків, епітелію, жовчі тощо. У результаті цього коефіцієнти перетравності протеїну й жиру дещо знижуються.
Для характеристики рівня протеїнової поживності кормів розраховують протеїнове відношення (ПВ):
ПВ = Перетравні: (жир х 2.25) + клітковина + БЕР. Перетравний протеїн
Для жуйних - 6:1- вузьке
6...8 :1 - середнє
8:1- широке
Для свиней і птиці - 3,5...4,5 : 1
Вуглеводи в рубці жуйних розщеплюються бактеріями до моносахаридів, які зброджується до летких жирних кислот (ЛЖК), переважно оцтової, пропіонової та масляної.
У тварин з простим шлунком цей процес відбувається дещо інакше. Безазотисті екстрактивні речовини (складні вуглеводи) під дією ферментів перетворюються у глюкозу, яка всмоктується в тонкому кишечнику. Клітковина розщеплюється до пентоз й зброджується до ЛЖК у товстому кишечнику, де процес всмоктування поживних речовин значно повільніший. Тому значення клітковини як джерела енергії у живленні тварин з простим шлунком незначне.
Перетравлювання протеїну у жуйних розпочинається з рубця, у якому аміди і 70...40 % білку під дією мікроорганізмів розщеплюються до амінокислот і аміаку. Вони використовуються бактеріями для синтезу власного білку. Надходячи у сичуг, мікробна маса гине і її білки розщеплюється з участю ферментів у тонкому кишечнику до амінокислот. Доведено, що орієнтовно мікроорганізми становлять близько 10 % сухої речовини вмісту рубця. Наприклад, корова за добу перетравлює до 500 г біомаси мікроорганізмів. Решта білку залежно від умов (кислотність вмісту рубця, наявність цукру, його фізична форма тощо), мало змінюючись у передшлунках, надходить у сичуг і в тонкому кишечнику під дією ферментів розщеплюється до амінокислот.
Жир розщеплюється до жирних кислот та гліцерину в результаті дії ліполітичних ферментів у тонкому кишечнику .
2. Методика фізіологічних досліджень з вивчення перетравності поживних речовин кормів.
Перетравність поживних речовин кормів визначається у фізіологічних дослідах, для яких добирають не менше трьох тварин аналогів - однієї породи й статі, близьких за віком, вгодованістю, продуктивністю і типом нервової діяльності. Для досліду заготовляють корми з відомим хімічним складом. Зразки зібраних протягом досліду добових зразків калу аналізують у лабораторії. Термін досліду поділяють на два періоди: підготовчий (попередній) і головний (обліковий). У підготовчий період тварин привчають до поїдання досліджуваного корму раціону. Його тривалість для жуйних, свиней і коней 10... 15, птиці - 5...7 діб. Протягом облікового періоду, що триває для коней і свиней 6...7, жуйних 7...10, птиці 5...6 діб збирають кал. Облік з'їденого корму здійснюється щоденно протягом усього досліду.
Спорядження бика підготовленого для визначення
перетравності поживних речовин кормів
Методика досліду з вивчення перетравності поживних речовин залежить від поставленої мети. Якщо треба визначити перетравність поживних речовин усього раціону, або корму, який повністю може задовольнити потребу тварин без додавання інших кормів (трава або сіно для жуйних і коней, комбікорми для свиней), ставиться дослід за простим методом із визначенням :
спожитих поживних речовин із кормом (кормами);
виділених поживних речовин із калом;
перетравних поживних речовин;
коефіцієнтів їх перетравності.
Наприклад, якщо у досліді корова з'їдала у середньому за добу,
кг: сіна - 6; силосу - 20 і дерті - 1, у яких містилося відповідно 9,2; 7,4 і 9,3 % протеїну, то вона споживала 2125 г (6 x 92 г + 20 х 74г +
1 х 93г) протеїну за добу. У середньому за добу тварина виділяла 20 кг калу, в якому містилося 3 % протеїну. Таким чином, із калом виділялося протеїну 600 г/доб (20 x 30г). Кількість перетравного протеїну становить 1525 г (2125 - 600), а коефіцієнт його перетравності - 72 % (1525 : 2125 x 100).
При визначенні перетравності поживних речовин окремого корму у складі раціону дослідження здійснюють за диференційованою схемою (непрямий метод), яка складаються з двох дослідів. У першому досліді визначають перетравність поживних речовин основного раціону, а в другому перетравність речовин того ж раціону, в якому додатково згодовується досліджуваний корм. Між першим і другим дослідами, у кожного з яких розрізняють підготовчий і головний періоди.
Наприклад, потрібно визначити коефіцієнт перетравності протеїну дерті кукурудзяної. Протягом другого досліду тварині щодобово додатково згодовували ще по 1 кг цього корму. Тому за добу з кормом надходило 2218 г протеїну (2125 + 93). Щодоби виділялося 21кг калу, в якому, як і в першому досліді, було 3% протеїну. Таким чином, із калом виділялося 630 г протеїну (21x30). Отже, організмом тварини було використано 1588 г (2218 - 630) протеїну. Різниця між другим і першим дослідами у кількості одержаного, а також перетравного протеїну становить відповідно 93 і 63 г. Тоді коефіцієнт перетравності протеїну дерті становитиме 68 % (63: 93 x 100).
Так же само розраховують коефіцієнти перетравності жиру, клітковини і БЕР.
У разі необхідності можна визначити і коефіцієнти перетравності органічної речовини, що являє собою суму перетравних протеїну + жиру + клітковини + БЕР.
При застосуванні наведеного способу визначення коефіцієнтів перетравності поживних речовин для окремих кормів передбачається, що перетравність основного корму або раціону другого досліду, залишається такою ж, якою була в першому досліді.
Отже, перетравність поживних речовин кормів визначають двома способами:
прямим,коли визначають перетравність поживних речовин раціону в цілому або окремого корму, якщо його можна згодовувати тваринам певного виду без додавання інших:
непрямим,коли визначають перетравність окремого корму, що входить до складу багатокомпонентного (більше одного корму) раціону. При цьому на одних і тих же тваринах проводять послідовно два досліди, послідовно згодовуючи два раціони, які різняться між собою тільки за масою досліджуваного корму. Розрахунок здійснюють за формулою:
Заслуговує на увагу і метод визначення перетравності кормів із застосуванням інертних речовин (кремнієва кислота, лігнін, оксид заліза, оксид хрому). Ці речовини не перетравлюються і за їх співвідношенням з поживними речовинами в кормі і в калі визначають кількість перетравлених речовин. При цьому способі потрібний точний облік маси або корму, або калу.
Порушення оптимальних меж коливань співвідношень між окремими групами сполук, викликані надлишком чи нестачею однієї або кількох з них у раціонах, негативно впливає на перетравність органічної речовини. Так, надлишок легкоперетравних вуглеводів (насамперед цукрів) є причиною зниження перетравності інших поживних речовин. За цих умов мікроорганізми передшлунків і рубця передусім використовують саме наведені вуглеводи як основне джерело енергії. Тому клітковина частково залишається поза полем їх життєдіяльності. Внаслідок цього погіршується перетравність як самої клітковини, так і інших органічних поживних речовин. Інтенсивне утворення летких жирних кислот (ЛЖК) (переважно оцтової, пропіонової і масляної) стає причиною підвищення кислотності харчової маси, посилення перистальтики кишечнику та скорочення строків їх перебування у травному каналі. Наслідком цих явищ є депресія травлення. Підвищення у раціонах рівня протеїну сприяє усуненню порушень у функціях травлення, викликаних зазначеними вуглеводами, та підвищенню коефіцієнта перетравності самого протешу.
Таким чином, для забезпечення нормальної життєдіяльності тварини надзвичайно важливе значення має як абсолютний, так і відносний рівень протеїнового живлення.
У зв'язку з цим важливо підтримувати певне протеїнове відношення, яке показує, скільки частин маси перетравних безазотистих речовин припадає на одну частину маси перетравного протешу.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 40; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!