РОЗДІЛ 1. ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ВИСВІТЛЕННІ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ПОДІЙ, ТЕРАКТІВ ТА КАТАСТРОФ ЯК ОБ’ЄКТНАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ КАФЕДРА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ До захистудопустити: Зав. кафедри «__ »___________ 20__ р. Кваліфікаційна робота за освітнімступенем «Магістр» на тему: «Проблемивисвітленняекстремальнихподій, терактів

Та катастроф на телебаченні»

студентки факультету філології

та масовихкомунікацій

спеціальності «Журналістика.

Журналістика»

освітньогоступеня «Магістр»

КачеканАлісиОлександрівни

Науковийкерівник:

Нетреба Марина Михайлівна
кандидат філологічних наук,

доцент кафедрисоціальнихкомунікацій

Рецензент:

головний редактор «ТРКК «Сігма»                                Василенко АндрійВікторович

 

Кваліфікаційна робота захищена
з оцінкою __________________
Секретар ЕК _______________

«___»_________________201_р.

Маріуполь – 2018

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Засоби масової комунікації у висвітленні екстремальних подій, терактів та катастроф як об’єкт наукового дослідження……………………….8

1.1. Теоретико-методологічні основи дослідження ……………………………8

1.2. Роль телебачення у висвітленні екстремальних подій, терактів та катастроф…………………………………………………………………………11

1.3. «Екстремальна»журналістика на телебаченні: етичний аспект..……….25

1.4. Безпека журналістів підчас роботи у «гарячих точках»…………............39

Висновки до розділу 1…………………………………………………………..48

Розділ 2. Аналіз сюжетів про теракти, екстремальні події та катастрофи на українському центральному телебаченні………………………………………50

2.1. Стихійні лиха в ЗМК………………………………………………………..50

2.2. Висвітлення терористичних актів та воєнних дій………………………..55

2.3. Аналіз телевізійних сюжетів про катастрофи…………………….............65

Висновки до розділу 2………………………………..………………………….72

Розділ 3. Правила поведінки журналіста у «гарячих точках»………………...73

3.1. Підготовка журналіста до від'їзду в «гарячу точку»…………….……….73

3.2. Правила поведінки журналіста в екстремальних умовах………………...77

3.3. Обробка зібраної інформації та написання журналістського матеріалу…………………………………………………………………………82

3.4. Правила поведінки журналіста під час викрадення………………………88

Висновки до розділу 3…………………………………………………………...92

Висновки…………………………………………………………………………93

Список використаної літератури……………………………………………….95

 


Вступ

З другої половини ХХ століття проблема тероризму стала однією з найактуальніших. Повідомлення про хід війн і збройних конфліктів займають провідне місце у всесвітніх новинах. Пов'язано це, насамперед, з тим, що конфлікти всіх видів – міжнародні, регіональні та локальні – представляють сьогодні чи не найбільшу проблему сучасного світу. Індія та Пакистан, Ізраїль та Палестинська автономія, Ефіопія, Шрі-Ланка, Індонезія, Афганістан, Ірак й досі залишаються «гарячими точками» світу.

Сучасні ЗМІ є потужною психологічною зброєю, і некоректне інформування про теракти, катастрофи та екстремальні події може завдати суспільству серйозної шкоди. Велике значення мають термінологія повідомлень, правила проведення репортажів та інтерв'ю. У гонитві за яскравими образами ЗМІ часто підіграють терористам, називаючи, наприклад, терористів-смертників шахідами,тим самим ще більш розпалюючи міжнаціональне протистояння.

Журналіст повинен усвідомлювати свою функцію пропаганди, яка формує цінності суспільства. Моральний тягар відповідальності покладений на кожного журналіста, що висвітлює теракт. Цей факт закликає до більшої уважності та обережності при висвітленні проблем, пов'язаних з екстремальними подіями. При цьому важливо тонке поєднання законодавчих заборон з етичними цінностями самого журналіста.

У багатьох кодексах професійної етики національних організацій журналістів, а також у корпоративних правилах поведінки таких організацій, як Associated Press, BBC, Reuters, The New York Times і The Washington Post, підкреслюється, що відтворювати термінологію терористів, які називають себе «добровольцями», «виконавцями», «борцями за свободу» і так далі, означає сприяти пропаганді терористичних ідей, підсвідомо виправдовувати подібні дії. З іншого боку, використовувати слово «терорист» також не рекомендується, оскільки воно саме по собі вже є оціночним судженням, і, крім того, може викликати негативну реакцію певної частини населення, особливо в конфліктних зонах.

Через те, що в даний час терор стає все більш поширеною формою політичної боротьби, а організатори терактів активно використовують засоби масової інформації з метою пропаганди своїх ідей, ідеалів та цілей, у цих умовах все більш актуальною стає проблема вивчення тероризму як явища і, як наслідок, визначення стратегії боротьби з ним. Без інформаційного забезпечення ЗМІ сучасний тероризм неможливий, оскільки йому необхідні канали передачі інформації, адже одна з цілей терористів – залякування, яке повинно вести до підкорення та встановленню контролю.

«Труп пожвавлює ефір», – ця формула, яку нерідко можна почути в редакціях теленовин, в найбільшій мірі відображає цинізм поганої «гри в рейтинг», за яким криється і марнолюбне бажання зібрати максимальну аудиторію, і переграти конкурентів будь-якими засобами. І ось кадри з картинними калюжами крові, трупами, ридаючими близькими загиблих, очевидцями катастроф, що перебувають у стані афекту, переповнюють ефір. Як на все це реагує глядач? На рівні поведінки у екрану – проста психофізіологічна реакція: людина мимоволі затримує увагу, що подовжує час перегляду передачі і в підсумку збільшує рейтинг. Але на рівні підсвідомого – реакція неприязна.

Актуальність полягає в тому, що контент сучасного українського телебачення, зокрема тематично спрямований на висвітлення екстремальних подій і терактів, не відповідає базовим вимогам етичних норм журналістики, у багатьох випадках є незбалансованим і містить інформацію, що викривляє факти та маніпулює думкою глядачів. Ці реалії українського медіа-простору вимагають від вітчизняного журналістикознавства комплексних наукових досліджень, які системно проаналізують негативні явища в галузі, зокрема в сегменті екстремальної журналістики, та запропонують ефективні методи боротьби з проявами непрофесійності та неетичності з боку працівників ЗМІ.

Об'єктом дослідження є терористичні акти, стихійні лиха та масштабні катастрофи,що відбулисяу XXI ст.та отримали найбільш повне висвітлення на телебаченні.

Предмет дослідження – висвітлення терористичних актів, стихійних лих та катастроф на телебаченнi. Хронологічні рамки охоплюютьперіод 2000-2012 рр., коли терор прийняв сучасну форму, тобто з обов'язковоюприсутністю журналістiв для залучення суспільного інтересу до теракту. В роботі детально вивчається висвітлення найбільш відомих терористичних актів на українському центральному телебаченні, а також масштабних катастроф та стихiйних лих.

Метою роботи є розробка основних вимог для працiвників телекомпаній, які висвітлюють екстремальні подiї, теракти та катастрофи.

Проводячи дослідження, автор роботи ставить перед собою наступні завдання:

· оцiнити стан висвiтлення терористичних актiв, стихiйних лих та катастроф на українському центральному телебаченні;

· порівняти досвід оприлюднення екстремальних подій на телебаченні в різних країнах світу;

· розглянути конкретні етичні помилки журналiстів при висвітленні катастроф, стихійних лих та терористичних актiв на ТБ;

· визначити основнi заходи безпеки роботи кореспондентів у «гарячих точках»;

· розробити ряд рекомендацiй щодо висвiтлення екстремальних подiй на телебаченнi.

Методидослiдження визначалися метою роботи, вирішенням теоретичних i практичних завдань. Були використанi методи теоретичного рiвня: теоретичний аналiз проблеми дослiдження на основi вивчення соцiологiчної і методичної лiтератури, iсторичний, змiстовно-логiчний метод (аналiз), метод моделювання. До комплексу емпіричних методів увійшли: метод спостереження, класифікацiя, опрацювання документів та метод синтезу.

Наукова новизнаполягає в тому, що вперше було здiйснено спробу проаналiзувати сучаснi телепередачi та iнформаційнi сюжети, пов’язанi з висвiтленням екстремальних подiй. А також вперше на українських теренах буде розроблений ряд рекомендацiй щодо роботи над сюжетами подiбної тематики.

Науково-практична значущiсть полягає у тому, що розробленi рекомендацiї журналiсти-телевiізійники зможуть використовувати у практичній діяльності. Матерiалимагiстерськоїроботи також можуть бути використанi під час подальших наукових розробок, а також при підготовці лекційних та практичних занять iз курсiв «Журналістська етика», «Журналістська майстерність», «Журналістський фах (телевізійна журналістика)», «Безпека журналіста».

Методологічна й теоретична основа дослідження.До розгляду проблем висвітлення екстремальних подій зверталися такі вчені, як В. Іванов, Г. Почепцов, Є. Прохоров, – вони дослідили історичні, теоретичні та практичні аспекти проблеми. Детальне вивчення отримала робота над інформаційними повідомленнями про тероризм, стихійні лиха та катастрофи в таких науковців, як І. Хлєбніков, Н. Ващенко, А. Вартанов, С. Муратов. Зазначена тема досліджується багатьма фахівцями в галузі національної та міжнародної безпеки.

Апробація результатів магістерської роботибуде на Декаді студентської науки Маріупольського державного університету у 2018 р..

      Публікації.Результати дослідження були опубліковані у вигляді тезисів за такою темою: Етичний аспект «екстремальної» журналістики на телебаченні.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку літератури.

У Вступі розкривається актуальність роботи, вказується предмет і об’єкт дослiдження, зазначається мета, завдання, практична і теоретична ціннiсть роботи, а також її структура.

В Розділі І «Засоби масової комунікації у висвiтленні екстремальних подій, терактiв та катастроф як об’єктнаукового дослiдження» мiстяться основні термiни, поняття, характеристики, особливості екстремальних ситуацій терактів та стихiйних лих; роль телебачення та етичний аспект їх висвітлення; проблема безпеки журналiстів пiдчас роботи у «гарячих точках».

У ІІ Розділі «Аналіз сюжетів про теракти, екстремальнi події та катастрофи на українському центральному телебаченні» проведений детальний аналiз сюжетiв про найвизначнiші теракти, екстремальні події та катастрофи на українському центральному телебаченні за перiод 2000-2012 рр.

У ІІІ розділі«Правила поведiнки журналіста у «гарячих точках»подається ряд рекомендацiй журналiстам, що працюють у галузі висвiтлення екстремальних ситуацій.

УВисновках пiдводяться пiдсумки виконаної роботи.

Список літератури нараховує 57 джерел.


РОЗДІЛ 1. ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У ВИСВІТЛЕННІ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ПОДІЙ, ТЕРАКТІВ ТА КАТАСТРОФ ЯК ОБ’ЄКТНАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 221; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ