Висвітлення терористичних актів та воєнних дій
1 вересня 2004 школа №1 у місті Беслан була захоплена терористами, де 1128 дітей і дорослих взяли в заручники. 3 вересня в результаті теракту загинули 334 людини, в тому числі 186 дітей.
За перебігом визволення школярів спостерігав весь світ. Українці нову інформацію дізнавалися переважно з 4 телеканалів – «Перший», «Інтер», «1+1» та «ICTV», які в перші дні трагедії ретранслювали відео, відзняте російськими телекомпаніями: «Первым Национальным», «НТВ» та «Ren-TV».
За відсутності у перші 2 дні захвату бесланської школи №1 необхідного для вражаючого ефекту відеоряду, російські журналісти вдаються до порушень етичних норм, використовуючи інтерв’ю з родичами захоплених у заручники. Незважаючи на заборону оперативним штабом, Радою Безпеки ООН та Генпрокуратурою, репортери все ж таки намагалися дізнатися майбутній план дій правоохоронців щодо складеної ситуації. Дана тактика репортерів навпаки сприяє зміцненню позицій терористів, затрудняє дії співробітників контртерористичних підрозділів, а тим більше – прямо або побічно створює додаткові загрози життю та здоров'ю заручників.
Українські центральні телеканали беззастережно передавали всю інформацію, що надходила до них, включаючи кожну вимогу терористів, яку ті передавали за допомогою заручників. Непрофесійною та неетичною видалася критика російської влади журналістами «ICTV» у невиконанні головних вимог терористів. В задачі ЗМІ навпаки входить переконливо довести обґрунтованість використання сили проти терористів, розкривати небезпеку й антигуманну сутність тероризму, дегероїзувати його лідерів та виконавців, а не йти у зловмисників на поводу.
|
|
|
Вранці 2 вересня українські ЗМІ, посилаючись на прес-секретаря Олександра Дзасохова повідомили про те, що кількість захоплених становить 354 людини, що втричі менше за реальну кількість заручників. Згодом дана обставина стала джерелом протиріч і суперечок, винуватців якої не виявили навіть сьогодні.
Коли на других день терористи відпустили 24 заручника, після медичного обстеження та допиту відділу спецназу на потерпілих накинулися журналісти за свіжою інформацією. В даному випадку репортери мали б поспілкуватися з бойовиками чи медперсоналом, аби ще більше не травмувати фізично та емоційно виснажених людей.
Враховуючи помилки під час висвітлення теракту на Дубровці у 2002 році, 3 вересня журналісти всіх телеканалів відмовилися від прямих включень одразу після вибухів та розпочатого бойовиками штурму. Пряме включення відновили телеканали «Перший» та «Інтер» через декілька годин, не уникаючи кадрів зі скривавленими тілами загиблих як дорослих, так і дітей. Безумовно, в даній ситуації неможливо було уникнути кривавої драми на телеекрані у прямому ефірі, тому більш доречно було відредагувати картинку перед випуском його для мільйонної аудиторії. Для оперативності журналісти мали б коментувати перебіг подій усно, не підкріплюючи його відеорядом.
|
|
|
Про наслідки трагедії у Беслані говорили всі українські центральні телеканали, використовуючи як архівне відео за 1-3 вересня 2004 року, так і нові кадри з місця події. 7 вересня одразу ж після репортажу російського телеканалу «НТВ», українські телекомпанії «Інтер», «5 канал», наступного дня – «ICTV» та «Перший» показали відеозапис, який відзняли всередині захопленої школи самі терористи. Як результат, загальні та середні плани тіл загиблих, дітей, що тримають руки за головою під дулом пістолета бачив кожний пересічний громадянин, в тому числі й десятки родичів захоплених у полон. Акцентуація на перебігу подій, детальний показ знущань над заручниками має негативний вплив на емоційний стан потерпілих та уразливих телеглядачів.
13 вересня журналіст «ICTV» у інформаційно-аналітичному сюжеті про трагедію в Беслані описав точне місце розташування бійців спецназу та ОМОНу, тим самим поширюючи конфіденційну інформацію, яка може зіграти на руку зловмисникам у майбутньому. Володіючи даною інформацією, терористи зможуть уникнути певних помилок, наприклад, у захваті іншої будівлі в даній країні.
|
|
|
У ряді сюжетів про трагедію в Беслані, що виходили на телеканалах «Перший», «5 канал», «Новий», «Новини 24» та «СТБ» протягом 2004-2007 рр., лунають різкі висловлювання на адресу осіб чеченської національності в цілому. Неважливо, що слова ці йдуть не з вуст автора сюжету, а з’являються лише у ході інтерв’ю, все одно журналіст має усвідомлювати, що такі висловлювання можуть стати причиною розпалювання національної ворожнечі.
Простежується в даних сюжетах і проблема використання займенників «ми» та «вони», що підсвідомо протиставляє людей виокремлювати нації та ставитися ворожо не лише до терористів, а й до всіх представників певної національності.
Доволі значна кількість сюжетів про наслідки трагедії у бесланській школі на українських центральних каналах базувалася на припущеннях «що було б, якщо...», а не на тому, як жити далі, який досвід можна витягти на майбутнє, як зробити, щоб подія не повторилося, як краще ліквідовувати його наслідки. Орієнтація на минуле в ЗМІ змушує людей почуватися пригніченими та безпорадними, тому негативно впливає на подальше психологічне відновлення.
|
|
|
29 березня у Москві пролунали два вибухи на станціях метро «Луб'янка» та «Парк культури». Від вибухів загинули 40 осіб, кількість постраждалих перевищила 60 людей.
Для телеканалу «Інтер» інформацію про теракт кілька разів на день надавала спецкор Ірина Юсупова. Не дивлячись на те, що репортерка частково у своїх сюжетах використовувала відео, відзняте очевидцями трагедії, вона уникала масових сцен із загиблими, а також не акцентувала увагу на емоціях поранених, використовуючи фактажний метод передачі інформації.
У інформаційному випуску «ТСН», що виходить на телеканалі «1+1», навпаки акцент робили на відеокадрах із пораненими, яким у той час лікарі надавали медичну допомогу. Доходило до того, що жертви вибуху затуляли обличчя руками, просили їх не знімати, але кадри із пораненими все одно пішли в ефір.
«5 канал», на відміну від інших українських телеканалів, передав лише інформацію про час, місце трагедії, кількість поранених та загиблих. Свою увагу журналісти зосередили на профілактичних та антитерористичних діях владних структур Російської Федерації. Варто позитивно відмітити даний підхід до висвітлення терористичного акту, бо в сюжетах «5 каналу» відсутня орієнтація на пошук причин і винуватців того, що сталося. Можна довго розмірковувати про причини і винуватців, посилюючи взаємну ворожість і готуючи тим самим ґрунт для нових конфліктів.
Декілька українських телеканалів («Інтер», «СТБ», «1+1», «ICTV») випустили в ефір звернення Доку Умарова, який взяв на себе відповідальність за подвійний теракт у Москві. На відео Умаров заявив, що ця атака була «ударом у відповідь і акцією відплати за різанину, влаштовану російськими окупантами, найбідніших жителів Чечні і Інгушетії, які збирали черемшу під Арштами 11 лютого» і наголосив на тому, що це не останній напад на російський народ. Опираючись на світовий досвід, такі заяви негативно впливають на психічний стан людей, що може призвести до масової паніки та появи фобій у пересічних громадян. До того ж, оприлюднюючи заяви такого роду, телеканали виконують головне бажання терористів – залякування мирного населення.
В даній ситуації ряд етичних помилок допустили українські журналісти в лексичній складовій своїх телевізійних сюжетів, використовуючи, наприклад, термін «шахідка». Використання даного терміну веде до розпалювання релігійної ворожнечі, створює у мусульман відчуття стану війни з іновірцями, оскільки шахід в ісламі зовсім не воїн-смертник, яким його вважають на території країн СНД.
Швидкий потяг №166 «Невський експрес» зійшов з рейок 13 серпня в 21:38 на перегоні Бурга – Мала Вішера Жовтневої залізниці. Причиною аварії назвали підрив залізничних колій, слідчі органи кваліфікували підрив поїзда як терористичний акт. Українські журналісти одразу прозвали даний теракт «кавказьким слідом», ще до того, як були зібрані докази провини людей, причетних до трагедії. Першим після росіян таку заяву зробив телеканал «СТБ», згодом за ним повторили й інші українські ЗМІ.
Пізніше, коли обвинувачення лягли саме на групу з 4 людей кавказької національності, українські телеканали зарясніли назвами сюжетів в новинах: «Кавказькі моджахеди заявили про успішну диверсійну операцію проти «Невського експресу» («1+1»), «Кавказькі моджахеди взяли відповідальність за підрив потягу в РФ» («Інтер») тощо. До того ж телеканал «Інтер» оприлюднив заяву-звернення терористів та їх погрози щодо проведення подібних терактів у майбутньому у ефірі новин. Це призвело до нестабільної ситуації в країні, особливо після того, як відбувся другий підрив «Невського експресу» 27 листопада 2009 року. Терористи добилися поставленої цілі – залякати російський народ. А в цьому, звісно, зловмисникам допомогли ЗМІ, які, в свою чергу, мали б акцентували увагу на контртерористичних діях держави задля спокою в країні.
Неодноразово українські журналісти використовували у своїх сюжетах про підрив «Невського експресу» дефініцію «ісламісти», зрозуміло ж, у негативному сенсі, чим підштовхували телеглядачів до релігійної нетерпимості. До того ж репортери «Інтера» за власною ініціативою підв’язали теракт до мусульманського Курбан-байраму – свята жертвоприношення, яке вважається великим днем для людей, що сповідують іслам.
Терористичний акт в Мумбаях (Індія) відбувся 14 травня 2008 року. «Плач, море крові, десятки тіл лежать прямо на головному проспекті міста», – так починається підводка до сюжету на телеканалі «1+1». У погоні за яскравими образами журналісти добирають якомога вражаючі фрази, створюючи літературними засобами більш емоційну картину катастрофи, тим самим не думаючи про реакцію людей, які дивляться даний репортаж. До того ж кореспонденти використовують любительську відеозйомку дуже поганої якості, де важко розібрати певні деталі того, що відбувається. Позитивним моментом у сюжеті телевізійників «ТСН» є те, що, на відміну від інших українських центральних телеканалів, лише вони взяли до уваги інтерв’ю мера міста, який закликав людей не вдаватися у паніку через підірвані гранати, а боротися з горем втрати та продовжувати нормальне життя.
Такої ж політики дотримався «5 канал», коли випустив в ефір звернення Прем’єр-міністра Індії до громадян країни після теракту в місті Мумбаї 7 вересня 2011 року. Окрім слів підбадьорення, посадова особа заявила про початок активної контртерористичної діяльності; прем’єр запевнив всіх жителів Індії у професійній підготовленості бойовиків, що планують розпочати штурм та необхідності обраних ними плану дій. Така заява заспокоїла людей, але, на жаль, не обійшлося й без підводних каменів: терористам також стало відомо про майбутній штурм. До того ж, журналісти виголосили певні деталі запланованого штурму через синхрони глав Міністерств закордонних справ Німеччини та Франції.
Недоліком інформаційних сюжетів на дану тематику стала відсутність конкретики. Журналісти «1+1», «СТБ», «Нового», «Інтеру» повідомили лише загальні назви місць теракту: лікарня, готелі, станція залізничного вокзалу тощо. В такому випадку репортери мали б точно зазначити місце вибухів, як це зробив «Новини 24» та «5 канал», аби виключити плутанину. Цілком можливо, що у телеглядачів родичі та знайомі знаходилися в даний період саме в Мумбаї, тому подавати точну інформацію із зазначенням місць, кількості жертв та поранених вкрай необхідно.
Журналістом «5 каналу» було висловлене припущення щодо причин теракту. В ефір пішла непідтверджена версія щодо релігійного підтексту злодіянь. Кореспондент використав ряд неетичних висловів у сторону терористів, що цілком могло ворожо налаштувати українців відносно людей, що сповідують іслам. До речі, після розслідування дана думка була спростована речником Міністерства внутрішніх справ Індії, та були названі інші причини теракту. Журналісти «Першого» запевнили глядачів, що терористи шукають громадян Сполучених Штатів та британців, але дана версія також була спростована індійською владою за відсутності доказів.
Позитивною є позиція українських журналістів стосовно спілкування з постраждалими від даного теракту. Всі працівники українського телебачення, що висвітлювали трагедію, обмежилися лише інтерв’ю з очевидцями та представниками поліції.
13 грудня 2011 року у бельгійському місті Льєжі невідомий підірвав чотири гранати на автобусній зупинці поряд з центральною площею Сен-Ламбер, а потім відкрив вогонь по відвідувачах розташованого поруч ринку. Жертвами вибухів і стрілянини стали 4 осіб, ще 75 людей отримали серйозні поранення.
На відміну від попередніх сюжетів позичене у іноземних ЗМІ відео майже на всіх центральних телеканалах України відрізнялося одне від одного.
Телеканали «1+1», «Новини 24», «Новий» та «5 канал» декілька разів у свої сюжетах називають трагедію терактом, хоча насправді служба безпеки Бельгії дотримується дефініції кримінального злочину. До правоохоронної служби прислухалися лише 2 українські центральні телеканали: «Перший» та «СТБ», які у матеріалі не називали зловмисників терористами.
Найбільше у висвітленні даного інциденту заплутався телеканал «Новини 24», випустивши 4 сюжети з різним змістовним наповненням. Протягом дня на цьому каналі декілька разів змінювалася не тільки кількість підірваних гранат, а й кількість зловмисників. Спочатку журналіст називав трьох правопорушників, згодом заявила про підтверджений бельгійською міліцією факт, що підривник був лише один. Наступного дня, 14 грудня репортер сказала вже про чотирьох винуватців в трагедії, чим зовсім заплутала телеаудиторію. Непрофесійний підхід до висвітлення подій такого характеру може не тільки дезорієнтувати глядачів, а й нашкодити пошуково-слідчій групі.
Під цікавим кутом зору інформацію щодо кримінального злочину подав репортер телеканалу «1+1». Сюжет базувався на розповіді колишньої мешканки України, що вимушено стала очевидцем трагедії, не знаходячись на місці підриву. Анжела Гавриличенко розповіла про те, як вона чула по радіо про події на площі і як намагалася забрати зі школи, що знаходилася поряд із місцем трагедії, свого сина. Внаслідок цього включення через скайп, глядачі буквально з перших уст дізналися про деталі інциденту та про заходи безпеки, яких дотрималося правління міста та правоохоронці. Матеріал не був обтяжений зайвими фактами та відеоматеріалом, через що був легко сприйнятий аудиторією.
27 квітня 2012 року в Дніпропетровську відбулася серія терористичних актів, що стались в центрі міста. Внаслідок вибухів постраждало 27 осіб, зокрема дев'ятеро дітей.
Українські телекомпанії, озброївшись аматорським відео очевидців подій, оперативно передали інформацію у випусках новин. Відеокадри, що пішли в ефір, майже на всіх телеканалах країни не відповідало вимогам Етичного кодексу українських журналістів. Можливо, причина в тому, що зйомка проводилася не фахівцями, але це не виключає відповідальності журналістів перед глядацькою аудиторією.
До того ж телеканал «Новини 24» оприлюднив відеофайли, відзняті камерою спостережень під дахом однієї з будівель ще до того, як на це дали дозвіл працівники служби безпеки України.
На «1+1», «ICTV» та «5 каналі» переважали макроплани з калюжами крові; неодноразово крупним планом були показані жертви зловмисників, яким в той час лікарі надавали першу допомогу. На «СТБ» та «5 каналі» з’явився ряд синхронів з учасниками та очевидцями подій, які ще не відійшли від шокового стану, їх мова була сплутана та зверхемоційна. В даній ситуації журналісти прагнули передати всю трагічність події, але натомість завдали моральних збитків потерпілим та їх родичам, а імовірно й шокували телеглядачів.Кореспондент «СТБ» навіть задала питання до очевидців: «Вам страшно?», чим самим знову повернула постраждалих до стану, який ті перенесли декілька хвилин тому. Апеляція до емоцій в даному випадку не є виправданою та коректною по відношенню до інтерв’юера.
Ще до виголошення генпрокуратурою України протиправних дій у Дніпропетровську терактом ряд українських телеканалів, зокрема «1+1», «5 канал» та «Новий» вже на повну називали зловмисників терористами. Наприклад, «СТБ» та «Інтер» не поспішали з власним визначанням екстремальної ситуації, тому в першу чергу звернулися за коментарієм до фахівців щодо дефініції даної протиправної дії.
Конфлікт між Ізраїлем та Палестиною, що здобув свого піку у листопаді 2012 року, щодня обговорювався на всіх українських центральних телеканалах. Дуже помітно, що всі українські репортери намагалися бути нейтральними у оприлюдненні даного конфлікту, але все ж таки їм не завжди вдавалося побудувати сюжети, рівноправно висвітлюючи позиції двох сторін. Наприклад, журналісти телеканалу «Інтер» доволі часто використовують інтерв’ю з офіційними представниками управлінського апарату цих двох держав, але майже кожен сюжет побудований таким чином, що речниками виступають особи лише однієї із сторін. Вірогідно, це наслідки того, що журналісти хочуть оперативно видавати інформацію, що тільки-но з’явилася. Але телеглядачі, які фізично не можуть дивитися всіх випущених в ефір сюжетів, можуть неправильно опрацювати інформацію, яка надається репортерами непропорційно протягом цілого дня.
У погоні за найяскравішими кадрами, українські центральні телеканали під час висвітлення конфлікту між Палестиною та Ізраїлем часто використовують відеоряд перепалок між населенням з використанням зброї, підручних засобів; кожна випущена по населеному пункту ракета демонструється глядачам з гелікоптера; в ефірі транслюють відео дітей з автоматами в руках. Це певним чином, грає на руку людям, що керують конфліктом між країнами, демонструючи не тільки одна одній свою радикальну позицію, а й доносячи її всьому світу. Це подібно до ситуації з тероризмом: він нікому не буде потрібний, якщо про нього не буде говорити весь світ.
«СТБ» – єдиний український телеканал, який показав страшні відеокадри з воїнами ХАМАСу, що розстріляли шістьох людей за обвинуваченням у зраді, а потім тіла вбитих, прив’язані до мотоциклів, возили вулицями міста. Такі прояви звірства не мають демонструватися на телебаченні. Виправдання випуску в ефір подібного відеоряду могло би бути лише в тому випадку, якщо б це завадило продовженню подальших перехресних воєнних дій. В даній ситуації – це груба етична помилка журналістів.
Почасти українські репортери забувають, що погляди етнічних екстремістів не можна екстраполювати на всіх представників певної національності, як про це говорять, наприклад, журналісти «Нового», «5 каналу», «Першого», «СТБ», коли угрупування ХАМАС прирівнюють до цілої держави з однаковими поглядами.
До речі, журналісти «5 каналу» та «Першого» неодноразово вдалися до використання термінів, що суперечать дотримання елементарної релігійної терпимості. Кореспонденти «СТБ» конфесійної тематики уникають, але й не шкодують красномовних тропів задля висвітлення масштабів трагедії, підсилюючи небажаний ефект того, що відбувається.
Телеканал «Новий» випустив в ефір зверхемоційне інтерв’ю з жінками-ізраїльтянками, в яких під час воєнних дій загинули рідні. Вони, не стримуючи розпачу, звертаються до палестинців, використовуючи заклики до розплати, що є неприпустимим у телевізійному просторі, особливо незацікавлених у конфлікті країн.
Значної уваги приділяють репортери темі українців в даному протистоянні. Наприклад, «5 канал» та «Новини 24» майже не щодня сповіщають про кількість евакуйованих та потерпілих вихідців з України.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 711; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!