Аналіз телевізійних сюжетів про катастрофи



У серпні 2006 року на території населеного пункту Новобогданівка (Запорізька область) через вибух артилерійських снарядів полум’ям зайнялася територія в 3 гектари. Першими спрацювали українські телевізійники, які надали кадри вибухів з вертольота. «Перший», «1+1», «Новий» одразу ж звернулися за необхідною інформацією речника МНС. Лише журналісти «5 каналу» під час трагедії звернулися до колишніх артилеристів, що надали необхідну інформацію про можливі наслідки даного інциденту (час горіння та кількість негативних викидів в атмосферу).

Журналісти «ТСН» («1+1») повідомили про термінову евакуацію 1,5 тисячі людей з розташованих поблизу населених пунктів, коли репортери «СТБ» говорили лише про півтисячі. Причиною тому стала неперевірена журналістами «СТБ» інформація у офіційних джерелах.

Щодо визначення основних причин займання, першими з даним питанням виступили репортери «5 каналу», виокремивши декілька можливих помилок у поводженні з боєприпасами. Одну з версій вони підтвердили вже через 2 дні офіційною заявою речника МНС. Лише декілька каналів («1+1», «5 канал», «Перший») знову повернулися до теми вибухів, коли відбувся суд над правопорушниками, що стали причиною займання такої масштабної території. Вони використали у своїх сюжетах не лише інтерв’ю із суддею та прокурором, але й дали висловитися осудженим, тим самим показавши обидві сторони конфлікту. Інші ж телеканали, так і не сповістили про остаточні причини вибуху та його зачинателів.

Наступна не менш масштабна техногенна катастрофа в Україні відбулася у 2007 році на Львівщині, коли в районі села Ожидово перевернулися цистерни з фосфором. На українських телеканалах одразу відбулася плутанина із кількістю розтрощених ємкостей: журналісти «Інтеру» наголошували на 14 цистернах, «Новини 24» взагалі говорили про 7 цистерн. Точними в даному питанні виявилися кореспонденти «Нового», «СТБ» та «1+1», які назвали цифру 15.

Журналісти «5 каналу» використали тип подачі матеріалу «без коментарів», подаючи основні відомості про аварію у титрах. «Новини 24» просто продемонстрували відеоряд не підкріплюючи жодною поміткою, окрім плашки «Львівщина», що не є прийнятним викладом матеріалу в ефірі. Відсутність жодної інформації могла спричинити хвилювання в масах, особливо серед жителів Львівської області.

Найбільш розгорнутим видався новинний сюжет «СТБ» наступного дня після катастрофи. Журналіст спілкувався з генеральним директором «Укрзалізниці», офіційними представниками заводу по виготовленню даних цистерн, екологами, рятувальниками тощо. Етичною помилкою журналіста було інтерв’ю з потерпілими від випари продуктів фосфору. Серед основних симптомів отруєння репортер називає і «сплутану свідомість». Не дивлячись на це, автор сюжету спілкується з потерпілими в день катастрофи, яким, як видно з відео, дуже важко формулювати власні думки.

Телеканал «1+1» через 2 дні після катастрофи відрядив журналіста на місце події для прямого включення. Така дія виявилася необачною, бо токсичні випари ще були на небезпечному рівні на даній території, а журналіст навіть не дотримувався основних заходів безпеки, що могло призвести до серйозних наслідків для його здоров’я.

В репортерів українських центральних телеканалів виявилася величезна розбіжність між кількістю діб, які працівники МНС витратили на делокалізацію пожежі, причиною чого стали різні джерела інформації. Якщо журналісти «1+1» говорили про 3 доби протипожежних робіт, то "Інтер" повідомив про 10 діб. Даний випадок ще раз підтверджує, що інформацію потрібно підтверджувати, як мінімум в двох, а то і трьох різних джерелах.

4 грудня 2009 року сталася масштабна пожежа у пермському нічному клубі «Кульгавий кінь», жертвами якої стали 146 чоловік. Любительську зйомку того, як працівники МНС переносять обгорілі тіла сотні людей та грузять їх у фургони один на одного без використання носилок, показали всі українські центральні телеканали. Кожен з них видав в ефір і кадри відвідувача нічного клубу, який намагався вибратися із закладу, коли сталася пожежа. Крики переляканих людей, давка у вузьких коридорах – весь цей жах побачили мільйони українців. Телеканал «1+1» у випуску ТСН за 5.12.2009 до того ж видав в ефір жахливі кадри с десятками трупів у поліетиленових мішках, обпалені ноги загиблих тощо.

Замість того, щоб заглибитися у з’ясування причин трагедії та засобів профілактики подібного у майбутньому, ряд українських телеканалів («ICTV», «Новини 24», «Новий», «Перший») просто констатував хронологію подій, кількість жертв та зосередився на враженнях потерпілих та очевидців пожежі. На всіх цих телеканалах вийшли сюжети з однаковим синхроном потерпілої, яка щойно вибралася з полум’я. Тим самим журналісти змусили її та десятки інших постраждалих знову зануритися у ситуацію та пережити жахливі події ще не один раз.

Більш відповідально до висвітлення подій у пермському клубі підійшов «5 канал», випустивши в ефір одразу ряд інтерв’ю з фахівцями з рятувальних операцій, головним лікарем чергової міської лікарні, міністром надзвичайних справ та міністром внутрішніх справ в Росії. Журналісти акцентували увагу саме на процесі одужання тих, що вижили у трагедії та планах покращення пожежної безпеки в місцях масового скупчення людей. Увагу стосовно детальної перевірки всіх суспільних закладів на виконання вимог пожежної безпеки також висвітили й журналісти «СТБ», уникаючи вражаючих людську психіку відеоряду про події 4 грудня. Вагомою помилкою журналістів стало наданні інформації щодо кількості людей, що знаходилися в нічному клубі в день пожежі: замість 400 відвідувачів, журналіст «СТБ» назвав цифру – 250.

Оперативно спрацювали телеканали «Новий», «Перший» та «СТБ» стосовно з’ясування наявності українців у клубі «Кульгавий кінь» у день пожежі. 5 грудня у вечірніх випусках новин вже були озвучені прізвища та імена загиблих, що допомогло спростувати неприємні чутки та здогадки.

10 липня 2011 затонув річковий круїзний двопалубний теплохід «Булгарія» у Куйбишевському водосховищі в районі села Сюкеєво (Татарстан) на глибині 20 метрів. На борту перебувало 201 осіб (147 пасажирів, 36 чоловік членів екіпажу, 18 незареєстрованих пасажирів), з них врятовано 79 осіб.

Потоплений теплохід українські ЗМІ одразу ж обізвали «російським Титаніком», гіперболізувавши трагічність даної події. До зайвих літературних тропів вдався телеканал «Новини 24», що неодноразово використовував в закадровому тексті словосполучення «плавуча труна».

В перших сюжетах про катастрофу журналісти «1+1» вщент заплуталися з цифрами, називаючи дані, що нібито були надані Міністерством внутрішніх справ Росії. В тому разі, як «Перший», «Новини 24», «Інтер» за інформацією, наданою тією ж офіційною структурою, майже одночасно вказували реальну кількість врятованих, загиблих та тих, що пропали без вісті. Неточну інформацію надав телеглядачам і канал «UBR», використовуючи у сюжеті абстрактні поняття «майже» та «приблизно».

Ряд українських телеканалів («1+1», «Новини 24», «5 канал», «СТБ», «Новий») використали у новинних сюжетах інтерв’ю з потерпілими, що тільки-но опинилися на суші та не встигли оправитися від шоку. Журналісти випитували у потерпілих деталі процесу, про родичів та друзів, статус яких ще не було встановлено тощо.

Першими про причини аварії заговорили журналісти «5 каналу», заручившись інтерв’ю з речником Міністерства надзвичайних ситуацій в Росії, фахівцями у морській справі тощо. Саме цей телеканал в даній ситуації став прикладом оперативної подачі необхідної інформації телеглядачам.

Повідомлення щодо відсутності українців на теплоході «Булгарія» надали лише журналісти «5 каналу», «СТБ» та «Інтер».

Вражаючі непідготовлену людську психіку кадри виловлювання трупів з води показали в ефірі телеканали «Інтер» та «UBR». До них додали й відеозапис з похорон капітана «Булгарії», показавши, як опускають перемотане тіло з посинілими кінцівками у могилу. Для підсилення драматичності журналіст ТСН («1+1») у недільному підсумковому сюжеті використали трагічну музику, пригнічуючи й приголомшливу картину. Але, на відміну від інших українських телеканалів, що вели пряму трансляцію під час підняття теплоходу «Булгарія», журналіст «1+1» Акім Галімов вирішив використати пряме включення по телефону, аби уникнути можливих кадрів із трупами на борту судна.

Майже всі українські центральні телеканали повідомили про те, як діє російська влада стосовно запобігання трагедій подібного роду на території країни. Про стан подібної роз’яснювально-профілактичної діяльності на території України розповіли журналісти лише «5 каналу». До речі, лише на цьому каналі репортери звернули більше уваги не на причини катастрофи, а на те, як вирішується питання із її наслідками, що певною мірою позитивно вплинуло на реакцію людей, які перебувають по той бік телеекрану.

Авіакатастрофа під Ярославлем 7 вересня 2011 року – катастрофа літака Як-42Д (реєстраційний номер RA-42434), який належав авіакомпанії «Як-Сервіс» та виконував чартерний рейс за маршрутом Ярославль-Мінськ. На облавку літака перебувала хокейна команда «Локомотив» (Ярославль), яка мала летіти до Мінська для старту сезону КХЛ 2011–2012 років матчем із «Динамо» (Мінськ). Літак майже відразу після зльоту впав на березі річки Туношонка за 2,5 км від аеропорту.

Висвітлення трагедії почалося в Україні вже після того, як співробітниками МНС була проведена рятувальна операція, і коли вже стала відома кількість загиблих та пасажирів, що вижили після зіткнення. Не дивлячись на це, цифри, озвучені українськими журналістами у випусках новин мали певні розбіжності на 1 чи 2 особи. Телеканал «Перший» взагалі повідомив глядачів про загибель більше 40 пасажирів на борту. Відбулася плутанина і з загиблими українцями на борту ЯК-42. Деякі телеканали називали прізвища трьох спортсменів, інші – чотирьох.

Усі українські телеканали оперували відео, відзнятим очевидцями події, а також прес-службою рятувальників. Незалежно від того, тільки «1+1» всупереч етичним нормам продемонстрував всій країні жахливі кадри з тілами загиблих, яких на руках виносили працівники МНС із річки.

Тільки на «Першому» в оперативному порядку прозвучали інтерв’ю з фахівцями у авіасправі: диспетчером авіадрому Ярославля, звідки вилетів літак, та речником міністерства транспорту Російської Федерації. Інші ж українські телеканали обмежилися описом подій із уст очевидців авіакатастрофи та припущеннями про причини трагедії. Дана політика телеканалів не є виправданою та може заплутати глядачів.

На відміну від цієї авіакатастрофи, трагедія під Смоленськом, що відбулася 10 квітня 2010 року, була показана українськими репортерами на високому рівні. Журналісти оперували двобічною інформацією, польської та російської спецслужб, при цьому не приймаючи жодної зі сторін. Вичерпну інформацію про інцидент надав «5 канал», випустивши в ефір ряд сюжетів, в кожному з яких з’являлися більш свіжі факти. Загалом висвітлення даної авіакатастрофи на українському телебаченні можна вважати прикладом правильного підходу журналістів до оприлюднення екстремальних подій.

Після масштабного вибуху житлового будинку в Дніпропетровську у жовтні 2007 року, коли журналісти припустилися ряду етичних помилок по відношенню до людей, що зазнали втрат як людських, так і матеріальних, відомо, що після інциденту з телевізійниками була проведена роз’яснювальна робота, після якої журналісти мали винести для себе певні обмеження на майбутнє. Але, на жаль, коли подібний вибух стався 5 років потому – у 2012 році, все одно було виявлено ряд помилок з їх сторони. Наприклад, журналісти «Першого» допустили виходу в ефір оперативного відео МНС, на якому жінку з однорічною дитиною витягують з-під завалів. Телевізійники під час монтажу навіть не використали ефект мозаїки, аби зберегти особу жінки з дитиною в тайні. «5 канал» за відсутності деталей просто пустив в ефір відео наслідків вибуху без жодної інформації. Це є негативним явищем в тележурналістиці, бо телеглядач з Дніпропетровська за відсутності коментарів міг не правильно ідентифікувати місце трагедії.

 

Висновки до розділу 2

Проаналізувавши ряд сюжетів українських журналістів про екстремальні події, теракти та катастрофи, ми дійшли висновку, що в багатьох випадках вони не відповідають базовим вимогам етичних норм журналістики, не є збалансованимита містять інформацію, що викривляє факти та маніпулює думкою глядачів.

У гонитві за яскравими образами та рейтингом телевізійники українських медіа нерідко використовують інтерв’ю з очевидцями та учасниками екстремальних подій, в ефір виходять кадри із трупами тощо. Незбалансованість інформації найбільш помітна підчас висвітлення журналістами воєнних та міжетнічних конфліктів. Нерідко українські кореспонденти телевізійних інформаційних служб використовують у сюжетах інформацію, що надійшла лише з одного джерела, не перевіряючи її, через що найчастіше викривляються цифри матеріальних та людських втрат.

Екстремальні події займають провідне місце в випусках новин на українському центральному телебаченні, тому журналісти мають більш ретельно підходити до подачі інформації. Акцент має бути зроблений на оперативну та точну передачу основної фактичної інформації, такої як час, місце та наслідки трагедії. Робота за даною схемою допоможе уникнути проблем, пов’язаних з негативним впливом на маси людей.

 

 


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 184; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ