Взаємозв’язок між конституцією, екстер’єром,
Здоров’ям і продуктивністю свиней
Та їх адаптаційні ознаки
Конституція свиней тісно пов’язана з їх здоров’ям. Вона відображає відповідність анатомо-фізіологічних особливостей організму тим умовам, у яких існує тварина, і поряд з тим є показником здоров’я, міцності та стійкості тварини.
В ареалі різних порід, всередині породи і навіть в одному стаді можна спостерігати свиней, що різняться між собою за міцністю конституції. Тому одним із найважливіших показників при селекції повинна бути міцність конституції. Особливого значення набуває відбір за конституціональною міцністю у зв’язку зі створенням ліній, заводських типів та порід, спеціалізованих за м’ясною продуктивністю.
Визначено, що м’ясні свині найчастіше характеризуються деякими конституціональними недоліками: гормональною та вегетативно нервовою нестійкістю, підвищеною чутливістю серцево-судинної системи, незадовільною здатністю транспортування кров’ю кисню, зниженням якості свинини. Вперше подібні прояви у свиней спостерігали в Данії у кінці XIX ст., проте спеціальні дослідження щодо цього цілеспрямовано почали проводити з 50-х років минулого століття. Ослаблення конституції тварин, що супроводжуються гострими серцевими захворюваннями з генерацією скелетних м’язів, нервовою збудливістю, було названо стресовим синдромом свиней, або синдромом поганої адаптації (PSS). Зниження якості свинини назвали синдромом палевого, м’якого, ексудативного стану м’язів (PSE). Наслідком такого стану є денатурація деяких саркоплазматичних білків та їх подальше сполучення із фібрилярними білками під впливом низького рН та високої температури м’язів. Нестача кисню у м’язах спричинює порушення резервів аденозинтрифосфату та креатинофосфату, анаеробний гліколіз та зниження рН. М’язи стають блідими, втрачається їх вологопоглинальна здатність.
|
|
|
Різко виражені конституціональні типи є результатом однобічного розвитку системи, однієї функції за рахунок інших. Такий розвиток в одному напрямі веде до порушення нормального взаємозв’язку організму з середовищем і часто супроводжується небажаними проявами перерозвитку та ослабленням конституції.
Свині міцної конституції характеризуються кращим розвитком внутрішніх органів усіх систем, більшою життєздатністю організму та кращим здоров’ям, ніж тварини рихлої конституції.
Одна з важливих якостей конституції – адаптація, тобто здатність свиней пристосовуватися до змін умов зовнішнього середовища, зберігаючи рівень продуктивності та здоров’я. Адаптація – це динамічне поняття, що стосується фізіологічної реакції організму на різкі зміни умов зовнішнього середовища. У процесі адаптації змінюється обмін речовин та поведінка тварини.
|
|
|
В зв’язку з постійним використанням в нашій країні імпортного поголів’я свиней важливого значення набувають питання акліматизації та адаптації їх в нових умовах. Не кожна порода та лінія відзначаються високою адаптаційною пристосованістю, у деяких з них в незвичних умовах проявляється депресія продуктивності, загальна реакція свиней і як наслідок зниження економічності виробництва.
Провідна роль у забезпеченні пристосувальних якостей свиней належить нейроендокринним факторам, функціональним особливостям надниркової залози. Важливе значення має також індекс розвитку надниркової залози щодо відповідних показників щитовидної залози. Для новонародженого поросяти характерна однакова маса цих залоз, що пов’язано з великою адаптаційною лабільністю фізіологічних функцій молодого організму.
У міру росту, розвитку та старіння організму маса щитовидної залози стає більшою маси надниркових залоз і разом з тим погіршуються адаптаційні можливості організму.
Завдання спеціаліста зводиться до того, щоб при селекції свиней на м’ясність не втратити конституціональної якості – високої пристосованості організму. У племінних свиней це проявляється у зниженні багатоплідності, тому що в основі регулювання процесів репродукції та адаптації лежать одні й ті ж фізіологічні (ендокринні) фактори. У кнурів-плідників при цьому знижується статева активність, кількість спермопродукції та її запліднювальна здатність; у свиноматок порушується процес овуляції, знижується здатність до виношування поросят, змінюється молочна продуктивність; у приплоду знижується інтенсивність росту в ембріональний та постембріональний періоди, розвиток особин; у свиней на відгодівлі порушується обмін речовин, що супроводжується зниженням приростів живої маси та збільшенням витрат кормів на одиницю продукції. Такі тварини частіше хворіють.
|
|
|
Р о з д і л 4
ПОРОДИ СВИНЕЙ
Фактори породоутворення
В основу породоутворення покладена теорія формоутворювальних процесів. Порода є продуктом людської діяльності. Ізолюючи свиней від природних умов, людина створила для них інші параметри життя, значно змінила характер годівлі, умови утримання і суттєво вплинула на процес відтворення.
|
|
|
Процес доместикації дав можливість у межах виду сформувати крайні форми, які стали основою для створення різноманітних за своїм призначенням та корисністю порід. Залежно від комплексу ознак, які характеризують будь яку групу свиней, їх розділили на породи, які розводять у господарствах із певною господарською метою.
Порода – це сукупність тварин одного виду, яка сформувалася під впливом діяльності людини, характеризується спільністю походження ознак, здатністю прогресивно змінюватися у майбутньому.
Вперше методику породоутворення в нашій країні розробив академік М.Ф. Іванов, який у 1926 році розпочав цю роботу і за короткий час створив УСБ породу свиней.
Теоретичні розробки селекції, які запропонував М.Ф. Іванов знайшли широке впровадження в породоутворювальному процесі колишнього СРСР та багатьох країн світу. Методичний підхід М.Ф. Іванова можна сформувати так:
- ретельний підбір за міцністю конституції батьківських пар;
- жорстке вибракування тварин, які не відповідають цільовому стандарту;
- закріплення бажаних успадкованих якостей шляхом застосування інбридингу;
- відбір кращих потомків за бажаними ознаками неспоріднених між собою тварин і утворення на їх основі структурних започаткувань породи – лінії і родини;
- спрямоване вирощування молодняка, яке включає повноцінну годівлю, правильне утримання та активний моціон з метою визначення потенційних можливостей створених генотипів.
Основним фактором створення нової породи є соціальне замовлення на якість продукції та певні зональні вимоги при розведенні свиней. Щодо УСБ, то тут виникла потреба в тваринах, які б добре пристосовувалися до розведення на Півдні України в умовах жаркого клімату. Тому порода формувалася на базі місцевих низькопродуктивних генотипів, які були дуже витривалими, невибагливими до утримання й годівлі, мали міцну конституцію, що еволюційно сформувалася для цієї зони. За вісім років М.Ф. Іванов створив племінне ядро. Значний вклад у теорію і практику племінної справи у свинарстві внесли академік Л.К. Гребінь, професор О.П. Бондаренко.
Породоутворювальний процес в Україні тісно пов’язаний з аналогічними роботами в інших регіонах СНД. В цілому створення порід у нашій країні відбувалося трьома шляхами.
Перший шлях – це виведення порід без міжпородного схрещування на основі акліматизації імпортних порід та поглибленої племінної роботи з тваринами в бажаному напрямі. На такій основі була створена вітчизняна велика біла.
Другий шлях – це створення порід на основі поліпшення місцевих груп свиней – миргородська, в регіонах Росії – лівенська, брейтовська, муромська, уржумська.
Третій шлях – на основі схрещування з аборигеними, а в останній час на основі схрещування висококультурних порід як вітчизняного так і зарубіжного походження створюються нові породи, типи, лінії.
Процес породоутворення триває і нині. Залежно від потреби змінюються напрями продуктивності існуючих порід та створюються нові породи або пластичні популяції свиней, які за короткий час можуть суттєво змінити свій продуктивний статус. Із зарубіжної практики такою пластичною популяцією є «Кахіб», створений в Угорщині.
Нова популяція набуває статусу породи, якщо вона достатньо чисельна.
Нова порода повинна бути конкурентоспроможною, а за основними господарсько-корисними ознаками має перевищувати ті породи, які розводять в даній зоні.
Удосконалення існуючих порід – це невід’ємний елемент племінної роботи, яка забезпечує прогрес галузі. Одні й ті ж породи не можуть існувати постійно в незмінному стані. Динамізм потреби людини в якості і кількості продукції свинарства зумовлює розгорнення робіт щодо виведення нових порід, ліній і типів свиней.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1153; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!