Групи порід за напрямом продуктивності
Характер продуктивності свиней, їх скороспілість, здатність до відгодівлі, а також здоров’я тісно пов’язані з будовою тіла та зовнішніми формами.
Зовнішні ознаки свиней мають важливе значення для вибору й оцінки тварин при розведенні як показники міцності і здоров’я та напряму і рівня продуктивності. При бонітуванні, тобто визначенні племінної цінності свиней за комплексом ознак (відтворні, відгодівельні, м’ясні якості) та їх виробничого призначення, виділяють три групи порід.
Перша – породи універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла).
Друга – породи м’ясного напряму продуктивності (полтавська м’ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м’ясна, естонська беконна, гемпшир, п’єтрен, червона білопояса, спеціалізовані м’ясні типи).
Третя – породи сального напряму продуктивності (миргородська, УСР, велика чорна, північнокавказька).
Група свиней м’ясних порід характеризуються видовженим тулубом, розтягнутим в основному за рахунок середньої частини. Довжина тулуба у них значно перевищує обхват за лопатками. При відгодівлі до живої маси 100…120 кг від них одержують значно більше м’яса, ніж сала.
Група свиней сальних порід характеризується глибоким і широким тулубом, крутими ребрами. Обхват за лопатками у них дорівнює довжині тулуба або навіть перевищує її. Голова вкорочена, лоб широкий, ганаші м’ясисті, профіль голови трохи увігнутий. Кінцівки короткі, широко поставлені, кістяк не грубий. При відгодівлі вони швидко жиріють, а при забої від них одержують більше сала, ніж м’яса.
|
|
|
Група свиней універсального типу – проміжне положення між м’ясними і сальними тваринами. При відгодівлі до живої маси 100…120 кг від них одержують майже однакову кількість м’яса і сала.
Породи свиней, поширені в Україні
Породи універсального напряму продуктивності
Велика біла порода. Сучасна вітчизняна велика біла порода виведена шляхом тривалої і цілеспрямованої селекції свиней, одержаних у результаті схрещування завезеної великої білої породи з Англії і місцевих порід.
Порода сформувалася в Англії у середині XIX ст. шляхом відтворювального схрещування місцевих свиней з азіатськими (сіамськими) і романськими (неаполітанськими та португальськими). Спочатку порода називалася йоркширською (пов’язано з місцем виведення), а надалі великою білою. В нашу країну англійських великих білих свиней завозив з кінця XIX ст. за заявками земських свинарських союзів видатний російський вчений професор П.М. Кулєшов.
Тоді були проведені схрещування з локальними породами і створені перші масиви поліпшених свиней в центральній частині Росії, на Північному Кавказі, в Північно-Західній зоні, Поволжі, Сибіру, Україні, Білорусії і Прибалтиці. Важливе значення у поширенні породи мали виставки племінних тварин, які проводили у Москві, Харкові та Києві. Розведенням великих білих свиней займалися кращі в той час племінні заводи в Бихові (власник Будна А.Ф.) і селі Велике Олексіївське (власник видатний селекціонер Щепкін М.М.).
|
|
|
Другий етап розвитку і поширення великої білої породи припадає на 1923, 1925, 1928 і 1931 pp., коли з Англії для зміцнення племінної бази було завезено 257 кнурів і 355 свиноматок.
Використовуючи генофонд цих свиней для поліпшення місцевої окультуреної породи, в результаті тривалої племінної роботи під впливом клімату, умов годівлі і утримання була виведена фактично нова вітчизняна (радянська) велика біла порода свиней. Важливою умовою виведення вітчизняної великої білої породи стало створення міцної племінної бази шляхом організації колгоспів, радгоспів, племінних ферм.
Методичною основою формування породи були глибокі наукові розробки вітчизняного вченого, академіка М.Ф. Іванова. Для розробки принципів племінної справи важливе значення мали наукові праці М.М. Завадовського, Ю.Ю. Хреннікова, О.П. Бондаренка, А.П. Редькіна, П.М. Кудрявцева, Д.К. Білогуба, М.П. Лібізова, М.I. Матвійця, М.П. Смирнова та інші.
|
|
|
Велика біла порода одержала поширення на всій території колишнього Радянського Союзу і зайняла провідне місце за питомою вагою серед всіх порід, які тут розводять. Це також найпоширеніша порода свиней в Україні. Свині добре пристосовані до різних природно-кліматичних умов і використання їх в господарствах різних форм власності і обсягів виробництва.
Тварини відрізняються міцною конституцією, будова тіла не груба, голова легка, незначно вигнутий профіль, вуха середньої величини, прямостоячі; тулуб гармонійно побудований, достатньо довгий і глибокий; плечі та окости добре розвинуті, м’ясисті; кінцівки сухі, міцні; шкіра еластична, масть біла, щетина рівномірно вкриває все тіло. Серед вад екстер’єру, які спостерігаються найчастіше, – звислі крижі, м’які бабки кінцівок, щілини копитного рогу, недостатньо виповнений окіст.
За розвитком це великі тварини. Середня жива маса повновікових кнурів досягає 320…350 кг, свиноматок – 230…250 кг. Нині серед тварин великої білої породи виділяють три типи за напрямом продуктивності – універсальний, м’ясний та сальний. У більшості господарств переважають свині універсального типу.
|
|
|
Свині великої білої породи характеризуються високим генетичним потенціалом щодо відтворювальної, відгодівельної і м’ясної продуктивності. Середній показник багатоплідності свиноматок становить 10…12 поросят, молочність – 50…60 кг, збереженість потомства – 90…95%, жива маса поросят при відлученні в 30 діб – 7…9 кг.
Середньодобовий приріст на відгодівлі досягає 800…850 г, витрати корму – 3,6…3,8 к. од. на 1 кг приросту. При інтенсивній відгодівлі живої маси 100 кг свині досягають у 180…200-денному віці. При забої в цьому віці одержують довгу тушу (95…100 см) з тонким шаром шпику (25…30 мм), високим виходом м’яса (50…55%).
У країні існує значний попит на племінну продукцію свиней великої білої породи. Племінну роботу з тваринами цієї породи ведуть більш як у 89 племінних господарствах України. Провідні племінні заводи здійснюють цілеспрямовану селекційну роботу по поліпшенню м’ясних якостей, зниженню витрат кормів на одиницю приросту та збереженню міцної конституції, яка дає можливість розводити свиней у жорстких умовах промислової технології.
Нині ведеться велика робота по збагаченню структури породи. Відбувається створення нових ліній і родин, їх розмноження і відмирання старих. За останні два десятиліття на базі генеалогічних класичних ліній створена велика кількість високопродуктивних заводських ліній і родин, які є основою подальшого удосконалення породи. До них належать лінії Леопарда 681, Драчуна 421, 9779, 2391, Дельфіна 8977, Свата 9471, 6679, 1423, Громкого 677, Бора 925.
При створенні нових ліній часто використовують генотип інших порід, який дозволяє розширити комбінаційну генетичну можливість великої білої породи. Виведення нових ліній і родин має важливе теоретичне і практичне значення в селекційному процесі.
Основні племзаводи по розведенню свиней великої білої породи: ТОВ «Липовецьке» Вінницької області, ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг», ТОВ «Агро-Овен», ТОВ «Відродження», ТОВ «Агрофірма «Обрій» Дніпропетровської області, ЗАТ «Бахмутський Аграрний Союз» Донецької області, ТОВ «Агропромислова компанія», ВАТ «Племзавод «Степной» Запорізької області, ТОВ «Росан-Агро» Івано-Франківської області, СВАТ «Агрокомбінат Калита», ПП «Племзавод Трубізький» Київської області, СВК «Агрофірма Миг-Сервіс-Агро», ДП «Племрепродуктор «Степове» Миколаївської області, ТОВ «Ряснянське», ВАТ «Племзавод «Михайлівка» Сумської області, ВАТ «Агрокомбінат «Слобожанський» Харківської області, ТОВ «Фрідом Фарм Бекон» Херсонської області, ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» Черкаської області. В даний час в цих господарствах використовують як тварин вітчизняної селекції, так і зарубіжної.
Враховуючи чисельність свиней великої білої породи, подальшу племінну роботу з ними ведуть методами внутрішньопородної селекції в двох напрямках: створення стад з високими відтворювальними (материнський тип УВБ-1) та відгодівельними (батьківський тип УВБ-2) якостями. Наукове забезпечення цієї роботи здійснюють Інститут свинарства НААН України, Інститут тваринництва НААН України, державні обласні сільськогосподарські станції, деякі ВНЗи (НУБіП, ПДАА, ХДЗВА та ін.) під методичним керівництвом члена-кореспондента НААН України М.Д. Березовського.
На сьогодні свині великої білої породи становлять понад 80%. Свиней великої білої породи використовують у свинарських господарствах як материнські форми для одержання товарних помісей і гібридних тварин, особливо в спеціалізованих підприємствах промислового типу. Генотип породи широко використовують при створенні ліній в системі виробництва гібридних свиней в якості материнської форми.
Українська степова біла порода. Одна з перших вітчизняних порід, створених у радянський час за науково обґрунтованою методикою, розробленою академіком М.Ф. Івановим, шляхом відтворного схрещування місцевих свиней з кнурами великої білої породи та цілеспрямованої селекції із застосуванням спорідненого розведення і жорсткого вибракування.
Породу створювали в Херсонській області. Роботу починали на дослідній станції «Асканія-Нова» в 1926р. схрещуванням шести місцевих білих свиноматок з кнуром великої білої породи за кличкою Керзон 378, який був завезений з племінного заводу М.М. Щепкіна. Напівкровних свиноматок знову парували з кнуром великої білої породи Барноном 197 і потім його сином – Барноном 15. Помісей другого покоління розводили «у собі». Використовуючи тісний інбридинг на кнура Асканія № 46, який відзначався видатними якостями, забезпечували закріплення цих ознак у потомства створеної породи. Породу створювали на фоні поступового поліпшення умов годівлі та утримання. Офіційно популяція поліпшених свиней затверджена як українська степова порода в 1934р.
У процесі формування породи М.Ф. Іванов велику увагу приділив конституції, екстер’єру, показникам росту та розвитку. Основні положення методики виведення породи такі:
- одержання і нагромадження достатньої кількості помісних тварин, які відповідають бажаному типу;
- закріплення стійкої спадковості кращих тварин шляхом інбридингу і жорсткого вибракування тварин небажаного типу; формування структурних елементів породи – ліній і родин.
Важливий внесок у подальше вдосконалення породи внесли академік Л.К. Гребень, відомі селекціонери Н.О. Морошкіна, Б.Т. Погрібний, Є.К. Гребень, Л.Ф. Крилова.
Зараз це одна з найпоширеніших в південному регіоні за кількістю поголів’я порода, незважаючи на тенденцію скорочення у зв’язку із розведенням тварин великої білої породи, а також нових імпортних порід та нових типів м’ясного і беконного напрямів продуктивності.
Питома вага цієї породи займає друге місце після великої білої серед всього поголів’я свиней у південному регіоні країні.
Свиней української степової білої породи розводять у Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Одеській, АР Крим та інших областях України.
Характерною особливістю тварин цієї породи є дещо грубіший тип конституції порівняно з великою білою породою, голова довга і вузька у лобі, кістяк грубуватий, кінцівки сильні, тулуб вкритий густою щетиною, масть біла. Тварини добре переносять суворі умови степової зони України та інших областей півдня країни. Порода характеризується м’ясо-сальним напрямом продуктивності і проходить процес удосконалення на підвищення відгодівельної і м’ясної продуктивності. За розвитком це великі тварини. Жива маса дорослих кнурів досягає 310…350 кг, свиноматок – 230…250 кг.
Важливою особливістю є добрі материнські якості свиноматок. Середня багатоплідність останніх становить 10...12 поросят за опорос, а в деяких випадках навіть 14…16 голів; молочність варіює в межах 45…55 кг; жива маса поросяти в 60-денному віці – 18…21 кг.
Свині української степової білої породи мають високий потенціал відгодівельної і м’ясної продуктивності. Живої маси 100 кг свині досягають у 6,5…7,5 місяця при середньодобовому прирості 750…860 г і витраті корму на 1 кг приросту 3,5…4,0 к. од. При забої молодняку живою масою 100 кг від нього одержують довгі туші – 93…95 см із товщиною шпику над 6…7-м грудними хребцями – 30…32 мм, добре розвиненим окостом – 10…11 кг та високим 53…55% виходом м’яса.
Українську степову білу породу продовжують удосконалювати в племінних заводах – ДП «Дослідне господарство Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» – Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства» Херсонської області, ПП «Екопродукт-2009» Запорізької області.
У породі є 14 провідних високопродуктивних ліній і 19 родин, що забезпечують високу селекційну ефективність. Серед них слід виділити лінії Асканія, Задорного, Степняка, Дружка, Смелого, родини Асканії, Долини, Акації, Абетки.
У товарних господарствах свиней зазначеної породи використовують як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні з іншими породами для одержання гетерозисного ефекту в поколіннях. Добрі материнські якості української степової білої породи у поєднанні з кнурами м’ясних порід і ліній забезпечують одержання високопродуктивних помісей та гібридів для відгодівлі. Найкращі поєднання одержують при схрещуванні з кнурами порід ландрас, дюрок, великої чорної, а також з полтавською м’ясною породою.
З використанням свиней української степової білої породи академік Л.К. Гребень вивів нову породу – українську степову рябу. Генотип української степової білої породи має важливе перспективне значення в породоутворювальному процесі.
Подальше вдосконалення української степової білої породи ведеться під методичним керівництвом співробітників Інституту тваринництва степових районів НААН України ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова», безпосередньо, докторм сільськогосподарських наук Криловою Л.Ф. в напрямі поліпшення м’ясних якостей свиней і підвищення їх скоростиглості.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1973; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!