Породи сального напряму продуктивності



Миргородська порода. Виведена в результаті складного відтворного схрещування місцевих українських чорно-рябих свиней з тваринами беркширської, середньої білої, великої білої та темворської порід. Створювалася порода в Миргородському, Полтавському і Хорольському повітах Полтавської губернії. На перших етапах порода формувалася без визначеної системи. Місцевих свиней поліпшували з метою одержання високоякісної свинини для приготування бекону на Полтавській беконній фабриці.

Науково обґрунтовану програму щодо удосконалення свиней, одержаних у результаті народної селекції, почали впроваджувати з 1921, 1924 і особливо з 1929р. під керівництвом професора Полтавської зоотехнічної станції (нині Інститут свинарства НААН України)                               О.П. Бондаренка. Порода формувалася по соціальному замовленню того часу – високий попит на жирну свинину. Спеціальними дослідами було встановлено, що в тушах рябих свиней міститься на 16…18% жиру більше, ніж у тушах великої білої породи.

Важливе значення для породоутворювального процесу мала організація в 1936р. у м. Миргороді племінного пункту, а з 1939р. – Державного племінного розплідника. Формувалася порода в жорстких умовах годівлі й утримання. В результаті цілеспрямованої селекції була створена популяція невибагливих стресостійких, високорезистентних, життєздатних свиней, яку в 1940р. затвердили як миргородську породу.

Державним планом породного районування миргородська порода затверджена у восьми областях України. Вона посідає третє місце серед інших порід країни. В 1963р. у миргородську породу влилися подібні за походженням придніпровська, кролевецька і подільська породні групи. Свині миргородської породи густого м’ясо-сального типу продуктивності, з тенденцією у своєму розвитку на зниження сальності. Це переважно міцні тварини. Вони добре пристосовані до використання пасовищ. Тулуб у них бочкоподібний, широкий, глибокий; спина пряма, широка; добре розвинені окости; масть чорно-ряба.

У провідних селекційних стадах жива маса дорослих кнурів досягає 310…340 кг, а дорослих свиноматок – 230…240 кг. Багатоплідність свиноматок – 10…12 поросят, молочність – 55…60 кг, жива маса гнізда у               2 місяці – 180…190 кг.

На контрольній відгодівлі молодняк живої маси 100 кг досягає за 7,0…7,5 місяця при середньодобовому прирості 690…710 г і витратах корму на 1 кг приросту 4,0…4,2 к. од. Туші забитих тварин характеризуються високими якісними показниками, їх довжина становить 96…98 см, товщина шпику на рівні 6…7-го грудних хребців 25…40 мм, площа «м’язового вічка» 33…35 см2, маса окосту 10,1…10,7 кг, вихід м’яса з туші 48...50%. М’ясо миргородських свиней має високі смакові якості за рахунок низького вмісту вологи і наявності жирових прошарків.

Генеалогічна структура породи включає провідні лінії Веселого, Грозного, Шустрого, Кожаного, Ловчика, Каштана, Комиша, родини – Смородини, Сороки, Цесарки, Конвалії, Калини, Хвилі та інші.

Провідними племінними підприємствами по удосконаленню породи є племзаводи ФГ «АміЛа» Волинської, ТОВ «Агрікор Холдінг», Чернігівської, ДП «Дослідне господарство імені Декабристів Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М.І. Вавілова НААН» Полтавської області.

Науково-методичну роботу по удосконаленню породи здійснює доктор сільськогосподарських наук С.Л. Войтенко. Порода удосконалюється в напрямі поліпшення м’ясності, підвищення скороспілості і багатоплідності. Генотип миргородських свиней має певну цінність в системі промислового схрещування і гібридизації. Здатність до ефекту гетерозису за основними продуктивними якостями проявляє миргородська порода з ландрасами, уельсами і великою білою.

Селекційний процес по удосконаленню миргородських свиней характеризується високим динамізмом і забезпечує породі перспективу в її розведенні та поширенні.

Українська степова ряба порода. Виведена на базі української степової білої породи шляхом збагачення її генотипами беркширської й мангалицької порід. Порода створювалася під керівництвом академіка                 Л.К. Гребеня. Роботу почали в «Асканії-Нова» у 1938р. Для реалізації поставлених завдань по утворенню високопродуктивних і скороспілих свиней, добре пристосованих до умов клімату, з популяції української степової породи відбирали свиней рябої масті, які з’явилися в лініях Степняка і Дружка.

Спочатку було закладено три лінії – Рябого, Розбійника та Рідного. Надалі шляхом ввідного схрещування з беркширською і мангалицькою породами структура нової породи розширювалася. Порода формувалася в умовах пасовищного утримання з включенням до раціону великої кількості грубих і соковитих кормів.

Статус породи українські рябі свині одержали в 1961р. Тварини за характером продуктивності відносяться до сального типу. Порода має неширокий ареал, її розводять у господарствах Херсонської і Миколаївської областей. Це великі тварини. Жива маса дорослих кнурів досягає                         280…300 кг, а свиноматок – 200…240 кг.

Екстер’єрні особливості: голова середньої величини з подовженим профілем рила, довгі стоячі вуха. Шия м’ясиста. Груди широкі й глибокі. Спина пряма. Крижі трохи спущені. Кінцівки міцні. Окости розвинені добре. Масть в основному ряба, але зустрічаються тварини руді, чорно-руді і чорної масті. Темна масть забезпечує захист тварин від сонячних опіків.

Відтворювальні якості свиноматок невисокі. Багатоплідність становить 9…11 поросят, молочність – 45…50 кг, жива маса поросят у         2 місяці – 175…185 кг. Молодняк на контрольній відгодівлі живої маси          100 кг досягає у 190…200-добовому віці при середньодобовому прирості 670…750 г і витратах корму на 1 кг приросту 3,8…4,0 к. од.

Забійні якості досить добрі. Довжина туші досягає 94…97 см, товщина шпику – 27…29 мм, площа «м’язового вічка» – 28…36 см2, маса окосту – 9,5…10,5 кг, вихід м’яса з туші 48...50%.

У породі створено 9 ліній – Рябого, Розбійника, Рекорда, Рижика, Рідного, Рубіна, Рассвєта, Ропота, Реала і 18 родин, в тому числі Рябої, Рєзвої, Ракети, Рокити, Робкої, Рєдкої.

Порода ефективно використовується в системі схрещування та гібридизації. Удосконалюється в напрямі поліпшення м’ясних якостей та багатоплідності маток.

Розводять породу у Херсонській та Миколаївській областях. Племінним господарством по українській рябій породі є ДП Дослідне господарство Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова».

Велика чорна порода.Це найдавніша порода Англії. Виведена шляхом схрещування існуючої корнуельської та чорних есекських свиней і тривалої цілеспрямованої селекції. Становленню породи сприяло створення у 1899р. товариства по розведенню великих чорних свиней.

Порода належить до сального напряму продуктивності. Це одні із найбільш конституціонально міцних і багатоплідних свиней, які невибагливі до умов утримання. Свині добре використовують пасовища.

Для свиней великої чорної породи характерна пропорційна будова тіла. Голова середніх розмірів, вуха великі, звисаючі на очі, шия коротка, мускулиста; груди бочкоподібні, широкі і глибокі; спина довга, широка, пряма; боки добре обмускулені; поперек широкий; зад розвинений добре, довгий і широкий, окости широкі, округлі, опускаються до скакального суглоба; кінцівки міцні, прямо поставлені, бабки короткі, прямі; ратиці міцні; шкіра (після ошпарювання) біла; щетина густа, чорної масті.

Тварини середніх розмірів. Жива маса дорослих кнурів становить 260…290 кг, свиноматок – 200…250 кг. Багатоплідність свиноматок – 10…11 поросят. Підсвинки на відгодівлі живої маси 100 кг досягають у 180…186-добовому віці за середньодобовим приростом 730…750 г і витраті корму на 1 кг приросту 3,9…4,1 к. од.

Свині великої чорної породи у 1947 році були завезені у господарства Ставропольського краю. Це одна з найчисленніших імпортних порід, які розводили в колишньому Радянському Союзі.

У структурі породи нараховується 14 ліній і 20 родин. Серед них лінії Нарциса, Граніта, Беркута, Піона, Орташа, Ройстона, Бікслея і родини Ками, Вєтки, Грації, Малки, Рози та ін.

Свиней великої чорної породи широко використовують для промислового схрещування. Добрі результати одержують за поєднання кнурів великої чорної із свиноматками великої білої порід та за реципрокних схрещуваннь. Потомство характеризується високою життєздатністю, інтенсивним ростом і м’ясною продуктивністю. Масть потомства в основному біла. Велика чорна порода становить інтерес для вивчення комбінаційної здатності за створення нових типів і ліній свиней у системі гібридизації.

Провідним племзаводом з розведення свиней великої чорної породи є ДП «Агрофірма «Шахтар» Донецької області.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 244; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ