Кореляційні зв’язки між ознаками
У свинарстві проведено значну роботу щодо визначення кореляційної залежності між продуктивними ознаками. Між одними і тими ж ознаками є досить великі розбіжності, причина цього – якісні показники результатів селекції, різні вибірки поголів’я, взятого для розрахунків та ін. Але, незважаючи на це, аналіз багатьох досліджень дозволяє визначити межі кореляцій між найважливішими господарсько-корисними ознаками (табл. 16).
Таблиця 16
Коефіцієнти кореляції між продуктивними ознаками у свиней
(за Ю.В. Лебедєвим, М.Д. Березовським)
| Кореляційні ознаки | r | ||
| коливання | у середньому | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Кількість поросят при народженні | Кількість поросят при відлученні Маса одного поросяти при відлученні Маса гнізда при відлученні | від 0,50 до 0,80 від -0,2 до -0,5 від 0,38 до 0,72 | 0,70 -0,40 0,60 |
| Середня маса одного поросяти при народженні | Число поросят при відлученні Маса одного поросяти при відлученні Маса гнізда при відлученні | від 0 до 0,40 від 0,08 до 0,54 від 0 до 0,35 | 0,20 0,35 0,25 |
| Маса гнізда при відлученні | Маса гнізда в 30 днів Кількість поросят при відлученні Маса одного поросяти при відлученні | від 0,50 до 0,80 від 0,50 до 0,96 від 0,20 до 0,40 | 0,70 0,80 0,35 |
Продовження таблиці 16
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Середньодобовий приріст при відгодівлі | Маса одного поросяти при народженні Маса одного поросяти при відлученні Споживання корму Витрати корму на 1 кг приросту | від 0 до 0,30 від 0,30 до 0,50 від 0,70 до 0,90 від 0 до -0,80 | 0,18 0,40 0,80 -0,50 |
| Процент м’яса в туші | Середньодобовий приріст за відгодівлі Витрати корму на 1 кг приросту Довжина туші Товщина шпику над 6…7 грудними хребцями Товщина шпику середня Площа «м’язового вічка» Маса окосту Процент м’яса в окості | від -0,30 до 0,30 від -0,15 до -0,40 від 0,10 до 0,50 від -0,40 до -0,70 від -0,40 до -0,80 від 0,30 до 0,70 від 0 до 0,20 від 0,70 до 0,90 | 0 -0,30 0,30 -0,60 -0,65 0,50 0,10 0,80 |
| Товщина шпику на живих свинях | Товщина шпику на туші забитих свиней Процент м’яса в туші | від 0,70 до 0,90 від -0,35 до -0,80 | 0,80 -0,60 |
|
|
|
Загальною закономірністю є те, що ознаки в межах кожної групи (відтворювальні, відгодівельні й м’ясні якості) досить добре корелюють між собою, але кореляції між ознаками різних груп набагато нижчі або зовсім відсутні.
З точки зору селекції свиней аналіз кореляції має цікаві особливості.
У багатьох випадках практикується оцінка маток за масою гнізда за відлучення. Це дозволяє мати справу з однією ознакою замість двох (кількістю поросят і їх середньою масою), що значно полегшує роботу. Однак коефіцієнти кореляції показують, що маса гнізда за відлучення в основному залежить від кількості поросят (r = 0,80) і дуже мало від їх маси (r = 0,35). Відбір за масою гнізда збільшуватиме кількість поросят від свиноматки, покращуватиме їх збереженість, але слабо впливатиме на масу за відлучення кожного поросяти, на швидкість його росту до відлучення. Тому маса поросяти до відлучення залишається важливим показником оцінки тварин, вона певною мірою також відображає швидкість росту тварин після відлучення (r = 0,40).
|
|
|
Молочність маток тісно пов’язана з масою гнізда за відлучення (r = 0,7). Велика маса гнізда за відлучення здебільшого характеризує і високу молочність матерів, що дає підстави не оцінювати маток за молочністю (в інструкції з бонітування показник молочності не враховується). За раннього відлучення поросят це питання ще більше спрощується, оскільки відлучене гніздо за своєю масою все більше наближається до величини молочності.
Середньодобовий приріст на відгодівлі негативно корелює з витратами корму на 1 кг приросту. В цілому свині, що швидко ростуть витрачають менше корму на одиницю приросту. Але ці кореляції відрізняються великою амплітудою коливань (від 0 до 0,80). Це пояснюється тим, що приріст залежить як від споживання корму, так і від його засвоювання. Якщо приріст підвищується за рахунок збільшення поїдання корму, то кореляції із затратами корму на 1 кг приросту будуть низькими. Якщо ж ріст прискорюється за рахунок кращого засвоювання з’їденого корму, то кореляції стають високими. Останнє найбільш бажано, оскільки такі свині підвищують економічні показники господарства.
|
|
|
Селекція свиней
Оцінка племінної цінності свиней. Селекція – основний метод генетичного поліпшення тварин. За кількістю одночасно вдосконалених ознак розрізняють комплексну та переважаючу селекцію.
Комплексна селекція – характеризується одночасним поліпшенням багатьох показників продуктивності (багатоплідність, скороспілість, м’ясні якості і т.д.). Це сприяє підтримуванню усіх господарсько-корисних якостей у стаді на достатньо високому рівні і забезпечує в цілому високу продуктивність тварин. Комплексна селекція була основою вдосконалення великої білої та інших вітчизняних порід свиней.
Поряд із позитивними сторонами комплексна селекція (створення масивів племінного свинарства) виявлені і негативні. Одна з них – утримання темпів поліпшення тих ознак, що стають вирішальними на тих чи інших етапах розвитку свинарства, адже вдосконалити одну ознаку або групу схожих завжди легше і швидше, ніж відразу всі ознаки. Поліпшення всіх порід за комплексом ознак призводить до втрати значною мірою генетичної різноманітності не лише між стадами однієї породи, але і між усіма породами. Для успішного ведення комплексної селекції необхідно вирощувати і оцінювати більшу кількість свиней, при чому потреба в ремонтному молодняку збільшується у 2 рази із введенням до селекції кожної нової ознаки. В цьому полягає основний недолік комплексної селекції і для його подолання розроблено індексну селекцію.
|
|
|
Більш ефективною щодо досягнення того чи іншого виду продуктивності є переважаюча селекція (ПС), яка полягає в поліпшенні однієї або декількох ознак, що корелюють між собою при підтримці інших на постійному середньому рівні. Вона може бути направлена на поліпшення відтворювальної здатності (багатоплідності, молочності, збереженості), відгодівельних якостей (швидкості росту, витрат корму) або м’ясних (товщина шпику). Така селекція дає можливість прискорити вдосконалення окремих продуктивних ознак і створити в породі спеціалізовані стада, посиливши в них генетичну різноманітність.
За переважаючою селекцію основна доля селекційного тиску впадає на ту ознаку, яку необхідно поліпшити, але при цьому не можна допускати зниження прояву інших ознак, а слід підтримувати їх на досягнутому рівні.
Результати селекційних експериментів показали, що генетичне поліпшення швидкості росту і ефективності використання корму досягається переважаючою селекцією без зниження багатоплідності, м’ясності та інших ознак при вибракуванні за ними незначної кількості тварин.
Ознаки з високим рівнем спадковості забезпечують ефективність племінної роботи при оцінці тварин за власною продуктивністю (фенотипу), а ознаки з низьким рівнем спадковості малоефективні при селекції за фенотипом (власною продуктивністю). Ця якість продуктивних ознак свідчить про успіхи селекції з вітчизняними породами за відгодівельними і м’ясними якостями і недостатній її темп за власною продуктивністю (безпосередньо багатоплідність).
Селекціонери, які працюють у провідних племінних господарствах, повинні знати рівень спадковості деяких селекційних ознак і насамперед тих, за якими ведеться переважаюча селекція.
Доведено, що коефіцієнти спадковості підвищуються із збільшенням віку свиноматок або кількістю опоросів у них, тому доцільно вивчати спадковість багатоплідність лише на повновікових тваринах.
Установлено, що свиноматки, починаючи з третього опоросу, більш стійкі проти несприятливих умов середовища, а їх відтворювальна здатність у цьому віці (26…30 міс.) в значною мірою відображає генетично зумовлену реакцію з цієї ознаки на різні стреси.
Наприклад, низький рівень спадковості за одночасно високої фенотипової мінливості багатоплідності в першому опоросі не забезпечує надійних результатів. Багатьма дослідженнями встановлено, що за селекційного диференціалу не менше 0,7 поросяти і ступеня спадковості (h2) 0,25, підвищення багатоплідності за одне покоління становить 0,08…0,1 поросяти за опорос. У цілому такий темп селекції низький, однак, він необхідний для стабілізації досягнутого рівня продуктивності свиноматок. Якщо селекціонер недооцінюватиме відбір ремонтних свинок від багатоплідних маток, це призведе до зниження їх відтворювальних якостей.
Таким чином, відбір ремонтного молодняку від високопродуктивних свиноматок хоча і не дає високого селекційного ефекту, однак є стабілізуючим, і продуктивність стада при цьому можна постійно підтримувати на фактичному селекційному рівні.
Ефективну племінну роботу відносно поліпшення відтворювальних якостей можна вести методами індивідуальної селекції з оцінкою тварин за якістю потомства. При цьому кнурів і свиноматок оцінюють за продуктивністю їх дочок. Таку оцінку можна одержати лише в 32…36 місяців, тобто у віці, коли більшість тварин вибуває із стада, особливо у племінних господарствах, де впроваджено елементи промислової технології. З урахуванням цієї та іншої причин, оцінених за фенотипом кнурів і свиноматок залишається в стаді не більше 8%, що є недостатнім для прискорення селекційного процесу. Тому зусилля селекціонера повинні бути спрямовані на ранню оцінку генотипу свиней. Для цього застосовують новий селекційний підхід – вивчають повторюваність ознаки, яка характеризує стійкість відповідного показника відтворювальних якостей в опоросах, що тісно пов’язано із коефіцієнтом спадковості. Спостерігаються суттєві особливості повторюваності за оцінки багатоплідності свиноматок у різних опоросах. Так, за оцінки свиноматки за її суміжними опоросами спостерігається низька повторюваність – 0,06…0,25 і висока за сумою опоросів (1 + 2 + 3) r = 0,81. Отримані результати дають змогу з високою вірогідністю прогнозувати багатоплідність свиноматок за середніми даними перших 2-х опоросів, тобто у віці 20 місяців.
На цієї підставі можна зробити висновок, що поліпшення багатоплідності проводиться в 2-х напрямках:
1) при спеціалізації селекції за м’ясними якостями достатньо вести відбір за фенотипом, тобто відбирати ремонтних свинок і кнурців від кращих маток стада;
2) при спеціалізації селекції за відтворювальними якостями – відбирати ремонтний молодняк від кнурів, які оцінені за генотипом (продуктивність дочок), а також від свиноматок, які мають високу багатоплідність за сумою 2-х опоросів.
Відзначаючи позитивне в переважаючій селекції, слід вказати на її окремі труднощі. Головна з них полягає в тому, щоб при вдосконаленні однієї ознаки не допускати різкого погіршення інших. Наприклад, при підвищенні м’ясних якостей важливо не допустити зниження якості свинини або багатоплідності свиноматок, а підтримувати ці ознаки хоча б на середньому рівні для породи (своєчасне вибракування небажаних тварин).
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 972; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!