Теорія і практика створення та використання гібридних свиней
За сучасним поняттям гібридизація в свинарстві – це метод вищої мобілізації генетичного потенціалу тварин. Він поєднує в собі досягнення селекції й схрещування і дає можливість швидко підвищувати показники всього комплексу продуктивності тварин.
За формою гібридизація в свинарстві мало чим відрізняється від промислового схрещування. Наприклад, двоступінчаста чотирилінійна гібридизація (спочатку парують А із Б та С з Д, а потім АБ із СД) для одержання гібридів АБСД з однаковою кровністю всіх ліній відповідає чотирипородному схрещуванню.
Але гібридизація принципово відрізняється від промислового схрещування за якістю вихідного поголів'я, яке використовують для поєднання. В промисловому схрещуванні звичайно використовують свиней – представників різних порід незалежно від належності до того чи іншого стада, ступеня відселекціонованості тощо.
У гібридизації ж використовують свиней – представників спеціалізованих порід, типів і ліній, що перевірені на поєднаність за потрібними ознаками. Тобто в цьому розумінні помісей можна визначити як продукт схрещування, а гібридів – як продукт спеціальної селекції та схрещування.
Гібридизація базується на таких передумовах: селекціонувати одну ознаку легше, ніж комплекс їх, і тим самим можна швидше провести генетичне диференціювання вихідних форм; у товарних гібридах порівняно легше поєднувати добре відселекціоновані ознаки вихідних форм; у результаті схрещування вихідних форм можна забезпечити поєднання гетерозису за відтворювальною здатністю з проміжним успадкуванням відселекціонованих ознак відгодівельних та м’ясних якостей.
|
|
|
Як зазначалося раніше, залежно від прийнятих схем схрещування гібриди підрозділяють на міжпородні, породно-лінійні та міжлінійні. При цьому обов’язковим є те, що породи, типи і лінії, яких включають у програму гібридизації, повинні бути спеціалізованими за напрямом і рівнем продуктивності. У чистопородних типах і лініях спеціалізацію здійснюють переважно селекцією тварин на дану ознаку, а в міжпородних – відбором відповідних порід на першому етапі та переважаючою селекцією на другому. Щодо спеціалізації, то розрізняють батьківські і материнські форми. Перших спеціалізують на м’ясність туш або на скороспілість та використання корму, а для схрещування беруть головним чином кнурів. Інших спеціалізують на відтворювальну здатність і для схрещування використовують свиноматок. Слід пам’ятати, що такий розподіл має не генетичну, а тільки організаційну основу – тварин якої статі використовувати для схрещування. В межах одного стада або однієї породи не дуже помітна кореляція між багатоплідністю і відгодівельними чи м’ясними якостями, але цей зв’язок досить чітко проявляється при порівнянні різних порід та ліній.
|
|
|
Спеціалізовані м’ясні породи (дюрок, п’єтрен, гемпшир) поступаються за багатоплідністю, наприклад, вітчизняній великій білій породі, яка, в свою чергу, характеризується помірною м’ясністю туш. Негативна генетична кореляція між цими ознаками проявляється на рівні порід. Це помітно і на рівні міжпородних ліній, які створюють для гібридизації, в зв’язку з чим для батьківських форм підбирають, як правило, м'ясні породи, а для материнських – багатоплідні.
Вітчизняна і зарубіжна практика останніх років віддає перевагу міжпородній гібридизації, оскільки у таких гібридів порівняно з між-лінійними значно стійкіше проявляються поєднаність і гетерозис.
Для успішного впровадження будь-якої програми гібридизації потрібно виконання деяких обов’язкових вимог.
Насамперед, як і при промислових схрещуваннях, необхідна генетична відокремленість вихідних батьківських форм (ліній, типів і спеціалізованих порід). При цьому принципового значення набуває чисельність поголів’я вихідної популяції. Нечисленні популяції внаслідок швидкої втрати гетерозиготності можуть втратити пластичність, серед них з’являється все більша кількість особин, не пристосованих до змін навколишнього середовища. Це може негативно вплинути не тільки на якість самої популяції, а й на ефективність її схрещування з іншими.
|
|
|
Для ефективності гібридизації особливого значення набуває рівень відселекціонованості ліній, типів і порід, які використовують для схрещування. Оскільки при кросі порід або ліній мають місце два одночасно перебігаючі та взаємопов’язані процеси – активізація життєвих функцій і зміна спадковості, то важливо, щоб обидва вони діяли в одному напрямі, а саме сприяли підвищенню комплексу продуктивних якостей. Адже коли перший процес завжди має місце при схрещуванні генетично відокремлених популяцій, то другий визначається конкретним генотипом вихідних батьківських форм. Змінити генотип популяції можливо в основному шляхом цілеспрямованої планомірної селекції.
Крім зазначених, ще однією неодмінною умовою програми гібридизації є пірамідальна й ступінчаста побудова організації племінної справи та вертикальна інтеграція.
За визначенням в процесі гібридизації одночасно здійснюються: удосконалення вихідних форм у племінних господарствах; оперативне використання досягнень чистопородного розведення у племгоспах і ефект гетерозису на стадії репродукції; оперативне використання досягнень селекції племгоспів і реалізації явища гетерозису за всіма ознаками в останньому ступені програми – в товарних господарствах та промислових комплексах.
|
|
|
За таким принципом побудована селекційно-технологічна система виробництва свинини в господарствах України. Розведення свиней передбачається здійснювати в трьох типах господарств:
1. Селекційні стада – призначені для удосконалення існуючих порід, створення нових порід, типів і ліній, вирощування високопродуктивного племінного молодняку. Тут застосовують чистопородне розведення, і частка основного маточного поголів’я становить 3,5…5,0% від загальної кількості свиноматок, яких розводять на першому, другому і третьому ступенях піраміди. Група селекційних стад в різних областях може бути представлена племзаводами, племгоспами, кращими племфермами по розведенню існуючих і створенню нових генотипів свиней на внутріпородній та міжпородній основах.
2. Племінні репродуктори (племферми в складі великих комплексів та спецгоспів, окремо виділені племінні ферми для обслуговування товарних репродукторів спецгоспів, племрепродуктори на базі кращих спецгоспів), призначені для відтворення як чистопородних, так і помісних (породно-лінійних чи міжлінійних) свинок для товарних репродукторів спецгоспів. Маточні стада цієї групи господарств повинні досягати 15…20%.
3. Товарні репродуктори спеціалізованих по свинарству господарств, призначені для відтворення помісних (гібридних) поросят на відгодівлю. Кількість основних свиноматок в цій групі господарств становить 70…80%.
Система розведення має за мету об’єднати господарства всіх типів у єдиний потік, що дасть можливість досягти максимального збільшення продуктивності свиней товарних стад. Зазначена система характеризується:
- ефективним використанням селекційних досягнень племінних стад;
- ефективнішим впровадженням методів схрещування і гібридизації;
- виключається стихійний інбридинг;
- не допускається саморемонт товарних репродукторів і вирощування ремонтного молодняку в умовах безвигульного утримання, зменшується обсяг зоотехнічного обліку.
Особливе значення у широкому використанні переваг гібридизації необхідно приділяти вирощуванню, добору й використанню кнурів через метод штучного осіменіння. Тільки через це можливий найкоротший шлях до перенесення досягнень селекційного процесу на велику кількість поголів’я в товарне свинарство.
Але при цьому більше уваги слід приділяти будівництву і ефективному використанню спеціальних станцій (елеверів) для оцінки кнурів за їх власною продуктивністю, в тому числі і за якістю спермопродукції.
Проте, в теперішній час, коли господарства стають приватними і намагаються одержати ефект гетерозису свиней безпосередньо в господарстві, необхідно використовувати і удосконалювати вихідні форми спеціалізованих ліній, що є неодмінною умовою програми гібридизації.
Р о з д і л 6
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!