Використання генетичних методів
В селекції свиней
Імуногенетичні дослідження в селекції свиней
На сучасному етапі селекційної роботи в свинарстві, однією із важливих задач є розробка критеріїв прогнозування генетичної цінності особин за основними господарсько-корисними ознаками. Це дозволяє прискорити селекційний процес, удосконалити технологію племінної роботи.
Спроби маркування спадкової схильності до прояву різних фенотипових ознак у вітчизняній генетиці сільськогосподарських видів почалися з робіт А.С. Серебровського ще в 20-ті роки ХХ сторіччя. Він запропонував використовувати фенотипові ознаки з моногенним характером успадкування в якості «сигналіїв» – генетичних маркерів – для полегшення контролю передачі певного генетичного матеріалу в поколіннях і, відповідно, полегшення вирішення головної проблеми практичної селекції – підбору та відбору організмів при формуванні господарсько цінних груп.
Наприкінці ХІХ століття були відкриті спадкові ознаки, які мали повне право претендувати на роль генетичних маркерів. В 1900 році австрійський медик Карл Ландштейнер відкрив існування у людей груп крові (АВО).
Початок вивчення груп крові свиней можна віднести до 1913 року, коли Фішбейн виявив, що еритроцити одних свиней можуть аглютинуватися при контакті з сироваткою деяких інших свиней.
Аглютинація – це склеювання та випадіння в осад еритроцитів та інших клітин, які містять антигени, під дією специфічних речовин – аглютинінів, в ролі яких можуть, наприклад, виступати антитіла.
|
|
|
Невдовзі (в 1920 році) спостереження Фішбейна підтвердив Весцеський.
Перші дані про вивчення груп крові свиней на території колишнього СРСР були опубліковані в 1934 році М.А. Макаровим та А.Д. Барановим.
Широке застосування даних генетичного поліморфізму (групи крові та типи поліморфних білків) в селекції свиней розпочалося з другої половини ХХ сторіччя.
Відкриття у різних видів тварин, в тому числі і свиней, алельних генів, які обумовлюють успадкування багатьох біологічних структур, таких як антигени еритроцитів, лейкоцитів, деяких білків та ферментів крові, білків молока, інших біологічних структур дозволяє, використовуючи критерії загальної генетики, вивчити роль та значення алельних генів в життєдіяльності організму.
Нині вивчення груп крові з успіхом використовують не лише для аналізу структури порід, типів, ліній, зсувів в частоті зустрічання окремих генотипів при цілеспрямованій селекції, встановлення та перевірки походження тварин, але і для визначення взаємозв’язку груп крові з продуктивними ознаками тварин, резистентністю до хвороб та стресів, кореляції цих ознак з окремими антигенними факторами.
|
|
|
За даними М.Ю. Проценко та ін. сьогодні у свиней вивчено 83 антигенні фактори з 17 генетичних систем груп крові, а за останні 20 років були відкриті нові генетичні системи груп крові C, D, N, O, P, Q. Найбільш складні системи Е (16 антигенів), L (13 антигенів) і М (11 антигенів). Антигени деяких систем наразі вивчені не повною мірою (наприклад А, С, К, М) і очікується, що в них будуть виявлені нові алельні форми. Не виключено, що нові форми антигенів можуть бути виявлені і в простих системах, які вважаються двоалельними.
Визначення груп крові у свиней проводять з використанням наступних серологічних реакцій: прямої (повної) аглютинації, непрямої (неповної) аглютинації (проба Кумбса) та реакції гемолізу.
За періодом встановлення чисельного спадкового поліморфізму за антигенами груп крові розпочався період виявлення множинного спадкового поліморфізму за деякими білками та ферментами сироватки крові та інших тканин організму. Значну роль в цьому процесі відіграв метод електрофорезу в крохмальному гелі, який було запропоновано O.Smithies в 1957 році.
Цей метод розділяє білки сироватки крові, молока та інших білкових систем внаслідок їх відмінності за адсорбцією, розміром та формою молекули, величини заряду.
|
|
|
Поліморфні білки та ферменти також мають кодомінантний характер успадкування та не змінюються в процесі онтогенезу. Наразі, найбільшу кількість порід свиней досліджено за спадковими варіантами трансферину, амілази та церулоплазміну.
Характерною особливістю аналізу поліморфізму білків, у порівнянні, з дослідженнями антигенів еритроцитів, є те, що для багатьох із них використовуються спеціальні методики, в той час як при дослідженні груп крові використовується значно менше методик.
Отже, імуногенетичні дослідження мають велике значення для селекційного процесу, оскільки вони передбачають вивчення генетичної структури порід, контроль походження племінного молодняку, контроль родоводів при створенні нових типів, генетичне маркування генеалогічних груп. Основними імуногенетичними показниками, за допомогою яких може бути досліджений рівень попередньої селекції, є рівень гетерозиготності популяцій та ступінь генетичної подібності їх між собою. Впровадження імуногенетичного контролю при вивченні генетичної диференціації стад для планування варіантів схрещування, кросування та прогнозування генетичного потенціалу набуває особливого значення, а результати досліджень можуть бути враховані при плануванні подальшої селекційної роботи в популяціях.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 719; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!