Технологічне проектування процесу виробництва

Методологічні основи проектування.Однією з необхідних умов успішної роботи галузі свинарства є оволодіння методами проектування технологічного процесу виробництва свинини і сировини на науковій основі, що буде сприяти оптимальній його організації та управлінню з мінімальними організаційно-виробничими витратами і максимальним виходом запланованої продукції. Нині виникла необхідність погодження самого способу виробництва з системою машин та будівельними конструкціями виробничих приміщень і споруд, які в комплексі забезпечують одержання запланованої продукції.

Погодження і оптимізація складових елементів технологічного процесу викликає необхідність в їх дослідженні і систематизації для практичного використання при створенні свинарських підприємств. Систематизація методів проектування, в свою чергу, сприяє упорядкуванню й поглибленню зоотехнічних, зоогігієнічних та ветеринарних досліджень, спрямованих на удосконалення технології виробництва продукції свинарства.

Технологічне проектування процесу виробництва ґрунтується на погодженні обсягів і засобів виробництва по операціях і передбачає можливий розрахунок матеріальних і трудових витрат виробництва залежно від його обсягу з метою оптимального планування ресурсів, економічного прогнозування та прийняття стратегічних рішень. У свинарстві проектування зводиться до розробки й оптимізації агрозооветсистем, систем машин, розробки операційних карт і графіків погодження операцій, розробки контрольно-облікової документації для оперативного планування і управління процесом і в результаті до технологічного проектування виробничих площ, приміщень, споруд у комплексах.

Усе проектування здійснюють у кілька етапів – ескізне, робоче і поопераційне. Багатоступінчасте проектування визначається обсягом виробництва і складністю процесу, тобто продуктивністю підприємства. Процеси для невеликих за обсягом випуску продукції підприємств (ферм) можна здійснювати тільки робочим проектуванням. Кінцевим результатом проектування технологічного процесу в свинарстві є проект.

При виборі методів дослідження технологічного процесу керуються таким основним принципом – кожний технологічний процес повинен бути економічним і технологічно дотриманим оптимальних режимів роботи і вибору відповідних засобів виробництва.

Удосконалення процесу виробництва здійснюється за законами розвитку виробничих сил для підвищення продуктивності праці і поліпшення умов праці робітників.

Свині, як і інші сільськогосподарські тварини та спосіб їх експлуатації, є визначальним елементом технологічного процесу виробництва продукції свинарства, без якого він неможливий. Зооветеринарні науки створюють фундамент технології. Предмети виробництва і праці, залишаючись основними її елементами, не показують специфічної належності, а є універсальними для всіх технологій, в тому числі і для технологій у галузі свинарства.

Відмінною рисою технології виробництва продукції свинарства є її тісний зв’язок з архітектурно-будівничою наукою, яка забезпечує створення відповідних виробничих приміщень і споруд, без яких неможлива інтенсифікація свинарства в будь-якій кліматичній зоні.

Зв’язуючим елементом технології як науки про процес і зооветеринарних наук стають дослідження операцій, метою яких є визначення суті явищ, закладених у виробництво, і вивчення вимог, параметрів, режимів, можливості застосування технологічних засобів, оскільки промисловий процес може бути запроектований тільки на основі даних, одержаних і перевірених експериментальним шляхом. На відміну від малих ферм численні елементи технологічного процесу на великих комплексах перетворилися в проблеми і потребують термінового вирішення. Це проблеми прибирання гною, створення оптимального мікроклімату виробничих приміщень, ветеринарної охорони тварин, інтенсифікації їх експлуатації тощо.

Параметри і режими відтворення свиней, годівлі та напування, догляду і утримання, експлуатації й охорони, первинної переробки і зберігання готової продукції – далеко не повний перелік загальних питань, що складаються із простіших, але без вирішення яких не може бути запроектований технологічний процес.

Видання відповідних нормативних матеріалів для технологічного проектування виробництва продукції свинарства щодо кормів і годівлі свиней, видалення гною, газового складу повітря виробничих тваринницьких приміщень, виділенню тваринами вуглекислого газу, водяних парів і тепла, швидкості руху повітря у виробничих приміщеннях, кольорової гами навколишніх поверхонь і так далі набуває важливого значення.

При розробці технології повинні бути повною мірою враховані біологічні особливості свиней та їх господарсько-корисні якості. Необхідно правильно визначити кількість операцій в процесі виробництва, перерахувати їх у технологічній послідовності, по кожній встановити вимоги до всіх етапів – підготовчого, основного і заключних елементів. Кількість і вміст встановлених операцій, а також їх технологічну послідовність визначають таким чином, щоб забезпечити безумовне одержання запланованої продукції.

Технолог повинен бути забезпечений необхідною кількістю нормативних таблиць, які дають вичерпну характеристику проектованому процесу. Надзвичайна варіабельність параметрів (і особливо, їх режимів) по кожній операції породжує велику кількість відхилень, які в сумі можуть дати помилку, що перевищує значення основного показника. Усе це зумовлює необхідність розробки детальних технологічних нормативів з окремих операцій, а також науково обґрунтованих нормативів часу і трудозатрат. Нормативні дані після розгляду і затвердження у відповідних міністерствах і відомствах є загальним початковим матеріалом для проектних розробок усіх без виключення технологічних служб.

Ескізне проектування технологічного процесуу свинарстві проводять для великих підприємств промислового типу. Організація таких підприємств, із значними виробничими затратами, потребує установлення об’єктивних передумов при виборі технологічної схеми і організаційних режимів процесу – способу виробництва, засобів механізації, побудови і управління процесом. Для детального розрахунку процесу необхідно його промоделювати з метою вибору оптимального варіанта рішень основних елементів технологічної схеми і організаційних режимів, а також засобів механізації, виробничих приміщень, споруд і систем управління.

Цей етап попереднього проектування з метою знаходження оптимальних рішень складових елементів процесу у збільшеному плані і називається ескізним за аналогією із звичайно прийнятим попереднім проектуванням в інженерній практиці.

Ескізне проектування технологічного процесу розпочинається після визначення обсягу виробництва свинини (племінної продукції). Встановлення обсягу – завдання економістів, які вивчають, аналізують і дають замовлення на розробку проекту для зони, економічного району або господарства.

Визначенням технологічної схеми і організаційних режимів процесу закладається основа в його організації. Вибором оптимального рішення генерального плану підприємства як у відношенні його технологічності, так і у вартісному завершується ескізне проектування процесу.

Проробка технологічної схеми і організаційних режимів процесу припускає вибір оптимального варіанта способу виробництва для заданого обсягу. Спосіб виробництва в свинарстві, як і в інших галузях, визначають такими його елементами або системами:

· відтворення поголів’я;

· годівля свиней і кормовиробництво;

· утримання свиней та експлуатація виробничих приміщень;

· виробнича експлуатація свиней;

· зоогігієнічна і ветеринарна охорона тварин;

· первинна переробка та зберігання продуктів (у випадку застосування таких у господарстві).

У результаті вибору способу виробництва повинен бути прийнятий один варіант якогось із цих елементів.

Організаційні режими технологічних процесів у тваринництві і свинарстві характеризуються трьома основними параметрами – виробничим циклом, ритмом і фронтом робіт. Визначення організаційних режимів процесу зводиться до встановлення кількісних характеристик, вказаних параметрів та їх поєднання для заданого обсягу виробництва.

Враховуючи тривалість виробничого циклу і біологічних особливостей свиней, планується кратність повторення циклів або його оборотів протягом одного року – так звана циклічність цього виробництва. Ритм процесу характеризує обсяг виробництва за одиницю часу і є основним визначним параметром промислового виробництва свинини, його безперервно-потокової системи.

Ритм процесу в тваринницькому виробництві визначається виробничою програмою комплексу і потужностями переробних підприємств. Важливим у розрахунку організаційних режимів процесу виробництва є визначення такту процесу (крок ритму) – часової характеристики ритму. Із збільшенням рівномірності виробництва в прямо пропорційній залежності зменшується кількість тварин, яких обслуговують одночасно. Це призводить до зменшення основних фондів, необхідних ресурсів і експлуатаційних витрат виробництва. При цьому вихід готової продукції здійснюється також більш рівномірно і може своєчасно забезпечити сировиною підприємство, що переробляє дану продукцію.

Наступним етапом, після вибору способу виробництва згідно із заданим обсягом, є вибір засобів виробництва; прийняття рішення про механізацію і автоматизацію окремих операцій, технологічних ліній або всього процесу в комплексі. Ступінь механізації процесу повинен визначатися також і економічними показниками.

Коло питань, яке розглядають при проектуванні свинарських підприємств, досить велике. Це вибір території під будівництво, місцезнаходження підприємства, організація обслуговування господарства електроенергією, водою, пальним, забезпечення транспортом, зберігання кормів, прибирання гною, розміщення тварин; технологічне планування приміщень та споруд з урахуванням мікрокліматичного, спеціального обладнання, зооветеринарних вимог до утримання свиней; вирішення генерального плану підприємства; екологічний розрахунок ефективності з урахуванням будівельних і експлуатаційних витрат.

Розробка технологічної частини проекту по керівництву комплексом розпочинається з розрахунку потреби виробничих площ по цехах виробництва в нормативах і технологічному плануванні приміщень. Різниця (цехів) зумовлюється їх функціями. Тому сам підрахунок потреби площ проводиться диференційовано, з урахуванням виробничих груп свиней.

Головний принцип утримання свиней на підприємствах промислового типу потоковий, який виражається в періодичному переміщенні тварин по цехах виробництва, в яких на кожному етапі процесу забезпечується їх якісне перетворення. Тому на великих промислових комплексах для організації потокового процесу кожну виробничу групу тварин (при можливості і технологічну) розміщують в ізольованому приміщенні, суворо пристосованому до кліматичних умов, технологічного обладнання та інженерних комунікацій з тим, щоб всі необхідні операції здійснювалися в ньому з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів. При визначенні типу технологічного планування – головних і допоміжних виробничих будівель (цехів), окремих приміщень або їх елементів – станків, проходів, кормових та гнойових майданчиків та іншого, слід цілеспрямовано використовувати нагромаджені матеріали у вітчизняній і міжнародній практиці щодо об’ємно-планувальних рішень аналогічних виробничих елементів.

Після прийняття принципових рішень щодо планування кожного із цехів та інших споруд допоміжного призначення можна приступати до розробки генерального плану спеціалізованого підприємства (комплексу). Розробку генерального плану розпочинають із схеми – графічного зображення технологічного процесу. За допомогою схеми вирішують компоновку цехів та інших виробничих споруд: розміщують проектний комплекс на будівельній ділянці, між собою споруди тощо.

При проектуванні свинарських підприємств промислового типу основні і допоміжні будівлі рекомендується блокувати одні з одними. Блокування забезпечує організацію процесів, зменшує їх тривалість, полегшує механізацію транспортування різноманітних вантажів, зменшує довжину фермських комунікаційних ліній, поліпшує обслуговування тварин.

Основні правила проектування генерального плану для промислових комплексів (підприємств):

· взаємне розташування приміщень, споруд і обладнання повинне відповідати вимогам технології, забезпечувати потоковість виробничих процесів;

· виробничі потоки кормової сировини, відходів мають бути найкоротшими, без зустрічних і зворотних переміщень у середині ферми (комплексу);

· переміщення тварин по території ферми – найкоротшими шляхами, без перетину з вантажними потоками; тваринам слід забезпечити вихід до місць прогулянки, відпочинку, годівлі або виробничої експлуатації і назад;

· якщо на одній земельній ділянці розміщений весь комплекс, то цю ділянку необхідно розділити на зони;

· гноєсховища розміщують на місцевості нижче тваринницьких приміщень, сховищ кормів та інших будівель з підвітряного боку;

· допоміжні будівлі і склади кормів розташовують поблизу від основних виробничих приміщень ферми; відстань між будівлями повинна відповідати санітарно-гігієнічним і протипожежним правилам (вимогам).

 

Генеральний план складається із креслень, пояснювальної записки і кошторисно-фінансових розрахунків. На стадії ескізного проектування, як правило, розглядається кілька варіантів генерального плану.

При виборі оптимального варіанта генерального плану для комплексу відповідного обсягу виробництва аналізують показники капітальних вкладень і експлуатаційних витрат майбутнього підприємства, прагнуть, щоб собівартість продукції і строки окупності капітальних вкладень були мінімальними, а технологія передовою.

Робоче проектування технологічного процесу. На відміну від ескізного, метою якого є принципове рішення основних елементів і вибір оптимального варіанта, робоче проектування передбачає деталізовану проробку процесу і розрахунок потреби тварин для виробництва матеріальних і кормових ресурсів, а також розрахунок готової продукції і виробничих відходів (побічної продукції).

Спочатку розраховують кількість тварин, необхідних для виконання виробничої програми по одержанню запланованої продукції, визначають так зване розрахункове поголів’я (максимальне для кожного конкретного періоду виробництва). Власне ці дані щодо поголів’я тварин закладають у всі наступні розрахунки робочого проекту. Потім встановлюють потребу у кормах, підстилці, а у випадку власного виробництва кормів – потреби в кормових угіддях. Після цього визначають витрати всіх матеріальних ресурсів для процесу від палива і паливно-мастильних матеріалів до лікарських речовин, біопрепаратів та дезінфікуючих засобів. Підраховують вихід гною та інших виділень тварин. У кінці визначають вихід готової продукції.

Усі розрахунки в процесі робочого проектування супроводжуються описанням їх умов і обмежуючих факторів, конкретизацією закладених у технологічному процесі прийомів по відтворенню, годівлі, утриманню, експлуатації, зооветеринарній охороні тварин і первинній переробці продукції (якщо останню здійснюють у господарстві).

Розрахунок поголів’я кнурів-плідників і свиноматок, необхідних для виконання виробничої програми комплексу, здійснюють із врахуванням породи свиней та її потенційної здатності щодо продуктивності, загальноприйнятих норм вибракування свиней різних статево-вікових груп і середньодобових приростів. Рух поголів’я свиней і використання виробничих площ відбиваються в циклограмі, яку розробляють.

Визначення потреб кормової сировини і води для тварин і господарських потреб та розробка системи прийомів по організації годівлі свиней відбуваються відповідно до прийнятих характеристик в технологічній схемі процесу і сформованих норм технологічного проектування. Здійснюють розрахунок річної потреби в кормах для комплексу, необхідний для проектування кормосховищ, кормоцехів тощо.

До матеріальних ресурсів виробництва свинарської продукції відносять запасні частини і ремонтно-технологічні матеріали для технологічного обладнання, паливо й мастильні матеріали, мінеральні добрива та отрутохімікати, медпрепарати, дезінфікуючі засоби і біопрепарати, малоцінний інвентар та пакувальні матеріали, будівельні матеріали для ремонту. Ці ресурси становлять основну суму оборотних засобів, необхідних для будь-якого функціонуючого (діючого) комплексу, потребують обов’язкового попереднього розрахунку й оптимізації. В дану групу включаються розрахунки потреб електроенергії для освітлення і технологічного обладнання. На кожний вид матеріалів є нормативи, які враховують при визначенні загальної потреби.

Розрахунок добових витрат електроенергії необхідний для визначення потужності джерел електропостачання протягом доби. В процесі робочого проектування конкретизуються прийняті заходи по зоогігієнічній, ветеринарній та інших формах охорони тварин (електропротипожежні, блискавкоохоронні) визначається тип відгодівлі свиней. Розрахунки параметрів мікроклімату проводять на основі «Норм технологічного проектування тваринницьких ферм».

Поопераційне проектування технологічного процесувиробництва продукції свинарства ґрунтується на деталізованій проробці процесу по окремих операціях з метою визначення оптимальної послідовності в ньому операцій, зоотехнічних і ветеринарних вимог, режимів їх виконання, складу машин та обладнання, енергетичних засобів, а також витрат часу і затрат праці на виробництво продукції заданої кількості.

При уточненні складу і послідовності операцій в процесі кожний його етап продумується і аналізується з різних боків, а загальна їх послідовність визначається сукупністю особливостей біологічних, господарського використання тварин і якості продукції, яку одержують.

Відмічають дві різновидності операцій – циклічні та щодобові.

Операції циклічні (ОЦ): осіменіння свиноматок; підготовка свиноматок до опоросу; опорос свиноматок; переміщення свиней на території комплексу (ферми); нумерація свиней; бонітування свиней; кастрація кнурців; формування технологічних груп; постановка і зняття свиней з відгодівлі; видалення хворих і загиблих тварин; розтин трупів; зооветеринарна охорона свиней; транспортування свиней на м’ясопереробне підприємство; очищення і дезінфекція виробничих приміщень та ін.

Операції щоденні (ОЩ): доставка кормової сировини до кормоцеху; підготовка кормів до згодовування; годівля свиней; напування свиней; прибирання виробничих приміщень; опромінення свиней; приймання і передавання тварин нічному або змінному оператору.

На великих свинофабриках з потоковою організацією виробництва і тривалістю такту (кроку, ритму), що становить одну добу, циклічні операції стають щодобовими (наприклад, осіменіння свиноматок, постановка і зняття свиней із відгодівлі та ін.). Кожна операція складається із головних і допоміжних робіт. Останні в свою чергу ще розділяються на підготовчі й заключні елементи.

Для складання карт технологічного процесу всі операції розділяють на п’ять категорій: робочі операції, транспортні, контрольні, суміжні, операції по зберіганню, перерва. Всі види технологічних операцій мають на карті свої позначення. Головними документами технологічного процесу, що відбивають його новий зміст у статистиці і динаміці, на основі яких можна організувати процес, керувати ним і аналізувати його, є операційні й технологічні карти, а також графіки погодження операцій в процесі і часі.

Операційні карти розробляють для робітників і операторів, усі інші документи – для інженерно-технічного персоналу, спеціалістів, в обов’язки яких входить налагодження, організація і керування процесом.

Прив’язування і налагодження технологічного процесу виробництва продукції свинарства на існуючому або створюваному комплексі (підприємстві) можливі при наявності відповідної технологічної документації, машин і обладнання, виробничих приміщень та споруд. На створюваному комплексі (підприємстві) згідно з проектною будівельною документацією насамперед ведуть будівництво всіх необхідних виробничих приміщень і споруд. Робочу будівельну документацію розробляють на основі проекту технологічного процесу з урахуванням запланованих у процесі машин і всього технологічного обладнання. Потім комплекс добудовують і тільки після здачі його в експлуатацію починається прив’язування і налагодження-освоювання технологічного процесу.

На вже існуючому комплексі (фермі) прив’язування нового процесу починають з підготовки виробництва. Вивчають технологічну документацію і визначають можливість використання існуючого обладнання та виробничих майданчиків. У процесі прив’язування процесу технологічна служба підприємства встановлює як з механічного, так із економічного боків цілеспрямованість його переобладнання або необхідність придбання визначеної частини нових машин.

При можливості використання старого обладнання безпосередньо на комплексі пристосовують до цього обладнання або до існуючого технологічного оснащення. Зараз прив’язування нових технологічних процесів на існуючих фермах (комплексах) здійснюють за допомогою цілої сітки проектних організацій.

Власне налагодження процесу розпочинається з формування основного стада свиней, організації робочих (технологічних) груп, їх пристосування до нових умов утримання і введення в різноманітні графіки осіменінь, опоросів та одержання приплоду. В налагодженні технологічного процесу на великих промислових комплексах дуже важливе значення має організація інженерної служби.

Принципи роботи свинарських комплексів.Спеціалізовані свинарські підприємства були створені внаслідок необхідності рівномірного збільшення виробництва свинини, зниження трудових та матеріальних витрат на її виробництво.

Збільшення обсягів виробництва свинини вирішується за рахунок створення необхідної кількості механізованих виробничих будівель та споруд, що дає можливість в оптимальному режимі використовувати біологічні особливості свиней, норми та працю обслуговуючого персоналу

Тому на свинарських комплексах виробничий процес ґрунтується на принципі цілорічного безперервного виробництва, при якому за одиницю часу, незалежно від сезону, виробляється однакова кількість продукції. З цією метою у технології передбачається розробка графіків (циклограм) руху поголів’я свиней та використання виробничих приміщень. Циклограма є одним з головних робочих документів технолога, при допомозі якого триває планування виробничого процесу та контроль за його виконанням.

На свинарських комплексах всі процеси виробництва виконуються на спеціалізованих виробничих дільницях, що дозволяє забезпечити оптимальні стандартні умови утримання тварин при високому рівні механізації трудомістких процесів. У спеціалізованих свинарських господарствах обов’язковою умовою нормального процесу виробництва свинини є використання виробничих приміщень за принципом «все зайнято – все порожньо».

У цих господарствах використовують агрегати для приготування і роздавання кормів, автоматизовані установки для створення мікроклімату в приміщеннях, напування тварин, прибирання гною, а також станкове обладнання. Система машин та устаткування, які застосовують, відповідає зоотехнічним вимогам. Нове технологічне обладнання для великих ферм та підприємств промислового типу по закладених у них інженерних рішеннях і конструктивному оформленню відповідає світовим стандартам.

Свинарські ферми та комплекси, як правило, забезпечуються кормами власного виробництва, виготовлення комбікормів здійснюється у кормоцехах або комбікормових заводах.

 

 

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 2561; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!