Гени-кандидати продуктивних ознак свиней



(за Н.А. Зинов’євою та Л.К. Ернстом, 2004р.)

Фенотип

Ген

Хромосома, на якій локалізо-ваний ген Генетичний тест Автор
1

2

3 4 5

Ріст, склад туші

Вплив на середньодобові прирости через перетравність олігопептидів

Амінопептидаза N (ANPEP)

7 ПДРФ, ПЛР-ПДРФ Nielsen et al., 1996
Енергія росту, вміст жиру в туші

Гормон росту (GH)

12 ПДРФ, ПЛР-ПДРФ Nielsen et al., 1995, Knorr et al., 1997

Розвиток м’язів, маса при народженні, енергія росту, вміст м’яса в туші

Міогенін (MyoD)

9 ПДРФ, ПЛР-ПДРФ Те Pas et al., 1996, Soumillion et al., 1997

Міогений фактор 3 (MYF3)

2    

Міостатин (GDF8)

15    
Енергія росту, зміна складу туші, порушення розвитку м’язової системи

Інсуліноподібний

фактор росту 1

(IGF-1)

5 ПДРФ Casas et al., 1997
Маса при народженні, енергія росту, склад туші

(PIT1)

13 ПДРФ Yu et al., 1995, Stancekova et al., 1999
Вміст м’яса та сала в туші у порід велика біла, ландрас та диких свиней

Інсуліноподібний

фактор росту

(IGF-2)

2 ПЛР-ПДРФ Nezer et al., 1999, Jeon et al., 1999

Ріст, використання корму, жирність

Зміна енергії росту, жирності, використання корму

Меланокортин-рецептор 4 (MC4R)   ПЛР-ПДРФ Nezer et al., 1999

Порушення балансу енергії, зміна товщини шпику

Лептин (LEP) 18 ПЛР-ПДРФ Jiang, Gibson, 1999
           

 

Продовження таблиці 19

1 2 3 4 5

Якість м’яса

Чутливість до стресу, порушена регуляція звільнення Са2+ із саркоплазматичного ретикулума Ріанодіновий рецептор (RYR1) 6 ПЛР-ПДРФ, ПЛР-SSCP Fujii et al., 1991, Brem, Brenig, 1992, Brenig, Brem, 1992 Nakajimа et al., 1996
Різниця за вмістом внутрішньом’язового жиру Білок, який зв’язує жирні кислоти (H-FABP) 6 ПДРФ Gerbens et al., 1997
Різниця за вмістом внутрішньом’язового жиру у свиней породи дюрок Білок, який зв’язує жирні кислоти адилоцитів (A-FABP)   Мікросателіт в 1-му інтроні Gerbens et al., 1998
Підвищений рівень глікогену в м’ясі, низька якість продуктів переробки у свиней породи гемпшир χ3 субодиниця протеїнкінази (PRKAG3) 15 OLA, ПЛР-ПДРФ Milanet et al., 2000

Набрякова хвороба та діарея

Чутливість до набрякової хвороби та діареї поросят порід ландрас,дюрок, п’єтрен, гемпшир, едельшвайн Фукозилтрансфераза (FUT1)     Voegeli et al., 1996, Meijerink et al., 1997

Багатоплідність

Розмір гнізда

Рецептор ретинолової кислоти γ2 (RARG) 5 ПДРФ Messer et al., 1996
Фолікулостимулюючий гормон, β – субодиниця (FSHB) 7 ПДРФ Zhao et al., 1998 Li et al., 1998

Розмір гнізда

Ретинол зв’язуючий білок 4 (RBP4) 14 ПЛР-ПДРФ Messer et al., 1996 Rothschild et al., 2000
Естрогеновий рецептор (ESR) 1 ПЛР-ПДРФ Rothschild et al., 1996
Рецептор пролактину (PRLR) 16 ПЛР-ПДРФ Vincent et al., 1996

В останні роки в якості маркерів знайшли застосування різноманітні сателітні ДНК. Наразі, у різних видів тварин їх виявлено декілька сотень.

Справжній прорив у вивченні геному ссавців забезпечило відкриття мікросателітних послідовностей.

Мікросателіти – це анонімні (які не виконують кодуючих функцій) послідовності ДНК, питома вага яких у геномі сільськогосподарських тварин становить до 30%. Нині використання мікросателітних послідовностей ДНК в якості молекулярно-генетичних маркерів все більшою мірою переходить їх теоретичних досліджень у площину практичного застосування. У свиней, на сьогодні, виявлено близько 750 мікросателітних маркерів.

Мікросателіти використовуються при оцінці дивергенції (розходження) та встановлення еволюційно-генетичних зв’язків різних порід свиней, а також для проведення експертизи походження потомства.

Отже, аналіз генетичних маркерів зробить можливим збереження в популяціях унікальних алельних поєднань і в майбутньому дозволить перевести селекцію на якісно новий рівень, дасть можливість поліпшувати породи тварин, беручи за основу оцінку їх істинного генетичного матеріалу.

Методи оцінки тварин за генотипом в майбутньому, безсумнівно, матимуть велике значення та сприятимуть підвищенню ефективності ведення селекційно-племінної роботи.

 

Р о з д і л 7

 

Виробництво свинини різних обсягів на підприємствах із закінченим циклом 

Технологія як наука про виробництво

 

Промислова технологія виробництва свинини – це закінчений безперервний процес, що об’єднує на великих фермах операції з обслуговування та інтенсивного використання тварин на базі комплексної механізації працемістких процесів.

Будівництво великих комплексів із високим ступенем механізації виробничих процесів сприяло вирішенню техніко-економічних і найважливіших соціальних проблем.

Більш як 25-річний досвід використання великих тваринницьких комплексів показує, що високоефективне виробництво тваринницької продукції можливе тільки за умови оптимізації всіх складових елементів технологічного процесу. За даними Р.Ф. Стасенко, технологія як наука про практичне застосування законів фізики, хімії, біології та інших для організації процесу виробництва виникла в кінці XVIII ст. Під поняттям «технологія» слід розуміти науку про методи переробки сировини в готовий продукт.

Технологія (від греч. techne – мистецтво, майстерність, уміння і логія) – це сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану, властивостей, форми сировини, матеріалу або полуфабрикату, що здійснюються в процесі виробництва продукції.

 

Завдання технології як науки – виявлення фізичних, хімічних, механічних та інших закономірностей з метою визначення і використання на практиці найбільш ефективних і економічних виробничих процесів.

У вужчому (галузевому) плані технологія – це система взаємозв’язаних заходів і прийомів раціонального ведення галузі, яка забезпечує оптимальні біологічні, технологічні й організаційні умови виробництва з метою одержання потрібної кількості продукції заданої якості при оптимальних затратах праці і витратах коштів.

У практичному плані конкретна технологія є основним робочим документом, який визначає технологічну схему виробництва, систему внутрівиробничої спеціалізації, основні параметри підприємства в цілому і його підрозділів, особливості технологічного процесу з урахуванням цілого ряду конкретних умов господарства (кліматичні умови, економічний стан зони розташування, соціальні фактори тощо).

Теоретичні основи розрахунку технологічних процесів для сільськогосподарських підприємств були вперше сформульовані в 1919р. у роботі В.П. Горячкіна «Хліборобська механіка». Деякі елементи теоретичних розробок викладених в цієї праці (хліборобської механіки) можуть бути використані технологами-тваринниками в дослідженнях і розрахунках деяких операцій при розробках конкретних технологій виробництва.

Основне завдання технології полягає в тому, щоб, розділивши процес виробництва на його складові, створити основи для економічно найраціональніших комбінацій робочої сили і засобів виробництва при виготовленні окремих видів продукції, тобто поліпшувати старі і розробляти нові способи виробництва для ефективного використання, засобів виробництва, робочої сили і виробництва продукції з найменшими витратами.

Технологія виробництва продукції тваринництва ґрунтується на науках, які вивчають способи і засоби виробництва, а саме біологічних, інженерних, наукової організації праці і економіки. Біологічні науки – це зоотехнія, ветеринарія і зоогігієна; інженерні – механізація, електрифікація і автоматизація сільськогосподарського виробництва, архітектура та будівництво; наукова організація праці – управління, психологія, гігієна праці й техніка безпеки.

Основним змістом технологічних досліджень є визначення закономірностей технологічного характеру, тобто вивчення оптимальних операцій і процесу в цілому, що являє собою вивчення закономірностей у взаємодії між робочою силою та засобами виробництва у трудовому процесі.

Для великих тваринницьких комплексів розробка конкретних технологій вкрай необхідна, оскільки управління технологічним процесом, на результати якого впливає велика кількість взаємозв’язаних факторів, неможливе.

На промислових підприємствах виготовлення будь-якої деталі, вузла або механізму не відбувається без технологічних розробок. Розробка технологій виробництва продукції тваринництва ускладнюється тим, що на процес виробництва одночасно впливає безліч різних факторів, ступінь впливу яких на кількісні і якісні характеристики готового продукту вивчені недостатньо.

Ефективність виробництва значною мірою зумовлена рівнем кваліфікації зоотехніків-технологів. У зоотехнічній практиці результати досліджень, одержаних на кількох тваринах, механічно переносяться в умови масового виробництва без урахування інших факторів, які значною мірою змінюють закладені в розрахунок кількісні та якісні характеристики. В зоотехнічній науці дуже рідко застосовують метод подібності або моделювання, який дає можливість з більшою мірою вірогідності визначити характер закономірностей, які виникають у виробництві.

Без оволодіння методами проектування технолог не може організувати промислове виробництво і керувати ним. При розробці і користуванні технологічними розробками в галузі тваринництва виникає необхідність використовувати специфічні для цієї науки терміни й поняття, які відбивають особливості технологічного процесу.

Спосіб виробництва (виробничий процес) характеризує технічну організацію виготовлення заданої продукції в певних умовах. Він установлює періоди виробництва кількість і послідовність технологічних процесів, їх параметри та режими. Період виробництва в матеріальному відношенні – це визначена частина способу виробництва.

Результатом способу виробництва є продукція, яка відповідає визначеній меті виробництва і його нормам незалежно від кількості. Наприклад, молодняк 4-місячного віку (для репродукторних господарств) або відгодівельний молодняк до установленої живої маси (для відгодівельних господарств і ферм із закінченим виробничим процесом).

Технологічний процес– частина виробничого процесу, яка характеризує різні робочі операції, необхідні для досягнення мети роботи, що взаємозв’язані, взаємодіють і впливають одна на одну. Характерна особливість технологічного процесу – одержання продукції певної якості і заданої кількості. Підготовчі роботи, пов’язані з одержанням продукції, є частиною загального процесу або робочої операції.

Технологічна операція (робоча операція) – частина технологічного процесу, що являє собою цілеспрямовані зміни фізичних, хімічних або фізіологічних властивостей предмета. В результаті виконання цієї операції змінюються фізичний, хімічний, фізіологічний стан об’єкта праці.

Під терміном «Технологічна операція» запропоновано розуміти частину технологічного процесу, яку виконують на одному робочому місці і яка включає всі дії працівників і обладнання для одного або кількох об’єктів виробництва. Виконання операції складається з окремих прийомів праці, під якими розуміють закінчені рухи працівника підприємства. Наприклад, годівля поросних свиноматок на комплексі, розрахованому на вирощування і відгодівлю 24 тис. свиней за рік, складається в основному з таких операцій: завантаження місткостей комбікормами і водою; подавання кормової суміші по трубопроводах в приміщення; роздавання її в годівниці для згодовування тваринам. Кожна із зазначених операцій складається з кількох прийомів праці. Операції, які виконують у процесі виробництва, підрозділяються на щоденні й циклічні.

Перші виконують навіть кілька разів на день (годівля тварин, видалення гною зі станків, огляд поголів’я, прибирання кормових та службових проходів тощо).

Другі – періодично на певних фазах технологічного процесу. Наприклад, введення залізовмісних препаратів, кастрація, сортування тварин, проведення ветеринарно-профілактичних обробок та ін.

За ступенем значимості технологічні операції поділяють на основні, дія яких спрямована безпосередньо на передбачені технологією зміни предмета праці, та допоміжні. Наприклад, штучне осіменіння свиноматок – операція основна. В результаті її виконання холоста свиноматка стане умовно поросною. Але для здійснення цієї операції необхідно провести допоміжні: підготувати сперму, зафіксувати свиноматку, обробити зовнішні статеві органи тощо.

Поняття «технологічний процес» і «технологічна операція» можуть мати значення однієї й тієї ж роботи, але в одному випадку це буде визначатися як технологічний процес, а в другому – як технологічна операція. Наприклад, виробництво комбікорму відносно кормоцеху як виробничої одиниці є технологічним процесом, бо в даному випадку комбікорм – готовий продукт цього виробництва. Щодо всього свинарського комплексу виробництво комбікорму є технологічною операцією, в результаті виконання якої виробляють сировину. Готовим продуктом для комплексу в цілому є відгодований до певних кондицій молодняк.

Технологічна схема процесу виробництва – зведення вихідних принципових позицій і основних характеристик способів і засобів виробництва, які закладають в процес. Так, технологічна схема виробництва молодняку на репродукторній фермі може передбачити розділення процесу виробництва і виконання його на таких виробничих дільницях: холостих свиноматок, поросних свиноматок, підсисних свиноматок і дорощування молодняку від 1,5- до 3-місячного віку.

Розроблена й інша схема з дільницями: холостих і поросних свиноматок, підсисних свиноматок і дорощування молодняку від 1,5- до         3-місячного віку.

При однофазному методі вирощування молодняку процес може бути схематично побудований так: дільниця холостих і поросних свиноматок, підсисних свиноматок та вирощування молодняку до 3-місячного віку.

Технологічний час – це час, протягом якого предмет праці підлягає дії (фізіологічний процес) згідно з установленими вимогами. Мета останніх – забезпечити необхідний результат. Тривалість технологічного часу визначається біологічними особливостями, рівнем годівлі та особливостями утримання тварин.

Технологічна група тварин– це тварини, об’єднані за основною технологічною ознакою. Наприклад, при достатньому виробництві за певний проміжок часу формується група запліднених свиноматок. Усі вони, незалежно від віку, породи або породності, становлять технологічну групу умовно поросних свиноматок і єдиною ознакою в даному випадку є час їхнього осіменіння.

Крок ритму (такт) – тимчасова характеристика технологічного процесу, яка характеризує тривалість формування технологічної групи тварин або інтервал, через який відбувається черговий рух поголів’я технологічних груп. Вимірюється він у днях і залежить від розмірів підприємства та кількості технологічних груп.

На комплексах по вирощуванню і відгодівлі 108 тис. свиней за рік крок ритму становить один, а на комплексах потужністю 54 тис. голів – два дні.

Ритм – це матеріальна характеристика технологічного процесу, що визначає обсяг готової продукції, яку виробляють за крок ритму (кількість свиноматок і молодняку в технологічній групі, їх жива маса або приріст за певний період, кількість молодняку, яку знімають з відгодівлі, або його жива маса і т.д.).

Параметри – це основні показники, що характеризують обсяг виробництва, кількісні та якісні показники продуктивності тварин, виробничих приміщень, машин, механізмів, оцінки кормів, мікроклімату в приміщенні тощо.

Потоковість виробничого процесу – безперервність технологічних процесів, які забезпечують одержання необхідної кількості продукції.

Потокове ритмічне виробництво – безперервність технологічного процесу і безперервне формування вихідних технологічних груп при їх ритмічному русі і одержанні готової продукції.

Інженер-технолог (інженер процесу) – фахівець, що володіє професійними знаннями, кваліфікацією або досвідом, необхідними для проектування ефективних технологічних процесів виготовлення виробу або продукції.

Оператор(діючий) – фахівець, що виконує певну операцію в процесі або керуючий групою операцій. На автоматизованому підприємстві оператор керує всім технологічним процесом.

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 184; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ