Особливості організації підбору в свинарстві
У племінних господарствах складають план підбору батьківських пар, в якому вказують його мету. Передбачити заздалегідь у плані підбору вдалі поєднання не завжди можливо. Для цього необхідна постійна і клопітка робота щодо оцінки результатів попереднього відбору.
За глибокого вивчення стада, створення подібних за типом і продуктивністю споріднених груп, підбір тварин є більш результативним. Підбір передбачає перш за все спадкове закріплення в потомстві корисних ознак, що властиві батькам, і одночасне виправлення або уникнення небажаних якостей. Підбору передує відбір. Селекційно-племінна робота найбільш результативна лише за поєднання методів відбору та підбору. Підбір без відбору є неповноцінним. Але і відбір без підбору недостатньо ефективний.
У селекції свиней існує кілька форм і методів підбору. Основні з них такі:
1. Підбір з урахуванням споріднення.
2. Підбір з урахуванням генеалогічної поєднаності.
3. Лінійний підбір – називається найвищою формою племінної роботи. При закладці лінії – тісний інбридинг на родоначальника, для консолідації лінії – помірний інбридинг і гомогенний підбір неспоріднених тварин. При кросуванні ліній використовують гетерогенний підбір і розраховують на найкращу генеалогічну поєднаність.
4. Підбір з урахуванням препотентності.
5. Підбір з урахуванням періодичної заміни плідника (щоб наступний плідник був кращим за попереднього).
|
|
|
6. Віковий підбір.
Підбір з урахуванням споріднення. Плідники, які є на фермах господарства або в племпідприємствах, можуть бути неспорідненими по відношенню до всіх або якоїсь частини маток, але можуть бути з ними в помірному або близькому спорідненні.
На неплемінних фермах не слід допускатися парування споріднених між собою тварин. Але на державних племзаводах і племінних фермах для закріплення в потомстві спадкових якостей видатних тварин, створення однорідності стада, розмноження цінних заводських ліній спеціально передбачається парування споріднених між собою тварин.
Підбір з урахуванням генеалогічної поєднаності. Генеалогічна поєднаність пар у племінних господарствах, де створюють і вдосконалюють лінії й родини тварин, облік поєднаності пар за підбору є необхідністю. Але і на неплемінних фермах при застосуванні штучного запліднення, коли постачається сперма чистопородних висококласних плідників, які мають певну генеалогічну належність, облік генеалогічної поєднаності при підборі є обов’язковим.
Підбір з урахуванням ступеня препотентності. Якщо плідник є препотентним поліпшувачем і якість його потомства значно перевищує середні показники стада, то до нього можна підбирати будь-яких маток.
|
|
|
Якщо погіршувачі взагалі не повинні використовуватися в стаді, то нейтральні плідники можуть зіграти велику роль у збереженні цінної спадковості окремих тварин, особливо за розмноження родин. Такі плідники, які мають знижену здатність передавати потомству свої якості, дозволяють повністю зберегти в ньому цінні материнські індивідуальні особливості.
Віковий підбір має велике значення як для племінних, так і для товарних господарств. Сутність його зводиться до того, що не слід спаровувати ремонтних свинок з ремонтними кнурами, а старих маток зі старілими плідниками, оскільки в цих випадках продуктивність тварин і вірогідність племінної оцінки занижуються. Молодих перевірених кнурців слід спаровувати з високопродуктивними матками, які поросилися не менше 2-х і не більше 7-ми разів, а перевірених свинок – з перевіреними кнурами у віці не більше 4-х років.
Методи розведення свиней
У практиці свинарства залежно від категорії господарств, напряму їх спеціалізації і прийнятої системи племінної роботи існує такі основні методи розведення: чистопородне, схрещування та гібридизація.
|
|
|
Чистопородне розведення
При чистопородному розведенні свиноматок парують з кнурами тільки однієї породи. Це основний метод у роботі по удосконаленню племінних і продуктивних якостей порід, які розводять. Він є обов'язковим у племінних заводах і племінних фермах.
При чистопородному розведенні можна парувати тварин, що знаходяться в родинних зв’язках між собою, тобто споріднених і неспоріднених особин.
Неспоріднене розведення (аутбридинг) характеризується тим, що тварини, яких парують, не мають загального (спільного) предка до IV покоління.
Споріднене парування (інбридинг), особливо тісний інбридинг, як, наприклад, батька з дочкою, брата з сестрою, знижує багатоплідність свиноматок, поросята народжуються недорозвиненими, а інколи і мертвими або сліпими, досить часто хворіють, погано ростуть, розвиваються і відгодовуються. У зв’язку з цим застосування спорідненого розведення свиней в межах IV покоління категорично заборонено. І тільки в окремих випадках – при створенні нових ліній, типів чи порід для закріплення визначних якостей дозволяється споріднене розведення свиней.
У практиці роботи племінних господарств дуже часто окремі селекціонери використовують внутрілінійні і міжлінійні кроси, а також метод, який називають прилиттям або «освіженням» крові. Останній особливо ефективний тоді, коли стадо з невеликою кількістю генеалогічних ліній тривалий період розводили «в собі». Прилиття крові від високопродуктивних неспоріднених кнурів, вирощених в інших умовах, позитивно впливає на якість потомства і поліпшення стада в цілому.
|
|
|
Широке використання різних методів чистопородного розведення мало важливе значення в якісному удосконаленні всіх сучасних порід свиней. Досить сказати, що приблизно до 60-х років XX ст. чистопородне розведення майже в усіх країнах з розвинутим свинарством займало монопольне положення. Тривала цілеспрямована селекція в цьому напрямі сприяла значному удосконаленню продуктивних якостей тварин і в господарствах України.
Однак, як свідчить практика ведення свинарства, тривале внутріпородне розведення свиней класичними методами і прийомами призводить до затухання прогресу селекції від покоління до покоління, особливо це відноситься до поліпшення ознак, які мають низьке успадкування (багатоплідність, молочність свиноматок тощо). Щодо підвищення відгодівельних і забійних якостей свиней справи дещо кращі, оскільки ці ознаки характеризуються вищим рівнем успадкування. Однак в недалекому майбутньому можна передбачити, що інтенсивна селекція з використанням звичайних методів чистопородного розведення, а також часта зміна поколінь призведуть до зниження ефекту селекції. В зв’язку з цим виникає необхідність пошуку таких методів розведення, при яких тварини змогли б поєднувати в собі спадкові задатки високопродуктивних кнурів та свиноматок, які спеціально відселекціоновані за окремими ознаками продуктивності. Останніми роками цього прагнуть досягти за рахунок спеціальної переважаючої селекції по створенню всередині породи батьківських та материнських форм свиней. За даними Березовського М.Д., вченими Інституту свинарства НААН України та Інституту тваринництва УААН разом з селекціонерами племінних господарств у великій білій породі створено материнський (УВБ-1) з підвищеною відтворною здатністю і батьківський типи (УВБ-2) з високими відгодівельними та м’ясними якостями.
Ці та ряд інших причин призвели до того, що в багатьох країнах тепер в широких масштабах почали використовувати різноманітні методи схрещування як систему, яка забезпечує можливість поєднувати в тварині спадкові задатки не однієї, а кількох порід.
Схрещування
При цьому методі розведення парують свиней різних порід, а одержаний молодняк називають помісним. Помісі, особливо І покоління, відрізняються високою життєздатністю, швидким ростом, міцністю конституції і високою продуктивністю.
Залежно від передбаченої мети в свинарстві розрізняють такі види схрещування: вбирне (поглинальне), ввідне, відтворне і промислове.
Вбирне (поглинальне) схрещування застосовують для одержання користувальних тварин, а також для докорінного поліпшення однієї породи або безпородної групи тваринами іншої породи – заводською. При цьому малопродуктивних свиноматок парують з високопродуктивними кнурами поліпшуючої породи. Помісей І покоління (свиноматок) схрещують з плідниками заводської породи, в результаті чого одержують помісі II покоління (3/4-кровних) і т.д. (рис. 35).
Рис. 35. Вбирне схрещування
Схрещування продовжують до одержання помісей, подібних за якістю до тварин поліпшуючої породи. У практиці свинарства вбирне схрещування закінчується одержанням помісей III…IV поколінь. Після цього їх розводять «в собі». Цей метод схрещування широко застосовували в нашій країні для масового поліпшення місцевого свинопоголів’я. За поліпшуючу брали велику білу породу.
Ввідне (прилиття крові) схрещування застосовують тоді, коли у тварин продуктивної породи слід поліпшити деякі якості. Цього досягають вмілим вибором поліпшуючої породи і одноразовим використанням її плідників для схрещування із свиноматками поліпшуваної породи. Одержаних помісних свинок потім схрещують в одному або двох поколіннях з плідниками поліпшуваної породи. Надалі одержаних помісей розводять «в собі» (рис. 36).
|
| Рис. 36. Ввідне схрещування |
Нині метод ввідного схрещування використовують для поліпшення м’ясності наших вітчизняних порід. При цьому методі як поліпшуючу породу використовують свиней спеціалізованих м’ясних і беконних порід. Так, для поліпшення виходу м’яса в тушах свиней миргородської і української степової рябої порід їх парували з кнурами породи п’єтрен та ландрас.
Відтворне(заводське) схрещування використовують при створенні нових типів, порід і ліній на міжпородній основі. Відтворне схрещування називають простим, якщо в ньому беруть участь дві породи, і складним, коли використовують три породи і більше. Схематично цей метод схрещування зводиться до такого: парування тварин двох або кількох порід для одержання помісей невисокої кровності; спрямоване вирощування помісного молодняку, що сприяє одержанню тварин бажаного типу і продуктивності в особливих кліматичних і господарських умовах; чіткий відбір і підбір помісних батьківських пар для наступного розведення з метою закріплення спадковості і підвищення племінної цінності нового генотипу (рис. 37).
Проста форма цього методу практично була використана, наприклад, при виведенні української степової білої породи, де використовували тільки дві породи. Прикладом складного відтворного схрещування може бути створення полтавської м’ясної породи, де використовували п’ять порід; велику білу, миргородську, ландрас, п’єтрен і уессекс-седлбекську.
Промислове схрещуваннязастосовують для одержання товарного відгодівельного молодняку. Промислове схрещування може бути простим двопородним (свиноматок однієї породи парують з кнурами другої), трипородним (помісних свинок парують і плідниками третьої породи) і т.д. При трипородному схрещуванні практикують також парування чистопородних свиноматок з помісними кнурами (рис. 38).
Плідники, яких використовують для схрещування, за розвитком і продуктивними якостями не повинні поступатися свиноматкам. Кращі результати одержують, якщо материнська порода добре пристосована до місцевих кліматичних і кормових умов. На результати промислового схрещування впливає також консолідація і різновидність спеціалізації порід, які використовують, вік і вгодованість кнурів і свиноматок, умови годівлі й утримання помісного поголів’я та інші фактори.
| 
|
| Рис. 37. Відтворне схрещування | Рис. 38. Промислове схрещування |
При промисловому схрещуванні, особливо при поєднанні окремих порід, у помісей І покоління може проявлятися ефект гетерозису, який виражається у кращій скороспілості і вищій продуктивності порівняно з тваринами вихідних порід.
Численними науковими дослідженнями і виробничою практикою встановлено, що при правильній організації промислового схрещування багатоплідність свиноматок збільшується на 0,2…1,1 
поросяти, прирости помісного молодняку – на 3…10% при зниженні витрат кормів на 1 кг приросту на 0,15…0,45 к. од. Встановлено, що при схрещуванні свиноматок сальних і м’ясо-сальних порід з плідниками м’ясного напряму продуктивності у помісей на 2…5% підвищується вихід м’яса в тушах.
Гібридизація у свинарстві
Гібридизація свинейв біологічному визначенні – це віддалене, тобто міжвидове, схрещування. Наприклад, парування домашньої свині з диким кабаном. Потомство, одержане таким чином, називають гібридним. Цей метод був використаний селекціонерами Казахстану при виведенні семиріченської породи.
Останнім часом поняття гібридизації в зоотехнії розширилося. Гібридними в свинарстві вважають також тварин, одержаних від схрещування спеціально відселекціонованих на комбінаційну поєднаність ліній між собою (міжлінійні гібриди) із заводськими плановими породами (породно-лінійні гібриди). Спеціалізовані лінії можуть бути внутріпородними або створеними на основі кількох порід.
За даними Інституту свинарства УААН, а також численних повідомлень закордонних і вітчизняних дослідників, найефективніше одержувати і відгодовувати гібридних тварин. Ефект схрещування при цьому залежить від ступеня гетерозиготності одержаного гібридного молодняку. Він підвищується при використанні генетично роз’єднаних вихідних батьківських форм, відселекціонованих до певного рівня за репродуктивними, відгодівельними та м’ясними якостями.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1276; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!