Склад молока свиноматок і самок інших видів
сільськогосподарських тварин, %
| Вид тварин | Вода | Суха речовина | У сухій речовині міститься | |||
| білку | жиру | цукру | води | |||
| Молоко свині | 80,95 | 19,05 | 6,25 | 6,50 | 5,20 | 1,10 |
| Корова | 87,82 | 12,18 | 3,25 | 3,92 | 4,90 | 0,70 |
| Вівця | 83,44 | 16,56 | 5,15 | 6,14 | 4,11 | 1,10 |
| Коза | 86,88 | 13,12 | 3,76 | 4,07 | 4,44 | 0,85 |
| Кобила | 89,50 | 10,50 | 2,30 | 1,70 | 6,10 | 0,40 |
У місячному віці жива маса поросят збільшується майже в 5 разів і на 1 кг приросту витрачається 3,6…4,0 кг материнського молока. За двомісячний період підсосу жива маса поросят збільшується в 15…16 і більше разів порівняно з масою новонароджених.
У свинарстві розглядається істинна і умовна молочність свиноматок. Істинна молочність визначається кількістю молока, що виділяється свиноматкою за 60 днів лактації. Середній показник – 300 кг. Деяких маток 400…500 кг і більше. Після опоросу середньодобове утворення молока поступово збільшується і до кінця третього тижня досягає 6,6 кг, а потім поступово зменшується. Іваницький А.В. та інші вважають, що за перший тиждень виділяється близько 15% за ІІ – 20, III – 21…23, IV – 17…16, V – 14…12, VI – 13…60 днів. Істинну (абсолютну) молочність можна визначити за зміною маси гнізда до і після ссання чи шляхом видоювання свиноматок.
У виробничих умовах визначають умовну молочність свиноматок за живою масою гнізда в 21-денному віці, в той період, коли виділяється найбільша кількість молока.
Молочність свиноматок є однією з важливих селекційних ознак, яка, значною мірою визначає нормальний ріст і розвиток поросят-сисунів. Фактори, що впливають на молочну продуктивність свиноматки: спадкова основа (порода, індивідуальні особливості, вік, кількість сосків, умови годівлі, догляду та утримання тощо).
|
|
|
Поведінка свиней. Наука про поведінку тварин називається етологією. Поведінка складається з природжених і набутих в онтогенезі елементів. Природжені спадкові елементи поведінки входять у генетичний код і реалізуються в процесі життєдіяльності (ковтання, парування, будівництво гнізда, вигодовування поросят, дефекація, сечовиділення тощо). Вони є відносно постійною частиною і видовим стереотипом поведінки. Набуті елементи зв’язуються в результаті привчання свиней в онтогенезі (відшукування і поїдання корму, займання місця в станку чи біля годівниці). Ця частина поведінки має надзвичайно важливе практичне значення, оскільки при зміні умов зовнішнього середовища свині відповідають не зміною своєї організації, а швидкою зміною своєї поведінки (при адаптації до коливань зовнішньої температури свині розшукують ділянки, захищені від сонячного проміння, холоду, вітру, змінюють темп прийому корму та води, віддають перевагу денній або нічній активності).
|
|
|
Порядок в групі може бути досягнутий при оптимальній її величині та постійності, оскільки так звана соціальна ієрархія зберігається тривалий час. Протиприродне скупчення свиней на дуже малій площі призводить до їх взаємних конфліктів. Більш слабкі та боязливі з них зазнають страху і постійно підлягають стресу під час годівлі, напування, відпочинку.
Господарсько-корисні ознаки свиней
Репродуктивні показники кнурів-плідників та свиноматок. У ростучих кнурців первинні спермотоцити з’являються вже на 50-й день постембріонального розвитку, спермії у сім’яниках з’являються на початку четвертого місяця життя, і їх виділення відбувається у 5-місячному віці. Хоча більшість спермій 5…6-місячних кнурців недорозвинуті, з низькою життєздатністю і запліднювальною здатністю, але розподіл молодих тварин за статями повинен відбуватися не пізніше 4-місячного віку.
Найінтенсивніше статева система у кнурців розвивається від 4 до 7…8-місячного віку: швидко збільшуються сім’яники, формуються придаткові статеві залози, спостерігаються перші прояви статевої активності, сперматогенез безперервний і незалежно від сезону року і до кінця статевого використання кнурів залишається на високому рівні. До 10…11-місячного віку у кнурців більшості порід статева система достатньо розвинута. Перший раз молодих кнурців допускають до парування у племінних господарствах у 10…11-місячному віці при досягненні живої маси 140…160 кг.
|
|
|
За одну садку кнур-плідник виділяє 250…300 мл сперми (еякуляту) деякі кнури – до 400…500 мл і більше. Близько 7% еякуляту становить сперма, інша частина – секрет придаткових статевих залоз, що забезпечує підтримання життєздатності сперміїв та їх рух у статевих шляхах самки. Якість спермі оцінюють за комплексом ознак, серед яких об’єм еякуляту, концентрація сперміїв загальна їх кількість в еякуляті, рухливість та життєздатність.
На кількість і якість спермопродукції кнурів-плідників впливають такі фактори, як порода, вік, умови годівлі та утримання, індивідуальні особливості стан здоров’я, інтенсивність використання тощо (табл. 6).
З віком концентрація сперміїв та їх загальна кількість в еякуляті зростають.
Таблиця 6
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1442; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!