Народногосподарське значення та Сучасні тенденції і напрями розвитку

Свинарство – це галузь тваринництва, яка забезпечує населення багатьох країн світу, в тому числі і України, цінними продуктами харчування, такими як м’ясо та сало.

Вивчення навчальної дисципліни «Технологія виробництва продукції свинарства» є невід’ємною складовою частиною підготовки майбутніх фахівців-технологів з технології виробництва та переробки продукції тваринництва. Ця дисципліна ґрунтується на знанні студентами основних положень навчальних дисциплін фундаментальної і загальнопрофесійної підготовки, зокрема анатомії та фізіології сільськогосподарських тварин, генетики, організації відтворення та розведення сільськогосподарських тварин, механізації виробничих процесів у тваринництві, гігієни і годівлі сільськогосподарських тварин, організації аграрного виробництва та агробізнесу.

Для забезпечення ефективного виробництва продукції свинарства в умовах інтенсифікації галузі фахівцеві-технологу необхідно знати переваги та недоліки різних технологій, специфіку виробничого процесу, залежно від розмірів та організаційних форм господарств; вміти провести аналіз виробничих умов та на його основі знайти оптимальне рішення для виконання тієї чи іншої технологічної операції та процесу в цілому.

Набуття знань та вмінь забезпечується вивченням широкого кола питань. Тому, у посібнику висвітлено сучасний стан та тенденції розвитку свинарства в світі та Україні; охарактеризовано біологічні та господарсько-корисні особливості свиней; наведено характеристику сучасного генофонду свиней; надано інформацію щодо організації селекційно-племінної роботи в галузі та методів розведення, які використовуються у свинарстві, зокрема, приділено увагу питанням впровадження у практику селекційної роботи сучасних генетичних методів; проаналізовано сучасні технологічні рішення щодо організації годівлі та утримання свиней різних статево-вікових груп; наведено вичерпну інформацію щодо організації відтворення свиней; в значному обсязі розкрито питання ветеринарно-санітарного забезпечення свинарських підприємств, механізації трудомістких процесів; охоплено питання пов’язані з переробкою продукції свинарства.

Посібник підготовлено відповідно до типової програми дисципліни «Технологія виробництва продукції свинарства» і розрахований на студентів напряму підготовки 6.090102 – «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», аспірантів, науковців, спеціалістів зооінженерного напряму.

Р о з д і л 1

Народногосподарське значення та Сучасні тенденції і напрями розвитку

Галузі свинарства

Свинарство – це галузь тваринництва, що забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. Основна продукція свинарства – це м’ясо та сало, а також продукти їх переробки.

Світове виробництво м’яса всіх видів тварин сягає близько 270 млн тонн, в тому числі свинина складає майже 40%.

Свинарство дає можливість інтенсивно вирішувати м’ясну проблему. В багатьох розвинених країнах вже зараз виробництво свинини на душу населення складає 50…100 кг, а в Данії перевищує 325 кг.

Свинина відзначається високим вмістом повноцінного і легко перетравного білку, а також незамінних амінокислот. Всупереч поширеному ствердженню, вона не призводить до підвищення вмісту холестерину в крові і не обумовлює захворювання людей на атеросклероз. В 1 кг свинини міститься 600 мг холестерину, в такій же кількості курятини – 1130, яловичини – 670, вершкового масла – 2240, маргарину – 1860, яєчного жовтка – 1560 мг.

В різних регіонах нашої країни свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Це обумовлено цінними господарсько-корисними ознаками свиней: високою відтворювальною здатністю, скоростиглістю та оплатою корму, високим забійним виходом і енергетичністю продуктів забою.

Свині здатні давати велику кількість приплоду внаслідок ранньої статевої зрілості, короткого періоду поросності та високої багатоплідності.

Свині, порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами, найбільш скоростиглі. Завдяки високій плодючості і скоростиглості свиней, від кожної свиноматки шляхом інтенсивної відгодівлі її приплоду можна отримувати 2,0…2,5 тонни свинини за рік, тоді як від приплоду однієї корови за той же період одержують лише 2,5…3,5 ц м’яса.

Порівняно з іншими видами тварин свині при забої характеризуються вищим виходом їстівних продуктів. За ефективністю використання корму на продукцію свині поступаються лише бройлерам. При збалансованості раціонів на 1 кг приросту живої маси витрачається 3…4 кг корму.

Свині – тварини, які добре акліматизуються. Вони легко пристосовуються до різноманітних кліматичних та кормових умов. Їх можна розводити в господарствах різного напряму на всій території України.

Проте, одним з основних факторів, який стримує збільшення обсягів виробництва свинини, є недостатня кількість кормів, низька їх якість, відсутність оптимальних умов утримання.

Для поліпшення функціонування галузі свинарства, виведення її на світовий рівень, необхідно забезпечити можливість повного використання біологічних особливостей свиней. Для цього потрібно поліпшити систему розведення та племінної роботи, забезпечити чітку взаємодію племінних і товарних господарств, зміцнити кормову базу та впроваджувати у виробництво найновітніші наукові досягнення та технологічні рішення.

Останніми роками свинарство динамічно розвивалося і зайняло провідне місце у світі за кількістю одержаної продукції. Темпи приросту за період з 2000р. по 2005р. склали близько 11,6%. За оцінкою ФАО, за умови збереження існуючих темпів світового споживання свинини до 2010р. воно може досягти 117…131 млн тонн.

Поголів’я свиней за період з 2000р. по 2005р. зросло на 5,4% – з   902,76 млн до 951,77 млн На початок 2010 року у світі налічувалося близько 1млрд свиней.

У таблицях 1 і 2 наведено 10 країн з найбільшим поголів’ям і найбільшим виробництвом свинини.

Таблиця 1

Динаміка поголів’я свиней в період 2000-2008 рр.

у країнах з найбільшим поголів’ям, млн гол.

Найбільша кількість свиней зосереджена в Китаї – майже 480 млн голів, або 49% від загальної кількості тварин цього виду в світі. Нині тут розводять більше 60 місцевих і завезених порід. Слід зазначити, що в Китаї останні п’ять років поголів’я свиней збільшилося на 18 млн голів і при цьому виробництво свинини зросло на 47208 тис. т, вихід м’яса на голову підвищився до 50 кг. Треба відмітити, що в Данії щорічно виробляють до                   2 млн тонн свинини, яка в загальному виробництві м’яса перевищує 75%.

В Росії у 2008р. поголів’я свиней зменшилось у порівнянні з 2000р. майже на 2 млн голів.

Слід зазначити, що намітилася тенденція до зниження поголів’я в Польщі, Великій Британії, а також у Швеції. Але в зазначених державах завдяки інтенсифікації виробництва було забезпечено навіть приріст об’ємів виробництва м’яса в цій галузі.

Таблиця 2

Динаміка виробництва свинини

у 10-ти найбільших країнах-виробниках, тис. тонн

Найінтенсивніше ведеться свинарство у Франції, Данії, Італії,    Німеччині, США та Угорщині. Тут останніми роками на кожну голову виробляють 131…151 кг свинини, а на кожну свиню на початок року реалізують на м’ясо від 1,3 до 1,9 голови. Ці показники свідчать про високий вихід життєздатних поросят і добре організовану інтенсивну відгодівлю молодняку.

У різних регіонах України свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Завдяки своїм біологічним особливостям свиня завжди в селянській родині вважалась джерелом доходу і при доброму до неї відношенні майже ніколи не була збитковою у дбайливого господаря.

Виробництво м’яса усіх видів тварин в Україні за період                      2004-2008 pp. наведено в таблиці 3.

У 1990 році питома вага свинини у загальному виробництві м’яса в Україні сягало 36,2%, а у 2008р. знизилося до 30,9%.

Таблиця 3

Виробництво м’яса у забійній масі в Україні за 2004-2008 pp., тис. т

За загального підвищення виробництва м’яса питома вага свинини протягом 2004-2008 рр. залишається досить високою і коливається від 31% до 35%, при цьому споживання свинини на душу населення – на рівні 11…14 кг.

Основні показники розвитку свинарства України за 2001-2008 рр. наведено в таблиці 4.

Зменшення поголів’я в Україні в окремі роки відбувалося в результаті скорочення поголів’я основних свиноматок та зменшення виходу приплоду в розрахунку на 100 основних свиноматок. Однією з причин цього явища є погіршення в забезпеченні свинарства кормами. Зараз кількість свиноматок у порівнянні з 1990 роком знизилася на 59,6%.

Для забезпечення науково-обґрунтованих норм харчування виробництво свинини в Україні в найближчі роки повинно становити 1,6…1,8 млн тонн у забійній вазі. Щоб досягти таких показників, необхідно довести середньодобові прирости свиней на вирощуванні і відгодівлі до 550…650 г, заготовляти не менше 11 т концентрованих кормів на одну свиноматку з приплодом.

Таблиця 4

Мы поможем в написании ваших работ!