Значення перших заводських порід Англії
В подальшому породоутворенні
Починаючи з кінця XVIII і особливо початку XIX ст. процес породоутворення свиней набув значного поширення в Англії, яка на той час була серед найрозвиненіших країн Європи. Англія першою стала на шлях утворення нових культурних заводських порід тварин. Виведені в Англії нові породи свиней слід розглядати як новий етап у розвитку породоутворного процесу в масштабах більшості країн світу, які займалися свинарством. Більшість сучасних високопродуктивних порід свиней створені шляхом схрещування з англійськими породами, особливо з великою білою і беркширською.
Аборигенні свині Англії із-за тривалого періоду досягнення зрілості не могли задовольнити попит ринку і були збитковими для власників в умовах нового товарного господарювання. Ці свині погано оплачували корми продукцією. Тоді виникла необхідність поліпшення місцевих порід. Перші спроби по вдосконаленню свиней були спрямовані на відбір, підбір, поліпшення годівлі і утримання. Внаслідок цього одержали помітні результати. Особливо відомі досягнення, зроблені Беквеллом при створенні лейстерської породи свиней. Але передові заводчики для поліпшення місцевих свиней шляхом схрещування більше використовували іноземні культурні породи. Перші іноземні породи, які завозили в Англію, – це романські свині.
Якісний переворот в породоутворному процесі відіграли китайські та сіамські свині. Вперше азіатські свині були ввезені до 1770-1780 pp.
|
|
|
Звичайно схрещування відбувалося неоднаковими темпами і методами на всій території Англії. Частина фермерів розводила старих свиней місцевого походження, а інші проводили схрещування дуже швидкими темпами, включаючи в цей процес помісей від романських свиней. В цілому схрещування у XVIII-XIX ст. відбувалося безпланово.
З появою дрібних порід свиней, які були дуже скороспілі, схильні до ожиріння й добре оплачували корми, настала нова хвиля породоутворного процесу в Англії. Більшість фермерів схрещували своїх свиней з азіатськими породами і новими породами, які були виведені в Англії.
Спочатку англійський масив свиней підлягав докорінним змінам. Створювалися різнорідні групи невеликих форм із задатками китайських свиней і тварин великих розмірів із задатками європейських свиней.
Етап одержання і нагромадження помісного матеріалу переходить у наступну фазу – формування кращих помісних груп, консолідації їх корисних ознак і формування нових порід. Масштаби схрещування скорочуються. Виділяються окремі групи високоцінних помісей різного генотипу. На перший план виступають заводи, і селекційна робота концентрується в руках кращих заводчиків.
|
|
|
У результаті складного породоутворного процесу в Англії утворився ряд оригінальних порід свиней, які потім значно вплинули на свинарство багатьох країн світу. Англійські породи надалі використовували для чистопородного розведення і схрещування. Вони стали матеріалом для виведення нових порід свиней в інших країнах. При схрещуванні місцевих свиней з англійськими, особливо великою білою і беркширською, виникли породи свиней США, Німеччини, Франції, Польщі, Болгарії, Чехії, Словаччини.
В даний час свині англійського походження поступають в нашу країну і використовуються як в чистопорідному розведенні так і в схрещуванні.
Р о з д і л 3
БІОЛОГІЧНІ, ГОСПОДАРСЬКО-КОРИСНІ
ТА КОНСТИТУЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ СВИНЕЙ
Біологічні особливості свиней
Особливості фізіології травлення свиней. Свині всеїдні тварини. Апарат травлення дає можливість цим тваринам споживати різноманітні корми: зернові, коренебульбоплоди, траву, трав’яне борошно, відходи борошномельної та олійної промисловості, корми тваринного походження, харчові відходи тощо.
Переробка корму починається у ротовій порожнині: тут він пережовується, змочується слиною і потрапляє під хімічний вплив ферментів, які входять до її складу. Під впливом птіаліну крохмаль перетворюється у цукор, який організм використовує.
|
|
|
Шлунок свиней являє собою перехідну форму від складного до простого. Його розмір з віком збільшується і у дорослому віці досягає 7…8 л.
Внутрішня поверхня шлунка за будовою поділяється на п’ять ділянок: невелика ділянка прилягає до стравоходу, слизова якої не має залоз; приблизно третя частина всієї площі шлунка, слизова якої надзвичайно багата кардіальними залозами; дивертикул (мішкоподібне випинання стравоходу), відділеного спеціальною борозною, слизова якого містить кардіальні залози; дно шлунка із слизовою оболонкою, які включають трубчасті залози та ділянку розміщення біля виходу в кишечник, слизова якого багата на пілоричні залози.
У шлунку корми потрапляють під вплив шлункових соків та ферментів, які виділяють залози різних зон слизової оболонки. Зони дивертикула та кардіальна виділяють слизовий секрет, в якому відсутні пепсин і соляна кислота; фундальна зона продукує соляну кислоту, пепсин, сичужний фермент та ліпазу; пілорус шлунка виділяє нейтральний сік з невеликою кількістю пепсину й велику кількість слизу.
|
|
|
Основним місцем перетравлення крохмалю і цукру є тонка кишка, де ферменти, які входять до складу соку підшлункової залози та кишкового соку, розщеплюють вуглеводи до доступних для всмоктування форм.
На ранніх стадіях розвитку поросят активність шлункового травлення і сила травлення шлункового соку недостатні, оскільки залози шлунка поросят не виділяють або слабо виділяють соляну кислоту.
Протягом перших двох тижнів життя поросят в складі їх шлункового соку практично відсутня соляна кислота, без якої ферменти шлункового соку (пепсин та хімозин, що перетравлюють білки, і ліпаза, яка розщеплює жири) не можуть нормально функціонувати.
Період, коли в складі шлункового соку поросят відсутня соляна кислота, називають періодом вікової ахлоргідрії, а час від народження до появи в складі шлункового соку нормальної кількості (0,3…0,4%) соляної кислоти (у 1,5…2-місячному віці) – періодом вікової неповноцінності шлунка. З віком виділення соляної кислоти, а також і сила травлення шлункового соку підвищуються.
До 7-місячного віку органи травлення у свиней досягають розмірів, достатніх для перетравлення значної кількості корму і стають цілком зрілими як анатомічно, так і фізіологічно.
У шлунку травний процес перебігає 11…15 годин, після чого кормова маса надходить у тонкий відділ кишечнику, який є основним місцем перетравлення корму і всмоктування найважливіших поживних речовин. Тут під впливом трипсину підшлункової залози та трипсину кишкового соку білки корму розщеплюються до амінокислот; крохмаль і інші розчинені вуглеводи під впливом ферментів піддаються остаточному розщепленню до глюкози; а жири під впливом ліпази й жовчі розщеплюються на гліцерин та жирні кислоти. Потім кормова маса разом із соками, які не знижують інтенсивності свого впливу, пересуваються у товстий відділ кишечнику. Ферменти, що знаходяться в товстій кишці у свиней, в процесі травлення вже не мають визначальної ролі, істотнішого значення набувають мікроорганізми, які знаходяться тут і сприяють перетравленню клітковини.
Фізіологічні особливості в будові органів травлення і процесів перетравлення кормів у свиней свідчать, що для підвищення інтенсивності росту молодняку необхідно годувати його кормами з коефіцієнтом перетравлення не менше 80%, що дозволить швидше закінчувати і процес відгодівлі (кількість перетравлених поживних речовин, виражених у відсотках від з’їдених, називають коефіцієнтом перетравності).
Поліестричність. Дорослі ремонтні свинки і свиноматки сучасних порід, які досягли статевої зрілості при нормальних умовах утримання, через кожні 18…36 днів (у середньому через три тижні) проявляють тічку та охоту, можуть бути запліднені і народити поросят незалежно від періоду року. Ця біологічна особливість дає можливість інтенсивно використовувати тварин та приміщення, сприяє ритмічній роботі м’ясокомбінатів і реалізації продукції.
Фізіологічна скороспілість. Скороспілість свиней характеризується здатністю протягом короткого періоду досягати такого ступеня розвитку, який забезпечує можливість їх раннього використання для відтворення стада.
Овогенез у молодняку свиней спостерігається вже з 4…5-місячного віку. Але осіменяти тварин у цьому віці недоцільно, оскільки їх організм не досяг повного розвитку і не спроможний повністю реалізувати генетичний потенціал. Одержане в такому випадку потомство буде нежиттєздатним і його кількість буде невеликою.
Оптимальним віком першого запліднення для свиней більшості порід є 9…10 місяців за живою масою кнурців 135…150 кг, свинок – 120…140 кг, що дає можливість у 13…14-місячному віці свиноматок одержати повноцінний приплід і велику його кількість. Тривалість племінного використання свиноматок у господарствах різних напрямів продуктивності досягає 2,5…5 років.
Короткий термін вагітності. Вагітність свиноматки у свинарстві називають поросністю. Тривалість поросності у свиноматок триває у середньому 114…116 днів, хоча мають місце коливання у той чи інший бік.
На тривалість поросності впливає спадковість тварин, індивідуальні особливості, вік свиноматок (із збільшенням порядкового номера опоросу строк поросності скорочується), кількість одержаного приплоду та співвідношення його за статтю, повноцінність годівлі поросних свиноматок.
Від свиноматок із середньою тривалістю поросності можна одержати по два, а при заплідненні після раннього відлучення поросят 2,1…2,3 і більше опоросів на рік.
Багатоплідність. Це важлива біологічна особливість свиноматок серед самок інших видів сільськогосподарських тварин. Свиноматки всіх сучасних порід дають в середньому по 10…11 живих поросят. Після шостого опоросу багатоплідність свиноматок, як правило, знижується. В племінних господарствах за допомогою цілеспрямованої селекції одержують 11…12 поросят за опорос.
Розрізняють багатоплідність потенціальну та фактичну (реальну). Потенціальна багатоплідність – кількість утворених яйцеклітин, а фактична це кількість живих поросят при народженні. Потенціальна багатоплідність свиноматок значно вища фактичної. У свиноматок дозріває 16…20 яйцеклітин і більше, однак 30…50% їх гине до і після запліднення. Основними причинами ембріональної смертності є неповноцінність яйцеклітин і сперматозоїдів, порушення в годівлі кнурів і свиноматок режиму догляду та утримання, несвоєчасне запліднення свиноматок, порушення технології осіменіння, режиму експлуатації кнурів і свиноматок.
Отже, багатоплідність і фізіологічна скороспілість свиней навіть на великих свинарських комплексах при оптимальних умовах дозволяє вирощувати від свиноматки в рік до відлучення 20…24 поросят, при підвищеному збереженні молодняку навіть від одного багатоплідного опоросу виробити до 2,5...3,0 тонн свинини. Ці та інші потенціальні можливості свиней визначили провідне місце галузі в світовому м’ясному балансі.
Великоплідність. Визначається середньою живою масою одного поросяти в приплоді при народженні. Нормально розвинуті свиноматки більшості заводських порід в оптимальних умовах характеризуються середньою великоплідністю, яка становить 1,2…1,4 кг. Жива маса новонароджених поросят має важливе значення як вихідна величина маси тіла, від якої продовжується ріст тварин у постембріональний період онтогенезу. Важливою ознакою при оцінці свиноматок за великоплідністю є вирівняність поросят в приплоді. Найбільш цінними на плем’я є свиноматки з меншим розмахом живої маси поросят при народженні.
Великоплідність свиноматок являє собою одну з важливих селекційних ознак, хоча визначена низька її спадковість (h2 = 0,01…0,14), а з багатоплідністю вона знаходиться в негативному (зворотному) зв’язку (r від -0,28 до -0,36). Великі при народженні поросята життєздатніші, енергійніші, активніше вступають у взаємодію із зовнішнім середовищем, характеризуються підвищеним обміном речовин, краще ростуть, розвиваються і зберігаються до відлучення, ніж малі. При годівлі такі поросята активніше масажують кожне свою частку вимені, що сприяє підвищенню молочності матері, і сильне порося споживає більше молока, ніж слабше: воно раніше з’їдає підкорм. Поросята живою масою при народженні менше 1 кг потребують особливої уваги і більших витрат на їх вирощування, а дуже малі, як правило, гинуть у перші дні життя.
Практикою та науковими дослідженнями встановлені пряма кореляція між живою масою поросят при народженні та їх масою при відлученні від матерів, а також швидкістю росту підсвинків на відгодівлі; зворотна кореляція великоплідності свиноматок із скороспілістю потомства і витратами кормів на 1 кг приросту живої маси в постембріональний період.
На підвищення великоплідності позитивний вплив мають постійний цілеспрямований відбір свиноматок за цією ознакою та вирівняністю поросят, біологічно повноцінна годівля тварин при підготовці до осіменіння і в період поросності, оптимальний догляд і утримання, а також вплив породи на дану ознаку.
Молочність. Вим’я свині складається із 12…16 автономних часток, кожна із яких – самостійна молочна залоза. Від кожної альвеоли залозистої тканини вимені відходять тонкі протоки, які поступово зливаються і утворюють густу сітку значно ширших протоків, що пронизують всю залозисту тканину. Біля основи соска всі протоки часток вимені об’єднуються у 2…3 вивідних протоки. Молоко виділяється через отвір у верхівці соска при ссанні його поросятами.
У зв’язку з автономністю часток вимені із різних сосків виділяється неоднакова кількість молока, що має різний склад. Найбільша кількість молока утворюється в грудних залозах і в ньому знаходиться більше поживних речовин. Найбільше молока утворюється під час енергійного масажування вимені поросятами та ссання його протягом 20…30 секунд. Свиноматка годує поросят 20…24 рази за добу. Неповне ссання молока із частини вимені спричиняє мастити і знижує продуктивність свиноматки.
Молоко свині за хімічним складом значно відрізняється від молока самок інших видів сільськогосподарських тварин (табл. 5). Воно містить на 50…60% більше сухих речовин, білків, жирів і загальної енергії. Молозиво порівняно з молоком відрізняється значно більшою кількістю сухих речовин, власне білка, що містить до 40% гамаглобулінів, які входять до складу імунних тіл, зумовлюючих створення в організмі поросят природного імунітету проти різних захворювань. В молоці свині дуже мало заліза, міді, кальцію, фосфору, тому необхідно забезпечити поросят залізовмісними препаратами, мінеральним підкормом, інакше в крові їх буде недостатньо гемоглобіну і розвиватимуться анемія та рахіт. Усі поживні речовини, що містяться в молозиві та молоці свиноматки, поросята перетравлюють на 90…98% і добре засвоюють.
Таблиця 5
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1196; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!