Класифікація тракторів для трелювання лісу.



Трелювальні трактори принципово відрізняються від звичайних. Вони оснащені спеціальним технологічним обладнанням. Кабіна трелювального трактора зазвичай винесена до переду, що необ­хідно для розміщення на тракторі технологічного обладнання і роз­ташування відземкового (верхівкового) кінця пачки, що трелюється.

Основні вимоги до трелювальних тракторів - їх висока про­хідність, що забезпечує роботу практично на будь-яких лісових ґрун­тах з подоланням перешкод, звичайних для умов лісосіки. Тому ходова частина трелювальних тракторів повинна мати підвищену міцність.

У даний час на лісозаготівельні підприємства надходять гу­сеничні трактори ТТ-4 (ТТ-4М) та виготовлені на їхній базі трактори для безчокерного трелювання ТБ-1 (ТБ-1М), ЛП-18А і ЛТ-154, а також колісні трактори ЛТ-157 і ЛТ-171.Трактори ТТ-4 і ТТ-4М (клас тяги 4т) рекомендують застосо­вувати в лісозаготівельних районах, де середній об'єм стовбура становить 0,4 м3 і більше. При середньому об'ємі стовбура до 0,4 м3 застосовують трактори ТДТ-55А (клас тяги Зт). В останні роки намітилась тенденція до оснащення тракторами ТТ-4 (ТТ-4М) та модифікаціями, створеними на їх базі, також і тих регіонів, де деревостани відносно маломірні. Колісні трактори

25

ЛТ-157 і ЛТ-171 (клас тяги Зт) пропонується використовувати в першу чергу на підприємствах, для лісфонду яких характерні сухі, добре дреновані грунти.


Рис. 4.2. Трелювальні трактори (машини, агрегати):

а - гусеничний трелювальний трактор: 1 - лебідка; 2 - відкидний навантажу­вальний щит; б і в - трелювальні трактори з гідроманіпулятором ТБ-1 (ТБ- 1М і ЛП-18А): 1 - поворотна колона; 2 - стріла; 3 - руків'я; 4 - кліщовий за­ хоплювач; 5 - коник; 6 - гідроциліндри; 7 - бульдозерний відвал; 8 - ланцюгова передача; г - колісний трактор з кліщовим захоплювачем ЛТ-157: 1 - рама; 2 - лебідка; 3 - стріла (арка); 4 - кліщовий захоплювач; 5 - гідроциліндр; 6 - підпірний щит

 

На трелювальних тракторах встановлюють навісне техноло­гічне обладнання, що дає. змогу ефективно при повному виклю­ченні ручної праці виконувати прийоми, пов'язані з підтягуванням, підніманням, переміщенням і розвантажуванням багатотонних лісо­вих вантажів. Технологічне обладнання для трелювання тракто­рами вдосконалювалось впродовж декількох десятиліть. У почат­ковий період застосування на трелюванні тракторів таким облад­нанням служили ланцюги, гаки, конуси, гусеничні та колісні аркові причепи.У даний час застосовують декілька різновидів технологічного обладнання, що включає дві принципово різні групи: для безчо­керного, тобто повністю механізованого трелювання і для чокерного, при якому неможливо обійтись без застосування ручної праці. Технологічне обладнання для безчокерного трелювання поділяють, у свою чергу, на дві підгрупи: для поштучного формування пачки (гідроманіпулятори, затискуючі коники, канатні затискувачі, наван­тажувальні важелі, платформи) і для трелювання заздалегідь підго­товленої пачки (пачкові захоплювачі).

 

Технологічне обладнання чокерних тракторів.

Обладнанням для чокерного трелювання оснащені гусеничні трактори ТТ-4 (ТТ-4М) і ТДТ-55А і частина колісних тракторів Т-157 . До цього обладнання відносять: лебідки, навантажу­вальний пристрій (щит) з гідравлічним приводом, тяговий канат і чокери.На трелювальних тракторах встановлюють однобарабанні ре­версивні лебідки, які слугують для збирання пачки, тобто для під­тягування зачокерованих стовбурів (дерев) до трактора, затягу­вання кінця сформованої пачки на щит, утримання її під час транс­портування і звільнення пачки при скиданні її зі щита. Лебідку вико­ристовують також для подолання важко прохідних ділянок волока (коли спостерігається пробуксовування трактора) способом підтя­гування скинутої з трактора пачки, для навантаження деревинної сировини і виконання інших робіт (монтаж обладнання, ліквідація аварій тощо). Навантажувальний пристрій призначений для вкладання на трак­тор кінця пачки, що трелюється (верхівок чи відземків), і транспор­тування її в півнавантаженому стані. Навантажувальний пристрій використовують також для вирівнювання відземків. При збиранні пачки лебідкою він служить підпорою для трактора. Для підтягування пачки щит гідроприводом скидається назад і опирається у ґрунт чи сніг. При навантаженні кінця пачки щит під дією тяглового зусилля

26

лебідки піднімається, пересуваючись по вальцях. Після проходження крайнього верхнього положення щит опускається на опору. В транспортному положенні щит передньою частиною лежить на гумових буферах, а задньою - на вальцях.Ширина щита у трактора ТТ-4 (ТТ-4М) - 2,2 м, у тракторів ТДТ-55А - 1,7 м. На тракторах ТДТ-55А встановлено штовхач. Він при­значений для вирівнювання відземків, штабелювання лісоматері­алів, розчищення волоків, прибирання гілок з майданчика тощо Привід штовхача гідравлічний. Наявний у трелювального трактора штовхач робить його більш універсальним і значно полегшує ви­конання робіт. На тракторах ЛТ-157, що працюють з чокерними захоплювачами, як навантажувальний пристрій використовують ту ж арку, що і в тракторах, оснащених кліщовими захоплювачами. але без пачкового захоплювача і верхнього кремпеля, на який він навішується. На трелюванні деревинної сировини застосовують лише один вид сталевих канатів - подвійного звивання. Тяговий канат тракторів експлуатується в дуже важких умовах. Він навивається в декілька шарів на гладкий барабан незначного діаметра з відношенням D / d< 15 (де D - діаметр барабана; d -діаметр каната) і зазнає багаторазових перегинів при збиранні кож­ної пачки. В ньому виникають надзвичайно великі контактні напру­ження і сили тертя при взаємодії з кільцями чокерів, блоком і ґрун­том. Чокерні канати, як і тяговий, працюють у вельми несприят­ливих умовах - у болоті, в снігу тощо.Тому вимоги до якості канатів для трелювання деревинної си­ровини відповідно високі. Він повинен бути достатньо гнучким, не розкручуватись на пасма і дроти при експлуатації і його перері­зуванні, бути стійким проти стирання зовнішніх дротів, добре пе­реносити навивання на барабан малого діаметра, протистояти ко­розійній дії навколишнього середовища.Нормальна і довговічна робота канатів можлива лише при на­лежній експлуатації і догляді за ними. Через кожні 20...25 годин роботи канати необхідно змащувати та один-два рази на місяць просочувати мастилом. Канати зберігають і перевозять на дере­в'яних котушках або зав'язаними в бухти. При намотуванні і змо­туванні канатів не можна допускати перекручувань, перегинів, зми­нання, перехльостування.За допомогою чокерів стовбури (дерева) чіпляють до тягового каната або гака трактора.


Стандартні чокери, згідно з галузевим стандартом 13-20-73 "Чокери трелювальні", виготовляють штамповано-звареними з клиновим укріпленням каната (рис. 4.3). Випускають чокери трьох типів

Чокери І-го типу застосовують при трелюванні тракторами ТДТ-55А в насадженнях з об'ємом

Рис. 4.3 Чокер трелювальний: а – чокер в зборі, б – гак, в – кільце, 1 – гак, 2 – кільце, 3 – канат, 4 – вкладний елемент.

дерев до 0,5 м3, ІІ-го типу - при тре­люванні тракторами ТТ-4 (ТТ-4М) у насадженнях з об'ємом дерев до 1 м3, та ІІІ-го - з об'ємом дерев більше 1 м3. Діаметри стовбурів, що трелюються, можна змінювати в межах 8... 100 см. Очевидно, мати окремі чокери для кожного діаметра не потрібно, тому необхідно керуватися таким.Під час трелювання за верхівки можливе застосування чокерів однієї і тієї ж довжини для всіх дерев, оскільки діаметри стовбурів при цьому майже не мають значення. Верхівки обрубують на діа­метрі 8 см. Викривлені, здвоєні, сколоті верхівки можна обрубати на діаметрі' 12...16 см. Нарешті, можливий злам верхівок при зва­люванні. Враховуючи вищенаведене, розрахунковий діаметр дере­ва (стовбура) при трелюванні за верхівки приймають за 16 см, тоб­то довжина петлі l п =0,75 м. Такою може бути довжина петлі при трелюванні за відземки деревинної сировини з середнім об'ємом стовбура до 0,3 м3 (діа­метри дерев до 24 см). Якщо середній об'єм стовбура становить 0,3...1 м3, то середній діаметр дерева приймається 20...40 см. За розрахунковий можна прийняти діаметр (з врахуванням збережен­ня стовбурної деревини) dp - 36 см, для якого l п = 1,15 м. Про­водити розрахунки на крупніші дерева не слід, оскільки довжина чокерів вийде неприпустимо великою (наприклад, для дерева діа­метром 100 см потрібна петля більше 3 м). Для таких дерев необ­хідно мати окремо в резерві один-два довгі чокери з

27

канатом діа­метром 15..19 мм. Чокер довжиною l п (відстань від кільця до місця зачеплення гака) повинен мати вільний кінець для чокерування стовбурів (дерев), які знаходяться збоку. Це дає змогу збільшити ширину па­січної стрічки, з якої формується пачка. Довжина / - резервна, за її рахунок можна чокерувати дерева, діаметр яких значно пере­вищує розрахунковий. Наприклад, чокер довжиною 1,5 м, розра­хований на діаметр 16 см, за рахунок вільної довжини можна вико­ристовувати для чокерування дерев діаметром до 40 см.Защемлений у гаку і в кільці відрізок каната входить у довжину чокерного каната, але не в довжину самого чокера. Довжина за­щемлення при з'єднанні клиновим вкладником у стандартних чоке-рів становить 0,06...0,08 м. Довжина чокерів не повинна бути біль­шою, оскільки це збільшує витрати каната і ускладнює роботу чокерувальників - чокери плутаються, маса їх зростає.

Для того, щоб вибрати оптимальну позицію для формування пачки, трактор після розвертання на лісосіці під'їжджає на відстань 2...4 м до першого стовбура. Тяговий канат трактора повинен пе­ресуватися вздовж його поздовжньої осі. Відхилення каната неба­жане через можливість поломки навантажувального обладнання, а також зменшення поперечної стійкості трактора при збиранні пачки.

Правильне розташування трактора при формуванні пачки дає змогу уникнути зайвих переходів при чокеруванні, запобігти значних перегинів каната і повніше використовувати його тяглові власти­вості. Після закінчення маневрування і зупинки трактора опуска­ється щит, який служить підпорою при підтягуванні пачки, і вми­кається гальмо лебідки. Необхідні переїзди трактора при форму­ванні пачки виконують із піднятим щитом.

Пачку з чокерним обладнанням формують у три прийоми: від­тягування каната, чокерування деревинної сировини і збір пачки лебідкою.

Для відтягування каната необхідні великі фізичні зусилля (до 800...1000 Н), причому вони зростають у міру збільшення відстані відтягування. Тому ця відстань не повинна перевищувати 15...25 м. Якщо відстань збирання пачки більше 25 м, пачку необхідно на­бирати в два прийоми з заїздом трактора на пасіку чи в глибину волока.

Стовбури чокерують за верхівки на відстані 0,7...1,2 м від зрізу. Для запобігання зісковзуванню чокерів на верхівках стовбурів (пів-стовбурів) при зрізуванні гілок залишають збивачки з двох-трьох гілок довжиною 2...З см на відстані 0,2...0,4 м від верхнього зрізу. Гладкі і тонкі верхівки зачіпають подвійною петлею.

При трелюванні дерев відземками вперед їх чокерують на від­ стані 0,5...0,7 м від відземкового торця. Збирати пачку лебідкою,коли напрям тяглового зусилля і поздовжня вісь дерева збігаються, тобто тягнути дерево вперед неможливо: відземок впирається у пні, коріння, заривається в землю або сніг. Тому дерево підтягують до трактора, повертаючи його навкруги поздовжньої осі. Прямо­лінійно дерева за відземки можна тягнути тоді, коли вони знахо­дяться близько від трактора, і починає діяти вертикальна складова тяглового зусилля. Чокер зачіпають так, щоб отвір гака був по­вернений зовні від стовбура, в протилежному випадку утрудню­ється його відчеплення. Канат в отвір гака потрібно вкладати так, щоб унеможливити самовільне розчеплення.

Під час трелювання за відземки для відведення стовбура від наявного пня гак чокера чіпають до стовбура зі зворотного рухові боку, що забезпечує розвертання його при натягуванні каната. Ле­жачі поряд стовбури (дерева), особливо малі, можна зачіпати од­ним чокером.

Для запобігання підвищеного зношування тягового каната не­обхідно уникати різких перегинів, тому розбіжність торців верхівок (відземків), тобто відстань між ними не повинна перевищувати 6...8 м. При трелюванні за верхівки це досягається способом звалювання дерев верхівками на волок, завдяки чому розбіг вер­хівок не перевищуватиме вказаної величини, хоча ширина напів-пасіки, з якої звалюють дерева в один захід, становить 12...15 м (рис. 4.4, а).

У випадку трелювання за відземки ширина стрічки, з якої зва­люють дерева в один захід, не повинна перевищувати можливого розбігу відземків, тобто 6...8 м (рис. 4.4, б).

При формуванні пачки лебідкою трактора необхідно слідкувати за тим, щоби не відбулося саморозщеплення чокерів, заклиню­вання стовбурів між пнями або впирання відземків у пні. При необ­хідності потрібно негайно вимкнути лебідку і усунути перешкоди. Чокерувальник при цьому повинен знаходитися в такому місці, щоб бачити всі зачокеровані стовбури (але на відстані не менше 5 м від крайнього стовбура), а його, в свою чергу, повинен бачити тракто­рист, який вмикає і вимикає

28

лебідку за сигналом чокерувальника.Коли верхівки (відземки) починають затягуватись на навантажу­вальний щит, тракторист ставить ручку гідророзподільника в пла­ваючий стан, і щит з вантажем піднімається не гідроприводом (що правилами експлуатації трактора заборонено), а лебідкою. Пачку на щиті укладають так, щоб верхівки чи відземки дерев лежали на конику (перегині) навантажувального щита. В іншому випадку утруднюється повертання трактора з вантажем, а на важких ділянках волока можливе відривання передньої частини гусениць трактора від землі. Після укладання пачки деревинної сировини на щит ле­бідку загальмовують.

 

 



Пів пасіка


Пївпасіка


Волок

Рис. 4.4. Ширина стрічки збирання пачки: а - при трелюванні за верхівки; б - при трелюванні за відземки


Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 272; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!