Мета і склад підготовчих робіт на лісосіці
Види лісокористувань в Україні.
Використання лісових ресурсів може здійснюватись в порядку загального і спеціального використання.
Право загального лісокористування здійснюють громадяни, які мають право в лісах державної та комунальної власності, а за згодою власника, і в лісах приватної власності вільно перебувати, без спеціального дозволу збирати для власного споживання квіти, ягоди, гриби, горіхи тощо, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Максимальні норми безоплатного збору встановлюються органами виконавчої влади. (ст..66.л.к.)
У порядку спеціального використання можуть здійснюватись такі види використання ресурсів:
1) Заготівля деревини впорядку рубок головного користування;
2) Заготівля другорядних лісових матеріалів (живиці, пнів, лубу, кори, деревної зелені, заготівля деревних соків .)
3) Побічні лісові користування (заготівля сіна, випас худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, ягід, грибів, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету).
4) Використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих рекреаційних, спортивних, туристичних, освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науководослідних робіт.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок відведених для цієї мети. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється за спеціальним дозволом ( лісорубним квитком, ордером, лісовим квитком.) Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органами виконавчої влади з питань лісового господарства.Спеціальний дозвіл на всі інші види лісокористувань видається власникам лісів або постійним лісокористувачам. Спеціальний дозвіл постійним лісокористувачам (власникам) видається також на проведення інших рубок та рубок пов’язаних з веденням лісового господарства.Спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним.
|
|
|
Лісосировинна база і річний лісосічний фонд.
Лісосировинна база - покрита лісом територія кожного адміністративного району закріплена за державним лісогосподарським або мисливським господарством, яке підпорядковується обласному управлінню лісового господарства.Схематично така територія наведена на рис. 1.1. Вона включає: магістральну лісовозну дорогу та її відгалуження (вуса), лісосіки, лісовідвантажувальні пункти і нижній склад. Лісозаготівельні підприємства зобовязані на закріпленій території проводити протипожежні та інші міроприємства, прокладати дороги, будувати виробничі та господарські будівлі, раціонально та повно використовувати відведені їм лісосіки, не залишати недорубав, вести роботи методами що не допускають ерозії грунту. При виникненні пожеж, боротися з ними, проводити очистку місць рубок.
|
|
|
Частина території, закріпленої за лісогосподарським чи мисливським господарством, котра відведена для рубання на встановлений термін, називається лісосічним фондом. Він встановлюється окремо за групами лісів. Для виконання державного плану лісозаготівлі та задоволення місцевих потреб підприємству виділяються ділянки лісу, названі річним лісосічним фондом. Його площа і залежить від річного завдання підприємства, запасів лісу, кількості і складу деревостану, лісогосподарських вимог.
5
|
|
Лісосіка і її елементи.
Ділянка лісу, відве 
дена для лісозаготівельних робіт, називається лісосікою. Вона є місцем виконання всього комплексу робіт від звалювання до відвантажування деревної сировини на лісовозний транспорт. На ній розміщуються бригади, машини і засоби технічного обслуговування, а також засоби побутового обслуговування робітників.
Лісосіки можуть мати різну форму (у гірській та пагорбистій місцевостях), але частіше прямокутну. Інколи вони мають форму таксаційного виділу.
|
|
|
На лісосіках виділяють не експлуатаційну частину, в яку включають ділянки, не зайняті лісонасадженнями, молоді деревостани, а також дерева-насінники, залишені на корені для лісовідновлення. Площі лісосік бувають різними і залежать від діючих Правил вирубування, групи лісу, лісорослинних умов і переважаючих порід; Для рівнинних умов Правилами встановлені чотири градації ширини лісосік: 1000: 500; 250 і 100 м. Лісосіки шириною 1000 м. відводять у м'ягколистяних насадженнях підзони змішаних лісів.
Лісосіки шириною 500 м. відводять у лісах 2 групи за умови виконання заходів щодо відновлення лісу. Лісосіки шириною 250м відводять для м'яколистяних, та 100 м для хвойних насаджень у зоні змішаних лісів І і II груп. Довжина лісосік при суцільних рубаннях встановлюється з врахуванням квартальної мережі, але не більше 200 м , а в лісах 1 групи - не більше 100 м. Концентрація і площа лісосік впливають на ефективність лісозаготівлі. Чим більша концентрація, тим менші витрати праці і засобів на будівництво вусів лісовозних доріг. Збільшення площі 
лісосік дає змогу ефективно використовувати високопродуктивні багатоопераційні машини, зменшити витрати на виконання підготовчих допоміжних робіт.
|
|
|
Для забезпечення безперервної організації робіт за сезонами І року лісосіки поділяються на зимові і літні. У зимовий період освоюються заболочені і віддалені лісосіки, що діють на базі сезонних снігових доріг, влітку - сухі і менш віддалені лісосіки з метою зменшення витрат на шляхове будівництво.При не суцільних рубаннях розміри лісосіки визначаються площею ділянки лісу, на яких доцільне їх проведення.
Для зручності розроблення лісосіки ділять на ділянки, пасіки, стрічки.
Ділянка - частина лісосіки, закріплена за бригадою робітників. Якщо лісосіка невелика і в ній працює одна бригада, то поняття лісосіки і ділянки збігаються. Частина ділянки, з якої звалені дерева чи стовбури трелюють одним трелювальним волоком, називається пасікою.
При тракторному трелюванні пасіки мають прямокутну форму, при канатному - у вигляді секторів (трикутників), верхівки яких розташовані біля трелювальної щогли. Ширина пасік встановлюється залежно від середньої висоти деревостану, способу розроблення лісосік, визначеного вимогами щодо збереження підросту, способу звалювання і трелювання дерев (стовбурів), використовуваної системи машин. Ділення лісосіки на пасіки покращує організацію і технологію лісозаготівельних робіт, дає змогу раціонально розставити робітників і техніку, суворо дотримуватись дисципліни, зменшити пошкодження фунту, залишених на корені дерев тощо.
Пасічний трелювальний волок - смуга шириною 5...6 м (для вибіркових і поступових рубань -4 м) очищена від дерев і пнів та І призначена для трелювання дерев і стовбурів. Пасічний волок розміщений у межах пасіки.
Для зручності звалювання і трелювання дерев чи стовбурів і пасіки можуть бути поділені на стрічки, які розробляються при одноразовому проході звалювальної, звалювально-трелювальної чи звалювально-пакетувальної машини, а також при звалюванні лісу бензиномоторними пилами. При машинному звалюванні роль пасік можуть виконувати стрічки.
За бригадами або окремими машинами закріплюються навантажувальні пункти або верхні склади.
Мета і склад підготовчих робіт на лісосіці
Підготовчі роботи включають підготовку лісосировинної бази, волоків і відвантажувальних пунктів, прибирання небезпечних дерев, вибір трас для лісовозних вусів.
До допоміжних робіт відносять: технічне обслуговування машин, забезпечення паливно-мастильними матеріалами та інструментом, а також побутове обслуговування робітників - підвезення на лісосіку і назад, організацію гарячого харчування в лісі, забезпечення теплим житлом. В загальній сумі трудовитрат підготовчі роботи займають 5...8%, що становить 25...30 людино-днів на 1000 м3заготовленої деревини,
6
Трудомісткість підготовчих робіт залежить від ґрунтових умов, захаращеності лісосік, середнього запасу насаджень на 1 га, складності рельєфу, технологічного процесу і ступеня механізації лісосічних робіт. Для правильної оцінки трудомісткості підготовчих робіт необхідно звести трудові витрати на кожну групу робіт до відповідного показника. Для оцінки підготовленості лісосік такий показник-ділянка, для будівництва вусів - 1 км шляху. Крім того, оцінюють кожну операцію, яка входить до складу підготовчих робіт: прибирання небезпечних дерев - за кількістю і розмірами, розчищення майданчиків - за площею. Механізація процесів на лісосіці спрощує, а інколи виключає деякі види підготовчих і допоміжних робіт. Так, застосування звалювально-пакетувальних чи звалювально-трелювальних машин дає змогу не прибирати небезпечні дерева, а оснащення підприємств щелепними навантажувачами зменшує витрати на підготовку навантажувальних пунктів; використання спеціальних маневрених засобів (автомобіля чи трактора) для технічного обслуговування лісосічних машин суттєво спрощує допоміжні роботи на лісосіках.Черговість введення в експлуатацію окремих ділянок лісосічного фонду і, відповідно, будівництва транспортних шляхів визначають в плані рубань, який складають на десять років на основі матеріалів лісовпорядкування.
Згідно з правилами відпускання лісу на пні лісогосподарські органи повинні відводити лісосіки підприємствам з врахуванням існуючих і проектованих доріг, наявності складів і необхідності створення умов для комплексної механізації лісозаготівель. Лісосіки відводять держлісгоспи, як правило, у весняно-літній період на два роки вперед. У відведених лісосіках підприємство може проводити підготовчі роботи.
Відведення лісосіки включає складання плану лісосіки (абрису), обмежування його візирами, перелік дерев для визначення запасу лісу на лісосіці і його середнього об'єму стовбура, грошову оцінку. Границі намічених для рубання лісосік в натурі повинні бути чітко окреслені. Для цього по кутах лісосік на глибину 0,5...1,0 м вкопують стовпи діаметром 12...16 см так, щоб над землею залишалось 1,3 м. На стовпі роблять виїмку ("вікно"), де вказують номер кварталу і дільниці, рік рубання, площу. По границях лісосіки прокладають візири: обрубують нижні гілки дерев, вирубують кущі і дерева, які стоять на лінії ходу, діаметром до 24 см на рівні грудей, встановлюють вішки, на деревах по обидва боки затесуванням намічають границі лісосіки. При суцільних рубаннях в лісах II групи прорубують візири шириною0,4...0,5 м, при дуже великих лісосіках (50 га і більше) - до 2 м. Знімання границь і прив'язування лісосік здійснюють за допомогою бусолі, гоніометра чи інших геодезичних інструментів, вимірювання ліній - мірною стрічкою. Похибка відведення лісосік не повинна перевищувати при вимірюванні ліній - 1 м на 300 м, при вимірюванні кутів - не більше ЗО'.
При відведенні суцільних лісосік виділяють неексплуатаційні ділянки: не покриті лісом площі (болота, зруби, прогалини і ін.); насіннєві куртини і смуги, які виділяються відповідно до правил рубань; розміщені серед стиглих деревостанів ділянки молодняка, середньовікові і пристигаючі насадження, встановлені правилами рубань. Неексплуатаційні ділянки обмежують в натурі візирами з встановленням стовпів, на яких роблять надпис "Н.Е." (неексплуатаційні).
На польовому абрисі вказують: розміщення внутрішніх візирів і відстань між ними; прив'язку лісосік до квартальної чи візирної сітки, заміри граничних і внутрішніх візирів; румби ліній; виділені при геодезичному зніманні всередині лісосіки неексплуатаційні ділянки з вказуванням розмірів ліній, а також румбів ліній; розміщення насіннєвих куртин і смуг, ділянок із наявністю підросту і молодняка; ділянки, суміжні з лісосікою.
На обмежених ділянках проводять перерахунок дерев шляхом обміру діаметрів на висоті 1,3 м і розподіл їх за породами, ступенем товщини і якості (ділові, півділові, дрова). Перерахунок при відводі лісосік може бути суцільним або частковим (стрічковим).
Суцільний перерахунок виконують окремо на кожній ділянці. При цьому діаметри дерев вимірюють мірною вилкою і результати заносять у відомість.
Стрічковий перерахунок проводять на стрічках, які закладають паралельно довгій стороні лісосіки (рис. 10.1). Кількість стрічок залежить від ширини лісосік: на лісосіках шириною 100 м закладають дві стрічки, 250 і 500 м - три, 1000 м - п'ять стрічок. Загальна площа цих стрічок при ширині лісосіки більше 500 м повинна становити не менше 8% її площі. Ширину стрічок на граничних і внутрішніх візирах лісосік шириною до 250 м приймають за 10 м. При більш широких лісосіках стрічки повинні мати ширину 20 м. Границі пасічних стрічок позначають затесами на деревах чи вішках.
7
Для кожної породи за допомогою висотоміра, екліметра чи мірної вилки вимірюють висоту трьох дерев кожної із трьох середніх ступенів товщини рівномірно по всій лісосіці. Використовують також дерева, зрубані на візирах. За допомогою таблиць встановлюють розряди висот для кожної породи.
Результати перерахунку - кількість дерев на лісосіці, їх розподіл за породами, ступенем товщини та якістю відмічають у відомості матеріально-грошової оцінки лісосік. Обчисливши запас лісу на лісосіці з врахуванням якості, роблять грошову оцінку лісу, який відпускається.
Середній об'єм стовбура визначають за результатами переліку дерев: встановлюють кількість дерев кожної породи за ступенем товщини, починаючи з діаметра 12 см (чи більшого, якщо це обумовлено правилами рубань). На основі висоти "модельних" дерев визначених діаметрів, за допомогою таблиць встановлюють розряди висот, а також об'єми стовбурів. Потім визначають загальний об'єм всіх дерев даної породи, а також загальний запас деревини всіх порід на лісосіці. Розділивши загальний об'єм на кількість дерев, отримуємо середній об'єм стовбура на лісосіці.
Іноді визначення середнього об'єму стовбура здійснюють за результатами приймання деревини від бригад. Під час приймання при "крапкуванні" враховують як об'єм кожного стовбура, так і кількість стовбурів. Середній об'єм стовбура отримують діленням об'єму деревинної сировини, заготовленої впродовж будь-якого періоду (наприклад, за два тижні, за місяць), на кількість стовбурів. Середній об'єм стовбура, отриманий таким способом, трохи більший від середнього об'єму, визначеного за результатами перерахунку.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 469; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!