Ґрунтовий покрив території населеного пункту.
Ґрунтовий покрив території сіл різноманітний. Це пов’язано з умовами клімату, рослинним покривом, рельєфом, ґрунтоутворюючими породами. Орні землі представлені дерново-підзолистими та дерновими глибокими глеюватими ґрунтами різного механічного складу.
Рельєф території Коршівської сільської рад рівнинно-хвилястий з помітним нахилом до залізниці, абсолютна висота найвищої точки в північно-західній частині 352,84 м.
На території Івано-Франківської області найбільш поширеними ґрунтоутворюючими породами є четвертинні десовидні суглинки, алювіальні і делювіальні відклади, а також елювій-делювій карпатських порід.
Лесовидні суглинки поширені на всій території Придніпров'я. Залягають вони порівняно неглибоко, підстелені різними нелесовидними породами (пісками, глинами, гіпсами, вапняками), різні за кольором у зв’язку з оглеєнням . Характеризуються великою кількістю новоутворень і скупченням карбонатів. При переході з лісостепової зони в Карпатське передгір'я всі лесовидині суглики оглеєні. Вони важкого механічного складу, буро-пальового кольору і горіхуватої структури. Карбонати залягають на великій глибині (180—190 см).
Лесовидні суглинки ясно-пальового і пальового кольорів іноді горизонтально шаруваті, при наявності ознак оглеєння буро-пальового (з сизуватим відтінком, вохристими плямами і вкраплинами марганцю), борошнисті, пористі, легко розтираються. Карбонати їх у формі трубочок. За механічним складом вони переважно легко- і середньосуглинкові. З ознаками оглеєння лесовидні суглинки набувають більшої зв'язності і щільності, важче розтираються.
|
|
|
В лесовидних суглинках міститься значна кількість карпатської гальки (вважають, що походження її зв’язане з флювіо-гляціальними відкладами карпатської льодовикової епохи).
За своїми хімічними і фізичними властивостями лесовидні суглинки в сільськогосподарському відношенні є найбільш цінними ґрунтоутворюючими породами. Вони мають, у своєму складі 10 —20% СаСО:і (вапна) і як ґрунтоутворюючі породи в минулому при відповідних кліматичних умовах і наявності степової рослинності сприяли утворенню чорноземних, багатих на гумус структурних ґрунтів.
За механічним складом лесовидні суглинки характеризуються відносно високим вмістом глинистих часток, піп сприяє нагромадженню і затриманню поживних речовин, необхідних для рослин. Це пористі, водопроникні породи, тому в них не застоюються ґрунтові води. Капілярна структура забезпечує підняття вологи вверх, до морщеної системи.
Деяке незначне поширення має елювій крейдяних мергелів і вапняків. Внаслідок сильної водної ерозії в багатьох місцях області четвертинні відклади — лесовидні суглики — розмиті й знесені потоками води в знижені елементи рельєфу, в балки, на поверхню ж вийшли крейдяні мергелі і вапняки, а елювій лесовидних служить материнськими породами чорноземів карбонатних і дернових карбонатних ґрунтів.
|
|
|
За хімічним складом елювій карбонатних порід різко відрізняється від інших порід наявністю великої кількості карбонатів, переважно кальцію (70—80%), що обумовлює стійке закріплення органічної речовини в сформованих на них ґрунтах.
Крейдяні мертелі — тріщинуваті, завдяки чому поверхні води швидко проникають углиб. Тому ґрунти, що уторилися на їх елювії, завжди сухіші.
Найбільш характерними є давні алювіальні відклади. Вони мають значний вміст ріні. Ці відклади поширені в пі пінах по теренах Дністра, Ломниці, Бистриці, Гнилої Липи, Пруту, Черемошу та інших малих і великих рік. Зa механічним складом ці породи — супіщані і піщано-легкосуглинкові. Вони водонепроникні, що призводить до поверхневого оглеєння ґрунтів.
Давньоалювіальні відклади — це породи, утворені водами річок у минулі геологічні періоди. Завдяки тому, що дані породи утворені водними потоками, вони мають характерну шаруватість і різний механічний склад окремих горизонтів, представлені переважно досить однорідними відсортованими середньозернистими рихлими пісками, що спричиняє високу водопроникну і незначну їх капілярність. Низька вологоємкість відкладів обумовлює відносну їх сухість у місцях глибокого залягання ґрунтових вод.
|
|
|
В умовах Карпатського передгір’я і Карпат гірських ґрунти утворились на алювіально-делювіальних відкладах делювію і елювію-делювію. Для крутих схилів характерна незначна глибина делювію, він мало вивітрений, щебенюватий. На пологих схилах та біля основи схилів відклади вивітреного делювію значно глибші, а тому й глибина утвореного тут ґрунту більша, ніж на схилах великої крутизни. Чим меншої крутизни схили, тим глибший шар дрібнозему залягає поверх щільних гірських порід, а звідси й більша глибина ґрунтового покриву гірсько-лісових і дерново-буроземних ґрунтів, ґрунтоутворюючою породою яких є елювій-делювій карпатських порід
Природна рослинність області представлена гірській ми, передгірними і лісостеповими луками та пасовищами, а також деревною рослинністю.
Гірські луки і пасовища Карпат поділяються на луки гірсько-лісового поясу на пологих і спадистих схилах л ухилом до 15° і луки гірсько-лісового поясу на крутих схилах. У цих поясах поширені біловус, щучник дернистий, костриця червона, ситник трироздільний, осока вічнозелена, щавель альпійський, костриця лучна, чорниця, конюшина гірська, деревій звичайний, подорожник, з дерев бук, ялиця, ялина та інші.
|
|
|
На схилах, внаслідок швидкого стоку випадаючих опадів і невисокої забезпеченості ґрунтів елементами живлення, травостій дуже бідний, всього 30—50%.
Передгірна частина зони Карпатського передгір’я представлена заплавними та низинними луками (сінокоси, вигони на осушених і не осушених болотах), зустрічаються також суходільні луки. В рослинному покрові переважають із злакових — куничник наземний, пирій, повзучий, стоколос безостий, мітлиця біла; із різнотрав’я подорожник, вероніка та інші; з чагарникових — переважно верба тритичинкова, шелюга, нерідко зустрічаються дерева тополі, дуб; із осок струнка, рання; з трав’янистих видів гвоздика, подорожник ланцетний, тонконіг вузьколистий, лисохвіст, рідко конюшина біла, жовтець їдкий, повзучий, щавель кислий та інші.
За ступенем зволоження заплавні і низинні луки бувають сухі та свіжі (високого рівня), вологі, заболочені (низького рівня) і верхові болота. Площі, які представлені болотами, характеризуються постійним надмірним зволоженням з болотною рослинністю і мохами. Значна площа зайнята деревно-листяною рослинністю. Тут зустрічаються бук, дуб, граб, береза, лина, вільха й інші.
Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 236; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!