Вертикальна структура законодавства в Україні

Якщо розуміти під "законодавством" не лише систему законів, а ширше си­стему нормативно-правових актів і нормативних договорів України, то на сього­днішній день у нашій країні сформувалася така вертикальна структура системи законодавства

1) закони України а) Конституція України, б) міжнародні договори, ратифі­ковані Верховною Радою України, в) закони Верховної Ради України,

2) нормативно-правові акти Президента України,

3) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,

4) нормативно-правові акти міністерств і відомств,

5) нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим а) Конституція Автономної республіки Крим, б) нормативні рішення та постанови Верховної Ра­ди Автономної республіки Крим, в) нормативно-правові акти Ради Міністрів Ав­тономної Республіки Крим,

6) нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій (розпоря­дження голів місцевих держадміністрацій),

178

Загальна теорія держави і права

 

7) нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування а) рішення представницьких органів самоврядування (місцевих рад), б) розпорядження сіль ських, селищних, міських голів,

8) нормативні накази та розпорядження адміністрацій державних підпри ємств, установ, організацій,

9) колективні угоди, що укладаються згідно з законодавством про працю,

10) рішення Конституційного Суду України про неконституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республі­ки Крим,

11) рішення загальних та господарських судів про визнання незаконними но­рмативно-правових актів (за виключенням актів, що є предметом розгляду Кон­ституційного Суду України)

Вищенаведену вертикальну структуру законодавства навів у своєму дисерта­ційному дослідженні вже згадуваний Погорєлов В Є Він підтримує думку відо­мого вченого Рабиновича П М щодо існування в Україні специфічних юридичних актів, які можуть набувати нормативного значення До них відносяться судові рі­шення про визнання незаконними певних нормативно-правових актів, внаслідок чого вони втрачають (припиняють) свою чинність За юридичною природою такі рішення є правозастосувальними актами, проте, правові приписи про незаконність того чи іншого нормативного акту, що містяться в них, мають нормативний харак­тер, оскільки розповсюджують свою дію на всіх суб'єктів, які підпадали під регу­лювання незаконних нормативних актів Тому у вертикальну структуру законо­давства потрібно включити і означені юридичні акти, тобто рішення Конституцій­ного суду щодо визнання неконституційними деяких нормативних актів (законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України) та рі­шення судів загальної юрисдикції про визнання незаконними нормативних актів

Нормативні акти України, які мають силу закону

Що розуміти під законом'? Закон - це державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом визначення юридичного статусу і встановлення загальнообов'язкових пра­вил поведінки суб'єктів цих відносин

В Україні юридичну силу закону, тобто силу, прирівняну до сили актів зако­нодавчої діяльності Верховної Ради України, має ціла група нормативно-правових акт їв На склад цієї групи впливають такі фактори як а) загальний характер фор­мування правової системи України в період перетворення її з суб'єкту радянської квазіфедерацн у незалежну державу (загальні параметри цього процесу визначали­ся Законом України "Про правонаступництво" від 12 вересня 1991 р ), б) особли­вою і правової реформи в Україні протягом 90-х років, в) особливості української правосвідомості, в тому числі ставлення до проблеми співвідношення законів і міжнародних договорів України, до проблеми делегованого законодавства тощо

Оіже^ в Україні силу закону мають такі види норматцвнш^ктів
Гпава21 Система законодавства                                                                                      179

1) Декларація про державний суверенітет України, схвалена Верховною Ра­дою УРСР 16 липня 1990 р., котру відомий вчений-конституціоналіст Шаповал В. визначає як "конституційний акт", який був "генетично пов'язаним" з Конституці­єю УРСР. З іншого боку, Декларація - це політико-правовий акт, який офіційно проголошує загальнолюдські цінності і певні наміри держави, обумовлює напря­ми, принципи державної та правової політики, що знаходять втілення в Конститу­ції, інших законах України. Відзначимо, що формально, незважаючи на пропозиції деяких народних депутатів України в 1990-1991 рр., так і не було схвалено закону, котрим би вказаному документу було надано юридичну силу закону;

2) Акт проголошення незалежності України, схвалений 24 серпня 1991 р. Цей нормативний акт відзначається цілим рядом особливостей: а) він має установ­чий характер щодо незалежної держави України; б) цей документ залишається єдиним діючим документом, який затверджений шляхом всеукраїнського рефере­ндуму;

3) Конституція України, схвалена 28 червня 1996р. Верховною Радою Укра­їни. Конституція України як Основний Закон держави за своєю юридичною при­родою є актом установчої влади, що належить народу. Установча влада по відно­шенню до так званих встановлених влад є первинною: саме в Конституції України визнано принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (час­тина перша статті 6) та визначено засади організації встановлених влад, включно законодавчої. Прийняття Конституції України Верховною Радою України означа­ло, що у даному випадку установча влада була здійснена парламентом.

4) Конституційний закон України про внесення змін і доповнень до Кон­ституції України. Діє лише один такий законодавчий акт, яким в 2002 р. були змі­нені Положення Конституції України, котрими визначається статус Рахункової па­лати. Відзначимо, що Конституційний закон - це закон, яким вносяться доповнен­ня до тексту Конституції України, припиняється чинність або змінюються поло­ження окремих її розділів або статей. Конституційний закон приймається в поряд­ку внесення змін до Конституції України, передбаченому розділом XIII Конститу­ції України, і складає невід'ємну частину тексту Конституції України;

го

5) міжнародні договори України, міжнародні договори УРСР, міжнародні договори СРСР, які "не суперечать Конституції України та інтересам республіки" (так визначено Законом України "Про правонаступництво"). Відзначимо, що згід­но ст.9 Конституції України "чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України". Норми таких міжнародних договорів мають пріоритетне значення щодо законів України. Висновки про відповідність чинних міжнародних договорів Кон­ституції України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів Укра­їни дає Конституційний Суд України;

6) акти всеукраїнських референдумів. Ці нормативні акти, на думку вітчиз­няних вчених-конституціоналістів В.ГЇогорілко і В.Федоренко, за своєю сутністю є волевиявленням Українського народу з найбільш важливих питань суспільного і державного життя, нормативним виявленням вищої і пріоритетної форми безпосе­редньої демократії. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 р вони мають виключно імперативний характер, тобто є загально-

Загальна теорія держави і права

обов'язковими до виконання на території України з часу їх оприлюднення, не по­гребують санкціонування з боку будь-якого державного органу, а їх невиконання чи неналежне виконання має своїм наслідком юридичну відповідальність;

7) закони України, схвалені Верховною Радою України після проголошення незатжносші України 24 серпня 1991 р., або так звані "звичайні закони". Звичай­ний закон - це закон, що приймається Верховною Радою України з усіх питань за­конодавчого регулювання, за винятком тих, які врегульовані безпосередньо Кон­ституцією України. Можна виділити такі види звичайних законів: а) Кодекси; б) Основи законодавства України; в) закон про регламент Верховної Ради України; г) закон про Державний бюджет України; д) закони про затвердження загальнодер­жавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку; є) закон про затвердження Конституції Автономної Респу­бліки Крим, який приймається не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України. Звичайні закони приймаються більшістю від конститу­ційного складу Верховної Ради України. Всього за період з 24 серпня 1991 р. до 15 квітня 2002 р. Верховною Радою України було схвалено 1977 законів України, а крім того 3 документи з назвою Основи законодавства України.

8) закони УРСР, схвалені Верховною Радою УРСР до 24 серпня 1991 р., по­ложення яких не суперечать законам України, схваленим після проголошення не­залежності України. Нині діють 75 законів Української РСР (підрахунок В.Ф.Опришка);

9) закони СРСР, схвалені Верховною Радою СРСР та З "іздом народним де­путатів СРСР до 24 серпня 1991 р., положення яких не суперечать законам Укра­їни* схваленим після проголошення незалежності України;

10) укази Верховної Ради УРСР, укази Верховної Ради СРСР, якими вносилися зміни до відповідних законодавчих актів, якщо вони не суперечать законам Украї-ниТсхваленим після проголошення незалежності України. До цієї ж групи нале­жать і постанови Президії Верховної Ради України, котрі приймалися в період 1991-1992 рр., частина з яких має нормативний характер. У період з 24 серпня 1991 р. до 14 лютого 1992 р. було видано 220 таких документів, з них на даний час залишилося діючих не більше 10.

Необхідно дати пояснення з приводу цієї групи нормативних актів. До вне­сення змін і доповнень до Конституції України 1978 року Законом України від 14 лютого 1992 року, яким Верховна Рада України конституювалась як єдиний орган законодавчої влади в Україні, а Президент України як глава держави і глава вико­навчої влади, Президія Верховної Ради* здійснювала у визначених Конституцією межах функції вищого, після Верховної Ради, органу державної влади в республі­ці, зокрема, в міжсесійний період у разі необхідності видавала укази, якими вно­сились зміни і доповнення до законодавчих актів з наступним їх затвердженням на пленарному засіданні Верховної Ради. Нормативні акти Президії Верховної Ради України мали вищу юридичну силу по відношенню до підзаконних актів. На сьо­годнішній день діють окремі укази Президії Верховної Ради, не затверджені Вер­ховною Радою України, якими внесено зміни і доповнення до законів України.

11) Декрети Кабінету Міністрів^Ущаінщ які видавалися в 1992-1993 рр.
Всього Урядом (у той час його очолював Л.Д Кучма) було видано 86 таких актів
Глава 21. Система законодавства                                                                                      181

делегованого законодавства (у грудні 1992 р. - 26, у січні-травні 1993 р. - 57). Ді­ючими залишилися, на підрахунком В.Ф.Опришка, 58 Декретів Кабінету Міністрів України, які мають силу закону;

12) укази Президента України, які впродовж 1996-1999 рр. видавалися на ос­ нові "перехідних положень " Конституції України. На даний час діють понад ЗО указів Президента України, які мають силу закону, хоча всього їх було видано 105. Кілька слів про цей вид нормативних актів. Президент України був наділений правом видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Пре­м'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України. Такі укази Президента України вступали в дію, якщо протягом тридцяти календа­рних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, при­йнятим Верховною Радою України з цих питань.

Міжнародний договір України

В Україні правова природа міжнародного договору як самостійного джерела права визначається Законом України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. Названий закон застосовується до всіх міжнародних договорів України - міждержавних, міжурядових і міжвідомчих, регульованих нормами міжнародного права, незалежно від їх форми і найменування (договір, угода, кон­венція, пакт, протокол, обмін листами або нотами, інші форми і найменування міжнародних договорів). Ним передбачаються три види міжнародних договорів: міждержавні; міжурядові та міжвідомчі.

Від імені України укладаються (є міждержавними) такі міжнародні дого­вори:

а) політичні, територіальні, мирні;

б) що стосуються прав та свобод людини;

в) про громадянство;

г) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єд­
наннях (організаціях), системах колективної безпеки;

д) про військову допомогу та стосовно направлення контингенту Збройних
Сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на тери­
торію України;

є) про використання території та природних ресурсів України;

є) яким за згодою Сторін надається міждержавний характер.

Від імені Уряду (є міжурядовими) укладаються міжнародні договори з економічних, торговельних, науково-технічних та інших питань, що належать до його компетенції.

182

Загальна теорія держави і права

Від імені міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади України (є міжвідомчими) укладаються міжнародні договори з питань, що належать до їх компетенції.

Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється Верховною Радою України шляхом ухвалення спеціального закону про ратифікацію, який підписується Головою Верховної Ради України.

Ратифікації підлягають міжнародні договори України: а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співпрацю, про нейтралітет), загальноекономічні (про економічну та науково-технічну співпрацю), з загальних фінансових питань, з пи-іань позики та кредиту, територіальні, мирні; б) що стосуються прав та свобод людини і громадянина; в) про громадянство; г) про участь в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; д) про військову допомогу та стосовно направлення контингенту Збройних Сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на територію України; є) про історичне та культурне надбання народу України; є) виконання яких обумовлює зміну діючих чи ухвалення нових законів України; ж) інші між­народні договори, ратифікація яких передбачена законом чи самим міжнародним

договором.

Якщо на ратифікацію подано міжнародний договір, виконання якого потре­бує ухвалення нових законів України, проекти законів про ратифікацію та про змі­ни до законодавчих актів подаються на розгляд Верховної Ради України разом і ухвалюються одночасно. Якщо міжнародний договір України містить положення, що суперечать Конституції України, його ратифікація можлива після внесення відповідних змін до Конституції України.

Обмін ратифікаційними грамотами і передача грамот про ратифікацію міжнародних договорів України на зберігання депозитаріям здійснюються Мініс­терством закордонних справ України або за його дорученням - дипломатичним представництвом України чи представництвом України при міжнародній органі­зації.

Рішення про приєднання України до міжнародних договорів або їх прийн­яття ухвалюються: а) щодо договорів, які потребують ратифікації, - Верховною Радою України у формі закону; б) щодо договорів, які не потребують ратифікації, і приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені України, Президен­том України у формі указу; в) щодо договорів, які не підлягають ратифікації, і приєднання до яких або прийняття яких провадиться від імені Уряду України, -Урядом України у формі постанови.

Далі розглянемо проблему дотримання міжнародних договорів України. Вони підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжна­родного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних догово­рів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів. Президент України і Уряд України вживають заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим, інші державні органи, до компетенції яких входять питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують ви­конання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами Українською Стороною, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для Української

183

Гпава21. Система законодавства

Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їх зобов'я­зань.

Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України. На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних справ України повинно надати офіційну інформацію стосовно питань, що виникають у зв'язку з виконан­ням міжнародного договору України. У разі неналежного виконання зобов'язань, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерст­во закордонних справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів.

Дія міжнародних договорів України на території України. Відповідно до ст. 17 названого Закону укладені і належним чином ратифіковані міжнародні дого­вори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавст­ва. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі за­кону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. У випадках, коли для виконання міжнародного договору України необхідно ухвалення закону України чи постанови Верховної Ради України, указу Президента України, постанови Уря­ду України, заінтересовані міністерства, інші центральні органи державної вико­навчої влади України, Уряд Автономної Республіки Крим за погодженням з Міні­стерством юстиції України у встановленому порядку подають пропозиції про при­йняття відповідного акта.

Опублікування міжнародних договорів України. Договори, що набрали чинності для України, - ратифіковані договори і договори, затвердження, прийнят­тя або приєднання до яких здійснено на підставі рішень відповідно Верховної Ра­ди України або Президента України, договори, що набрали чинності з моменту підписання їх Президентом України, публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", в газеті Верховної Ради України та у "Зібранні діючих міжнародних до­говорів України". Договори, що набрали чинності для України, міжнародні дого­вори, що не потребують ратифікації, затвердження, прийняття або приєднання відповідно Верховною Радою України або Президентом України, а також догово­ри, прийняття або приєднання до яких було здійснено на підставі рішень Уряду України, публікуються у "Зібранні постанов Уряду України" та в газеті Уряду України.

Реєстрація міжнародних договорів, що набрали чинності для України, здійс­нюється Міністерством закордонних справ України у Секретаріаті Організації Об'­єднаних Націй та у відповідних органах інших міжнародних організацій.

5. Поняття і форми "удосконалення" законодавства

184

Проблема удосконалення законодавства виникла не сьогодні. Ще Ф. Бекон піднімав цю проблему. Він так розумів її: "Якщо закони, нагромаджуючись один на другий, виросли у величезні томи або якщо вони так змішалися і переплуталися

Загальна теорія держави і права

між собою, що необхідно розглянути їх заново і звести до розумного і зручного толу, іо ця робота має бути виконана передовсім". А далі: "Для такого роду очи­щень закону або створення нових дігест слід виконати наступні п'ять речей. По-мерше, необхідно відкинути застарілі закони, яких Юстиніан назвав старинними казками. Потім необхідно, розглянувши всі антиномії, залишити найбільш розумні «акони, суперечливі ж знищити. По-третє, розглянувши гомонойомії, тобто зако­ни, які мають однаковий смисл і по-суті які лише повторюють одне й те ж, зберег-і и лише ті з них, які найбільш повно і досконало виражають думку. По-четверте, якщо які-небудь із законів не дають чітких визначень, а лише ставлять питання, залишаючи їх невирішеними, то їх також необхідно виключити із зводу. По-п'яте, необхідно скоротити і стиснути тексти законів, які занадто багатослівні і розши­рені". Слова Ф.Бекона звучать нині з особливою актуальністю.

Разом з тим, дослідження проблеми удосконалення законодавства в Україні лише розпочинаються. Вже згадуваний вітчизняний учений Погорєлов Є.В. у ди­сертаційному дослідженні визначає, що удосконалення законодавства - це діяль­ність компетентних органів держави по підтримці якісного стану законодавства (якості його змісту і форми) у відповідності з потребами розвитку суспільних від­носин, яка спрямована на забезпечення ефективності правового регулювання. По­ казниками якісного стану законодавства при цьому вважаються: а) його ціліс­ність; б) точність; в) визначеність; г) узгодженість; д) повнота; є) стабільність; є) динамізм; ж) доступність; з) оглядовість. Російський вчений Горобець В.Д. удо­сконалення законодавства розуміє як складову частину правової реформи, при цьому дає таке визначення: удосконалення законодавства - це процес, який забез­печує постійну відповідність юридичних норм суспільним відносинам, що реально формуються^ шляхом своєчасного видання необхідних правових актів, які за зміс­том формок) вираження відповідають об'єктивним потребам суспільства, що роз­вивається.

В юридичній літературі визначаються й інші критерії досконалості норматив­но-правового акту: а) усі закріплені правовим актом норми права володіють влас­тивостями нормативності, формальної визначеності і загальнообов'язковості, не містять прогалин і протиріч; б) нормативно-правовий акт передбачає дієвий юри­дичний механізм, який забезпечує реальну дію його норм; в) текст нормативно-правового акту підготовлено у відповідністю з вимогами мовної граматики, він чі­тко, логічно й зрозуміло викладає норми права.

В країнах Європейського Союзу використовуються такі критерії якості нор­мативних документів:

185

1) норми для користувача: ясність, простота та доступність для громадян;

2) концептуальні норми: пристосовуваність та взаємозв'язок з іншими нор­мативними актами та міжнародними нормами;

3) юридичні норми: структура, логіка, чітке редагування та термінологія, мо­жливість дії, що позбавлена будь-якої двозначності;

4) норми ефективності: пристосовуваність до чітко окреслених проблем та до реалістичних ситуацій;

Гпава21. Система законодавства

5) економічні та аналітичні норми: співвідношення "вартість-переваги" і сі співвідношення "вартість-ефективність"; передбачуваний вплив на підприємства, конкурентноздатність та обміни;

6) норми впровадження в дію: здійсненність та легкість виконання, сприй­няття населенням та наявність необхідних засобів.

Погорєлов Є. В. у своєму дисертаційному дослідженні визначає такі форми удосконалення законодавства:

1) обговорення проектів нормативно-правових актів;

2) узгодження проектів нормативно-правових актів;

3) експертизу нормопроектів;

4) підписання законів Президентом України;

5) державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів відпо­відними органами юстиції;

6) новелізацію та ревізію чинних нормативно-правових актів;

7) скасування незаконних чинних нормативно-правових актів;

8) офіційне нормативне тлумачення чинних нормативно-правових актів;

9) припинення чинності неконституційних та незаконних нормативно-правових актів судовими рішеннями;

10) систематизацію нормативно-правових актів, в тому числі, і їх коди­фікацію.

Вищеназваний російський вчений Горобець В. Д., крім того, виділяє, на його думку, "найважливіший компонент удосконалення законодавства" - науково об­ґрунтоване планування роботи з підготовки нормативно-правових актів, яке включає такі елементи:

складання програми взаємозв'язаних між собою проблем, які підлягають за­конодавчому вирішенню і мають як загальнотеоретичний, так і галузевий харак­тер;

залучення як розробників законопроектів вчених і практиків, які займаються відповідними галузями права;

проведення кваліфікованої експертизи підготовлених законопроектів, втілен­ня практики їх публічного захисту;

направлення апробованих експертизою наукових положень, висновків і конк­ретних пропозиції з удосконалення законодавства до компетентних нормотворчих інстанцій;

залучення авторів законопроекту як експертів у безпосередній практичній ре­алізації правових досліджень;

аналіз ефективності втілюваних результатів правових досліджень поряд з ви­явленням ефективності законодавства в процесі його застосування.

Далі розглянемо суть систематизації - одну з головних форм удосконалення законодавства.

Систематизація законодавства

\7 'истематизація нормативних актів спрямована на забезпечення доступності ілкоподавства суб'єктам правореалізації, зручності користування ним. Вона поля­ни » упорядкуванні законодавства, розташуванні нормативного матеріалу в пев­ному порядку на основі об'єднання нормативно-правових актів у тематичні, хро­нологічні чи інші збірники. Причому систематизація може означати не лише опе­рації з нормативними актами, а й зміну самих норм права, внаслідок чого можуть у\ ішрюватися нові нормативні акти.,

\~Можна розуміти систематизацію законодавства й по-іншому - як процес нсіановлення логічного взаємозв'язку між правовими нормами або правовими ак-іами згідно з наперед визначеними цілями (Горобець В.Д).

Сучасна юридична практика використовує чотири основні види систематиза­ції нормативних актів: облік, інкорпорація, консолідація і кодифікація. \

І Облік законодавства та інших нормативних актів полягає в діяльності по їх збиранню, збереженні і підтриманню в контрольному стані, а також щодо ство­рення наукової системи, яка би забезпечувала знаходження необхідної правової інформації в масиві актів, взятих на облік. Основне завдання обліку - оперативне знаходження потрібної правової інформації, наприклад, з певної теми, або знахо­дження лише реквізитів нормативного актуД

ХВідзначимо, що сучасних умовах облік законодавства здійснюється за допо­могою комп'ютерної техніки, спеціальних програм пошуку правових актів] На неб-сайті Верховної Ради України уже міститься майже 100 тисяч правових доку­ментів, тому обійтися без такої допомоги вкрай важко.

^) Систематизація законодавства у формі інкорпорації полягає в підготовці і ви­данні різного роду збірників (зібрань) нормативних актів при збереженні незмін­ними їх змісту.

Залежно від того, хто здійснював інкорпорацію, в юридичній літературі виді­ляють три види зібрань законодавства:

а) офіційне зібрання - коли його підготував і видав сам правотворчий орган
або затвердив зібрання, підготовлене іншим органом;

б) офіціозне зібрання - це таке зібрання, що готується за дорученням право-
і ворчого органу, але видається без його офіційно вираженого схвалення;

в) неофіційне зібрання - це таке, що готується науковими установами, видав­
ництвами за власною ініціативою.

Зібрання законодавства також можуть бути систематичними і хронологічни­ми. Особливим різновидом зібрання законодавства є Звід законів - який містить лише діючі нормативні акти і обов'язково в діючій редакції. *

І Консолідацією називається такий вид систематизації законодавства, за якого деяка кількість нормативних актів, прийнята протягом тривалого часу, «)Г)'< днугться в один, укрупнений нормативний акт, але при цьому їх зміст не змі­ни» ікси. Консолідація здійснюється лише правотворчим органом і дозволяє дола-ін множинність нормативних актів щодо певного питання.\Новий укрупнений нр.ішжип акі повністю охоплює нормативні акти, котрі входять до нього, має свої

 

/ лмя ? 1 Система законодавства

187

власні реквізит^Разом з тим, всі нормативні положення раніше схвалених актів не змінюються, вони об'єднуються в новому акті без змін. При цьому допускається їх редакційна правка^

) Нарешті, кодифікація - це діяльність правотворчих органів, спрямована на систематизацію і докорінну переробку діючого законодавства шляхом підготовки і прийняття зведеного кодифікаційного акта (основ законодавства, кодексу, статугу, положення тощо). Кодифікація, на відміну від наведених вище видів систематиза­ції, не лише впорядковує діючі, а й одночасно створює нові правові приписи. Тоб­то кодифікація є вдосконаленням законодавства по сутіАїї значення полягає в змі­цненні системності законодавства, посилення його юридичної єдності й узгодже­ності. Розглянемо цей вид систематизації окремо - на прикладі України.

---

Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 428; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!