МУ 6. Юридичний обовязок

⇐ ПредыдущаяСтр 48 из 64Следующая ⇒

супі

мо>і| Суб'єктивні права не можуть існувати без юридичних обов'язків. Якщо від

тіх І використання перших можна відмовитися, то від виконання юридичних обов'язків

І відмовлятися неможливо, бо це стає підставою для настання юридичної відповіда-

_гро] льності. Відповідальність, до речі, наступає і в разі недобросовісного виконання

чен] суб'єктом обов'язку, що випливає із закону або договору. Що ж розуміється під

ЗакЗ терміном "юридичний обов'язок"?

онаі Юридичний обов^Уязок - це міра необхідної поведінки зобов'язаного учасника

МІЖ

з її і

правовідносин на користь уповноваженої особи, котра забезпечується Можливістю державного примусу. Він характеризується такими основними ознаками:

1) це міра необхідної поведінки, що передбачає точне визначення, якою-ця поведінка має бути. Дотримання такої міри обов'язкове, бо обов'язок забезпечується можливістю державного примусу (наприклад, якщо обов'язок полягає у сплаті боргу, то точно мають бути визначені розмір боргу, строк виплати);

2) юридичний обов'язок встановлюється на основі юридичних фактів і вимог правових норм;

за я 3) обов'язок встановлюється в інтересах уповноваженої сторони - окремої

льн особи, суспільства чи держави в цілому;

юр^ 4) юридичний обов'язок полягає не стільки у визначенні, якою має бути по-

ведінка, скільки у реальній фактичній поведінці зобов'язаного учасника;

5) у зобов'язаної сторони відсутній вибір між виконанням і невиконанням
хоМ обов'язку, бо невиконання або неналежне виконання юридичного обов'язку ви-

бух ступає правопорушенням і тягне за собою заходи державного примусу,

в У Залежно від обсягу виділяють такі основні види юридичного обов ^Уязку:

т-п ^а) здійснити певну активну поведінку. Наприклад, спратити передбачений за-

коном податок;
ния ^б) утриматися від певної поведінки, наприклад, не посягати на права інших

_виз| людей;

в) переносити обмеження в правах - внаслідок застосування міри юридичної
ділі відповідальності.

7. Юридичні факти та їх класифікація

ЖИІ

цін """

Юридичні факти - це встановлені нормами права фактичні обставини, вини-
пра\ кнення, зміну чи припинення яких правова норма пов'язує з виникненням, зміною

зві-] чи припиненням правовідносин.

Говорити, що саме юридичні факти породжують правовідносини, не зовсім

у_Сі| вірно. Вони завжди породжуються правовою нормою, в якій би формі вона не була

~_СуА виражена. Однак лише наявність чинної норми права на динаміку конкретних пра-

202І 204 Загальна теорія держави і права

вовідносин не впливає. Наявність, наприклад, правових норм, які регулюють пенсійні відносини, ще не означає, що індивід бере участь у них і отримує пенсію. Щоб ці правовідносини виникли (змінилися, припинилися) необхідним є настання визначених обставин - у наведеному випадку це досягнення чоловіками 60-річного віку і наявність при цьому не менш 25 років трудового стажу. Такі обставини сформульовані в гіпотезі правової норми. Згадайте логічну структуру норми: при настанні таких-то фактів вступають в дію такі-то правила поведінки, інакше буде застосована ось така юридична санкція.

Класифікація юридичних фактів допомагає краще з'ясувати їх природу і значення в правовій системі. Найважливішими критеріями поділу юридичних фактів є наслідки, до яких вони призводять, та їх вольовий зміст.

З точки зору їх наслідків юридичні факти класифікуються на три групи'.

1) правотворчі факти, котрі мають наслідком виникнення правовідносин (наприклад, укладення цивільно-правової угоди, вступ до шлюбу);

2) правозмінюючі факти викликають зміну правовідносин (наприклад, переведення працівника на іншу роботу);

3) правоприпиняючі факти обумовлюють припинення правовідносин (наприклад, звільнення працівника з роботи).

Один юридичний факт, слід відзначити, може одночасно тягнути кілька наслідків. Вихід на пенсію буде означати припинення трудових правовідносин, але початок пенсійних правовідносин.

За вольовим змістом юридичні факти поділяються на три групи: вольові акти поведінки людей (дії), юридичні події невольового характеру і юридичні припущення (презумпції) та фікції.

Дії- це акти усвідомленої і вольової поведінки людей. Вони з точки зору відповідності вимогам права поділяються на:

а) правомірні дії, що виступають у формі юридичного акту (зовнішньо вира
жені рішення людей, спрямовані на досягнення правового результату: наприклад,
угоди, заяви громадян) та юридичних поступків (фактичної поведінки людей, яка
становить зміст реальних відносин: наприклад, передача речі і грошей за догово
ром куплі-продажу);

б) неправомірні дії (правопорушення), котрі поділяються на винні та невинні
(бувають у цивільно-правовій сфері, наприклад), а за ступенем суспільної небез
пеки - на злочини та проступки (адміністративні, дисциплінарні, цивільно-
правові).

Події- це такі юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин (наприклад, закінчення визначеного строку, природна смерть людини тощо).

Крім того, у правовій дійсності теорія зафіксувала феномени, котрі в принципі не є юридичними фактами, тим не менш можуть породжувати правовідносини -презумпції та фікції.

Правова презумпція - це припущення про існування юридичних фактів, які викликають певні юридичні наслідки. Тобто, презумпція - це не фрагмент наявної дійсності, а лише юридично визнана можливість того, що він реально мав місце.

Глава 23. Правовідносини

вои юті

тер Ме: суп

МОЯ ТІХ і

ф°ч ченЛ Зака

онаЛ

МІЖЯ

з її а

життя Украї цінної 51 право. звітує

усіх в суб'єкі

Потреба юридичної практики в презумпціях визначається складністю, а інко ли й неможливістю довести наявність обставин, від яких залежить існування ира вовідносин, виникнення в людей суб'єктивних прав і обов'язків. Чи потрібно, на приклад, при покупці якого-небудь товару кожного разу просити у продавця дока зів наявності у нього права власності на товар? Чи повинен громадянин доказуваї и свою невинуватість при будь-якій підозрі щодо нього?

Презумпції, в свою чергу, поділяються на загальноправові і галузеві. Загалі, ноправові презумпції мають значення юридичних фактів у всіх галузях права. До таких, зокрема, належать презумпція знання опублікованих законів, презумпція добропорядності громадян. Галузеві презумпції діють в межах одної галузі права, наприклад, цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, вина якого припускається, якщо шкоди не було завдано необережнгс і ю чи умислом потерпілого.

За ступенем обов'язковості презумпції можна також поділити иа юридичні та фактичні. Юридичні презумпції прямо закріплені в нормах права і тому вони обов'язкові для всіх. Наприклад, якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що батьком є законний чоловік її матері. Фактичними є 11 презумпції, котрі не отримали закріплення в праві.

Юридична фікція - це становище, яке насправді не існує, але якому право надало значення факту. Наприклад, судимість вважається знятою, а особа - несуди-мою після закінчення встановленого законом терміну.

Теорія права визначає також поняття "фактичний склад" - це система юридичних фактів, необхідних для настання юридичних наслідків. Фактичний склад необхідно відрізняти від складного юридичного факту, окремі елементи якого ( ознаками даного одного факту (наприклад, до складу злочину входять принаймні чотири такі елементи). До фактичного складу належить комплекс самостійних фактів. Наприклад, для вступу до шлюбу в Україні необхідний такий фактичний склад: досягнення певного віку і заява (вираження добровільної волі).

Література

1. Алексеев С.С. Общая теория права. - Т.2 , М., 1982.

2. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запретьі в советском праве. М.,1989.

3. Бурлай Е.В. Норми права и правоотношения в социалистическом обществе. -К.,1987.

4. Гревцов Ю.И. Правовьіе отношения и осуществление права. - Л., 1987.

5. Исаков В.Б. Юридические фактьі в советском праве. - М.,1984.

6. Кравчук В.М. Визначення сфери застосування інституту юридичної особи // Право України. - 1998. - №4. - С.74 - 77.

7. Кравчук В.М. Сутнісні ознаки юридичної особи // Предпринимательство, хо-зяйство и право. - 1999. - № 7. - С.30-32.

8. Малько А. В. Стимульї и ограничения в праве : (Теорет.-информ. аспект) : Ав-тореф. дис. на соиск. учен. степ, доктора наук (12.00.01) / Сарат. гос. акад. права. - Саратов, 1995. - 39с.

206 Загальна теорія держави і права

вою або ються і ді При теріями Мета той суперечаї може бу| тіх осіб