Лекція 6. Обмеження та обтяження прав на землю
1. Земельний сервітуту як окремий різновид обтяжень прав на землю
2. Види земельних сервітутів
3. Підстави та порядок встановлення земельних сервітутів
4. Підстави та порядок припинення земельних сервітутів
5. Право добросусідства
Земельний сервітуту як окремий різновид обтяжень прав на землю
| В об’єктивному розумінні право земельного сервітуту є сукупністю правових норм, які регулюють відносини щодо використання земельної ділянки особою (особами), якій (яким) ця земельна ділянка не належить на праві власності, праві постійного користування чи праві оренди. В суб’єктивному розумінні право земельного сервітуту є правом особи на користування або на володіння і користування чужою земельною ділянкою для задоволення її потреб (інтересів), які не можуть бути задоволені іншим способом, крім встановлення на користь особи права земельного сервітуту. |
Як правило, об’єктом права земельного сервітуту є конкретна земельна ділянка, щодо якої у суб’єкта права земельного сервітуту виникають певні права та обов’язки. Однак у ряді випадків об’єкт права земельного сервітуту не є попередньо встановленим і визначається в момент реалізації такого права (публічні земельні сервітути). Суб’єктами права земельного сервітуту є громадяни та юридичні особи.
Види земельних сервітутів
Земельні сервітути не є однорідними. Залежно від характеру потреби особи у використанні чужої земельної ділянки та способу її задоволення земельні сервітути поділяються на приватні та публічні.
|
|
|
Сервітутні земельні відносини регулюються нормами Земельного, Цивільного та Лісового кодексів України.
Приватні земельні сервітути
У системі приватних земельних сервітутів виділяються сусідські та особисті земельні сервітути, які розрізняються за метою виникнення та своїм правовим змістом. За метою виникнення до сусідських земельних сервітутів належать ті сервітути, завданням яких є усунення чи зменшення недоліків однієї земельної ділянки за рахунок сусідньої (суміжної) земельної ділянки. Отже, сусідський земельний сервітут може належати лише особі, яка є власником чи користувачем земельної ділянки з певним недоліком, який усувається чи мінімізується за рахунок сусідньої (суміжної) земельної ділянки.
Особисті земельні сервітути переслідують мету надання конкретній особі, яка з тієї чи іншої причини не може набути права власності на земельну ділянку, максимального обсягу прав на таку земельну ділянку для її сільськогосподарського використання чи забудови.
Сусідські земельні сервітути. Як відомо, кожна земельна ділянка має свої переваги і свої недоліки. Останні пов’язані, як правило, з відсутністю доступу з земельної ділянки до доріг та інших комунікацій, джерел водопостачання тощо. Недоліки розташування земельних ділянок можна компенсувати шляхом надання їх власникам або користувачам певних прав щодо сусідніх земельних ділянок. Отже, мета сусідського земельного сервітуту полягає у тому, щоб надати власникові (користувачеві) однієї земельної ділянки можливість обмеженого користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.
|
|
|
Право сусідського земельного сервітуту – це інститут земельного права, нормами якого регулюються відносини щодо обмеженого користування власником (користувачем) однієї ділянки іншою – суміжною (сусідньою) земельною ділянкою для задоволення власних інтересів, які неможливо задовольнити шляхом використання власної ділянки через недоліки останньої.
Встановлення сусідського земельного сервітуту є обтяженням обслуговуючої земельної ділянки. Об’єктивно встановлення сусідського земельного сервітуту призводить до зменшення кількості можливих варіантів використання обслуговуючої земельної ділянки її власником (користувачем). Разом із тим, встановлення такого сервітуту не повинно призводити до позбавлення власника обслуговуючої ділянки жодного з його правомочностей – володіння, користування чи розпорядження землею. Суб’єкт права сусідського земельного сервітуту не набуває правомочностей щодо розпорядження чи володіння обслуговуючою земельною ділянкою. В рамках сусідського земельного сервітуту власник (користувач) панівної земельної ділянки отримує лише правомочність на обмежене користування певною частиною обслуговуючої ділянки.
|
|
|
Залежно від терміну використання обслуговуючої ділянки власником (користувачем) панівної ділянки сусідські земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Особисті земельні сервітути. Особистими вважаються приватні земельні сервітути, які встановлені на користь конкретної особи – громадянина або юридичної особи. Юридична природа особистих земельних сервітутів полягає в тому, що особам, на користь яких встановлені такі сервітути, власник земельної ділянки передає права володіння та користування, які ця особа може відчужувати на підставі ряду цивільних правочинів без згоди власника. При цьому власник земельної ділянки, щодо якої встановлений особистий земельний сервітут, також може здійснювати її відчуження. Однак, набувач права власності на таку ділянку не може здійснювати правомочності щодо володіння та користування такою земельною ділянкою аж до припинення дії особистого земельного сервітуту. За законодавством України до особистих земельних сервітутів належать емфітевзис та суперфіцій.
|
|
|
Емфітевзис. Емфітевзис — це особистий земельний сервітут, який полягає у наданні особі, на користь якої він встановлений, прав володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже, об’єктом емфітевзису можуть бути лише земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Набути право емфітевзису можуть громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва, та юридичні особи України, в установчих документах яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва (стаття 130 ЗК України).
Суперфіцій. Суперфіцій – це особистий земельний сервітут, який полягає у наданні особі, на користь якої він встановлений, прав володіння та користування чужою земельною ділянкою для забудови. Оскільки забудова може здійснюватися на земельних ділянках різних категорій земель (промисловості, транспорту, житлової та громадської забудови тощо), об’єктом суперфіцію можуть бути земельні ділянки такого цільового призначення, на яких земельним законодавством дозволяється будівництво житлових будинків, господарських будівель та споруд. Отже, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель на умовах суперфіцію.
Набуття та здійснення суперфіцію регулюється ЗК України (статтею 102і та деякими іншими) і главою 34 ЦК України (статті 413-417).
Публічні земельні сервітути
Публічними є земельні сервітути, які надають право доступу на чужі земельні ділянки необмеженій кількості осіб з метою задоволення їх потреб у відпочинку, туризмі, масових спортивних заходах тощо.
Першим публічним земельним сервітутом, закріпленим чинним законодавством України, є лісовий земельний сервітут.
| Згідно зі статтею 23 ЛК України лісовий сервітут – це право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою. |
Отже, ЛК України встановлює можливість виникнення сервітутних правовідносин між власником (користувачем) лісової земельної ділянки та особою, яка не є власником чи користувачем не тільки лісової, а й будь-якої іншої ділянки.
Як правило, публічні земельні сервітути є безплатними. Це означає, що особи, які використовують право публічного земельного сервітуту для задоволення певних особистих потреб, не зобов’язані вносити за таке використання плату. Більше того, суб’єкти права публічного земельного сервітуту звільнені й від сплати податкових чи інших обов’язкових платежів за користування чужою земельною ділянкою.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 232; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!