Договір дарування земельної ділянки



Договір дарування земельної ділянки – це договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно земельну ділянку у власність.

Цей договір є консенсуальним, безоплатним, одностороннім, причому необхідною є наявність згоди обдарованої особи прийняти ділянку. Підписуючи договір, обдарована особа висловлює цим свою згоду прийняти подарунок. Із набуттям права власності на земельну ділянку зазначена особа бере на себе й обов’язки, пов’язані з володінням та користуванням нею, у тому числі обов’язок використовувати отриману ділянку за її цільовим призначенням.

Сторонами в договорі дарування, відповідно до статті 131 ЗК України, можуть бути громадяни та юридичні особи України, держава, територіальні громади.

Умови договору дарування залежно від конкретної законодавчої конструкції можуть бути класифіковані на загальні й спеціальні. Загальні притаманні будь-якому договору дарування, спеціальні – окремим договорам дарування. До загальних належать умови щодо предмета договору дарування та безоплатності передання предмета договору. До спеціальних істотних умов належать такі: строк або відкладальна обставина за договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому через певний строк (у певний термін) або в разі настання відкладальної обставини; зміст обов’язку на користь третьої особи; умова про особу, на користь якої встановлюється обов’язок за договором дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи.

 

Договір міни (бартеру) земельної ділянки

Договір міни (бартеру) земельної ділянки – це договір, за яким кожна зі сторін зобов’язується передати іншій стороні у власність одну земельну ділянку в обмін на іншу земельну ділянку.

За погодженням сторін можлива грошова доплата за земельну ділянку більшої вартості, що обмінюється на земельну ділянку меншої вартості. У разі укладення договору міни зміна цільового призначення земельної ділянки самовільно не допускається.

Договір міни є двостороннім, а кожна зі сторін зобов’язується передати протилежній стороні відповідну ділянку (інше майно). Предмет договору міни як земельно-правової угоди становлять дві земельні ділянки чи ділянка та інше майно. Тому міна може відбуватися у двох формах: у вигляді обміну земельними ділянками та у вигляді обміну земельної ділянки на будь-яке інше майно.

 

Договір застави землі (іпотека)

Договір застави землі (іпотека) – це договір, згідно з яким кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання отримати задоволення з вартості заставленої земельної ділянки, а також об’єктів, розташованих на земельній ділянці та невід’ємно пов’язаних із нею, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їхнього призначення, переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Предметом іпотеки можуть бути належні громадянам на праві приватної власності земельні ділянки та багаторічні насадження, майно, пов’язане із землею: будівля, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого.

Сторонами договору застави земельних ділянок є заставодержатель, тобто кредитор за основним зобов’язанням, що забезпечується іпотекою, та власник заставленого майна, тобто боржник за основним зобов’язанням, що забезпечене заставою, або особа, яка не бере участі в цьому зобов’язанні. Якщо заставодавець і боржник не є однією й тією ж особою, істотне значення для заставного правовідношення має сам об’єкт застави, а не ті правовідносини, які існують між таким заставодавцем та основним боржником.

 

 

Договір довічного утримання (догляду)

Договір довічного утримання (догляду) – це договір, згідно з яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їхню частину, інше нерухоме майно (земельну ділянку) або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).

Договір довічного утримання (догляду) є одностороннім, оскільки за ним лише одна сторона – набувач – наділений обов’язками, а друга сторона – відчужувач – має лише права. Цей договір є оплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач – необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг. При цьому цивільне законодавство не вимагає, щоб вартість майна, що передається відчужувачем, була еквівалентною вартості надаваного набувачем утримання.

Договір довічного утримання є реальним договором, бо момент укладення договору довічного утримання пов’язаний із передачею майна. Відповідно до статті 744 ЦК України одним з об’єктів договору довічного утримання є земельна ділянка.

Оскільки договір довічного утримання спрямовано на передачу майна у власність, то, відповідно, це майно має належати відчужувачеві на праві власності й не має обмежуватися заставою.

Відповідно до статті 746 ЦК України відчужувачем може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Набувачем може бути повнолітня, дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором, на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їхній обов’язок перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

 


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 155; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!