Договір ренти земельної ділянки
| Договір ренти – це договір, за яким одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично (протягом певного строку або безстроково) виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. |
У договорі ренти факт переходу права власності на майно зумовлений наданням зустрічного задоволення, що визначає його оплатний характер. Однак, на відміну від договору купівлі-продажу, що передбачає оплату певної обумовленої суми за відчужуване майно, розмір зустрічного задоволення за договором ренти погоджується лише у вигляді суми періодичного платежу, виплата якого проводитиметься або протягом певного терміну, або протягом усього життя відчужувача. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно – положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти (ч. 2 стаття 734 ЦК України). Згідно зі стаття 733 ЦК України як юридичні, так і фізичні особи можуть виступати сторонами договору ренти.
У разі передачі під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно (ч. 1 стаття 735 ЦК України). Відповідно, виникає право іпотеки за законом.
|
|
|
Договір укладається в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню й державній реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством. Юридичними ознаками договору є односторонність, реальність та відплатність.
Договору ренти притаманні специфічні ознаки, які свідчать про його самостійність серед інших цивільно-правових договорів про передачу майна у власність: а) зміст ренти полягає в обов’язку однієї особи надати утримання іншій, яке для неї часто є єдиним джерелом отримання засобів існування; б) відносини ренти мають стабільний характер; в) характерна ознака ренти – алеаторність, тобто існує ризик, що розмір рентних платежів буде більшим або, навпаки, меншим за вартість відчуженого під виплату ренти майна.
Договір оренди землі
| Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендарю земельну ділянку у володіння й користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. |
Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння й користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда може бути короткостроковою (не більше 5 років) і довгостроковою (не більше 50 років). Орендодавцями земельних ділянок є їхні власники та уповноважені особи. Порядок передачі земель в оренду врегульовано стаття 124 ЗК України. Він змінюється залежно від того, у чиїй власності перебуває земельна ділянка (приватній, комунальній, державній), змінюється чи ні цільове використання ділянки. У випадку зміни цільового призначення передача земельної ділянки здійснюється за проектами відведення. Згідно зі стаття 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Отже, для отримання бажаної земельної ділянки в оренду необхідний дозвіл уповноваженого органу на укладення договору. Для цього підприємець подає до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцем розміщення земельної ділянки заяву (клопотання) у письмовій формі. Для прийняття такого рішення цим органам дається місячний термін (стаття 16 Закону України «Про оренду землі»).
|
|
|
|
|
|
Договір концесії
| Договір концесії – це угода, відповідно до якої уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надають на платній і строковій основі суб’єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити об’єкт концесії або істотно поліпшити його й здійснювати управління ним згідно із законом із метою задоволення суспільних потреб. |
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про концесії» концесія визначається як надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі права на створення та управління об’єктом концесії (строкове платне володіння) за умови взяття суб’єктом підприємницької діяльності на себе зобов’язань щодо створення та управління об’єктом концесії, а також майнової відповідальності й можливого підприємницького ризику. У цьому законодавчому визначенні концесії є деякі правові складові оренди. Однак не всі вони збігаються з аналогічними ознаками оренди землі. Концесієдавцем виступає уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а отже, земельна ділянка є об’єктом права державної або комунальної власності. Крім того, концесіонером може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності. Нарешті, на відміну від інших видів підприємницької діяльності, які здійснюються з метою отримання прибутку, метою концесійної діяльності є задоволення суспільних потреб.
Концесійний договір укладається на визначений у ньому строк. Проте він має бути не менше 10 та не більше 50 років.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 166; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!