Договір використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб
| Договір використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) – це договір, згідно з яким власник земельної ділянки відплатно чи безвідплатно передає іншій особі право користування земельною ділянкою, зберігаючи щодо неї право власності. |
Емфітевзисом є довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає в наданні особі права володіння й користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб із метою отримання плодів та доходів від неї з обов’язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення. Договір про встановлення емфітевзису формально є консенсуальним, оскільки для виникнення емфітевтичного права не вимагається передачі земельної ділянки. Суб’єктами емфітевзису є власник земельної ділянки та особа, яка виявила бажання користуватися останньою для сільськогосподарських потреб (землекористувач, емфітевта). Стороною відносин емфітевзису не може бути особа, якій земельна ділянка надана на умовах постійного користування чи на умовах оренди. Об’єктом емфітевтичного права є користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, що знаходиться в приватній, комунальній або державній власності.
Договір використання земельної ділянки під забудову
| Договір використання земельної ділянки під забудову (суперфіцій) – це договір, згідно з яким власник земельної ділянки надає її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших будівель і споруд. |
Перевагою договору суперфіцію, порівняно з договором оренди, є можливість відчуження права суперфіцію без отримання згоди власника (ч. 2 стаття 413 ЦК України), тоді як права землекористувача за договором оренди обмежуються спорудженням об’єктів нерухомості на земельній ділянці та можливістю передачі її в суборенду в обох випадках за згодою власника.
|
|
|
Предметом договору суперфіцію є право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів споруд чи будівель із можливістю для суперфіціарія набути право власності на них та для землевласника – отримувати частку прибутку землекористувача. Під час надання земельної ділянки в користування з метою забудови необхідно, щоб її подальше використання відповідало цільовому призначенню ділянки.
Договір земельного сервітуту
| Договір земельного сервітуту – це договір, який встановлює право власника (користувача) однієї земельної ділянки на обмежене користування чужою, як правило, суміжною, земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї земельної ділянки. |
Отже, одна земельна ділянка (слугуюча) обслуговує іншу (панівну) у межах прав, що надаються власнику пануючої земельної ділянки щодо користування слугуючою земельною ділянкою.
|
|
|
Договір встановлення земельного сервітуту укладається між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Закон не визначає істотних умов договору про встановлення земельного сервітуту. Тому достатнім є опис характеру сервітуту, що встановлюється, тобто обсяг прав, що надаються користувачеві, та порядок його здійснення. Сервітут може стосуватися як всієї земельної ділянки, так і її частини. Для коректного опису в договорі ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, необхідним є складання відповідної схеми із зазначенням меж ділянки, на яку встановлюється сервітут. Під час встановлення сервітуту сторонам доцільно також визначитися щодо його строку та плати за його встановлення.
Договір спадкування земельної ділянки
ЗК України як одну з підстав набуття права власності на землю вказує спадкування. Відповідно до Цивільного кодексу України успадкування земельних ділянок може здійснюватися за законом та заповітом. Спадкування визначається в Цивільному кодексі України як перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
|
|
|
| Відповідно до статті 1302 ЦК України спадковий договір – це такий договір, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. |
Сторонами спадкового договору є відчужувач – подружжя, один із подружжя або інша особа, та набувач – фізична або юридична особа (ст. 1303 ЦК України).
Теми для самостійного вивчення:
1. Скласти проект договору оренди земельної ділянки.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 160; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!