Основним джерелом конституційного права є Конституція України.
К онституція - це універсальне джерело норм права, в якому містяться основні положення усіх без винятку галузей законодавства.
Ч. 2 ст. 8 Основного Закону визначає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони й інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і мають відповідати їй.
Проте Конституція України має визначальне значення насамперед для конституційного права України та його джерел.
Це єдиний нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який є Основним Законом суспільства і держави, регулює найважливіші суспільні відносини, містить норми прямої дії, має особливий порядок прийняття, внесення до нього змін і доповнень та його захисту, гарантування.
Конституція України як основне джерело конституційного права України має низку характерних ознак:
1) за своєю сутністю є Основним Законом, що виражає волю Українського народу і політику держави;
2) за змістом Конституція має вищу юридичну силу;
3) норми Конституції є нормами прямої дії;
4) Конституція приймається і вводиться в дію відповідно до передбаченої законом спеціальної процедури;
5) спеціальна процедура передбачена щодо внесення змін і доповнень до Конституції України;
6) чинне законодавство України передбачає спеціальний механізм правового захисту і гарантування Конституції.
Іншим важливим джерелом конституційного права України, що має найвищу юридичну силу, є акти всеукраїнського референдуму.
|
|
|
Для актів референдумів як джерел права властиві такі ознаки:
1) за своєю сутністю вони виражають передусім волю Українського народу, територіальних громад і спільноти Автономної Республіки Крим або сприяють її вираженню;
2) за змістом акти референдумів мають загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів референдумів;
3) за формою акти референдумів є правовими актами (хоча не всі з них мають нормативно-правовий характер);
4) акти референдумів об'єктивізують конституційно-правові норми, а також норми інших публічних галузей права - адміністративного, фінансового тощо;
5) акти референдумів, що видаються або санкціонуються під час ініціювання, призначення та проголошення, організації та проведення, об'єктивізації рішень референдумів, мають системний характер і утворюють систему актів референдумів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 р. акти всеукраїнського референдуму мають виключно імперативний характер, тобто є загальнообов'язковими до виконання на території України з часу їх оприлюднення, не потребують санкціонування з боку будь-якого державного органу, а їх невиконання чи неналежне виконання має своїм наслідком юридичну відповідальність.
|
|
|
У системі джерел конституційного права України акти всеукраїнського референдуму представлені насамперед рішеннями всеукраїнських референдумів 1 грудня 1991 року і 16 квітня 2000 року. Якщо перший акт всеукраїнського референдуму був вдало реалізованим і надав вищої юридичної сили Акту проголошення незалежності України, то рішення всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 так і залишається нереалізованим, що вказує на недосконалість механізму правового захисту актів всеукраїнського референдуму.
5. Закони України та регламенти як джерела конституційного права України.
Основним видом джерел конституційного права України є закони (вони є одними із найбільш давніх «писаних» джерел права).
Закони України - це нормативно-правові акти, що ухвалюються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом за особливою процедурою, мають вищу юридичну силу щодо інших джерел конституційного права, за виключенням Конституції та відповідних актів всеукраїнського референдуму, і регулюють найважливіші комплекси суспільних відносин у сфері конституційного права, зокрема, шляхом встановлення статусу, загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів таких відносин і відповідальності за порушення зазначених правил.
|
|
|
Закони традиційно посідають пріоритетні позиції у системі джерел конституційного права.
Конституція України у ст. 92 передбачає коло питань, що визначаються (права та свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство; правосуб'єктність громадян; статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок застосування мов та ін.) і встановлюються (Державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; порядок використання і захисту державних символів; державні свята тощо) виключно законами України.
Жоден закон за часи незалежності України не був прийнятий, схвалений чи скасований всенародно, через всеукраїнський референдум.
Закони різняться за своєю сутністю і змістом. У теорії конституційного права прийнято виділяти :
1) конституційні закони;
2) органічні закони;
3) звичайні закони та інші, особливі різновиди законів.
Так, у сучасній науці конституційного права сформувалася думка, що конституційні закони:
|
|
|
а) законодавчі акти, що вносять зміни і доповнення до Конституції;
б) закони, прийняття яких прямо передбачене нормами Конституції.
В.М. Шаповал, аналізуючи застосування терміна «конституційний закон» у зарубіжних країнах, дійшов висновку, що у конституційній теорії та на практиці конституційні закони як джерела відповідної галузі права можуть мати різне призначення у системі джерел конституційного права, наприклад:
- в Австрії та Канаді конституційними законами називають несистематизовані конституції;
- в Італії, Молдові, Португалії, Румунії та Чехії - акти, якими вносяться зміни до конституцій;
- в Азербайджані - акти, якими доповнюються конституції;
- у Македонії, Словенії та Хорватії - акти, якими вводяться в дію конституції;
- у Грузії, Італії, Казахстані, Киргизстані, Словаччині - акти, прийняття яких визначене конституціями тощо.
Щодо органічних законів, то проблема визначення їх суті та змісту як джерел конституційного права перебуває у теоретичній площині, оскільки Конституція не передбачає необхідності їх прийняття, а чинне законодавство України не містить положень про органічні закони.
Звичайні закони за своїм змістом регулюють поточні конституційно-правові питання, що є предметом конституційного права, і приймаються за тією ж законодавчою процедурою. Але якщо прийняття конституційного закону, як правило, передбачає кваліфіковане голосування (2/3 голосів від конституційного складу Верховної Ради України), то звичайний закон приймається простою більшістю.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 286; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!