Під джерелами конституційного права у науці конституційного права розуміють зовнішню форму вираження конституційно-правових норм.
Цей підхід до категорії «джерело конституційного права» сформувався історично, але багато правознавців зазначали, що джерело права є не просто «оболонкою» для норм права, а передусім духовним підґрунтям права, що наповнює його конкретним змістом і надає йому певної форми.
Виникнення поняття «джерело права» відносять до періоду існування Давнього Риму. Понад дві тисячі років тому Тіт Лівій у «Римській історії» назвав Закони XII таблиць джерелами всього публічного і приватного права, оскільки вони були базою тогочасного права для давньоримських правознавців. Звичайно, Закони XII таблиць були далеко не першою пам'яткою давнього права. До перших джерел права відносять закони царя Хамурапі, закони Ману тощо.
У подальшому погляди вчених на зміст поняття «джерело права» відзначалися різноманітністю. Ця категорія наповнювалася змістом з огляду на належність правознавця до тієї чи іншої юридичної школи. Зокрема, в радянському праві 70-х років XX ст. сформувався формально-юридичний підхід до джерел права, під якими було прийнято розуміти зовнішню форму вираження норм права (І.П. Ільїнський, І. Б. Новицький, М.Д. Шаргородський, О.Ф. Шебанов та ін.). Відтак у радянському державному (конституційному) праві тривалий час вживалася категорія «джерело (форма) конституційного права».
Погляди сучасних українських правознавців на сутність і зміст джерел конституційного права відрізняються суттєвим відходом від доктринальних підходів радянського державного (конституційного) права. Зокрема, В.Ф. Мелащенко писав, що джерела права - «... це сила, що створює право, перетворює його на життєву об'єктивність». Вчена О.П. Васильченко вбачає, що під терміном «джерело конституційного права» розуміється насамперед спосіб існування найбільш суттєвих і загальних правил поведінки (зовнішня форма їх виразу), які володіють власними ознаками і регулюють постійні відносини конституційного характеру.
|
|
|
В останні роки були здійснені спроби кардинальної ревізії поглядів на сутність і зміст джерел конституційного права України. Зокрема, сучасні вчені наголошують, що існуючі у вітчизняній науці визначення джерела конституційного права не відображує сутність цієї юридичної категорії, оскільки джерела конституційного права за своєю сутністю є вираженням волі Українського народу і політики держави. За змістом джерела конституційного права слід розрізняти залежно від особливостей юридичної сили конституційно-правових норм, що об'єктивовані в цих джерелах. Тобто джерела конституційного права України - це насамперед зовнішня об'єктивація волі Українського народу і політики Української держави, що передбачає надання їм чи визнання за ними певної юридичної сили.
|
|
|
Ця точка зору отримала свій розвиток у першій в Україні монографії, присвяченій джерелам конституційного права України та їх системі «Система сучасних джерел конституційного права України» (2009 р.). Автори монографії роблять висновок, що під сучасними джерелами конституційного права України слід розуміти політичну волю та законні інтереси народу України, Української держави, територіальних громад України, а також інших суб'єктів конституційного правотворення, реалізовані у передбачених Конституцією та законами України юридичних формах. Тобто сучасні джерела конституційного права України об'єктивізують і унормовують політико-владні інтереси основних суб'єктів національного конституційного правотворення в передбачених Конституцією та законами України юридичних формах буття конституційно- правових норм.
Заслуговує на увагу й монографічне дослідження українських правознавців «Джерела конституційного права України» (2010 р.), в якому Н.М. Пархоменко також відмовляється від виключної монополії держави у сфері джерелотворення. Вчена пропонує розуміти під джерелами права акти волевиявлення суб'єктів правотворчості, що містять положення правових норм у письмовій формі або неписані нормативні факти, на основі яких виникають, змінюються та припиняються права та обов'язки суб'єктів правовідносин.
|
|
|
Ці визначення джерел конституційного права є конструктивними і заслуговують на увагу. Водночас слід пам'ятати, що джерела конституційного права є передусім формою втілення норм конституційного права та політичної волі і законних інтересів основних суб'єктів конституційного нормотворення.
Отже, можна стверджувати, що джерело конституційного права України у його правовому значенні - це зовнішня форма об'єктивації встановлених чи санкціонованих народом, державою, територіальними громадами чи суб'єктами місцевого самоврядування конституційно-правових норм, які мають юридичну силу.
Зміст поняття джерел конституційного права України розкривається в їх юридичних ознаках.
Для джерел конституційного права України характерні загальні ознаки, властиві всім джерелам національного права:
1)вони видаються в межах повноважень відповідних суб'єктів правотворчості;
2) мають відповідати нормативним положенням актів, що видані вищими суб'єктами правотворчості;
|
|
|
3) набувають загальнообов'язкової сили, змінюються та втрачають юридичну силу відповідно до спеціальної юридичної процедури;
4) мають системний характер тощо.
Джерела конституційного права також наділені спеціальними юридичними ознаками:
1)вони виражають політичну волю та легітимні інтереси народу, держави;
2) об'єктивізують норми конституційного права України, які визначають і регулюють найважливіші, переважно політичні відносини у суспільстві та державі;
3) мають загальнообов'язковий характер для всіх суб'єктів конституційно-правових відносин;
4) є основою національної правової системи і нормативним підґрунтям для формування інших галузевих систем джерел права;
5) представлені широким колом традиційних і новітніх юридичних правових форм;
6) існування та дієвості конституційно-правових норм (нормативно-правові акти, правові договори, правові звичаї і т. д.);
7) мають власну багатоаспектну систему тощо.
Джерела конституційного права України як зовнішня форма об'єктивації встановлених чи санкціонованих Українським народом, Українською державою, територіальними громадами чи спільнотою Автономною Республікою Крим конституційно-правових норм, мають юридичну силу і є фундаментом системи джерел національного права. Їх система представлена широким колом різноманітних за предметом, суб'єктами, функціями, формами та умовами діями джерел конституційного права.
2. Класифікація джерел конституційного права України.
Джерела конституційного права України є класифікують за характером (сутністю) волевиявлення, за змістом, за формою, за територією дії, за часом дії, за чинністю, за національною приналежністю тощо. Застосування цих критеріїв дозволяє класифікувати і систематизувати джерела сучасного конституційного права.
Проблема класифікації джерел конституційного права почала досліджуватися з середини 90-х років XX ст. Одним із перших у незалежній Україні проблему класифікації джерел конституційного права України дослідив В.Ф. Мелащенко, який пропонував виділяти, з огляду на спосіб правотворчості, такі джерела конституційного права: нормативні акти органів держави; нормативні акти громадських організацій; акти референдуму; санкціоновані державою правові звичаї, традиції; акти, що є результатом імплементації норм міжнародного права; угоди, договори, конвенції та інші акти, які укладає Україна з іншими державами; спільні акти державних органів і громадських організацій.
О.П. Васильченко класифікує джерела конституційного права України на:
а) «письмові джерела» (закон) і «неписьмові джерела» (звичай);
б) «прямі джерела» (закон і звичай) і «непрямі джерела» (тлумачення закону та судова практика»;
в) «офіційні джерела» (закон і судова практика) та «неофіційні джерела» (звичай і тлумачення законів).
Різноманітні класифікації джерел конституційного права пропонувалися й іншими правознавцями.
Узагальнюючи відомі критерії класифікації, сучасні джерела конституційного права України можна класифікувати:
1) за сутністю (характером):
- джерела конституційного права Українського народу;
- джерела конституційного права Української держави;
- джерела конституційного права територіальних громад України;
- джерела конституційного права Автономної Республіки Крим;
2) за змістом:
- джерела, які регулюють основи конституційного ладу України;
- джерела, які регулюють конституційно-правововий статус людини;
- джерела, які регулюють основи безпосередньої демократії;
- джерела, які унормовують інші основні інститути конституційного права України;
3) за юридичною силою:
- конституційні;
- законодавчі;
- підзаконні джерела конституційного права України;
4) за формою:
- конституційні нормативно-правові акти;
- конституційні договори;
- судові прецеденти;
- конституційні звичаї та традиції;
- програмні конституційні акти;
5) за умовами дії:
а) за територією:
- загальнодержавні;
- місцеві (локальні);
б) за часом дії:
- постійні;
- тимчасові;
6) за національною приналежністю:
- національного;
- наднаціонального (міжнародного) конституційного права;
7) за традиційністю для національної правової системи:
- традиційні (Конституція та закони України тощо);
- «нетрадиційні» новітні джерела конституційного права України (універсали, судові прецеденти, правові звичаї тощо).
3. Поняття та ознаки системи джерел конституційного права України.
Різноманітні за своєю правовою природою види джерел конституційного права України взаємодіють між собою, утворюючи органічну систему, в основі якої лежить політична воля та легітимні інтереси основних суб'єктів конституційного правотворення Українського народу, Української держави, територіальних громад України й спільноти Автономної Республіки Крим.
Система джерел конституційного права України – це система різнопорядкових, взаємодіючих і пов'язаних між собою доктринальними (ідеологічно-правовими), предметними, функціональними, структурними й іншими юридичними зв'язками груп джерел відповідної галузі права, які втілюють і юридично закріплюють волю народу та держави.
Основними ознаками системи джерел конституційного права України є:
1) втілення в системі сучасних джерел національного конституційного права ієрархії основних суб'єктів конституційного правотворення Українського народу, Української держави, територіальних громад України, Автономної Республіки Крим і їх політичної волі;
2) тяжіння до відтворення в системі сучасних джерел конституційного права України системи конституційного права України та її складових;
3) наявність усталених доктринальних (ідеологічно-правових), предметних, структурно-функціональних та інших правових зв'язків між окремими сучасними джерелами конституційного права України і їх групами, які власне й забезпечують системне буття розрізнених джерел конституційного права;
4) динамічність системи сучасних джерел конституційного права України та кореспондування її розвитку з конституційно-правовою реформою, зокрема, з поверненням з З0 вересня 2010 року до Конституції України у редакції від 28 червня 1996 року;
5) особливе, установче та системоутворююче місце в системі сучасних джерел національного конституційного права Конституції України;
6) пріоритетність у системі сучасних джерел конституційного права України системи чинного законодавства;
7) поступальне утвердження «нетрадиційних» для національної правової системи в цілому джерел конституційного права — судових прецедентів, правових звичаїв, правових договорів, конституційної доктрини тощо;
8) запровадження новітніх джерел конституційного права (правових звичаїв, судових прецедентів тощо), юридична сила яких залишається нині невизначеною;
9) посилення впливу міжнародних (наднаціональних) джерел конституційного права на систему сучасних джерел конституційного права України загалом;
10) збільшення кількості сучасних джерел конституційного права України, які становлять відповідну галузеву систему, та подальше урізноманітнення юридичних форм їх правового буття.
Система джерел конституційного права України передусім представлена Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами конституційного змісту.
4. Конституція України як основне джерело конституційного права України та акти всеукраїнського референдуму як джерела конституційного права України.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 319; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!