Найпоширенішою є також класифікація інститутів конституційного права за предметом їх правового регулювання.
Застосовуючи цей критерій, можна виділяти такі основні інститути конституційного права України:
інститут основ конституційного ладу, інститут конституційно-правового статусу людини і громадянина, інститут форм безпосередньої демократії, інститут парламентаризму, інститут глави держави, інститут системи органів виконавчої влади, інститут судової влади, інститут конституційної юстиції, інститут контрольно-наглядової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування тощо.
Так, наприклад, Інститут основ конституційного ладу України представлений сукупністю конституційно-правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з загальними засадами суспільного та державного ладу в Україні. Цей інститут визначає основні принципи суспільного і державного ладу України, завдання і цілі держави і суспільства, їх функції та гарантії. Інститут основ конституційного ладу є одним із найважливіших інститутів у системі конституційного права України, а його нормативні положення знаходять своє об'єктивне продовження в усіх інших основних інститутах.
І нститут конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні. Він представлений сукупністю конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з належністю особи до громадянства України та правами, свободами і обов'язками людини і громадянина та їх гарантіями. Цей інститут насамперед регулює підстави і порядок набуття громадянства України, підстави і порядок припинення громадянства України та конституційно-правовий статус органів, що уповноважені вирішувати питання, пов'язані з громадянством України. Окрім того, відповідні норми забезпечують правове регулювання конституційно-правового статусу іноземців і осіб без громадянства в Україні.
|
|
|
І нститут форм безпосередньої демократії (форм прямого народовладдя) об'єднує у своєму складі конституційно-правові норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з безпосередньою реалізацією народного суверенітету через референдуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії. Інститут форм безпосередньої демократії визначає принципи прямого народовладдя, поняття референдумів і виборів в Україні та їх види, порядок організації та проведення референдумів і виборів в Україні, відповідальність за порушення чинного виборчого законодавства, конституційно-правовий статус органів, уповноважених проводити референдуми і вибори в Україні, гарантії референдумів і виборів в Україні.
Інститут глави держави (президентства) в Україні - це сукупність норм конституційного права, що визначають конституційно-правовий статус глави держави, порядок його обрання, функції та повноваження Президента України, взаємовідносини Президента України як глави держави з іншими гілками влади, підстави для дострокового припинення його повноважень. Інститут президентства є виключно важливим для системи конституційного права України і відіграє ключову роль у системі інститутів державної влади, оскільки саме він є своєрідним стрижнем у механізмі поділу влади та системі стримувань і противаг між гілками влади.
|
|
|
Інститут виконавчої влади об'єднує норми конституційного права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані зі здійсненням виконавчої влади в Україні. Цей інститут визначає конституційно-правовий статус органів виконавчої влади в Україні та їх роль і місце в системі органів державної влади, систему органів виконавчої влади в Україні (Кабінет Міністрів України, міністерства й інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації), порядок формування і структуру органів виконавчої влади, їх функції та повноваження.
Наведені та інші інститути конституційного права, а також їх групи не існують відокремлено. Вони утворюють систему взаємодіючих між собою галузевих інститутів, пов'язаних між собою визначеними юридичними зв'язками.
|
|
|
С истема інститутів конституційного права України - це система доктринальних, історично-правових, предметних, функціональних, структурних й інших юридичних зв'язків між різними за своїми юридичними властивостями інститутами конституційного права, об'єднаних єдиною метою цілеспрямованого структурованого регулювання суспільних відносин, які є предметом конституційного права.
Інститути конституційного права як основа його системи знаходять логічне завершення в системі конституційного законодавства, системі конституційно-правової науки й освіти.
5. Поняття та юридичні ознаки норми конституційного права України.
Першоосновою системи конституційного права України є норма конституційного права. Будучи складовими системи конституційного права, норми конституційного права відображають у своїй сукупності зміст і сутність цієї галузі в цілому.
В.Ф. Мелащенко розумє під конституційно-правовими нормами встановлені чи санкціоновані Українською державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин у процесі здійснення повновладдя народу України.
|
|
|
На думку Ю.М. Тодики, конституційно-правові норми - це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені чи санкціоновані державою для охорони і регулювання державно-правових відносин, які реалізуються через права і обов'язки суб'єктів правовідносин і забезпечуються примусовою силою держави. Схожих поглядів притримуються й інші правознавці.
Тривалий час категорія «норма права» існувала в конституційному праві під впливом загальної теорії радянського права, що визначало єдиним і виключним суб'єктом нормотворення державу. Досвід конституційного будівництва в незалежній Україні довів невиправданість такого підходу.
В.Ф. Погорілко визначає пріоритетними суб'єктами конституційної нормотворчості в Україні народ України, Українську державу та суб'єктів місцевого самоврядування.
Н орма конституційного права, будучи однопорядковою категорією щодо системи однойменної галузі права, не може існувати поза нею. Відповідно, визначаючи зміст категорії «норма конституційного права України», слід чітко встановити її юридичний зв'язок із категорією «система конституційного права».
Норми конституційного права України не лише встановлюються та санкціонуються Українським народом, Українською державою, територіальною громадою чи спільнотою АР Крим, а й гарантуються цими ж суб'єктами. Не гарантоване суб'єктами конституційного правотворення (нормотворення) правило поведінки або діяльності залишається незахищеним від правопорушень.
Н орма конституційного права України - це:
1) змістовно та формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом, Українською державою, територіальними громадами чи спільнотою Автономною Республікою Крим загальнообов'язкове і ними ж гарантоване правило (модель) цілеспрямованої вольової поведінки або діяльності суб'єктів конституційного права, або умови перебування цих суб'єктів у певному правовому статусі чи режимі, незалежно від їх волі, яке є первинним структурним елементом системи конституційного права України;
2)формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом, Українською державою, територіальними громадами чи спільнотою Автономної Республіки Крим правило поведінки або діяльності, що регулює суспільні відносини, які є предметом конституційного права, і забезпечується системою конституційних гарантій.
До загальних юридичних ознак норми конституційного права відн осять:
1) відповідне призначення в системі національного права;
2) змістовна та формальна визначеність;
3) загальнообов'язковість, всеосяжність й універсальність;
4) багатоманітність, динамічність і стабільність, гарантованість тощо.
До спеціальних ознак норм и конституційного права України відн осять:
1) пріоритетність у національній правовій системі та їх інтегративне призначення;
2) установчий характер;
3) публічно-політичний зміст;
4) система суб'єктів нормотворення та нормозастосування;
5) безпосередність дії, найвища юридична сила, особлива джерельна база;
6) специфічність структури, посилена за рахунок правового захисту Конституції України;
7) гарантованість, високий рівень теоретико-методологічної обґрунтованості.
6. Класифікація норм конституційного права України.
Норми конституційного права є багатоманітними, і кожен їх вид чи група наділені власною юридичною специфікою й особливим призначенням у системі конституційного права України. Застосовуючи критерії класифікації норм конституційного права України, можна визначити таку їх систему:
1) за сутністю, або за походженням цих норм:
норми, які втілюють політичну волю та законні інтереси Українського народу, Української держави, територіальних громад і спільноти Автономної Республіки Крим;
2) за змістом (за предметом правового регулювання):
норми, об'єднані в інститутах конституційного права й інших структурних елементах багатоаспектної системи конституційного права України - норми природного конституційного права та норми позитивного конституційного права; норми загальної й особливої частин конституційного права України; норми матеріального конституційного права та норми процесуального конституційного права; норми національного конституційного права та норми міжнародного конституційного права; норми типового конституційного права та норми колізійного конституційного права тощо. До того ж відповідно до предмета конституційно-правового регулювання можна виділити групи норм конституційного права, які регулюють якісно однорідні суспільні відносини і утворюють інститути конституційного права. Тобто класифікація норм конституційного права за їх змістом також може збігатися з наведеною в попередньому підрозділі класифікацією інститутів конституційного права;
3) за методом правового регулювання:
імперативні та диспозитивні норми конституційного права;
4) за функціями:
установчі, регулятивні, уповноважуючі, зобов'язуючі, заохочувальні, заборонні, спеціалізовані тощо;
5) за юридичною силою:
закріплені в Конституції України і ршеннях всеукраїнського референдуму з конституційних питань; закріплені в законах України; закріплені в підзаконних нормативно- правових актах;
6) за дією за колом суб'єктів: загальні, спеціальні та виключні норми конституційного права;
7) за умовами дії норм (за часом і територією їх дії):
загальнодержавні та місцеві; постійні, тимчасові та виключні норми конституційного права;
8) за особливостями структури:
складні та прості норми конституційного права;
9) за формами об'єктивізації:
формалізовані та неформалізовані норми конституційного права;
За гарантованістю
норми конституційного права забезпечені загальноправовими й особливими гарантіями.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 252; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!