Кожен із виявлених видів норм конституційного права України має свої юридичні особливості та сутнісні ознаки.
Так, за змістом або ж предметом правового регулювання слід виділяти норми конституційного права, які регулюють основи конституційного ладу України, громадянство в Україні, права, свободи та обов'язки людини й громадянина в Україні, форми безпосередньої демократії в Україні, інститут парламентаризму, інститут глави держави, інститут виконавчої влади, інститут судової влади, інститут конституційної юстиції, інститут територіального устрою України та інститут місцевого самоврядування в Україні, інститут Автономної Республіки Крим та ін.
За методом правового регулювання розрізняють імперативні та диспозитивні конституційно-правові норми.
Імперативні норми конституційного - це абсолютно визначені норми конституційного права, що передбачають єдиний варіант правомірної поведінки суб'єктів конституційного права. Прикладом такої норми може бути ст. 74 Конституції України «Референдум не допускається щодо законопроектів із питань податків, бюджету та амністії».
Диспозитивні норми конституційного права - це норми, що визначають можливість вибору правомірного варіанта поведінки суб'єктами конституційного права. Наприклад: «Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією» (ч. 1 ст. 72 Конституції України).
Норми конституційного права також класифікуються за їх юридичною силою. Найвищу юридичну силу мають норми, виражені насамперед у Конституції України, вищу юридичну силу мають норми законів, а також акти, безпосередньо наділені силою закону. Інші акти є підзаконними: нормативні акти Президента України, органів виконавчої влади, інших органів державної влади та місцевого самоврядування.
|
|
|
Наведена класифікація видів норм конституційного права може бути доповнена іншими критеріями.
7. Поняття структури норми конституційного права України.
Юридичні властивості норм конституційного права України знаходять своє логічне продовження в її структурі.
Одним із перших у незалежній Україні проблему структури норми конституційного права почав вивчати В.Ф. Мелещенко. Вчений зазначав, що норми конституційного права України за своєю структурою не є зазвичай традиційними. Більшість з них містять лише саме правило поведінки - диспозицію, тоді як надзвичайно рідко зустрічаються гіпотеза й санкція. До того ж елементи конституційно-правової норми нерідко переплітаються між собою і на практиці досить непросто виділити їх у чистому вигляді.
Ю.М. Тодика визначав, що структура конституційно-правової норми - це її логічно узгоджена внутрішня побудова, зумовлена фактичними державно-правовими відносинами, що характеризується наявністю взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, реально виражених у конституційно-правових актах. Існують й інші погляди щодо змісту категорії «структура норми конституційного права».
|
|
|
Узагальнюючи існуючі на сьогодні дослідження, можна стверджувати, що основу структури норми конституційного права України складають гіпотеза, диспозиція та санкція цієї норми, а також ідеологічно-правові, функціональні, структурні й інші юридичні зв'язки між ними.
Структура норми конституційного права України (з лат. побудова, розміщення) - це внутрішня побудова норми конституційного права, зміст якої визначає характер юридичних взаємозв'язків її основних елементів: гіпотези, диспозиції та санкції у трьох модифікаціях: «гіпотеза - диспозиція - санкція», «гіпотеза - диспозиція», «диспозиція», а також сутність і зміст зазначених структурних елементів і їх груп.
Ю ридичн ими зв'язк ами , які встановлюються між структурними елементами норми конституційного права є:
1) ідеологічно-правові або ж доктринальні зв'язки між структурними елементами норми конституційного права України зумовлені необхідністю зрозумілого та чіткого розуміння призначення як самої норми, так і її елементів у складі системи конституційного права України та механізму конституційно-правового регулювання.
|
|
|
2) функціональні юридичні зв'язки між гіпотезою, диспозицією та санкцією норми конституційного права України обумовлюються метою існування та дієвості конкретно взятої норми і залежать від функціонального призначення структурних елементів цієї норми як у системі конституційного права, так й у механізмі конституційно-правового регулювання.
3) с труктурні юридичні зв'язки між складовими норми конституційного права України регулюють внутрішню організацію цієї норми. Так, гіпотеза, диспозиція та санкція, будучи логічно виділеними у структурі норми права, мають своє призначення у складі внутрішньої побудови: гіпотеза визначає умови дії норми права, диспозиція встановлює варіант правомірної чи неправомірної поведінки, а санкція моделює міру юридичної відповідальності за неправомірну поведінку.
Основними структурними елементами норми конституційного права України є гіпотеза, диспозиція та санкція норми конституційного права України.
|
|
|
Гіпотеза норми конституційного права України - це елемент структури норми, що визначає умови дієвості правил вольової поведінки та діяльності, які виражаються в мірі дозволеної й належної поведінки суб'єктів конституційного права, або умови перебування цих суб'єктів у певному стані, статусі чи режимі, незалежно від їх волі.
Через гіпотезу норми конституційного права України, абстрактне правило поведінки або діяльності конкретизується питання щодо часу, місця, обставин і кола суб'єктів, на які поширюється дія норми конституційного права. Гіпотези конституційно-правової норм містяться у статтях 29, 80, 82, 87, 111 Конституції України та ін. Зокрема, ст. 111 Конституції України чітко визначає, що Президент України може бути усунений з поста парламентом у порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Отже, ця конституційна норма діє лише щодо Президента України за умови здійснення ним державного або іншого злочину.
Оскільки гіпотеза міститься в більшості норм конституційного права України, то неоднорідність цих норм дозволяє виділяти різні види гіпотез.
Диспозиція норми конституційного права України - це елемент її структури, що визначає саму модель правила поведінки або діяльності суб'єктів конституційного права, констатує їх суб'єктивні права та юридичні обов'язки, а також визначає порядок їх належної та можливої поведінки чи діяльності в умовах, передбачених гіпотезою цієї ж норми. З огляду на це диспозицію норми конституційного права України ще можна визначити і як систему конституційної правосуб'єктності та порядку її реалізації учасниками конституційного процесу, на яких поширюється дія цієї норми. Так, нормативно-правове закріплення диспозиції норм конституційного права міститься у ст. 80, 82, 115, 137 та інших статтях Конституції України.
Диспозиція норми конституційного права України втілює у відповідному правилі (стандарті) поведінки або діяльності волю та законні інтереси суб'єктів конституційного правотворення - Українського народу, Української держави, територіальних громад чи Автономної Республіки Крим. Відповідні стандарти поведінки або діяльності є незаперечними для суб'єктів, на яких поширюється дія відповідної норми конституційного права. Зміна диспозиції норми конституційного права України можлива винятково суб'єктами конституційної правотворчості (нормотворчості) у порядку, визначеному Конституцією та законами України.
Санкція норми конституційного права України - це елемент її структури, що визначає вид і міру юридичної відповідальності деліктоздатних суб'єктів конституційних правовідносин за невиконання або неналежне виконання правил поведінки чи діяльності, встановлених у диспозиції цієї норми. Наприклад, санкції норм конституційного права України об'єктивуються у ст. 56, 60, 62, 81, 111 та інших статтях Конституції України.
Санкція норми конституційного права України є юридичним мірилом передбачуваної негативної реакції суб'єктів конституційного правотворення - Українського народу, Української держави, територіальної громади чи Автономної Республіки Крим - на конституційний делікт (правопорушення) як протиправне діяння, що містить загрозу основам конституційного ладу України й іншим конституційним цінностям, які охороняються відповідною галуззю права. Наявність санкції надає нових властивостей її диспозиції, зокрема, посилює рівень її гарантованості. Хоча, не всі норми конституційного права мають у своєму складі санкції.
Особливістю структури конституційно-правової норми є те, що:
1) норма конституційного права має три модифікації: «гіпотеза - диспозиція - санкція», «гіпотеза - диспозиція», «диспозиція»;
2) не кожна конституційно-правова норма може бути об'єктивно тричленною, а насамперед регулятивні й охоронні норми, тоді як більшість норм конституційного права мають установчий характер і не мають санкції або гіпотези;
3) елементи конституційно-правової норми дуже важко вичленити в конкретно об'єктивізованій нормі права, оскільки гіпотеза та диспозиція переплітаються і «зливаються» в єдине ціле;
4) санкціям конституційного права притаманне профілактичне, організуюче та виховне призначення, вони застосовуються як прямі, бланкетні та солідарні санкції;
5) норма конституційного права не завжди тотожна статті конституційного нормативно-правового акта: одна конституційна норма може бути об'єктивізованою в кількох статтях, тоді як одна стаття може вміщувати кілька конституційно-правових норм.
Нормативно-правові акти:
1. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. – Ст. 502.
3. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 617.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141 / http://www.zakon2.rada.gov.ua.
Література:
1. Федоренко В.Л.Система конституційного права України: теоретико-методологічні аспекти: Монографія / В.Л. Федоренко. - К.: Ліра-К, 2009.
2. Шемшученко Ю., Погорілко В. Система конституційного права як галузі права, юридичної науки та навчальної дисципліни // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2003. – № 2 (33)-3 (34). – С. 213 -224.
3. Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки, критерії розмежування // Право України. – 2000. – № 5. – С. 20-23.
4. Федоренко В.Л. Конституційні правовідносини, система конституційного права та система конституційного законодавства України: діалектика взаємозв'язків // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - С. 5-26.
5. Степанюк О.І. Норми конституційного права України: проблеми теорії: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. - К., 1993. - С. 11.
6. Степанюк О.І. Норми конституційного права. – Чернівці., 1994. – 324 с.
7. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник / За заг. ред. проф. В.Л.Федоренка. – 3-вид., перероб. і доопр. - К.: КНТ, Видавництво Ліра-К, 2011. – 532 с.
8. Майданник О.О. Конституційне право України: Навч. посіб. – К.:Алерта, 2011. – 380 с.
9. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.П.Колісника та Ю.Г. Барабаша. – Х.: Право, 2010. – 416 с.
10. Конституційне право України: підруч. / В.І.Чушенко, І.Я.Заяць. – Вид. 2-ге, допов. і переробл. – К.: Ін Юре, 2009. – 548 с.
11. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. Вид. 6-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2009. – 608 c.
12. Совгиря О.В. Конституційне право України. Підручник. – Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.
13. Шляхтун П.П. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Київ: КНТ, 2008. – 592 с.
14. Конституційне право України. Академ. курс: Підручник: У 2 т. – Т.2/ За заг. ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2008. – 800 с.
Тема 3: «Джерела конституційного права України»
ПЛАН
1. Поняття та юридичні ознаки джерел конституційного права України.
2. Класифікація джерел конституційного права України.
3. Поняття та ознаки системи джерел конституційного права України.
4. Конституція України як основне джерело конституційного права України та акти всеукраїнського референдуму як джерела конституційного права України.
5. Закони України та регламенти як джерела конституційного права України.
6. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права України.
1. Поняття та юридичні ознаки джерел конституційного права України.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 200; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!