Методи, що викор на емпіричному та теоретичному рівнях досл
До методів, що застосовують на емпіричному й теоретичному рівнях досліджень, відносять, як правило, абстрагування, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію, моделювання та ін.
Абстрагування - це уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв´язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника. Абстракція являє собою одну з таких сторін, форм пізнання, коли відбувається перехід від почуттєвого сприймання до уявного образу. Процеси абстрагування в системі логічного мислення тісно пов´язані з іншими методами дослідження і передусім з аналізом і синтезом.
Аналіз - це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини з метою його детального вивчення. Синтез, навпаки, є наслідком з´єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.
Аналіз та синтез взаємопов´язані, вони являють собою єдність протилежностей. Залежно від рівня пізнання об´єкта та глибини проникнення в його сутність застосовуються аналіз і синтез різного роду. Індукція являє собою умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому. Дедукція - це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини. Моделювання- непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об´єктів пізнання, який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження. Суть моделювання полягає в заміщенні досліджуваного об´єкта іншим, спеціально для цього створеним.
|
|
|
Х-стика осн методів емпіричних досл
До них відносять
Спостереження - це систематичне цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ об’єктивної дійсності, які виступають об´єктами дослідження. Як метод наукового пізнання спостереження дає можливість одержувати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень. Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного, що може бути властивим двом або кільком об´єктам дослідження. Узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей об´єктивних явищ. Вимірювання- це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об´єкт. Найважливішою складовою наукових досліджень є експеримент - апробація знання досліджуваних явищ в контрольованих або штучно створених умовах. Це такий метод вивчення об´єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов
|
|
|
Орг-ція та проведення соціологічних досл
Соц досл -це с-ма логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів яро явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні. Будь-яке дослідження починається з постановки проблеми. Проблема дослідження може бути заданою ззовні якимось замовником або викликана пізнавальним інтересом. Після вибору виду соціологічного дослідження починається його підготовка. Даний етап передбачає розробку програми.
Осн етапи соціол досл
Соціологічне дослідження складається з 4 основних етапів: підготовчого (розробка програми дослідження), основного (проведення емпіричного дослідження), завершального (обробка й аналіз даних, формування висновків і рекомендацій); впровадження одержаних результатів в практику
|
|
|
24. Використання метричних методик у документознавчих дослідженнях Вітчизняними та науковими науковцями впродовж багатьох десятиліть накопичений значний досвід здійснення багатофакторних досліджень докум. потоку (ДП). Осн. увага дослідників зосереджувалася на тих аспектах ДП як суспільного явища і системного об’єкта, що є визначальним для його адекватного розуміння. Переважно до кола таких аспектів входять тенденції збільшення кількісних параметрів ДП, об’єктивні властивості ДП – наявність явищ «старіння-актуалізація», «розсіяння-концентрації» публікацій у межах мікропотоків документів та галузевих ДП. Крім того досить, чисельними є прикладні дослідження галузевих ДП, що мали за мету зясувати ступінь інформаційного забезпечення певної галузі знання, опрацювати інтелектуальний доробок провідних науковців чи наук.колективів.
Сучасний розвиток док.-чих дослідж. Характеризується певним переглядом традиційних концепцій щодо властивостей, ознак, динаміки ДП. Завдання вирішення проблеми формування стрункої системи загальнотеоретичних, методико-методологічних і прикладних досліджень ДП, які створювали б нове документознавче знання, вимагає чіткої конкретизації уявлення про напрямки, понятійну базу, методику тощо подібних досліджень. Це обумовлює необхідність здійснення історіографічного аналізу розвитку досліджень динаміки ДП, адже нове наукове знання завжди має підгрунття- наук.доробок попередніх періодів.
Розвиваючи положення щодо методичного підгрунття документознавчих досліджень, зазначимо, що науковцями використовуються кількісні методи які розвиваються в межах трьох матричних дисциплін: бібліометрії, наукометрії, інформетрії. Бібліометрія – це наукова дисципліна яка вивчає статистичними методами бібліографічні характеристики документів. Наукометрія здійснює вимірювання наукової діяльності і виявляє її об’єктивні кількісні закономмірності. Методами цієї метричної дисципліни є статистичний метод, цитат-індекс, контент-аналіз, тезаурусний метод. Інформетрія займається кількісним вираженням інформації, вивчення кількості розповсюджуваної інформації та її поширення за допомогою засобів комунікації.
|
|
|
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 367; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!