Тема 8. Етика та етикет у діловому спілкуванні з іноземними партнерами
1.Етичні основи ділового спілкування із зарубіжними партнерами.
2.Правила усного ділового спілкування з іноземцями.
3.Особливості письмового ділового спілкування з іноземцями.
Етичні основи ділового спілкування складалися в світовій культурі в процесі розвитку ділових відносин, які вимагали певної якості регуляції, отже, становлення моральних норм і правил. Такі норми і правила нагромаджувались у звичаях та традиціях народів різних країн, що зумовлює певну національну специфіку ділового етикету кожної країни.
Тому є необхідність вивчення не тільки приписів етикету своєї країни, а й ознайомлення зі особливостями етикету тієї країни, з громадянами якої доведеться контактувати. Проте для того, щоб це зробити, треба мати основну базу для реалізації відповідної поведінки: навчитися правильно говорити, одягатися, їсти.
Найбільш загальними принципами у системі етичних засад ділового спілкування з іноземцями є:
1) Золоте правило спілкування;
2) повага до культури країни;
3) повага до національних цінностей і символів країни;
4) ввічливість;
5) точність і обов’язковість;
6) тактовність і делікатність.
Для цього принаймні треба ознайомитися з особливостями культури певної країни, її традиціями (передусім вітання, звернення, поведінки під час переговорів), вивчитися декілька слів або краще мову цієї країни. Оскільки в окремих країнах на розпорядок дня та року, на зовнішній вигляд ділових людей та особливості їх поведінки впливає релігія, необхідно більше дізнатися про такі релігійні традиції.
|
|
|
Перебуваючи за кордоном, варто дотримуватися таких правил поведінки в конкретній країні:
- ставитися з повагою до її керівництва, традицій щодо релігійний свят, вживання їжі;
- вставати під час звучання її гімну;
- не критикувати її особливості та не порівнювати їх з особливостями своєї країни;
- знати особливості звернення до титулованих осіб;
- з обережністю ставитися до національних костюмів – вони можуть мати особливе ритуальне значення;
- не вимагати забезпечення своїх звичок у їжі та обслуговуванні;
- пам’ятати імена та дотримуватися особливостей звернення, прийнятих у цій країні;
- обережно використовувати звичні жести, оскільки в даній країні вони можуть мати інший смисл;
- бути ввічливим.
Особливості усного ділового спілкування з іноземцями проявляються переважно в ситуаціях знайомства, привітання, вручення візитних карток, обміну подарунками, проведення переговорів.
Під час знайомства треба пам’ятати про такі основні правила:
1. Пріоритетним у службовому спілкуванні є службове положення та посадовий статус, згідно яких нижчих за положення представляють першими.
|
|
|
2. Прийнято вживати офіційні форми звернення: пан, пані, мадам, мсьє, містер, місіс, міс; називати ім’я або ім’я та прізвище.
3. Якщо до зустрічі приєднується нова людина прийнято голосно представити її, а присутні самі представляються їй. Знайомство краще реалізувати з допомогою третьої особи. У випадку її відсутності чоловік представляється жінці першим.
5. Під час візиту прибулих гостей представляють керівникові (виключення складають почесні гості).
Існують і певні правила для вітання:
1. Використовуються такі невербальні форми вітання, як уклін, погляд, потиск руки, цілування руки.
2. Потиск руки практикується у чоловіків (серед жінок – за взаємною згодою).
3. Першими подають руку старші за статусом.
4. Цілування руки – знак особливої пошани і його краще застосовувати щодо заміжніх жінок, близьких родичів і виключно у приміщеннях.
5. Необхідно знати про специфіку вітання в конкретній країні. Наприклад, в Японії та Індії в якості вітального жесту використовують дві стиснуті перед грудьми руки, в країнах Латинської Америки розповсюджені обійми, а у Франції – поцілунки у щоку.
Необхідним атрибутом ділового спілкування є візитна картка. Її краще виготовляти з білого цупкого паперуі заповнювати чорним шрифтом. Угорі в центрі візитної картки має бути вказана назва організації. На ній також треба розмістити таку інформацію: прізвище, ім’я та по батькові, посада, титул (якщо він є), робочий номер телефону, факс, е-mail. Візитна картка має бути виготовлена на двох мовах (вітчизняній та мові країни, в який перебуває ділова людина).
|
|
|
До основних правил користування візитними картками належать:
- направлення візитної картки рівнозначне візиту;
- ввічливіше залишити візитну картку особисто;
- відповіді на візитну картку даються протягом доби також карткою;
- порядок вручення візитний карток повторює порядок представлення;
- після знайомства з жінкою чоловік має протягом тижня надіслати свою картку її чоловікові;
- після ділового обіду чи вечері запрошені направляють картку господарям протягом тижня;
- високопоставлена особа , яка перебуває у країні проїздом, має залишити свої візитні картки протягом доби.
Треба також пам’ятати про особливості прийнятого в певній особистого вручення візитної картки. Так, в країнах Середнього Сході, Африки, Південно-Східної Азії її подають правою рукою, а в Японії – обома руками з поверненням тексту до партнера.
|
|
|
Основним документом письмового ділового спілкування є службовий лист – узагальнена назва службових документів, що надсилаються поштою і мають правову основу.
До структури листа входять:
- вступ, в якому викладаються причини та той безпосередній привід, що призвів для написання листа;
- доведення інформації – подається історія питання, посилання на законодавство, цифрові дані, логічні висновки;
- заключна частина, в якій формулюється прохання, пропозиція, згода, відмова тощо.
Службові листи поділяють на декілька видів: ділові (формальні і неформальні), особисті, рекомендаційні, листи прямої поштової реклами.
Види формальних листів: лист-прохання, лист-вимога, лист-звертання, лист-запит.
Види неформальних листів: лист-попередження, лист-відмова, лист-нагадування, лист-повідомлення, лист-подяка, лист-оповіщення, лист-підтвердження, лист-розпорядження, інформаційний лист, супровідний лист. Залежно від адресата неформальні листи поділяють на колективні та циркулярні.
За тематичною ознакою службові листи класифікують як: адміністративно-господарчі, постачальницько-збутові, виробничі, пропагандистські та ін.
Стиль міжнародних листів постійно змінюється, стає простішим, менш офіційним. Перевага надається простим висловленням.
Основними вимогами до написання листів є такі:
- кожне положення треба писати з нового рядка;
- формулювати зміст листа просто, зрозуміло, коротко;
- не використовувати агресивний тон;
- дотримуватися міри у висловленні компліментів;
- не перебільшувати значущість свого становища;
- уникати довгих речень;
- виявляти такт і коректність;
- дотримуватися правил іноземної мови, на якій готується лист;
- ретельно перевіряти лист на предмет грамотності, зрозумілості і доступності інформації.
Службовий лист повинен мати реквізити, до яких також є певні вимоги:
- заголовок (найменування фірми, організації-автора) розміщується у верхній частині бланка;
- адресу організації, номери телефонів, факсу, телефонні коди тощо розміщують в заголовку або у нижній частині бланка;
- доцільно вказати рід діяльності організації під її назвою, надрукувати емблему або логотип фірми;
- у верхній лівій частині листа безпосередньо під заголовком розміщують вказівку на посилання (прізвище того, хто складав лист, позначення фірми або підрозділу, номер справи тощо);
- дату відправлення листа розміщують у правому куті під заголовком так, щоб остання цифра закінчувала рядок правого поля;
- вихідний номер на бланках до зарубіжних адресатів не ставлять;
- адреса складається з найменування організації, посади адресата, його імені та поштової адреси. Адресу розміщують нижче рядка з датою на 3-4 рядках довжиною 5-7 см через інтервал без відступу.
- вступне звернення є формулою ввічливості, його пишуть на лівому боці листа під адресою, обов’язково окремо;
- заключна формула листа: суворо офіційна – “з повагою”, офіційна – “сердечно ваш”;
- діловий лист закінчується підписом, який має містити: повне ім’я автора із зазначенням його посади, що розміщується на правій стороні аркуша під заключною формулою ввічливості.
Література:
1. Альбов А.С. Письмо зарубежному партнеру / А.С. Альбов. – Л., 1991.
2. Ваш зарубежный партнер. Переписка, документация, контракты. – М., 1992.
3. Демидов Н.В. Деловой протокол и этикет / Н.В. Демидов. – М., 2004.
4. Діловий етикет / Авт.-укл. І. Афанасьєв. – 2-е вид. – К., 2002.
5. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка, М.П. Лукашевич, І.Б. Осечинська. – К., 1999.
6. Задорожний Е.М. Робота секретаря-референта в іноземних і спільних фірмах / Е.М. Задородний, С.Є. Задорожний. – К., 1994.
7. Коултер Д. Культурные различия и практика управления / Д. Коултер // Проблемы практики управления. – М., 1997.
8. Плотников А.В. Деловая переписка с зарубежными партнерами / А.В. Плотников. – М., 1992.
9. Сірка А. Як провадити бізнес з американцями і канадцями / А. Сірка. – К., 1996.
10. Сэлэкьюз Ч. Секреты заключения международных сделок. / Ч. Сєлєкьюз. – М., 1993.
11. Українсько-російсько-англійський тлумачний словник ділової людини / Уклад. П.Г. Зеленський, О.П. Зеленська. – К.: Основи, 1998.
12. Честара Д. Деловой этикет: Паблик рилейшнз для всех и каждого / Д. Честара. – М., 2000.
13. Чмут Т.К. Етика ділового спілкування / Т.К. Чмут, Г.Л. Чайка. – К., 2003.
14. Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі / Ю.М. Швалб, О.В. Данчева. – К.: ЛІБРА, 1999. – 270 с.
15. Этикет от А до Я / Авт.-сост. Гусев Е.И. – Мн., 1999.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 838; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!