Структура педагогічного процесу



Операційно-діяльнісний
Урахування умов, які забезпечують успіх досягнення мети:  
Вибір форм, методів, засобів, видів діяльності, форм спілкування
1. Знання 2. Способи діяльності 3. Досвід творчої діяльності 4.Досвід емоційно-ціннісного ставлення
Вибір змісту
Компоненти педагогічного процесу
Змістовий
Зв’язок конкретної мети із суспільно обумовленими і особистісними потребами  
Визначення завдань
Постановка мети
Цільовий


    Необхідно науково передбачати – у цьому сутність культури педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть».  

    Сучасна мета педагогічного процесу, який здійснюється у навчальних закладах освіти України – всебічний розвиток особистості, стимулювання її до саморозвитку, самореалізації, формування системи цінностей, загальної культури, якісна підготовка фахівців певної галузі. Метою педагогічного процесу у навчальних закладах вищої (професійної) освіти є забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної та практичної підготовки фахівців різних галузей діяльності.

Всебічний гармонійний розвиток особистості як глобальна ціль навчання, виховання та розвитку була висунута ще давніми філософами, підтримана прогресивними діячами епохи Відродження та розвинена сучасною педагогічною наукою і практикою. А. С. Макаренко писав: «Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру». Сьогодні вимога всебічного гармонійного розвитку особистості диктується об’єктивними чинниками розвитку суспільства: широкими комунікаціями з представниками різних цивілізацій, культур, професій, необхідністю швидкого реагування на зміни у науці, техніці, впровадженням нововведень, підвищенням продуктивності праці за рахунок раціоналізаторства, творчого ставлення до справи. Цим вимогам відповідає система завдань, задекларованих Болонською угодою, що підпорядковані гаслу «Освіта впродовж усього життя», й такими світоглядними принципами людини ХХІ ст., як: «Єдність у розмаїтті», «Доповнення замість протиставлення» та ін.

Змістовий компонент педагогічного процесу визначає зміст освіти. Основи теорії формування змісту склалися в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст., коли склалися два різні підходи до розуміння цього складника. Матеріалістична теорія (дидактичний матеріалізм чи енциклопедизм) передбачала транслювання учням якомога більшого обсягу знань. Цю теорію підтримував видатний чеський педагог Я. А. Коменський, який прагнув створити підручник, що містив би всі необхідні учням знання. Перевантаження фактами змісту сучасної освіти свідчать, що й сьогодні є прихильники цієї теорії. Формалістична теорія (дидактичний формалізм) розглядала навчання лише як засіб для розвитку здібностей та пізнавальних інтересів особистості. Певні теоретичні положення цієї системи, фундаментом яких є ідея про перенесення знань та умінь, напрацьованих у одній сфері діяльності в  іншу, були закладені ще Гераклітом, Цицероном, І. Кантом, Й. Песталоцці, А. Дістервегом та ін. Обидві теорії глибоко проаналізував видатний вітчизняний педагог К. Д. Ушинський, який утвердив ідею єдності матеріалістичного і формалістичного підходів до відбору змісту освіти. Адже навчальний заклад, який здійснює педагогічний процес, повинен і збагачувати людину знаннями, і вчити користуватися цим багатством.

Традиційна педагогіка, яка була панівною до 80-х рр. ХХ ст., дотримувалася знаннієвоцентричного підходу, стояла на засадах, що зміст освітице сукупність систематизованих знань умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, що досягається в результаті навчально-виховної діяльності.

В останній час під впливом ідей гуманізації професійної освіти все більше стверджується особистісно-орієнтований підхід до змісту освіти, за якого індивід стає особистістю в міру оволодіння змістом соціального досвіду, що знайшло своє відображення     у концепціїІ. Я. Лернера, М. М. Скаткіна, В. В. Краєвського В. С. Леднєва.

Вони обґрунтували, що зміст освіти– це педагогічно адаптована система знань, способів діяльності (умінь і навичок), досвіду творчої діяльності й досвіду емоційно-ціннісного ставлення (табл. 4.1).

Сучасна парадигма формування змісту освіти, яка ґрунтується на цілісності, багаторівневості, варіативності та педагогічній майстерності вчителя, найбільш повно була представлена у працях Т. О. Стефановської.


Таблиця 4.1


Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 165;