Структура процесу самовиховання
 |
| Самообов’язки, самонакази, самопримушення, самоумовлення, самопереконання | Самоконструювання, самопереключення, самонагадування | Самонавіювання, самозаохочення, самопокарання, самоутішання | Самоконтроль, самооцінка, самокореляція діяльності |
Примітка. Таблиця запозичена з книги Смирнова В. І. “Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях” – М., 1999.
Познайомимося з основними елементами педагогічного процесу, розуміння яких створює можливість більш глибоко зрозуміти значення дидактичних принципів, як от: форма, метод, прийом, засіб.
Форма педагогічного процеса–доступний зовнішньому сприйняттю спосіб взаємодії осіб, які навчаються, з педагогами. Прикладами сучасних форм педагогічного процесу виступають: денна (стаціонарна), заочна, вечірня, дистанційна, групова, індивідуальна.
Методи – впорядковані способи взаємопов’язаної діяльності педагога і тих, кого навчають, спрямовані на досягнення мети педагогічного процесу.
Таблиця 4.4
Принципи педагогічного процесу
| Принципи регулюють | ||||||
| Визначення мети і завдань педагогічного процесу (цільовий компонент) | Проектування змісту освіти (змістовий компонент) | Вибір форм і методів навчання (операційно-діяльностний компонент) | Забезпечення результатів навчання (оціночно-результативний компонент) | Забезпечення результатів виховання | ||
| Принципи педагогічного процесу: • гуманістичної спрямованості; • забезпечення єдності завдань навчання, виховання і розвитку; • професійної спрямованості | Принципи педагогічного процесу: • науковості; • доступності і дохідливості; • систематичності та системності навчання | Принципи педагогічного процесу: • активності, свідомості та самостійності навчання; • наочності викладання | Принцип педагогічного процесу міцності засвоєння знань та формування умінь і навичок | Принципи педагогічного процесу: • демократиза-ції; • стимулювання до само-виховання | ||
| Принципи педагогічного процесу:
• врахування індивідуальних особливостей; • оптимізації педагогічного процесу. | ||||||
Примітка. Таблиця запозичена з навчального посібника “Лекції з педагогіки вищої школи” / За ред. В. І. Лозової. – Харків, 2006.
У педагогіці існує дуже велика кількість методів, які кваліфікуються різними авторами за обраними ними ознаками. Найбільш поширеною є класифікація за джерелами отримання інформації. Її автори (М. М. Верзилін, Є. Я. Голант, Є. І. Перовський)виділяють такі методи:
– словесні (лекція, пояснення, розповідь, розповідь-пояснення; бесіда; дискусія, диспут, робота з книгою);
|
|
|
– наочні (спостереження, ілюстрація та демонстрація);
– практичні (вправи, лабораторні роботи, практичні роботи).
Прийом– деталь (частина) методу, спрямована на підвищення його ефективності.
Засіб–предметна підтримка педагогічного процесу (голос педагога, підручник, устаткування, методичне забезпечення тощо).
Оптимізація педагогічного процесу
Оптимізації педагогічного процесу полягає у тому, щоб із ряду можливих варіантів усвідомлено вибрати такий, який за даних умов, перш за все, за умови раціональних витрат часу і зусиль усіх суб’єктів процесу, забезпечити максимально можливу ефективність рішення завдань навчання, виховання і розвитку особистості. Основи теорії оптимізації педагогічного процесу обґрунтував радянський педагог Ю. К. Бабанський.
Серед можливих виборів шляхів оптимізації Ю. К. Бабанський найважливішим вважав оптимальний вибір методів навчання, виховання та розвитку, який визначається такими факторами:
– відповідність вибраних методів педагогічного процесу його меті, завданням, принципам, змісту навчання;
– застосування в єдності всіх груп методів навчання та виховання;
|
|
|
– урахування своєрідності педагогічної ситуації;
– аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувалися;
– особистістю педагога, його саморефлексією, яка передбачає: усвідомлення мотивів своїх дій, здатність поставити себе на місце іншого, побачити те, що відбувається, очима іншого, адекватно оцінити результати роботи;
– забезпечення переходу методів навчання та виховання у методи самонавчання та самовиховання.
Способи оптимізації педагогічного процесу:
– комплексне планування і конкретизація завдань педагогічного процесу відповідно до мети;
– конкретизація змісту навчання, насамперед виділення головного: понять, фактів, провідних ідей виховання; практичних вправ; установлення міждисциплінарних зв’язків; забезпечення відповідності матеріалу за обсягом та складністю виділеному для вивчення часу;
– вибір виду навчання, форм його організації, раціональних методів, прийомів, засобів;
– створення сприятливих навчально-матеріальних, санітарно-гігієнічних, морально-психологічних, естетичних умов;
– освоєння наукової організації праці (НОП) суб’єктами педагогічного процесу. Її основами є чітка організація, планування діяльності, контроль узятих на себе обов’язків, що пов’язане з процесами самонавчання, самовиховання, саморозвитку.
|
|
|
Отже, педагогічний процес, спеціально організований у навчальних закладах, здійснюється як педагогічна система, що цілісно поєднує цільовий, змістовий, операційно-діяльнісний та оціночно-результативний компоненти, на основі виявлених закономірностей та принципів. Як у системі, що саморозвивається, у педагогічному процесі враховуються внутрішні та зовнішні протиріччя, постійно відбуваються пошуки нових шляхів його оптимізації вдосконалення.
Питання для самоконтролю:
1. У чому сутність педагогічного процесу як цілісної системи?
2. Які компоненти забезпечують єдність педагогічного процесу?
3. Як співдіють функції педагогічного процесу?
4. У чому різниця між вихованням як педагогічним процесом і ситуацією, що виховує?
5. Представники франкфуртської школи вважають, що у вихованні не може бути зовні заданої мети; індивідум повинен створювати сам себе, керуючись імпульсами, які йдуть від його внутрішнього «Я». Чи згодні Ви з цим твердженням?
6. Що є рушійною силою Вашої самостійної навчально-пізнавальної діяльності?
7. Які шляхи та методи оптимізації педагогічного процесу Ви можете запропонувати?
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 615; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!