Функції та завдання педагогіки



Педагогічна наука досліджує сутність, закономірності, принципи, тенденції і перспективи розвитку педагогічного процесу, розробляє теорію і технологію його організації, удосконалює зміст і створює нові організаційні форми, методи і прийоми педагогічної діяльності.

Розрізняють наступні функції педагогічної науки: загальнотеоретичну, прогностичну і практичну.

Загальнотеоретична функціяпедагогічної науки полягає у теоретичному аналізі закономірностей педагогічного процесу. Наука описує педагогічні факти, явища, процеси, пояснює, за якими законами, за яких умов, чому вони протікають, формує висновки.

Прогностична функціяпедагогіки полягає у обґрунтованому передбаченні розвитку педагогічної реальності (яким, наприклад, буде вищий навчальний заклад майбутнього, як змінюватиметься контингент студентів і т. і.). На базі науково обґрунтованого прогнозу стає можливим процес планування.

Практична (прикладна) функціяпедагогіки полягає у тому, що на основі фундаментального (теоретичного) знання удосконалюється педагогічна практика, розробляються нові методи, засоби, форми, системи навчання,                                                                                                                                                                                          виховання, управління освітніми структурами.

Завдання педагогіки як наукина сучасному етапі:

· обгрунтування закономірностей педагогічного процесу;

· вивчення процесу розвитку особистості;

· розробка і впровадження нових форм, методів і засобів у освітній процес.

Завдання педагогіки у плані практичної діяльності – передача новим поколінням суспільно-історичного досвіду: планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідного світогляду – цінностей, понять, принципів, переконань, знань тощо, які забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя, професійної та трудової діяльності. 

 

Педагогіка як наука і як мистецтво

Педагогіка має два аспекти:

· як наука: визначає теоретичний аспект;

·  як мистецтво: визначає практичний аспект.

 Педагогіка як наука на початку ХХ ст. почала розділятися на різні споріднені науки. Цей процес триває й зараз. Відбуваються й інтеграційні процеси, коли на перетині різних, інколи далеких за предметами вивчення, наук утворюється нова наукова галузь з педагогічною складовою – «дочірня», яка залежить від загальної педагогіки. Як вважав відомий сучасний педагог С. Соловейчик: «Педагогіка – вихованка багатьох наук. Спочатку в ній панували філософи. На короткий час вона потрапила під уплив біологів. Потім – психологів. Сьогодні педагогіка і у нас, і у всьому світі знаходиться під привабливістю соціальної психології: ранжуємо, тестуємо, анкетуємо, робимо зрізи – вивчаємо ...». Як наука, педагогіка розвиває методологічний апарат, вивчає закономірності та принципи педагогічного процесу і т. і.

Педагогіка як мистецтво вимагає реалізації індивідуальних умінь і навичок педагога. Педагогічне мистецтво, як і будь-яке інше, пов'язане, насамперед, з уміннями і навичками педагога. Дехто вважає, що педагогами народжуються. Справді, задатки до педагогічної діяльності заперечувати важко, але ще важче працювати у цій сфері людині з черствою душею. «Серце віддаю дітям» – такий заповіт видатного педагога сучасності               В. О. Сухомлинського.

Наведемо цитату з праці К. Д. Ушинського “Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології”, надруковану 1868 року: «Педагогіка – не наука, а мистецтво – найбільше, найскладніше, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Мистецтво виховання спирається на науку. ... Як мистецтво, воно, крім знань, потребує здібностей і нахилу, і як мистецтво ж, воно прагне до ідеалу ... досконалої людини». Отже, педагог повинен володіти педагогічною майстерністю, яка включає й майстерність актора, щоб його діяльність була успішною. Така галузь, як театральна педагогіка, розробляє інноваційні технології навчання.

Педагогіку слід розглядати як системупедагогічних наук.До неї, наприклад, належать:

· загальна педагогіка: базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні питання педагогіки, теорію навчання (дидактику), теорію виховання, освітній менеджмент;

· історія педагогіки: вивчає розвиток педагогічної думки на різних історичних етапах;

· порівняльна педагогіка – вивчає методом порівняння системи виховання та навчання у різних країнах;

· методики викладання окремих дисциплін – досліджують закономірності викладання та навчання різним дисциплінам;

· вікова педагогіка – вивчає специфіку навчально-виховної діяльностіі певних вікових груп (дошкільна педагогіка, шкільна педагогіка, педагогіка профтехосвіти, педагогіка навчання дорослих (андрогогіка) та ін.);

· педагогіка вищої школи – вивчає закономірності навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах;

· педагогіка професійно-технічної освіти – досліджує закономірності підготовки робітників високої кваліфікації;

· спеціальна педагогіка (дефектологія) – вивчає закономірності навчально-виховного процесу дітей з вадами здоров’я (основні напрямки: тифлопедагогіка, сурдопедагогіка, олігофренопедагогіка);

· превентивна педагогіка – вивчає проблеми виховання важковиховуваних діятей та дорослих, а також попередження таких антисоціальних явищ як наркоманія, алкоголізм, правопорушення тощо;

· етнопедагогіка – вивчає особливості досвіду народного виховання.

Педагогіка має сталі зв’язки з іншими науками:

-соціально-філософськими: філософія, історія, етика, естетика, література, соціологія;

-медико-біологічними науками: анатомією, фізіологією, гігієною, санітарією;

-психологією: віковою, психологією особистості, педагогічною психологією, соціальною та інженерною.

- точними науками: математикою, статистикою та ін.;

- міждисциплінарними галузями знань: кібернетикою, теорією систем, інформатикою, синергетикою (наука, що вивчає особливості саморозвитку систем), ергономікою (наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження в процесі праці та пристосування до умов виробництва для ефективної роботи).

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення педагогіки як науки.

2. Які категорії є основними у педагогіці?

3. Що є предметом та об’єктом педагогіки як науки?

4. Схарактеризуйте особливості історичних етапів розвитку педагогічної науки.

5. Розкрийте сутність педагогіки як науки та як мистецтва.

6. Що включає ситема педагогічних наук?

7. Вкажіть зв’язки педагогіки з іншими науками.


Тема 2. Методологія педагогіки і методи науково-педагогічних досліджень

 

Мета: сформувати у студентів уявлення про науково-дослідницьку діяльність педагога, її роль у розвитку педагогічної науки; забезпечити формування знань щодо основних понять методології науково-педагогічного дослідження, його структури та логіки, сутності та особливостей використання різних груп методів дослідження у педагогіці.

 

План

2.1. Методологічні основи педагогіки.

2.2. Основні компоненти педагогічного дослідження.

2.3. Логіка педагогічного дослідження.

2.4. Методи педагогічних досліджень.

 

Література

1. Волкова Н. П. Педагогіка. – К., 2003.

2. Кожухова Т. В., Кайданова Л. Г., Шпалінський В. В. Основи психолого-педагогічного дослідження. – Харків, 2002.

3. Образцов П. И. Методы и методология психолого-педагогического исследования. – СПб., 2004.

4. Попков В. А. Методология педагогического исследования и дидактика высшей школы. – М., 2000.

 

2.1. Методологічні основи педагогіки

Поняття «методологія» використовується у науці в різних аспектах. Розглянемо їх більш детально.

Методологія як вчення про основи пізнання – аналізує та оцінює філософські, світоглядні позиції, на які дослідник спирається у процесі наукового пізнання. Значення методології наукового пізнання полягає у тому, що вона дозволяє систематизувати увесь обсяг наукового знання й створити умови для розробки подальших, ефективних напрямків дослідження.

Головним завданням методології наукового пізнання є синтез накопичених наукових знань, що дозволяє забезпечити використання досягнень розвитку науки у практичних цілях. Методологія вивчає методи, засоби та прийоми, за допомогою яких набуваються, визначаються та будуються різні системи знань.

Основні принципи методології пізнання:

· принцип єдності теорії та практики;

· принцип об'єктивності, який потребує врахування усіх факторів, що характеризують те чи інше явище;

· принцип конкретності, який вказує на суттєві сторони та закономірності об'єктивних процесів і конкретні підходи до їх оцінки;

· принцип розвитку, який полягає у формуванні наукового знання із відображенням суперечностей, кількісних та якісних змін об'єкта пізнання;

· принцип закономірності, який потребує обумовленості явищ із врахуванням відносин та зв'язків між ними.

Методологія розглядається і як вчення про структуру, логіку організації, методи та засоби діяльності у різних галузях науки, її теорії та практики. Відповідно до педагогічного дослідження методологія розуміється як сукупність принципів, засобів, методів та форм наукового пізнання.

Серед основних методологічних підходів у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях виділяють наступні:

1. Системний підхід – орієнтує дослідника на розкриття особливостей об'єкта як системи, дослідження його як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Це вимагає вивчення кожного елемента системи в його зв'язку та взаємодії з іншими елементами, виявлення впливу властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому, встановлення властивостей системи і визначення оптимального режиму її функціонування.

2. Цілісний підхід забезпечує цілісність об'єкта, за якої ціле не зводиться до простої суми частин. Це вимагає обережного підходу до виділення у процесі дослідження окремих елементів та відношень освітянського процесу. Саме виділення рекомендується здійснювати лише умовно, тимчасово, постійно співвідносячи отримувані результати з розвитком усього процесу в цілому і з його результатами. Необхідність цілісного підходу обумовлюється ще й тим, що структура навчання й виховання характеризується як динамічна, яка базується на відносно динамічній рівновазі її протилежних, внутрішніх сил і тенденцій, які зрозуміти ізольовано неможливо.

3. Особистісний (особистісно-орієнтований) підхід – припускає відношення до того, хто навчається, як до особистості, як до самосвідомого суб'єкта власного розвитку і як до суб'єкта педагогічного спілкування.

4. Діяльнісний підхід – вимагає визнання єдності психіки і діяльності, єдності структур внутрішньої і зовнішньої діяльності, діяльнісного опосередкування міжособистісних відношень.

Ці підходи є основою організації та проведення педагогічних досліджень.

Педагогічне дослідження – цепроцес і результат наукової діяльності, спрямований на отримання нових знань про закономірності навчання, виховання і розвиток особистості.

Розрізняють наступні рівні педагогічного дослідження:

    - методологічний: передбачає формулювання загальних принципів і методів вивчення педагогічних явищ та побудову педагогічних теорій;

    - теоретичний: має за мету узагальнення педагогічних закономірностей на основі отриманих раніше фактів;

    - емпіричний: передбачає аналіз педагогічних фактів та встановлення закономірностей перебігу педагогічного процесу.

           Проведення педагогічного дослідження передбачає реалізації ряду етапів, на кожному з яких необхідно виконати певну роботу. Конкретизуємо їх.

І етап передбачає:

- визначення протиріччя у системі освіти;

- визначення наукової проблеми і мети дослідження;

- визначення стану розв'язання протиріч, їх причин.

ІІ етап передбачає:

- визначення об'єкта і предмета дослідження;

- формулювання педагогічної гіпотези;

- формулювання конкретних завдань дослідження відповідно до гіпотези.

ІІІ етап передбачає:

- визначення методики дослідження;

- проведення експериментального дослідження;

- обробку результатів дослідження та формулювання висновків.

Таким чином, організація та  проведення педагогічного дослідження на високому науковому рівні передбачає сформованість у педагога системи знань та умінь в даній сфері як гаранта реалізації його основних етапів.

 


Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 173;