Закінчення громадянських війн



Після смерті Цезаря сенат бере на себе правління державою. Він виконує розпо­рядження Цезаря, амністує його вбивць. Хоча внучатого племінника Цезаря Г. Октавіана(63 до н. є. — 14 н. є.) усиновлено Цезарем і призначено спадкоємцем, спад­ком заволодіває Антоні й. Після траурної церемонії й оприлюднення заповіту Цезаря його вбивці змушені покинути Рим. Дик­татура скасовується.

4443 до н. є. Мутінська війна.М. Брут відбуває до провінції Македонія, Кассій — до провінції Сирія, а Децій Брут — до провінції Галлія Цизальпійська, де його в Мутіні бере в облогу Антоній. Октавіан зі своїм особистим військом одержує про-преторські повноваження, перемагає Ан­тонія в битві біля Мутіни (консули Гірцій і Панса гинуть) і отримує консульство в 43 до н. є. Влаштовуються спеціальні суди над вбивцями Цезаря. 11.11.43 до н. є. 2-й тріумвірат (Антоній, Лепід і Октавіан),визнаний у держав­но-правовому відношенні і обмежений терміном у 5 років. Провін­ції Сицилія й Африка дістаються Октавіану, Галлія Цизальпінська — Антонію, Галлія Нарбонська й Іспанія — Лепіду. Терористичне правління в Римі шляхом проскрипцій (більш як 200 сенаторів, 2000 вершників, серед яких і Цицерон). 42 до н. є. Подвійна битва біля Філіпп.Кас-сія, через 20 днів М. Брута розгромлює Антоній. Він іде на Схід (Азія, Сирія, Єгипет).

Після Перузінської війни (41—40 до н. є.), яка спалахує у зв'язку з жорстокими дія­ми Октавіана під час розселення вете­ранів і внаслідок боротьби з консулом Л. Антонієм, братом учасника тріумві­рату, за посередництва Мецената дося­гається в 40 до н. є. Брундизійська згода. Розподіл держави:Антоній одержує Схід, Октаві­ан — Захід, Лепід — Африку. Італія ого­лошується нейтральною. 39 до н. є. Місенська угода: С. Помпей отри­мує Сицилію, Сардинію, Корсику й Ахайю за поставки зерна до Риму. 38 до н. є. Поновлення тріумвірату на

5 років. 37 до н. є. Тарентська угода. Антоній за­лишає Октавіану свій флот для бороть­би із С. Помпеєм. 36 до н. є. Перемога Віпсанія Агріппи над С. Помпеєм під Мілами і Навлохом. Після розлучення з Октавією, сестрою Окта­віана, 36 до н. є.шлюб Антонія і Клеопатри VII.Він здійснює невдалий похід про­ти парфян, однак йому вдається здобу­ти Вірменію (34 до н. є.). Антоній нама­гається створити елліністично-орієн­тальний султанат (дарування римських земель Клеопатрі, співрегентство Цеза­рі он а)

Вершники стають службовою знаттю (ко­мандування імператорською лейб-гвардією преторіанців; префекти і чиновники), друзі цезаря (атісі Саезагіз) дають поради принцепсу.

Октавіан оприлюднює його заповіт, зали­шений у весталок. 32ЗО до н. є. Початок Птолемеївської вій­ни,доля якої вирішується 2.9.31 до н. є. в битві біля мису Акцій:мор­ська перемога Агріппи над флотом Клео-патри, передача без бою 19 легіонів. 3.8.30 до н. є. Взяття Александрії(само­губство Антонія і Клеопатри). Єгипет стає римською провінцією.Після тріумфу в Римі й розселення 120 000 ветеранів у роки 6-го консульства Окта­віана надзвичайні повноваження (роїезіаз отпіит гегит) поступово обмежуються. 13.1.27 до н. є. Відновлення республікишляхом складання владних повноважень у сенаті. 16.1.27 до н. є. Надання Октавіанусенатом почесного титулу Август.

Принципат

Назва походить від посади принцепса (ргіп-серз = перший між рівними). Принципат ґрунтується на загальній згоді (сопзепвиз ипіуегзогит) і є компромісом між монархіч­ними і республіканськими елементами. Влад­ні повноваження надають сенат і народ. Характерні риси: авторитарна влада (аисіо-гііав) і глибока пошана до традиційних норм поведінки (тогез таіотт). В общинній державі — Римі Август одержує консульство (27—23 до н. є.), а в імперії — широку владу (ітрегіит): верховне коман­дування військом, здійснення зовнішньої політики; поряд з цим — консульські пов­новаження для імператорських провінцій, якими правлять призначені ним легати. 1.7.23 до н. є. Надання трибунської влади довічно (після відмо­ви від подальшого ведення консульства), без обрання народним трибуном, на­родний трибун не може захистити від дії законів Августа. 22 до н. є. Август відхиляє прийняття кон­сульства і пов'язаних із цією посадою завдань, натомість він бере на себе по­вноваження у справах господарства: по­стачання зерном, мере­жа шляхів (сига уіагит). 19 до н. є. Август дістає консульську владу довічно та нагляд за звичаями (сига тогит) строком на 5 років, а також службові повноважен­ня без обіймання посад. Із 12 до н. є. Август стає великим понтифіком,у 2 до н. є. Йому присвоюється титул "Батько вітчизни" (Раїег раїгіає). Сенат править умиротвореними провін­ціями (сенаторськими) і державною каз­ною (аегагіит рориіі Еотапі), натомість управління фінансами (Гізсиз) здійснює принцепс.

 

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 190; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!