До н. є. Правління Птолемеїв,
започатковане істориком і полководцем Александра Великого Птолемеєм і, іменем якого називаються всі наступні правителі. Заснування Музейонув Александрії. За наступників боротьба із Селєвкідами за володіння Сирією і Палестиною (далекі торгові шляхи); на тривалий час удається втримати лише Єгипет. Розбрат навколо трону і вплив Риму призводять 3.8.30 до н. є. до захоплення Александрії.Єгипет стає римською провінцією. Держава.Алєксандрія ("вузол Землі") — центр чітко централізованої держави. Правління країною (царська приватна власність) здійснює чиновницька бюрократія за єгипетським зразком. Доходи для царя — з державних монополій (гірництво, зерно, олія, пивоваріння, будівлі), з експорту (папірус, скло), від передачі на відкуп і стягування податків та підневільної праці місцевого населення.
Македонія
До н. є. Правління Антігонідів,
започатковане Антігоном Гонатом, сином Деметрія, після перемоги Лісімахії над Галатією (277 до н. є.).
215 до н. є. Союз Македонії за Філіппа V[221 —179 до н. є.] з Карфагеном, внаслідок чого в
215—205 до н. є. 1-ша Македонська війна, яка завершується Фінікійським миром (відновлення зіаіин дио апїе).
202 до н. є. Союз з Антюхом III проти Єгипту. Рим на прохання Пергаму, Афін і Родосу втручається в
200—197 до н. є. в 2-гу Македонську війну. Після поразки під Кіноскефалами (197 до н. є.) втрата македонських володінь.
196 до н. є. Проголошення автономії всіх грецьких містФламініном під час Істмійських ігор. 179—168 до н. є. Персей. Конфлікт з Евменом IIз Пергаму, який підштовхує Рим до війни проти Македонії.
|
|
|
171—168 до н.є. 3-тя Македонська війна.Поразка Персея біля Підни в битві з римлянами під командуванням Л. Емілія Павла (168 до н. є.). Кінець царювання Антігонідів. Розподіл Македонії на 4 самостійні області. Переслідування ворогів Риму в Греції (страти і депортація 1000 заручників з Ахайї, в тому числі Полібія). 148 до н. є. Після повстання — ліквідація македонських держав і утворення римської провінції Македонія.
Античний еллінізм / Держави діадохів II
Греція
323—322 до н. є. Ламійська війна.Спробу здобути самостійність зриває Антіпатр. Запровадження тимократії і самогубство Демосфена. Грецію окуповують македонські гарнізони.
266—261 до н. є. Хремонідова війна. Спроба звільнитися Афінам не вдається, проте загарбники після переговорів відступають (262 до н. є.). Афіни стають вільними, хоча політ, ролі не відіграють, однак визнаються духовною столицею Греції(школи філософів).
Політ, новоутвореннями є союзи,які виникають на місці колишніх міст-дер-жав:
1. Етолійський союз.Він найбільше розширюється після відсічі галлам під Фермопілами і під Дельфами (279 до н. є.), однак послаблюється у Війні союзників (220—217 до н. є.) через втручання Македонії з приводу свавілля етолійських піратів у Егеях.
|
|
|
2. Ахейський союз(бл. 280 до н. є.: Сікіон, Коринф, Аргос, Егіна), спрямований проти Етолійського союзу і Спарти, цар якої Клеомен III робить спробу соціальної реформи (скасування ради ефорів, прийняття періойків у повноправні громадяни, звільнення ілотів).
222 до н.є. Поразка Спарти під Селласієювід Ахейського союзу та Македонії (ліквідація царської влади). Боротьба союзів між собою і вправна дипломатія Риму призводять до політ, занепаду Греції. Після повстання Ахейського союзу проти римлян і його поразки на Істмі
146 до н. є. — розпуск Ахейського союзу і розорення Коринфа.Автономія для Спарти, Афін і Дельф.
145 до н. є. Приєднання переможених грецьких міст до провінції Македонія.
Месопотамія, Персія, Мала Азія 304-—64 до н. є. Правління Селевкідів,започатковане Селевком і Нікатором. Відсутність суцільної території спричиняє заснування самостійних царств у Малій Азії і на Сході, чому сприяє і не-жорстке (федералістичне) правління: збереження перського поділу на сатрапи за правління грецько-македонських намісників областей (стратегів). Столиця Селевкія (замість Вавилона) та заснування багатьох інших міст у Малій Азії і Сирії. Співіснування греків (запозичення афінської грошової системи і грецької офіційної мови) і македонців (військові колонії) та місцевих жителів (арамейська офіційна мова поряд із грецькою).
|
|
|
Селевк іпокидає індійську провінцію Чандрагуптл за поставку 500 бойових слонів для боротьби проти Антігона і Деметрія. Відокремлення малоазійських земель за його наступників Антіоха і Сотера Рятівника. Бл. 280 дон. є. Мітрідат І засновує Понтійське царствона Чорному морі. Поступова еллінізація в 2-му ст. до н. є. Після трьох війн Мітрідата проти Риму зменшення Боспорської держави за Фар-нака, якого 47 до н. є. розбиває Цезар під Зелою.
279 до н. є. Вторгнення кельтів(галатів) до Малої Азії, закликаних на допомогу Нікомедом, який, спираючись на них, засновує царство Віфініюзі столицею у Нікомедії.
74 до н. є. Віфінія стає римською (через успадкування).
275 до н. є. Антюх І витісняє галатів до однойменної області Галатія у Малій Азії.
263—133 до н. є. Пергамська держава,заснована Евменом і.
230 Перемога його племінника Аттала ібіля Пергаму над галатами ("галльські групи"). Заснування бібліотеки.За його наступників Евмена II і Аттала II будівництво монументального Пергамського вівтаря Зевса (нині зберігається в Берліні). 133 до н. є. Аттал Ш залишає свою державу у спадок римлянам.
|
|
|
За Антіоха IIТеоса (Бога) та Селевка IIКал-лініка (Переможця) — втрата Сходу:
247—227 до н. є. Парфянська держава,заснована Аршаком і; виникла у зв'язку з вторгненням скіфських племен парнів (рагШег = парфянин) — феодальна держава із врахуванням традицій Ахеме-нідів.За Мітрідата І ("Цар царів", 171—138 до н. є.) з 140 до н. є. — поширення влади на весь Іран і Месопотамію. Смерть його сина Фраата IIв оборонній війні з закликаними ним проти Селевкідів саків. Владу відновлює Мітрідат II[ 124—87 до н. є.]. За його наступників — внутрішньополітичний розбрат і сутички з римлянами.
53 до н.є. Битва під Каррами.Перемога парфян над Крассом завдяки перевазі кінних лучників. Тривалі конфлікти з Римом через Вірменію.
227 до н. є. Ардашир з дому Сасанідівперемагає парфянського царя Артаба-наУ.
239—130 до н. є. Грецько-бактрійська держава.Боротьба на півн. кордоні зюешами і тохарцями, яких відтісняють гуми. 130 до н. є. Крах держави, спричинений нападами парфян, саків і то-харців.
223—187 до н. є. Антіох IIIВеликий,найвизначніший правитель із Селевкідів, після початкових успіхів у Сирії, Палестині й на Сході (здобуття індійських земель) вступає в конфлікти з римлянами (192—188 до н. є.).
190 до н. є. Битва під Магнесією. Поразка Антіоха. Апамейський мир: втрата Малої Азії. Початок занепаду панування Селевкідів. Повільний занепад зумовлюють внутрішньополітичні конфлікти, боротьба з парфянами і суперечки за престол.
64 до н. є. Кінець державі Селевкідів кладе Гней Помпей.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 206; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!