Антична Греція / Афіни (до 500 до н. є.)
Спочатку існує царська влада, якій підкоряється знать місцевостей Аттики. Після переселення до міста Афіни (міська знать) царська влада поступово обмежується. 683 до н. є. На зміну владі царів приходить влада архонтів. Архонти — посадові особи на період в один рік. Сфери компетенції: архонт-базилевс відповідав за культ Діоніса, архонт-епонім був міським начальником Афін, архонт-полемарх командував військом.
Кризу (заборгованість селян) мас бути усунуто бл. 624 до н. є. законами Драконачерез "драконівські покарання". 6 фесмофетів призначаються додатковими архонтами, кровна помста скасовується. Загострення внутрішньополітичної ситуації у зв'язку із соціальною напруженістю:важке екон. становище дрібних селян (боргове рабство); зростаюче значення середньої верстви завдяки морській торгівлі, політ, вимоги до знаті. 594 до н. є. Солон— архонт з диктаторськими повноваженнями — як "прими-рювач" наказує: 1) звільнити селян,що означає: скасування боргів за землю (іпотека) та закаба-лення (сісахфія), ніякого перерозподілу землі, проте встановлення земельного максимуму землеволодіння; 2} обмежити владу знатішляхом розшарування громадян-землевласників на 4 майнові розряди (класи): п'ятсотмірни-ки (500 медімнів зерна), вершники (300— 500медімнів), зевгіти (селяни-землевлас-ники, що мають упряжку волів) та фети (незаможники, наймити). Тимократія = влада заможних (класовий устрій, який ґрунтується на урожайності землі й виробництві);
|
|
3)провести грошову реформушляхом переходу від егінської монетної системи до евбейсько-мілетської;
4)зробити запис правових положень.Кожний громадянин може висувати громадське звинувачення.
Основні ідеї Солонових законів:
1. Емансипація особистості визначається не розумом, а правовими нормами держави.
2. Сприяння торгівлі та ремеслам.
Державнийустрій. Народні збори (еклесія) обирають архонтів і скарбників з представників 1-го класу, а також Раду чотирьохсот (відповідно до 4 колишніх філів) із 3 верхніх класів. Фети — у Народних зборах і Народному суді.
Закони не лише не забезпечують політ. стабілізації, а й зумовлюють нові заворушення і розшарування народу на дві групи: знать внутрішніх районів та жителі узбережжя під владою Алкмеонідів. Дрібні селяни гірських районів підтримують.
У 560 до н. є. встановлення тиранії Пісістрата.Екон. і культурний розквіт Афін. Сприяння землеробам. Обмеження влади знаті. Охоронці для володаря. Соло-нові закони не скасовуються. Державна монета із зображенням Афіни і сови.
Антична Греція / Перські війни, Афінський морський союз
(5-те ст. до н. е.)
|
|
Перські війни (500—479 н. є.)
500—494 до н. є. Іонічне повстанняпід
проводом Арістагора з Мілета, підтримане лише Афінами й Еретрією, придушено після перших успіхів (наступ на Сарди) персами (поразка поблизу Ефеса). Контрудар персів: відвоювання Кіпру (497 до н. є.), знищення іонійського флоту під Ладами.
494 до н. є. Руйнування Мілета.Депортація мешканців до Месопотамії.
493 до н. є. Фемістокл стає архонтом.
492 до н. є. Завоювання Фракії і Македонії персами під командуванням їхнього полководця Мардонія. Втеча тирана Херсо-неса Мільтіада Молодшого до Афін й обрання його одним з 10 стратегів. Загибель перського флоту під час шторму біля мису Афон. Вимогу персів до всіх грецьких міст підкоритися (вимога "води і землі") відхилено Спартою й Афінами.
490 до н. є. 1-й перський похід під проводом Датіеа й Артаферна,в супроводі Гіппія. Розорення Еретрії і депортація її жителів.
Вересень 490 до н. є. Марафонська битва.Перемога афінського сухопутного війська (звістка про неї від марафонського бігуна) під командуванням Мільтіада (за допомогою гнучкішої грецької тактики) та відступ перського флоту до Малої Азії. Афіни як провідна сила Еллади після перемоги в боротьбі проти персів на шляху до політ, могутності. Мільтіад після невдалого походу на Парос помирає у в'язниці (489 до н. є.).
|
|
487 до н. є. Вибори архонтів шляхом жеребкуванняз 500 кандидатів 1-го і 2-го класу, що зумовлює політ, нейтралізацію посади. Політ, вплив посади стратега (повторні вибори і повноваження) зростає, оскільки він отримує адмін. й фінансово-технічні повноваження.
487—483 до н. є. Вислання політ, ворогів шляхом остракізму: Гіппарха (487 до н. є.), Мегакла (486 до н. є.), Ксантіппа (484 до н.е.), Арістіда (483 до н. є.). Фемістокл отримує можливість для здійснення програми будівництва флоту(180 трієр = галери з трьома рядами весел — до 481 до н. є.). Будівництво кораблів — за державою, фінансування — з прибутків срібних коцалень Лавріона, оснащення — на кошти заможних громадян (літургія). Зростаюче політ, значення фетів як гребців.
480 до н. є. 2-й перський похід: виступ Ксеркса із Сардз більш як стотисячним військом. Карфаген одержує зі своєї метрополії Тіра наказ про напад на си-цилійських греків.
480до н. є. Битва під Гімерою.Карфагенян перемагає тиран Гелон із Сиракуз, етруський флот — Гієрон із Сиракуз, брат Гелона — у морській битві під Кумами, що забезпечує піднесення Риму.
|
|
480 до н. є. Укладення військового союзу(еллінічна сімахія) під керівництвом Спарти. Після невдалої морської битви біля мису Артемісійжертовна смерть Леоніда із 300 спартіатами і 5600 іншими воїнами для забезпечення відступу грецького війська в серпні 480 до н. є. у Фермопільськомупроході.Розорення Афін персами. Вересень 480 до н.є. Морська перемога греків біля Саламінапід проводом спартанця Еврібіада за планом Фемістоклл — завдяки неможливості розгорнути переважаючий перський флот у вузькій протоці проти 310 грецьких кораблів. Відступ перського флоту до Малої Азії. Зимування перського війська під командуванням Мардонія у Фессалії. Після 2-го розорення Афін навесні 479 до н. є. сухопутна битва під Платеямиі перемога грецького флоту в морській битві біля мису Мікале,поблизу Мілета. Відмова, за порадою Фемістокла, від помсти грецьким містам, прихильним до персів. 20-річний мирний період у Греції. Значення перських воєн.Перси відмовляються від своїх загарбницьких намірів. Політ, і духовну волю греків врятовано. Завдяки цьому розквіт грецької культури. 479 до н. є. Зведення міського муру Афін, незважаючи на заперечення Спарти. 478 до н. є. Визволення іонійських міст грецьким флотом під командуванням спартанця Павсанія, котрого через його тиранічне поводження відкликають ефори. Спарта закликає іонійців оселятися в материковій Греції і виходить з війни. Афіни на прохання іонійців стають захисником від персів.
Й Афінський морський союз
477 до н. є. Заснування 1-го Афінського морського союзу для відвернення перської загрози (Афіни та іонійські міста). Сплата податків членами союзу (460 талантів), призначена Арістідом Справедливим. Елос стає резиденцією союзу. Усі члени ради союзу мають рівні права голосу. Афіни стають найпотужнішою єкон. силою в Греції. Розлад між Спартою й Афінами.
470 до н. є. Остракізм Фемістокла (помер як перський васальний правитель у Магнесії-на-Меандрі). Кімон, Мільтіадів син, продовжує війну проти Персії як командувач флоту морського союзу.
465 до н. є. Подвійна перемога Кімона біля Еврімедонау півд. Малій Азії над флотом і військом персів. Наростання ворожої позиції Спарти у зв'язку із зростаючою могутністю Афін. Зменшення населення Спарти через катастрофічний землетрус (464 до н. є.) та 3-тю Мессенську війну (464—455 до н. є.). Допоміжне афінське військо, викликане Спартою для облоги гірської фортеці Ітома, відсилають назад через побоювання поширення демократичних тенденцій. 461 до н. є., вдавшись до остракізму, з Афін висилають Кімона, який приязно ставиться до спартанців.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 220; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!