Антична Греція / Афіни (до 500 до н. є.)



Спочатку існує царська влада, якій підкоряється знать місцевостей Аттики. Після переселення до міста Афіни (міська знать) царська влада поступово обмежується. 683 до н. є. На зміну владі царів приходить влада архонтів. Архонти — посадові осо­би на період в один рік. Сфери компетен­ції: архонт-базилевс відповідав за культ Діоніса, архонт-епонім був міським на­чальником Афін, архонт-полемарх ко­мандував військом.

Кризу (заборгованість селян) мас бути усунуто бл. 624 до н. є. законами Драконачерез "драконівські покарання". 6 фесмофетів призначаються додатковими архонтами, кровна помста скасовується. Загострен­ня внутрішньополітичної ситуації у зв'яз­ку із соціальною напруженістю:важке екон. становище дрібних селян (борго­ве рабство); зростаюче значення серед­ньої верстви завдяки морській торгівлі, політ, вимоги до знаті. 594 до н. є. Солон— архонт з диктатор­ськими повноваженнями — як "прими-рювач" наказує: 1) звільнити селян,що означає: скасуван­ня боргів за землю (іпотека) та закаба-лення (сісахфія), ніякого перерозподілу землі, проте встановлення земельного максимуму землеволодіння; 2} обмежити владу знатішляхом розша­рування громадян-землевласників на 4 майнові розряди (класи): п'ятсотмірни-ки (500 медімнів зерна), вершники (300— 500медімнів), зевгіти (селяни-землевлас-ники, що мають упряжку волів) та фети (незаможники, наймити). Тимократія = влада заможних (класовий устрій, який ґрунтується на урожайності землі й ви­робництві);

3)провести грошову реформушляхом пе­реходу від егінської монетної системи до евбейсько-мілетської;

4)зробити запис правових положень.Кож­ний громадянин може висувати громад­ське звинувачення.

Основні ідеї Солонових законів:

1.    Емансипація особистості визначається не розумом, а правовими нормами держави.

2.    Сприяння торгівлі та ремеслам.

       Державнийустрій. Народні збори (еклесія) обирають архонтів і скарбників з представників 1-го класу, а також Раду чотирьохсот (відповідно до 4 колишніх філів) із 3 верхніх класів. Фети — у Народних зборах і Народному суді.

       Закони не лише не забезпечують політ. стабілізації, а й зумовлюють нові заворушення і розшарування народу на дві групи: знать внутрішніх районів та жителі узбережжя під владою Алкмеонідів. Дрібні селяни гірських районів підтримують.

       У 560 до н. є. встановлення тиранії Пісістрата.Екон. і культурний розквіт Афін. Сприяння землеробам. Обмеження вла­ди знаті. Охоронці для володаря. Соло-нові закони не скасовуються. Державна монета із зображенням Афіни і сови.


 

Антична Греція / Перські війни, Афінський морський союз
(5-те ст. до н. е.)

Перські війни (500—479 н. є.)

500—494 до н. є. Іонічне повстанняпід

проводом Арістагора з Мілета, підтрима­не лише Афінами й Еретрією, придуше­но після перших успіхів (наступ на Сар­ди) персами (поразка поблизу Ефеса). Контрудар персів: відвоювання Кіпру (497 до н. є.), знищення іонійського фло­ту під Ладами.

494 до н. є. Руйнування Мілета.Депорта­ція мешканців до Месопотамії.

493 до н. є. Фемістокл стає архонтом.

492 до н. є. Завоювання Фракії і Македонії персами під командуванням їхнього пол­ководця Мардонія. Втеча тирана Херсо-неса Мільтіада Молодшого до Афін й обрання його одним з 10 стратегів. За­гибель перського флоту під час шторму біля мису Афон. Вимогу персів до всіх грецьких міст підкоритися (вимога "во­ди і землі") відхилено Спартою й Афі­нами.

490 до н. є. 1-й перський похід під про­водом Датіеа й Артаферна,в супроводі Гіппія. Розорення Еретрії і депортація її жителів.

Вересень 490 до н. є. Марафонська битва.Перемога афінського сухопутного вій­ська (звістка про неї від марафонського бігуна) під командуванням Мільтіада (за допомогою гнучкішої грецької такти­ки) та відступ перського флоту до Ма­лої Азії. Афіни як провідна сила Еллади після перемоги в боротьбі проти персів на шляху до політ, могутності. Мільтіад після невдалого походу на Парос поми­рає у в'язниці (489 до н. є.).

487 до н. є. Вибори архонтів шляхом же­ребкуванняз 500 кандидатів 1-го і 2-го класу, що зумовлює політ, нейтралі­зацію посади. Політ, вплив посади стра­тега (повторні вибори і повноваження) зростає, оскільки він отримує адмін. й фінансово-технічні повноваження.

487—483 до н. є. Вислання політ, ворогів шля­хом остракізму: Гіппарха (487 до н. є.), Мегакла (486 до н. є.), Ксантіппа (484 до н.е.), Арістіда (483 до н. є.). Фемістокл отримує можливість для здійснення програми будівництва флоту(180 трієр = галери з трьома рядами весел — до 481 до н. є.). Будівництво кораблів — за державою, фінансування — з прибутків срібних коцалень Лавріона, оснащення — на кошти заможних громадян (літур­гія). Зростаюче політ, значення фетів як гребців.

480 до н. є. 2-й перський похід: виступ Ксеркса із Сардз більш як стотисячним військом. Карфаген одержує зі своєї метрополії Тіра наказ про напад на си-цилійських греків.

480до н. є. Битва під Гімерою.Карфагенян перемагає тиран Гелон із Сиракуз, етруський флот — Гієрон із Сиракуз, брат Гелона — у морській битві під Кумами, що забезпечує піднесення Риму.

480 до н. є. Укладення військового союзу(еллінічна сімахія) під керівництвом Спарти. Після невдалої морської битви біля мису Артемісійжертовна смерть Лео­ніда із 300 спартіатами і 5600 іншими воїнами для забезпечення відступу грецького війська в серпні 480 до н. є. у Фермопільськомупроході.Розорення Афін персами. Вересень 480 до н.є. Морська перемога греків біля Саламінапід проводом спартанця Еврібіада за планом Фемістоклл — завдяки неможливості розгорнути пере­важаючий перський флот у вузькій про­тоці проти 310 грецьких кораблів. Відступ перського флоту до Малої Азії. Зимування перського війська під командуванням Мардонія у Фессалії. Після 2-го розорення Афін навесні 479 до н. є. сухопутна битва під Платеямиі перемога грецького флоту в морській битві біля мису Мікале,поблизу Мілета. Відмова, за порадою Фемістокла, від помсти грецьким містам, прихильним до персів. 20-річний мирний період у Греції. Значення перських воєн.Перси відмов­ляються від своїх загарбницьких намірів. Політ, і духовну волю греків врятовано. Завдяки цьому розквіт грецької культури. 479 до н. є. Зведення міського муру Афін, незважаючи на заперечення Спарти. 478 до н. є. Визволення іонійських міст грецьким флотом під командуванням спартанця Павсанія, котрого через його тиранічне поводження відкликають ефори. Спарта закликає іонійців оселятися в материковій Греції і виходить з війни. Афіни на прохання іонійців стають за­хисником від персів.

Й Афінський морський союз

477 до н. є. Заснування 1-го Афінського морського союзу для відвернення пер­ської загрози (Афіни та іонійські міста). Сплата податків членами союзу (460 талантів), призначена Арістідом Справед­ливим. Елос стає резиденцією союзу. Усі члени ради союзу мають рівні права голосу. Афіни стають найпотужнішою єкон. силою в Греції. Розлад між Спар­тою й Афінами.

470 до н. є. Остракізм Фемістокла (помер як перський васальний правитель у Магнесії-на-Меандрі). Кімон, Мільтіадів син, продовжує війну проти Персії як коман­дувач флоту морського союзу.

465 до н. є. Подвійна перемога Кімона біля Еврімедонау півд. Малій Азії над флотом і військом персів. Наростання во­рожої позиції Спарти у зв'язку із зростаючою могутністю Афін. Зменшення населення Спарти через катастрофічний землетрус (464 до н. є.) та 3-тю Мессенську війну (464—455 до н. є.). Допоміжне афінське військо, викликане Спартою для облоги гірської фортеці Ітома, відсилають назад через побоювання поширення демократичних тенденцій. 461 до н. є., вдавшись до остракізму, з Афін висилають Кімона, який приязно ставиться до спартанців.


 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 220; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!