Антична Греція / Афіни, Пелопоннеська війна (431—404 до н. є.), Сицилія
Пелопоннеська війна (431—404 до н.є.)
Привід: союз Керкіри з Афінами протиСпарти, напад Афін на Потідею, впровадження Афінами заборони на торгівлю зМегарою; вимога Спарти про автономіюдля всіх союзних міст.
432 до н. є. Рішення про війну Спарти і пелопоннесців, хоча Спарта не схильна до війни (зменшення населення, побоювання нових повстань ілотів, брак джерел фінансування).
Періклів план війни:евакуація мешканців Аттики до фортеці Афіни-Пірей. Застосування флоту проти Пелопоннесу. Уникання сутичок з переважаючим спартанським сухопутним військом. У державній казні Афін 6000 талантів, зібраних після фінанс. декрету Каллія (434 до н. є.).
431—421 до н. є. Архідамова війна.
431—430 до н. є. Два напади Архідама на Аттику. Операції афінського флоту біля узбережжя Пелопоннесу.
429 до н. є. Капітуляція Потідеї після дворічної оборони, однак поразка афінського війська, що здійснювало облогу Спартала. Спалах чумив Афінах (протягом чотирьох років вимирає третина населення Аттики), від якої помирає і Перікл. Народним вождем в Афінах стає Клеон (за життя Перікла супротивник політики війни, а тепер один з найзавзятіших її прибічників.) Політик, що закликає вистояти, вождь олігархів — Нікій.
429—427 до н. є. Вихід о. Лесбос з Афінського морського союзу і покарання його. Два нових напади Архідама на Аттику. Захоплення Платей спартанцями і страта захисників.
425 до н. є. Поразка спартанців на Сфактерії (взяття в полон 120 спартанців). Клеон, який виступає за наступальне ведення війни, відхиляє спартанську пропозицію про мир. Після успіхів афінян
|
|
|
424 до н. є.— спартанська реформа війська (Брасід)і похід спартанців до Фракії (вихід міст узбережжя з морського союзу). Допомога афінського флоту під проводом КЛЕОНА.
422 до н. є. Поразка афінян під Амфіпо-лем. Смерть Клеона і Брасіда.
421 до н. є. Мир між Спартою і Афінамина 50 років завдякиНікієві (Нікіґв мир). Відновлення попереднього статусу. Оборонний союз Спарти з Афінами проти союзу пелопоннесців з Аргосом. Відносини Афін зі Спартою погіршуються через політику Алківіада (супротивник Нжія): Афіни укладають союз з Аргосом, Елідою і Мантінеєю проти Спарти, силоміць домагаються приєднання Мелоса (416 до н. є.) і здійснюють напад на узбережжя Лаконіки.Нікія страчують, грецьких полонених примушують до підневільної праці в каменоломнях.
413—404 до н. є. Декелейська війна.За порадою Алківіада спартанці займають фортецю Декелеї, щоб спустошити Аттику. Наслідки: відхід союзників, невдоволення в Афінах.
412 до н. є. Втручання Персії (допомога грішми) на користь Спарти, котра залишає напризволяще іонійські міста.
|
|
|
411 до н. є. Запровадження олігархії в Афінах(Рада чотирьохсот; Народні збори за участю лише 5000 заможних громадян). Наслідки: повстання афінського війська на Самосі, завдяки якому повертається Алківгад. Повалення олігархії і розширення демократії (загальне право оскарження).
410 до н. є. Перемога під Кізіком Алківіада, обраного в 411 до н. є. стратегом. Відхилення Спартанської пропозиції про мир.
408 до н. є. Повернення Алківіада до Афін. Після поразки афінського флоту біля Нотії Алківіада усувають (407 до н. є.)
406 до н. є. Афіняни перемогли біля Аргінуських о-вів,проте керівників флоту, незважаючи на протест Сократа, засуджують на смерть (ненадання допомоги морякам, які тонуть).
405до н. є. Перемога спартанців Лісандра під Егоспотамами.
404 до н. є. Облога і здача Афін. Умови миру:знесення Довгих мурів, розпуск Афінського морського союзу та зобов'язання виставляти ополчення в разі війни. Гегемонія Спарти. Запровадження олігархії ("ЗО тиранів") в Афінах. Остаточний переможець у боротьбі за владу на всьому Середземному морі не Спарта, а Перська імперія.
Сицилія.Після поразки афінян під Сиракузами відновлюється втручання карфагенян на Сицилії.
409 до н. є. Міста Селінунт і Гімера руйнують карфагеняни. Після здобуття Акраганта (405 до н. є.) карфагеняни наступають на Сиракузи, проте наражаються на опір об'єднаних грецьких міст
|
|
|
405-—367до н. є. під проводом Діонісія І.Після смерті Діонісія розлад між його сином Дюнісієм IIі двоюрідним братом Доном, учнем Платона.
344 до н. є. Коринфянин Тімолеон скидає Діонісія II. Ефективна оборона проти карфагенян (341 до н. є.) та запровадження демократичного державного устрою (337 до н. є.). Нове піднесення за307—288 до н. є. Агафокла,який за допомогою карфагенян стає тираном, а 304 до н. є. — царем Сицилії (за прикладом діа-дохів). Його влада сягає Нижньої Італії. По смерті Агафокла Сиракузи від нападу Карфагена охороняє Пірр (278 до н. є.).
274—215 до н. є. Гієрон II. Після Тарентінської війни. Нижня Італія стає римською.
201 до н.є. Включення Сиракуз до римської провінції Сицилія.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 274; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!