Греція / Державні форми, релігія



Державні форми

Поліс— місто-держава або община-держава. Утворювався з міських поселень і суміжної з ними общинної землі. Він характеризується внутрішньо- і зовнішньополітичною незалежністю (автономія і елевтєрія), екон. самостійністю (автаркія) та місцевими культами (державна і релігійна єдність). Міжнародно-правові зв'яз­ки між містами-державами регулювалися укладанням миру і союзних угод. Поліс одержував назву не від назви населеного пункту, а від похідної від нього назви жи­телів. Поліс був під захистом божества й управлявся встановленими ним законами. Площі міст-держав: Аттика — 2550 км2, Коринф — 880 км2, Аргос — 1400 км2, 22 міста-держави у Фокіді — загальна площа 1650 км2.

Спершу запозичується форма правління підкорених племен — царська влада(базилевс = цар, слово негрецького похо­дження). Цар має обмежену владу, оскільки вона надана йому Зевсом (образ: пастух і доручене йому стадо). Після завершення привласнення землі грецькими племенами сувора царська влада і єдине правління стають зайвими. У Лаконії, Аргосі, Аркадії, Еліді й Македонії царська влада, хоча й обмежена, існувала й далі. В інших ра­йонах царів позбавляла влади знать,яка брала владу в свої руки, спираючись на землеволодіння і велике оточення із без­земельних і залежних селян. Знать висту­пала як владавеликих землевласників (стан воїнів). Аристократичний спосіб життя: бойові ігри, перегони колісниць, полювання і дозвілля. Характерна ознака — захоплення кіньми. Впровадження олігархії(влади небагатьох), яка панує над багатьма (вільними, напіввільними, рабами) або над бідними.

У 7-му і 6-му ст. до н. є. узурпатори зі знаті з допомогою невдоволеного демосу і громадян міста стають самодержцями (тиранами): боротьба проти великого землеволодіння і заможних громадян, сприяння ремісникам та дрібним селянам. Вершиною розвитку стає демократія(влада народу) із наданням прав громадянства дедалі ширшим верствам, які належали до поліса (надання прав за покладені обов'язки). Демократія стає можливою завдяки впровадженню рабства, у зв'язку з чим у вільного громадянина з'являється вільний час для занять політикою.

Грецька релігія

Дві гілки культури зробили свій внесок у релігійні уявлення греків.

1.Давньосередземноморська(землероб­ська): богині родючості й материнства (близькі до землі та підземного світу) та вмираючий і воскресаючий Бог весни, поряд — землеробські культи.

2.Індоєвропейська(різноманітні хвилі міг­рацій у період між 2000 і 1100 до н, є.):

Зевс — бог грому і блискавки, охоро­нець права і божественний творець. Віро­гідно, Гестія — богиня стад (латин. Уезта). З 1600 до н. є. в крито-мікенському ари­стократичному світі відбувається поєднання під сильним мінойським впли­вом давньосередземноморських й індоєвропейських уявлень про богів. Боги цього періоду: Зевс, Гера, Посейдон, Афіна, Гермес, Артеміда. Пеон (Аполлон) та іліфія, можливо також і Діоніс. Подальше оформлення цієї релігії, яка відповідає ієрархічно структурованому суспільству в мікенських замках, відбувається в аристократичній релігії,поширюваній завдяки поемам Гомера(олімпійські боги): Зевс — бог неба, його дружина Гера — богиня вогнища і шлюбу; Деметра — мати-земля; Посейдон — володар морів; Гефест — бог ковалів; Арес

— бог війни; Аполлон — бог світла, чистоти та пізнання; його сестра Артеміда

— богиня полювання; Афродіта — богиня кохання; Гермес — покровитель злодіїв і купців; Афіна — покровителька ремесел, мистецтв і наук. Зміст народної релігії:місцеві боги у формі стародавніх фетишів, персоніфікація сил природи, небесних тіл (сонце, місяць) і абстрактних понять (сварка, надія). Догми, магія, жерці, забобони невідомі. У "Теогонії" Гесіода сильне моралізування і наївна віра у справедливість (Зевс як божественний суддя). Нові релігійні ідеї в орфіківі піфагорійців(ідея винагороди та покарання після смерті) та у містерійних культах(Елевсін), які обіцяють посвяченим життя після смерті.

7-ме ст. до н. є. Запозичення із Фракії культу бога вина Дюніса. Після визнання його Аполлоном у Дельфах пантеон олімпійських богів поповнюється ще одним богом.

4-те ст. до н. є. Запровадження культу Асклепія — бога мистецтва лікування.

Характерною ознакою елліністичного періодує релігійний синкретизм(руйнування релігійної і політ, єдності поліса). Висловлюються сумніви щодо існування олімпійських богів і багатьох місцевих божеств, проте атеїзм не поширюється. Релігійно збуджена фантазія в часи особистих або політ, потрясінь (вторгнення кельтів) свідчить проти цього. Вшановування Тюхе, богині сліпого жорстокого випадку, якій підвладні всі. Поряд із стародавніми містерійними культами (Деметра і Діоніс) виникають і нові таємничі культи Ізіди, Ваала і Кібели, які розглядаються як нове втілення вже відомих давніх грецьких богів (грецька інтерпретація). Штучне створення культу:піднесення в Єгипті до рівня державного бога Серапіса(з Озіріса — Апіса) як бога лікування й оракульства (пізніше пов'язування з царицею богів Ізідою).


 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 210; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!