Антична Греція / Мікенський період (2500—1150 до н. є.), переселення
Рання і середня елладська епохи (2500—1600 до н. є.)
2500—1850 до н. є. Рання елладська епоха. Утворення різноманітних культурних пластів на Егейському просторі. У Греції виникає землеробська культура,яка охоплювала Фракію, Фокею, Беотію, Аттику і Коринф (характерна ознака — кераміка игптпів). У мовному відношенні сліди цього середземноморського населення може бути підтверджено: назви населених пунктів із закінченням на -піо8 і -8808 не є індоєвропейськими (на-зви рослин, металів, назви з мореплавства та рибальства запозичувалися греками).
1850—1600 до н. є. Середня елладська епоха. Переселення індоєвропейських племен("протогреки"): іонійці та еолійці (ахейці). Відбувалося не поодиноким великим військовим походом, а повільним проникненням племен та частин племен (мирне співіснування і збройні конфлікти). Змішування із корінним населенням підготувало поступовий перехід у
1600—1150 до н. є. до пізньої елладської мікенської епохи. Суспільство. Знать (арістой), воїни на бойових колісницях; монументальні замки з мегароном у центрі ("циклопічні мури").Є свідчення про військові сутички між мікен-ськими володарями (каитонні сфери володіння), а також про мирне співіснування під владою одного верховного володаря ("володар золоторясних Мікен" в Арголіді). Передумова для будівництва замків — велика кількість рабів. Зміст життя знаті — війни, полювання, придворні свята.
|
|
15-те ст. до н. є. Поширення влади на Малу Азію (Мілет), Мелос і Крит (розбійні походи). Запозичення мінойської кераміки і купольних могильників для культу предків панівної верстви. Руйнування "менших" палаців (с. 33). Заселення Криту, Родосу, Кіпру.
1400—1150 до н. є. Пізньомікенський період. Будівництво купольних могильниківі велетенських за розмірами укріплень (Мікени, Тіринф, Пілос, Гія (Гла), Афіни). Славнозвісні Левова брама і Скарбниця Атрея (діаметркупола 14,5м)уМіке-нах.
13-те ст. Монументальне розширення укріплень замків для відсічі племенам, що переселяються з Балкан.
Бл. 1250 до н. є. Нова хвиля переселення (егейське переселення).Наслідки: піднесення сєрєдньоассирійської держави та фінікійських міст-держав. Поява етрусків в Італії. Руйнування Трої VIIа.
Бл. 1150 до н. є. Руйнування мікенських замків.
Переселення грецьких племен(1200—1000 до н. є.) (також дорійське переселення), викликане просуванням іллірійців до Середземного моря. Північно-західні греки оселяються в Етолії та Акарпанії; дорійці морським шляхом досягають Криту і південно-західної Малої Азії, а суходолом — Пелопоннесу. Відтіснювання ахейців на Іонійські о-ви. Аттика, Евбея і Кіклади залишаються, незаймані переселенням, у руках іонійського населення захід, узбережжя Малої Азії. Міграційні рухи віддзеркалюються в поширенні найважливіших мовних груп (діалектів) грецьких племен: іонійської, ахейської (еолійської) і дорійської. Переваги переселенців — у новому способі ведення бою: кіннотники із залізною зброєю проти бойових колісниць із бронзовою зброєю.
|
|
Поступове формування нового політичного устрою.
1.Подальше заселення давнього мікен-ського замку (поліс) зумовлює утворення міста-держави.
2.Із поселень у новозавойованих місцевостях виникають сільські поселення, в яких відмовляються від колишнього військового ладу (зібрання царя і вільних воїнів) й утворюється верства землевласників (знать).
3.Царська влада зберігається в грецьких окраїнних областях (Епір, Македонія).
Загальногрецькі зв'язки.Запозичення від фінікійців письмаі подальша розробка з нього алфавіту(відтворення голосних через "зайві" знаки для приголосних (знаки для тих фінікійських приголосних, яких не було у грецькій фонетиці): перше суто фонетичне письмо). Міфи, що походять з мікенських часів ("Атріди", "Персей", "Едіп", "Семеро проти Фів", "Єлена", "Ме-нелай"), — попередники гомерівського епосу.
|
|
Релігіяз культовими святинями загально-грецького значення (Дельфи, Делос, Са-мос, Олімпія) та ігри,які виросли з культу як панелліністична інституція (змагання = гр. адоп): олімпійські ігрина честь Зевса, фіксація переможців із 776 до н. є.Піфійські ігри в Дельфах на честь Апол-лона, Істмійські — на Коринфському перешийку на честь Посейдона і Немейські
—в Немейській долині в Арголіді на честь Зевса. Виникає протиставлення еллінів(людей грецької культури) варварам. Мистецтво.Дві гілки мистецтва минулого впливають на грецьку геометричну епоху: крито-мікенське мистецтво (поч. 3-го тисяч.
—бл. 1400 до н. є.) і мікенське мистецтво (бл. 1600—1200 до н. є.). У добу субмікен-ського мистецтва (12—11-тест. до н. є.) починається занепад і збідніння мікенської розмаїтості форм.У протогеометричну добу (1050—950 до н. є.) відбувається подальше звуження традиційного матеріалу, проте водночас очевидне і нове починання (гєо-метризація). У геометричну епоху (950—700 до и. є.) — створення иа амфорах орнаментів з простих геометричних форм (лінії, меандр, півколо). Закріплення витворів мистецтва чіткою побудовою (тектоніка = співвідношення між собою горизонтального і вертикального). Абстрактні зображення (статуетки).
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 191; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!