Античний Рим / Ранній період, етруски (1000—500 до н. є.)
Ранній період Італії
За неолітичними культурами Мольфеттаі Стентінелло,а також за культурою Ремеделлораннього періоду металів у Верхній Італії настає бронзовий період культури террамар(Іегга шага = темна земля поселень) — з укріпленими поселеннями на палях на півночі та культура екстратеррамару Середній і Нижній Італії. Бл. 1000 до н. є. Початок залізного віку: культура Вілланова,носії якої, італіки, у зв'язку з Великим переселенням переселилися до Італії:
1.Латинсько-фаліскська групав Лації і в долині Тибру та довкола Фалерону ("італіки, які спалюють"; знахідки урн із попелом в ямах у землі: роггі).
2.Умбро-сабелльська групаабо осксько-умбрськав Умбрії, Кампанії, Півд. Італії і країні сабінян ("італіки, які ховають"; поховання тіл у могилах: Іоззе).
3.Іллірійські племеназ басейну Дунаю, котрі, як сусіди фракійців, приносять із собою кінне військове мистецтво (залізну зброю), яке походить з внутрішньої Азії.
Назва Італія(від уііиіі = молоді бики, сини Бога-бика) позначала спершу південно-західний край п-ва, згодом усі землі до Альп.
З 900 до н. є. Переселення етрусків(тіррєнців, тірсенців, расенів), вірогідно з Малої Азії. Поступове освоєння земель між Тибром і Арпо (багата на метали Тоскана).
Бл. 600 до н. є. Заснування Союзу дванадцяти міст(зразок: Іонійський союз міст). 6-те ст. до н. є. Поширення влади на північ, на рівнину По, і на південь, за Рим, до Лація і Кампанії. Торгівля суходолом із Середньою і Півн. Європою з Фельзіни (Болонья).
|
|
|
Бл. 540 до н. є. Морська перемога етрусків у союзі з Карфагеном біля Алалії забезпечує панування етрусків на морі в Північно-західному Середземномор'ї (морська торгівля).
5-те ст. до н. є. Занепад етруської могутності після повалення Тарквінія в Римі та
474 до н. є. морської битви біля Кум,в якій етрусків перемагає сиракузький флот під командуванням Гієрона.
396 до н. є. Рим здобуває Вейї. Занепад етруської могутності на рівнині По як наслідок вторгнення кельтів.
Держава й управління. Незавершеність державотворення,проте етруски, завдяки союзам міст, посідають в Італії панівне становище. Містами правлять царі, пізніше сильний вплив справляє знать через обраних аристократичних урядовців. їхні посадові знаки (іпзідпіа): пурпурова смуга на одязі (Іода ргаєіехіа), крісло із слонової
кістки, супровід службовців із сокирою в пучку різок — як символ влади над життям і смертю.
Історичне значення етрусків полягає передусім у культурному посередництві між Грецією і Римом.
Виразний культ мертвих.Поховання покійників у міцних могилах, потім у курганах (штші) у містах мертвих пов'язане із жертовними святами та іграми (гладіатори). Поважний стан жерців, які досліджують волю богів через огляд печінки і нутрощів, а також шляхом спостереження пташиного польоту. Культовий місячний календар регулює службові дії царя. Під грецьким впливом виникають фресковий живопис і високорозвинуте мистецтво обробки металу. Власне досягнення — капореп (урни для попелу з кришками у формі людських голів) і реалістичне мистецтво портрета (спершу з глини). Історичне значення етрусків полягає передусім у культурному посередництві між Грецією і Римом.
|
|
|
Бл. 750—550 до н. є. Заснування грецьких колонійу Нижній Італії (Мадпа Сгаесіа) і в Схід. Сицилії. Бл. 800 до н. є. Заснування фінікійських морських баз у Захід. Середземномор'ї (Захід. Сицилія і Півн. Африка) з метою забезпечення контролю торговельного мореплавства. Після здобуття Тіра ассирійцями Карфаген стає захисником фінікійських колонійу Захід. Середземномор'ї. Окупація Пітіунта, Сардинії і Західної Сицилії. Після морської битви поблизу Алалії Карфаген руйнує Тартес у Півд. Іспанії і блокує Гібралтарську протоку заради торгівлі оловом з Британією. Балеари, Корсика і Сардинія блокують узбережжя Півд. Галлії та Італії; Сицилія, Мальта і Пентелєрія — прохід у Захід. Середземномор'я. Бл. 750 до н. є. Заснування Римувнаслідок об'єднання латинів (Кота яиагігаИ на Па-латіні) і сабінів (Есквілін, Вімінал і Квірінал) в одну міську общину під етруським впливом (виникнення назви міста від етруського Сепк Кита). Пізніше стало вважатися, що 21.4.753 до н. є. є датою заснування і початком літочислення (аЬ игЬе сопйііа). Легенди про заснування: близнюків Ромула і Рема вигодувала вовчиця; Еней; викрадення сабінянок під проводом Ромула й угода із царем сабінів Тітом Татієм. 750—510 до н. є. Легендарні перекази про правління 7 царіву Римі: Ромула, Нуми Помпілія, Тулла Гостілія, Анка Марція, Тарквінія Давнього, Сербія Туллія та Тарквінія Гордого. За Тарквініїв Рим посідає замість Альба-Лонги панівне політ, становище в Лації. Будівництво порту Остія і подальша розбудова місцевості Саліни в гирлі Тибру (уіа Заіагіа). Населення складається із селян, тобто землевласників, а також із пастухів і ремісників. Засобом обміну є худоба (ресив, звідси ресипіа = гроші). Запозичення письма від нижньоіталійських греків (з халкідської абетки виникає латинська)
|
|
|
Державний устрій царського періоду республіки
Заснування Риму розглядається як свідомий політ, акт (Рорипіз Котапиз Оиігіїез або Ошгіїіит), за допомогою якого відбувається послаблення племінних зв'язків і становлення самостійних сімей. Місце родів (деп-Іез) займає народ (рориіиз = ополчення общини, пор. тадізіег рориіі = воєвода; пізніше рориіоз позначає спільноту громадян = сггез).
|
|
|
У період царської влади цар(гех), який панує за згодою богів, — верховний військовий вождь, жрець і суддя. Основою царської влади є імперій (верховна виконавча влада) і ауспіції (пізнання божественної волі). Царю допомагають порадами збори старійшин (зепаїиз; зепех = старійшина) родових вождів (раїгез депіішп) і жерці. Збори народу відбуваются в ЗО куріях (сигіа = соуігіа = спільнота чоловіків). Ку-ріатні коміції (сотіїіа сигіаіа): поділ громадян на 3 частини (триби: Тіції, Рамни, Луцери), по 10 курій кожна. Кожна триба виставляє по 100 вершників (сеіегез = визначні) і 10 сотень піхоти (1 тисяча). Сервієва реформа армії і державного устрою(кінець царського періоду). Громадяни і територія держави поділяються на територіальні адмін. райони (триби), 4 міські й 17 (чи 31) сільських, котрі є основою для оподаткування і призову до війська. Натомість скасовано родовий принцип. У зв'язку з поділом на трибистворюються центуріатні коміції (сотіїіа сєпіигіаіа) як основа війська (тимократія: вирішальними с земельні володіння, а також майновий стан, а не зв'язок родів). Ці військові збори (ополчення народу) стають найважливішими народними зборами також і в період республіки ("кожний державний устрій є військовим устроєм"). Призов відбувається за наказом консулів на Марсовому полі, якщо на Капітолії підіймається червоний бойовий прапор.
Військові збори патриціїв і плебеїв розподілено за 5 майновими розрядами(класами) на" 193 сотні(сепіигіае — центурії): 18 кінних центурій, 80 центурій важко-озброєних воїнів (гопліти), 90 центурій легкоозброєних, 4 центурії саперів і музикантів, 1 центурія незаможників (саріїе сепзі). Половину центурій становлять громадяни віком до 46 років (юніори), з яких формують польове військо, іншу становлять громадяни віком до 60 років (сеніори), котрі залишаються для захисту міста. Завдання: ухвалення рішень про війну і мир, обрання найвищих посадових осіб (консули, претори, цензори), ухвалення законів, правосуддя над громадянами міста. Голосування відбувається за категоріями вигукуванням і подаванням голосів. Центурії вершників і 1-го класу (розряду) (18 + 80), за рівності голосів, мають перевагу (перевага землевласників за їхню службу у війську гоплітів).
Після скасування царської влади на чолі держави стоїть найвищий річний урядовець(ргаеіог тахітиз) як власник імперії, пізніше — консули.
Сенат, магістрат і Народні збориє опорою Римської республіки.
1.Сенат(300 членів) складався з голів родів (раїгез) і колишніх консулів (сопзиіагез), згодом він доповнюється плебеями (соп-зсгіріі). Завдання: поради магістратам (зепаїиз сопзиіішп) — ці поради пізніше стають обов'язковими наказами — і схвалення рішень народу (аисіогіаіаз раїгит). Обрання тимчасового царя (іпіеггех) як керівника на 5 днів на час відсутності консулів.
2.Народні збори:куріатні коміції, три-бутні коміції, центуріатні коміції (див. вище).
3.Магістрат(чиновники): обмеження посадового періоду строком на 1 рік і рівноправність обох колег (тимчасовість і колегіальність) для гарантії від деспоти одного:
а) консули(сопзиіез = радник). Завдання: ведення війни, фінанси, судочинство. У надзвичайні періоди (війна) одним з консулів призначався диктатор (попередня назва — тадізіег рориіі), який має необмежену владу (ітрегіит) без звітування і колег (максимум 6 місяців); свого помічника, начальника кінноти (тадізіег едиііит), призначав сам. Пізніші посади (попог = посада) виникають зі збільшенням державних завдань. Встановлення вікових меж та інтервалів для службової кар'єри мало запобігати зловживанням посадою;
б) преторидля правосуддя. Спочатку — це міський претор, у компетенції якого з 366 до н. є. спори між римськими громадянами. Ргаеіог регедгіпиз з 247 до н. є. ухвалює рішення як у спорах між римськими громадянами й іноземцями, так і між іноземцями;
в) цензори— колишні консули (сопзиіагез) поза службовою кар'єрою, посадовий період 18 місяців. Із 443 до н. є. — для нагляду за мораллю та майновими відносинами, обираються кожні 5 років;
г) курульні едили.Із 366 до н. є. — для поліцейської влади, нагляду за ринком, святами і для піклування про храми;
д) квестори.Із 447 до н. є. — для управління державною казною.
Диктатор, консули і претори мали необмежену посадову владу. Інші службовці мали лише обмежену посадову владу. Посадові повноваження обмежені підпорядкуванням закону і правом інтерцессії (заперечення посадової особи проти посадової дії його колеги). Апеляційна інстанція: коміції.
Античний Рим / Боротьба станів, зовнішня політика (494—300 до н. є.)
Боротьба станів
Суперечності між патриціями, з їхніми політ, та релігійними привілеями, і плебсом (Іеггае Шііі = сини землі, тобто безбатченки) посилюються. До цього додається заборгованість плебеїв і неодноразове порушення патриціями обіцянки поліпшити екон. і правове становище плебеїв.
494 до н. є. Створення війська плебеїву формі присяжного братства (Іех аасгаїа) і відхід на Святий пагорб (Мопа засєг), або Авентин. Повернення народу після поступок патриціїв: створення Сопсіїіа рІеЬів ІгіЬиІа(збори плебеїв у трибах) під головуванням народних трибунів. Народні збори уповноважено обирати трибунів — спершу 2, із 471 до н. є. — 4 (5) по міських районах, згодом
—10, і проводити всенародне голосування (плебісцит). Рішення народних зборів з 287 до н. є.є обов'язковими для всього народу, Завдання недоторканнихнародних трибунів:захист плебеїв від актів свавілля магістрату, право оскарження покарання або арешту громадянина, а також посадових дій магістратів та рішень сенату (вето), за винятком стану війни, Помічники трибунів
—плебейські едилияк настоятелі освяченого в 493 до н. є. на Авентині храму трійці Церери, Лівера, Лівери — сакрального центру плебсу із скарбницею та архівом.
Реакція патриціїв.Замкнутість родів бл. 485 до н. є. Продовження боротьби між патриціями, які виставляють проти плебсу сільських клієнтів, і плебсом, чиї трибуни погрожують оскарженням вироків патриціанських суддів у плебейських станових зборах. Згода завдяки
бл. 450 до н. є. Законам дванадцяти таблиць. Зміст: приватне право, кримінальне і процесуальне право, державне і сакральне право (сильний вплив грецького права: закони Солона). Заборона шлюбів між патриціями і плебеями (заборону скасовано 445 до н. є.). Комісії з 10 чоловік доручається письмове фіксування звичаєвого права. 12 бронзових таблиць виставлялися на Форумі. Перемога державної ідеї над становим мисленням.
367/66 до н. є. Закони Ліцинія — Секстія:
1.Скорочення боргів (погашення сплачених відсотків з боржників у рахунок боргу).
2.Встановлення граничного розміру володіння державною землею (500 югерів = 125 га).
3.Скасування консульського трибунату (з 445 до н. є. обрання військових трибунів з консульськими повноваженнями), натомість допущення плебеїв до консульства.
Виникнення посадової знаті(оптимати,нобілі) з плебеїв та патриціїв. Доступність до всіх посад для плебейської найвищої верстви (диктатор — 356 до н. є.,цензор — 351 до н. є., претор — 337 до н. є.) завершується 300 до н. є. допущенням до жрецьких посад.
Боротьба станіві зрівнювання станів — в інтересах держави.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 165; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!