Античний Рим / Громадяни, право

 

Громадяни.Доброчесність (уігплз), свобо­да переконань і дій (МЬегіаз), слава (діогіа), повага і благочестя (ріеіаз), відданість і на­дійність (Гісіез) та місце серед громадськості (йідпііаз) є мірилами цінності римського громадянина, котрий віддає себе на службу загальній справі (гез риЬІіса) і докладає всіх зусиль для створення могутності і величі свого народу (таіезіаз рориіі Котапі). Бла­го народу для нього є найвищим законом (заіиз рориіі зиргета іех). Для життя рим­лянина, в думках і діях якого держава по­сідає чільне місце, є характерним поділ на дві життєві сфери: держава (гез риЬІіса) й особиста справа (гез ргіуаіа), причому друге завжди є підпорядкованим державі. Ця держава є правовою державою, в якій за­кон (!ех) посідає місце царя (гех). Окрема особа може бути вільною від держави у двох випадках:

1) у день тріумфальної ходи полководця-переможця;

2)в день поховання аристократа. Писаної конституції немає. Опорою дер­жавної думки і дії є досвід попередніх гене­рацій (тоз таіогит), який, як найважли­віший виховний фактор, формує римлянина.

Право.Найвизначніше надбання рим­ського народу ("гордого законодавця всіх націй", за словами Гердера) — у галузі права. Поряд з цивільним правом, що походить з переданого усно права (закон і звичай), після поширення влади Риму за межі Італії, виникає право народів як подальший розвиток частин цивільного права, котрі без змін можуть застосовуватися і для неримлян. Цивільне право і право народів належать до галузі публічного права, встановленого народом, на противагу приватному праву (]из рггеаіит = щз зіп-диіогит), яке служить для врегулювання правових відносин між сім'ями (Гатіїіае), потому — між громадянами. У пі­зній імператорський період — впроваджен­ня й обгрунтування державних примусо­вих заходів за допомогою публічного пра­ва. На основі своїх владних повноважень претор розробляє право претора, або ж право честі уиз Ьопо-гагіит), закріплене в едикті, який претор оприлюднює на початку свого періоду пов­новажень і в якому він викладає основні засади своїх правових настанов суддям. Едикт чинний протягом пе­ріоду повноважень претора і може буги перейнятий його наступником після пере­вірки (виникнення наприкінці республіки постійного преторського едикту).

Піклування про правоспершу доручаєть­ся жерцям, оскільки право належить до божественного порядку. Після введення Законів дванадцяти таблиць воно все ще залишається в руках жерців; лише після того як писець Гн. Флдвій за вказівкою цензора Аппія Клавдія оприлюд­нив формули скарги і календаря, кожний громадянин може отримати інформацію про чинне законодавство (наслідок: допу­щення плебеїв до посад жерців). Поряд з правовим положенням (іех) і записаним юридичним матеріалом Циз зсгіріит) існу­ють звичаї і мораль, неписане звичаєве право Закони виникають у республіці за пропозицією магістрату і за ухвалою Народних зборів. Початок діяльності юристів:спершу це практика. Пізніше вони засновують юрис­пруденцію, яка досягає апогею в імпера­торський період завдяки створенню прав­ничих шкіл (зесіае). і прокуліанців. Визначним юристам на підставі даного імператором привілею дозволяється робити висновки (гезропза ргидепішт), котрі є обов'язковими для суддів. Важли­вим є імператорське законодавство, що завершує розвиток права. Зведення законів у Согриз іигіз.

Завдяки запозиченню римського права європ. народами воно має значення і до сьогодні.

 

Античний Рим / Революції, громадянські війни І
(133—79 до н. є.)

Реформи Гракхів (133—121 до н.є.) 133 до н. є. Тіберій Семпроній Гракх нама­гається як народний трибун розселити пролетарів шляхом розподілу землі з общинного володіння, з обмеженням земельних володінь із суспільної землі 1000 югерів (250 га), і роз­поділити царську казну Пергаму як обо­ротний капітал серед нових поселенців. Після протесту колеги М. Октавія трибутна коміція протизаконно позбавляє його посади. За спроби домогтися не­бажаного переобрання Тіберія Гракха за­бивають до смерті. 123 до н. є. Плани брата намагається відно­вити молодший Гай Семпроній Гракх: поновлення закону про землюі посідання певних суддівських місць вершниками (Іех іийісагіа), щоб залучити на бік своїх планів цей стан. Зазнає невдачі з пропозицією надати повні громадянські права латинам і гро­мадянські права італійським союзникам (опір сенатської партії і нижніх про­шарків населення). Гракх та його при­бічники займають Авентинський пагорб, і сенат оголошує надзвичайний стан. При­бічників забивають до смерті, а Г. Гракх наказує рабові, щоб той його вбив (121 до н. є.). 111—105 до н. є. Югуртинська війна.Після розподілу Нумідійської держави сенат­ською комісією Югурта стає єдиновлад­ним правителем завдяки нападові на свого співправителя Адгербала та здобут­тю Цирти (112 до н. є.). Війну (підкуп римлян Югуртою і римські невдачі) за­кінчує 106 до н. є. Марій(156—86 до н. є.); видача Югурти 105 до н. є. Суллі(138— 78 до н. є.). Частина Нумідії стає рим­ською провінцією. 113—111 до н.є. Війна проти кімврів і тев­тонів,які, просуваючись разом з амбро-нами з Ютландії, перемагають римлян 113 до н. є. в битві біля Нореї(Каринтія). У Галлії ще дві римські армії зазнають поразки, в тому числі поблизу Араузіо-на (105 до н. є.); паніка в Римі (2-й кельт­ський штурм). Обраний консулом Марій (104 до н. є.) провадить військову реформу:ство­рення професійного війська з проле­тарів з правом на соціальне забезпечен­ня після 16-річної служби, що викликає особисту прив'язаність до полководця. Реорганізація війська шляхом поділу ле­гіону (бл. 6000 чол.) на 10 когорт по 6 центурій або по 3 маніпули. Союзники виставляють кінноту. Перемога Марія над тевтонами у 102 до н. є. в битві під Аквами Секстіє-вими;над кімврами — в101 до н.є. в битві під Верцеллами.100 до п. є. Провал запроваджуваної на­родним трибуном Л. Апулеєм Саторніном з допомогою ушосте обраного кон­сулом Марія програми поселень через опір оптиматів. Повстання придушують сенатори і вершники

91 до н. є. Пропозиція трибуна М. Лівія Друза: вимога відновлення земельних за­конів Гракхів, посідання суддівських місць вершниками і надання права гро­мадянства італійським союзникам. Уби­то Друза.

91—89 до н. є. відбувається війна союз­ників.Союзники (восіі) засновують но­ву державу (столиця Корфіній — Італія) й обирають італійський сенат (500 чле­нів).

Закінчення громадянської війни завдя­ки поступкам Риму: надання права гро­мадянства союзникам (89 до н. є.: закон Плавтія Папірія).

88—84 до н. є. 1-ша Мітрідатова війна (початок громадянських війн).Мітрідат VIПонтійський нападає на римські землі па Сході й закликає греків до по­встання проти Риму.

88 до н. є. "Ефеська вечерня":вбивство 80 000 римлян у Малій Азії. Суллу, яко­му сенат доручив вести війну, народ по­збавляє верховного командування і пе­редає командування Марію. Сулла за­хоплює Рим і відновлює владу сенату (пле­бісцити набирають сили закону тільки за згодою сенату). Після від'їзду Сулли до Азії Марій та його прибічники по­вертаються до Риму. Правління Цінни і Марія, який поми­рає під час 7-го консульства (86 до н. є.), за допомогою терору проти оптиматів. Після здобуття Афін Сулла розбиває війська Мітрідата (Харонея — 86 до н. є., Орхомен — 85 до н. є.) і примушує його

84 до н. є. до Дарданського миру:пере­дача завойованих земель і флоту, спла­та 3000 талантів. Виконання умов миру досягає пропретор Л. Лщіній Мурена в 2-й Мітрідатовій війні(83—81 до н. є.). Сулла повертається у 83 до н. є. до Риму і знищує маріанців і союзних з ними самнітів та луканів у

82 до н. є. в бою біля Коллінських воріт(прізвисько Сулли — Реііх = Щасли­вий); потім провінції Сицилію й Афри­ку здобуває Помпей, який одержує за це прізвисько Мадпиб (Великий).

82—79 до н. є. Диктатура Сулли:публіка­ція списків оголошених поза законом (проскріпцій); вбито 90 сенаторів і 2600 вершників.

Відновлення влади сенату:до судів при­сяжних входять тільки сенатори (жод­ного вершника). Збільшення сенату, до якого входить кожний квестор, до 600 членів. Консули і претори після закін­чення терміну служби відбувають як намісники до провінцій (рго сопвиїе, рго ргаеіоге). Послаблення трибунату: про­позиції до коміцій (Народні збори) є можливими тільки за санкцією сенату, народний трибун не допускається до вищих посад.

79 до н. є. Сулла добровільно відмовляєть­ся від диктаторства і роком пізніше помирає.

 

 

Громадянська війна

74—64 до н. є. 3-тя Мітрідатова війна. Після перших успіхів військо бунтує, і Лукулла відкликає сенат (68 до н. є.).

73—71 до н. є. Повстання рабів під про­водом Спартака, який гине в бою про­ти М. Ліцинія Красса в Апулії. Залишки війська рабів знищує Помпей.

70 до н. є. Консульство Помпея і Красса. Скасування законів Сулли: відновлення влади трибунату; пропорційний розподіл суддівських місць між сенаторами, верш­никами і цивільними; законна сила пле­бісцитів.

07 до н. є. Помпей завершує війну проти морських піратів на підставі надзвичай­них повноважень (ітрегіит ехігаогсіі-пагит) і стає

00 до н. є. верховним командувачем проти Мітрідата, якого він перемагає на Євфраті.

64 до н. є. Помпей реорганізує Схід: рим­ськими провінціями стають Понт, Сирія і Кілікія, клієнтськими державами — Вірменія, Каппадокія, Галатія, Колхіда, Іудея.

63—62 до н. є. Змову Катіліни викриває і придушує обраний як "Ното поуцз" консул Цицерон (раїег раїгіае = батько вітчизни). Смерть Катіліни із 3000 при­бічників біля Пісторії (62 до н. є.). Після повернення зі Сходу Помпей роз­пускає свою армію і влаштовує тріумф. Сенат схвалює розпорядження Помпея на Сході, але не схвалює роздачу землі ветеранам, тому досягається

60 до н. є. 1-й тріумвірат Помпея, Красса і Цезаря (приватна домовленість без за­конодавчого схвалення).

59 до н. є. Консульство Гая Юлія Цезаря (100—44 до н. є. (вбито)): виконання ви­мог Помпея, введення податків для на­селення провінцій. Цезар отримує про­вінції Галлію Цизальпінську, Іллірик та Галлію Нарбонську терміном на 5 років.

56 до н. є. Конференція в місті Лука: від­новлення тріумвірату.

55 до н. є. Консульство Помпея і Красса. Розподіл провінцій: Цезар одержує Галлію ще на 5 років, Помпей — Іспанію, Красс — Сирію.

53 до н. є. Поразка і смерть Красса під Каррами в бою проти парфян.

58—51 до н. є. Цезар завойовує Галлію: вінперемагає гельветів поблизу Бібрак-ти, а Арювіста біля Мюльгаузена (58 до н. є.), підкоряє бельгійські племена, на­самперед нервіїв (57 до н. є.), вирушає в похід проти племен у Бретані й пере­магає аквітанців (56 до н. є.). Германські племена узіпетів і тенктерів відтісняють­ся. 1-й перехід Рейну і переправа до Британії (55 до н. є.). 2-га переправа до Британії і бої з Кассівелавном. Повстан­ня ебуронів під проводом Амбюрікса, нервіїв та треверів (54 до н. є.); підкорення їх і 2-й перехід Рейну (53 до н. є.); повстання галлів під проводом Верцінге-торікса; здобуття Ценаба, Аваріка і Люте­ції Паризійської, але невдача під Герговією, облога і здобуття Алєсії (52 до н. є.); завершення підкорення (51 до н. є.).

52 до н. є. У зв'язку з анархією, що панує в Римі (сутички між ватагами), Помпея, який звертається до сенату, обирають консулом без колеги, щоб відновити порядок. Після того як пропо­зицію Цезаря про одночасний розпуск війська сенат відхиляє, він вимагає від Цезаря розформування війська і складан­ня повноважень,

7.1.49до н.є. Ультимативне рішення се­нату: доручення Помпею захистити республіку від Цезаря.

49—46 до н. є. Громадянська війнапроти Помпея.

Цезар переходить Рубікон і завойовує Рим та Італію. Помпей і частина сенату тіка­ють до Греції. Цезар здобуває Іспанію (перемога під Ілердою) і переправляєть­ся до Епіру.

9.8.48 до н. є. Поразка Помпея під Фарсалою. 20 000 помпейців здаються; Помпей тікає до Єгипту і там його вби­вають.

48—47 до н. є. Александрійська війна.Це­заря оточено в Александрії (пожежа бібліотеки); потім він перемагає на Нілі й ставить за царицю Клеопатру.

47 до н. є. Перемога Цезаря поблизу Зели над Фарнаком з Понт. Повернув­шися до Італії, він потім вирушає до Аф­рики.

46 до н. є. ПеремогаЦезаря під Тапсою над помпейцями (самогубство Катона в Утіці). Цезар влаштовує в Римі тріумфи, його призначають диктатором на 10 років і цензором звичаїв та моралі.

Реорганізація держави. Ценз громадянства, зменшення числа тих, хто одержує зерно, до 150 000; общинний устрій в Італії.

45 до а. є. Перемога Цезаря під Мундою в Іспанії над синами Помпея. Цезар стає довічним диктатором (йісіаіог регреіииз) та імператором, консулом на 10 років, верховним головнокомандувачем вій­ська, великим понтифіком та носієм трибунської влади, мас право пропонувати і призначати по­садових осіб.

Розподіл землі воїнам, піклування про провінції, розширення сенату до 900 членів. Реформа календаря. Будівництво базиліки Юлія, розбудова форуму Юлія.

15.2.44 до н. є. М. Антоній пропонує Це­зарю царську діадему, однак той від неї відмовляється. За змовою сенаторів під проводом Г. Кассія і М. Юнія Брута

15.3.44 до н. є. Цезаря вбива­ють.

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 190; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!