Напрямки роботи командира взводу по зміцненню військового колективу.
- виховний вплив керівника повинен бути високоідейним, вимогливим згідно статутам.
- керівник повинен всім підлеглим приділяти постійну увагу, що потребує індивідуального підходу і правильного розподілу людей на посадах.
- застосувати міри по попередженню виникнення негативних груп, нездорових настроїв, помилкових оцінок та думок.
- цілеспрямовано впливати на суспільну думку, на психологію колективу з метою створення здорової атмосфери.
- керівник повинен враховувати соціально-психологічні явища в колективі.
Розглядаючи питання роботи по зміцненню військового колективу, необхідно, перед усім, сказати з чого складається методика цієї роботи. Вона включає в себе три чинники (складові частини):
а) зміст
б) методи
в) форми
До змісту методики належать:
- Формування ядра військового колективу;
- Вивчення особистих якостей військовослужбовців;
- Визначення і підтримка настрою військового колективу;
- Створення нормального морально-психологічного клімату;
- Регулювання взаємовідносин між членами колективу.
Відповідно до змісту методики вибираються різні методи проведення цієї роботи. Метод - це сукупність засобів і прийомів педагогічного впливу на воїнів і військовий колектив з метою формування якостей.
До основних методів, які використовуються в роботі по зміцненню і згуртуванню військового колективу належать:
- Метод переконання;
|
|
|
- Метод тренування;
- Метод заохочення;
- Змагання як метод згуртування.
Що стосується третьої складової методики - форм роботи по зміцненню і згуртуванню військових колективів, то до них належать:
- Вивчення положень загальновійськових статутів;
- Показові заняття;
- Інструктажі;
- Обмін передовим досвідом;
- Проведення загальних зборів військовослужбовців;
- Правове інформування всіх членів військового колективу:
- Підвищення професійного рівня.
В роботі зміцненню і згуртуванню військового колективу важливе місце належить створенню керівного ядра військового колективу, тобто найбільш активних членів, які об'єднують навколо себе весь особовий склад.
Досвід проведення виховної роботи показує, що можна визначити 5 основних ознак нормального настрою військового колективу. До них належать:
1.Прояв внутрішнього спокою у військовому колективі, впевненість у своїх силах;
2.Згуртованість колективу, дружня єдність його членів;
3.Існування в колективі твердо визначеного, гарантованого захисту;
4.Активність всіх членів колективу, їх постійна готовність до корисної праці;
5.Уміння всіх членів колективу бути стриманими не тільки у діях і вчинках, але й у словах.
|
|
|
Взаємовідносини.
Взаємовідносини між людьми є показником їх згуртованості, тому що, по-перше, в них зафіксований характер об'єктивних, соціально обумовлених між особистих зв'язків. Люди впливають один на одного, на колектив і навпаки.
По-друге, взаємовідносини складають систему складних зв'язків особистості з колективом. Тому у взаємовідносинах відображається сумарний вплив багатьох людей на одну людину.
По третє, характер взаємовідносин прямо впливає на:
- думку колективу;
- настрої колективу;
- формує традиції колективу.
В структурі взаємовідносин можна виділити такі сфери:
- службові відносини;
- міжособистісні відносини.
Службові відносини закріплені в організаційній структурі будь-якого військового колективу, в низці офіційних документів, в загальновійськових статутах, настановах. Вони виступають керівними правилами і нормами поведінки, що спонукають воїна до вольової мобілізації: самоконтролю, само наказу. Службові відносини досить легко контролюються.
Міжособистісні відносини (дружба та неприязнь, симпатії та антипатії і т. і.) складаються стихійно, не оформлені організаційно, важче спостерігаються і контролюються. На міжособистісні відносини впливають суб'єктивні, психологічні чинники - незрілі погляди окремих людей, риси характеру, темперамент, рівень культури військовослужбовців. Міжособистісні відносини впливають на службові відносини. Міжособистісні відносини в розвинутому колективі об’єднують всіх воїнів, та деякі воїни слабо пов`язані з колективом.
|
|
|
Тому становище воїна в системі міжособистісних відносин характеризується певною мірою впливу, можливістю ефективно впливати на поведінку своїх товаришів.
Такий соціально-психологічний вплив однієї людини на інших людей (керівників на підлеглих, командира на солдата, колективу на особистість) отримав назву авторитету.
В авторитеті існує декілька складових:
1.Авторитетність статутів.
2.Авторитетність посади.
3.Авторитетність військового звання.
4.Авторитетність особистості військовослужбовця.
Авторитет має силу навіювання. Разом з тим при наявності декількох авторитетів в колективі можуть виникнути і нездорові явища, пов'язані з хибними авторитетами.
Офіцери повинні відсліджувати взаємовідносини між військовослужбовцями в колективі. На основі взаємовідносин виникає явище наслідування. Вплив наслідування залежить від того в яких умовах воно здійснюється, які ідеали - взірці для наслідування формують суспільство, державну відповідно своїм економічним, політичним, соціальним потребам, орієнтаціям, професійним цілям.
|
|
|
- Командир повинен створювати взірці для наслідування.
- Визначити ідеал для наслідування, що виникає в підрозділі.
- Розвінчувати негативні для наслідування авторитети.
Змагання, суперництво.
Воно стимулює активність особистості, збільшує індивідуальну дієздатність.
- Командири повинні направляти змагання.
- Не допускати змагання на нездоровій основі, в негативних формах.
Самоствердження особистості.
Це намагання зайняти і утримувати в системі психологічних відношень в колективі певну позицію, яка забезпечувала б даній особистості повагу, визнання чи довіру, схильність чи підтримку, допомогу чи захист і тим самим сприяла б задоволенню потреб спілкування з іншими людьми, прояву індивідуальності особистості, розкриттю її найбільш сильних сторін.
Самоствердження особистості - активний процес усвідомлення людиною себе серед інших людей, оцінки своїх переваг серед переваг інших, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості, проявити себе, відігравати в колективі значну роль.
Самоствердження виникає на основі потреби особистості в спілкуванні з іншими, в самопізнанні, одночасно воно є одним з психологічних важелів самовдосконалення, розвитку особистості.
- офіцер повинен допомагати підлеглим знайти своє місце в колективі.
- надавати підтримку у встановленні лідерів, сержантів.
Умови формування статутних взаємовідносин:
- активна, вміла організована вихована робота, спрямована на ідейне та моральне виховання;
- цілеспрямована роз'яснювальна робота, що озброює військовослужбовців розумінням принципів статутних взаємовідносин, їх реалізації в конкретних умовах.
- практична організація життя і діяльності особового складу відповідно до вимог статутів.
- індивідуальний підхід до воїна, врахування особистостей кожної
- категорії військовослужбовців.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 263; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!