Особистість військовослужбовця та його індивідуальні особливості
Психологічна структура особистості, як основа індивідуальної роботи з військовослужбовцями.
Особистість - це конкретна людина, представник визначеного суспільства, колективу, яка займається конкретним видом діяльності, яка усвідомлює своє ставлення до оточуючих і, яка має свої, індивідуальні особливості.
Особистість - це складний комплекс індивідуальних і своєрідних психічних процесів, властивостей і переважаючих станів.
Уявлення "особистість" не ототожнюється з уявленням людина. Людина - збірне уявлення, особистість - конкретна людина з усіма його індивідуальними особливостями.
Під змістом особистості розуміють духовний світ людини, її індивідуальну свідомість, що являється своєрідним відображенням свідомості суспільного, соціального і природного середовища.
До змісту особистості також відноситься визначений обсяг знань, спеціальних навичок та умінь - складові компоненти військової майстерності.
Елементи змісту особистості
- знання;
- уявлення;
- погляди;
- переконання.
Зміст особистості тісно пов'язаний з її структурою.
Психічні процеси- це динамічне відображення дійсності в нашій свідомості. З їхньою допомогою відбувається пізнання навколишнього світу, навчання професії, здійснюється трудова діяльність. Психічні процеси поділяються на пізнавальні й емоційно-вольові. До пізнавальнихвідносяться процеси одержання і переробки інформації про явища дійсності: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, уява, мова, увага; до емоційних - переживання людиною свого відношення до того, що вона пізнає і робить, тобто різні почуття; до вольових - вибір способів дії, ухвалення рішення і приведення його у виконання, тобто стимули діяльності. Усі психічні процеси невід`ємні один від іншого, взаємозалежні і взаємообумовлені.
|
|
|
РОЗГЛЯНЕМО ДОКЛАДНО ПІЗНАВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ :
Відчуттямназивається відображення у свідомості окремих властивостей чи предметів явищ при їхньому безпосередньому впливі на органи почуттів. Усі відчуття можна розділити на дві групи. Перша дає дані про властивості предметів і явищ поза людиною. До неї відносяться зорові, слухові, шкірні, нюхові і смакові відчуття. Друга інформує про положення тіла людини і про стан його внутрішніх органів. В неї входять рухові і статичні, а також органічні відчуття (голод, спрага, біль).
Найбільш важливими для людини є зорові відчуття. Слухові відчуття розрізняють висоту, голосність і тембр звуків. Шкірні відчуття сприймають дотик (тиск), тепло, холод і біль. Рухові відчуття вказують на положення окремих частин тіла людини і швидкість їхнього переміщення. Статичні відчуття повідомляють про положення тіла людини в просторі, а також про зміну величини, швидкості і напрямку руху тіла.
|
|
|
Сприйняттямназивається цілісне відображення у свідомості людини предметів чи явищ. Виникає воно на основі відчуттів, але на відміну від останніх характеризує не окремі ознаки, а предмети і явища в цілому. Сприйняття поєднує кілька відчуттів. По тому, яке з них переважає, розрізняють зорові, слухові й інші види сприйнять. Однак сприйняття - не просто сума відчуттів. У нього включається пам'ять, мислення, узагалі весь зміст психіки людини. У процесі сприйняття людина виділяє об'єкт із загального тла предметів, відкидає зайве, пізнає об'єкт, оцінює його, порівнює з представленням, що малося. Іншими словами, сприйняття - завжди активний і навіть творчий процес.
Властивості сприйняття:
1. Цілісність, тобто сприйняття, є завжди цілісний образ документа.
2. Контрастність сприйняття - завдяки контрастності ми сприймаємо навколишні предмети як відносно постійні за формою, величиною і т.п.
3. Структурність сприйняття - сприйняття не є простою сумою відчуттів. Ми сприймаємо практично абстраговану з цих відчуттів узагальнену структуру.
|
|
|
4. Свідомість сприйняття - сприйняття тісно зв'язано з мисленням, з розумінням сутності предметів.
5. Вибірковість сприйняття - виявляється в переважному виділенні одних об'єктів у порівнянні з іншими.
Пам'ять- це відображення того, що раніше сприймалося, переживалося. відбувалося й осмислювалося людиною. Основними процесами пам'яті є запам'ятовування. збереження, відтворення і дізнавання. Запам'ятовування - процес закріплення сприйманої інформації. Збереження пам'яті - процес активної переробки, систематизації, узагальнення матеріалу, оволодіння ним і перекладу отриманої інформації в "комору" пам'яті. Відтворення і дізнавання - процес відновлення раніше сприйнятого. Розходження між ними полягає в тім, що дізнавання відбувається при повторній зустрічі з об'єктом, а відтворення - за відсутності об'єкта. Відтворення - це активний творчий процес пам'яті, при якому найбільш чітко виявляються її якості.
Пам'ять - основа психічної діяльності. Без неї неможливо зрозуміти основи формування поводження, мислення, свідомості, підсвідомості. Види пам'яті:
1. Мимовільна пам'ять - інформація запам'ятовується сама собою без спеціального завчання, в ході діяльності, роботи над інформацією.
|
|
|
2. Довільна пам'ять - інформація запам'ятовується цілеспрямовано за допомогою спеціальних методів. Ефективність довільної пам'яті залежить:
- від цілей запам'ятовування. Якщо ціль - вивчити, щоб здати іспит, то незабаром після іспиту багато чого забувається, якщо ціль – вивчити надовго , то інформація мало забувається;
- від прийому завчання. Прийоми завчання бувають:
а) механічне дослівне багаторазове повторення;
б) логічний переказ, що включає: логічне осмислення матеріалу, систематизацію, виділення головних логічних компонентів;
в) образні прийоми запам'ятовування ( переклад інформації в образи, схеми, графіки, малюнки);
г) мнемотехнічні прийоми запам’ятання.
Мислення - це найбільш складний психічний процес, що виявляє загальні властивості речей і знаходить закономірні зв'язки і відносини між ними.
Види мислення:
- Наочно-діюче мислення - вид мислення, що спирається на безпосереднє сприйняття предметів, реальне перетворення ситуації в процесі дій із предметами:
- Наочно-образне мислення - вид мислення, що характеризується опорою на представлення й образи.
- Словесно-логічне мислення - вид мислення, здійснюваний за допомогою логічних операцій з поняттями.
Виділяють основні розумові операції:
- аналіз - розумова операція розчленовування складного об'єкта на складові його частини характеристики;
- порівняння - розумова операція, заснована на встановленні подібності і розходженні між об'єктами;
- синтез - розумова операція, що дозволяє в єдиному процесі думкою переходити від частин до цілого;
- узагальнення - уявне об'єднання предметів за їхніми загальними ознаками;
- абстрагування (відволікання) - розумова операція, заснована на виділенні істотних властивостей і зв'язків предмета і відволікання від інших несуттєвих.
Уява - психічний процес, що полягає в створенні нових образів шляхом переробки матеріалу сприйнять та представлень, отриманих у попередньому досвіді. Уява може бути пасивною (сновидіння, мрії) і активною, яка, у свою чергу, розділяється на відтворюючу (створення образа предмета з його опису) і творчу (створення нових образів, що вимагають добору матеріалів відповідно до задуму). Уява дозволяє людині відволікатися від безпосереднього оточення і переноситись в майбутнє, заздалегідь, до його початку, уявити результати своєї праці. Усвідомлюючи психічні моделі різних ситуацій, можна уявити їхній розвиток, можливі ускладнення, наслідки, уявити дії супротивника і, відповідно до цього вчасно підготувати необхідні рішення. Чим більше в людини практичного досвіду і теоретичних знань, тим краще його уява.
Мова - система знаків, що включає слова з їхніми значеннями і синтаксис - набір правил, за якими будуються речення. Мова є формою існування думки. Усі психічні процеси за допомогою мови стають довільно керованими.
Комунікація полягає в передачі один одному визначених відомостей, думок, почуттів. Експресія полягає в передачі емоційного відношення до змісту мови і до співрозмовника. За допомогою слова позначається предмет, дія, стан. Функція узагальнення зв'язана з тим, що слово позначає не тільки окремий предмет, але цілу групу подібних предметів і завжди є носієм їхніх істотних ознак.
Увагою - називається спрямованість свідомості на визначений об'єкт. Об'єктом уваги може бути будь-який предмет, явище зовнішнього світу, трудова діяльність, представлення і думки. Розрізняють два види уваги: мимовільна і довільна. Мимовільною називається увага, спрямована на даний об'єкт без свідомого наміру чи зусиль. Довільна увага свідомо спрямовується на визначений об'єкт і заради цього вимагаються вольові зусилля, старання. Довільній увазі належить основна роль у будь-якій діяльності.
Емоційно-вольові процеси
Почуття - стійкі психічні стани, що мають чітко виражений предметний характер: вони виражають стійке відношення до яких-небудь об'єктів) реальних чи уявлюваних). Людина не може переживати почуття взагалі, безвідносно, а тільки до кого-небудь чи чого-небудь. У залежності від спрямованості почуття поділяються на: моральні (переживання людиною його відносин до інших людей), інтелектуальні (почуття, пов'язані з пізнавальною діяльністю), естетичні (почуття краси при сприйнятті мистецтва, явищ природи), практичні ( почуття, пов'язані з діяльністю людини).
Воля - це здатність людини контролювати свою діяльність і свідомо направляти її на досягнення поставлених цілей. Дії, зв'язані з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод, називаються вольовими. Для їхнього виконання потрібна особлива напруга психіки - вольове зусилля.
Психічні стани - це цілісна характеристика психічної діяльності за визначений проміжок часу, що показує своєрідність протікання психічних процесів у залежності від відбиваних явищ навколишнього світу, що передує стану і психічних властивостей особистості. Кожна людина щодня відчуває різні психічні стани. В одному випадку розумова чи фізична робота протікає легко і продуктивно, в іншому - важко і не ефективно. До психічних станів відносяться: бадьорість, втома, зосередженість, неуважність, увага, апатія, хвилювання, натхнення, напруженість та ін.
Утома - тимчасове зниження працездатності під впливом тривалої дії навантаження.
Неуважність - це функціональне чи органічне порушення здатності до зосередженої, цілеспрямованої діяльності.
Апатія - афективний стан, що характеризується негативним емоційним тлом, зміною мотиваційної сфери, пізнавальних представлень і загальною пасивністю поводження.
Психічні властивості особистості - це стійкі, більш-менш постійні особливості, що відрізняють поводження однієї людини від поводження іншої, визначають його індивідуальність, духовний вигляд, взаємини з іншими людьми. Психічні властивості відіграють основну роль у характері індивіда як члена суспільства, обумовлюють корисність і ефективність його професійної і суспільної діяльності, думку про нього з боку товаришів, членів родини і трудового колективу. До основних психічних властивостей відносяться: спрямованість, характер, здібності, темперамент.
Спрямованість - це сукупність найбільш стійких життєвих військово-спеціальних цілей та відношення до істотних сторін служби, інших соціальних цінностей, а також провідні мотиви діяльності і поведінки.
Спрямованість особистості є узагальненою характеристикою воїна з точки зору того, до чого він прагне у навчанні та службі, в особистому житті, що вважає найбільш важливим із зробленого у житті, які проявляє інтереси і нахили, чим найохочіше займається у вільний час, чи носять інтереси стійкий характер або властива їхня зміна.
Інтереси повинні вивчатись з двох сторін:
- необхідно вивчати різноманітність інтересів;
- з'ясувати, чи немає інтересів, що заважають професійній діяльності.
Встановити, про яку професію мріяв раніше, з якого приводу, якими видами діяльності займався, окрім того, чим захоплюється зараз, як активно займається, як проводить дозвілля.
Знання змісту і структури спрямованості воїна дає уяву про переважаючу орієнтацію його думок і прагнень, дозволяє вірно оцінювати і, що дуже важливо, прогнозувати його вчинки та їхні мотиви.
Визначити спрямованість особистості - це перш за все встановити:
- рівень ідейного розвитку воїна, зміст, стійкість його переконань, їх активність і ступінь впливу на повсякденну поведінку;
- цілі і мотиви, особисті рішення, ставлення до конкретних задач військової діяльності;
- інші стійкі життєві цілі їхній зміст і реалізація, послідовність дій з їх досягнення;
- зміст переважаючих індивідуальних потреб, пізнавальних і естетичних інтересів, духовних запитів.
На основі цих даних можна робити висновки, щодо спрямованості особистості.
Важливу сторону особистості воїна складає його темперамент властивість, яка характеризується особливостями протікання психічних процесів діяльності і поведінки у цілому: рухомість, врівноваженість, активність, збудженість, імпульсивність. Він тісно пов'язаний як характером воїна, так і з його здібностями.
Розрізняють чотири типи темпераменту:
Сангвінік.Проявляється у гармонійному співвідношенні збудженості і рухомості психічних процесів, їхньої сили і врівноваженості.
Холерик.Переважає збудженість, жвавість у діях, здатність до граничної напруги сил і між тим недостатньою витримкою, якщо обставини вимагають тривалих зусиль.
Флегматик.Невисока збудженість, інертність, прихильність до постійності у діяльності і умовах життя, здатність до великої напруги сил упродовж тривалого часу.
Меланхолік. Підвищена чутливість та уважність (радист, оператор,
спостерігач).
Темперамент доповнює вигляд особистості динамічними показниками і є вагомим фактором у загальній картині поведінки.
Емоційні стани людини розрізнюють не тільки за змістом та спрямованістю, але й за силою, дійсністю і тривалістю.
Характер- здатність воїна діяти згідно зі своїми поглядами.
Характер також являє собою сукупність рис, у яких закріплюється відношення воїна до типових умов і вимог служби. Особистість яскраво висвітлює характер у складних обставинах, коли воїн повинен проявити такі якості, як сміливість, самопожертва, мужність, стійкість, свідомість, військова гідність, взаємовиручка та ін.
В роботі командира особливу увагу слід приділяти проблемам виховання характеру підлеглого, який, як відомо, формується на протязі усього його життя.
Структура характеру
Моральні риси
- колективізм;
- чесність;
- правдивість;
Емоційні риси
- впевненість;
- гарячність;
- життєрадісність;
Вольові риси
- витримка;
- рішучість;
- самостійність;
- дисциплінованість;
Розумові риси
- роздумливість;
- винахідливість.
Здатності - можливість швидко оволодівати тим або іншим фахом. Наявність здатностей у галузі військового мистецтва позитивно впливає на придбання знань, навичок, умінь та інших елементів бойової майстерності. Кожна людина володіє певними здатностями. Ваша задача полягає в тому, щоб своєчасно та вірно їх розпізнати та створити умови для реалізації потенційних можливостей особистості у армійських обставинах.
Командиру необхідно знати здатності своїх підлеглих. Призначення військовослужбовця на конкретну посаду і висування його на більш відповідальну ділянку, добір і висування сержантів, старшин, формування активу підрозділу, комплектування груп, призначених для виконання конкретних задач - це питання, вірне рішення якого передбачає урахування здатностей особового складу.
Найкращою передумовою успішного розкриття здатностей воїна є призначення його на таку посаду, де сам характер роботи і обов'язки, що виконуються, максимально відповідають його індивідуальним особливостям.
Форми емоційного стану:
- настрій (тривалий емоційний стан).
- афект (переживання великої сили у короткий час).
- стрес (емоційний стан у важкій ситуації).
- фрустрація (емоційний стан при виникненні для людини перешкод: гнів, агресія, наполегливість, роздратованість, безсилля, апатія, пригніченість, жах).
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 388; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!