Ремесло Київської Русі ІХ - ХІІІ ст.
Важливе місце в господарському житті давньоруського суспільства належало ремісничому виробництву, яке розвивалося в основному в містах. Провідною галуззю була чорна металургія, яка разом із землеробством становила основу економічного розвитку країни. Залізо добувалося із болотних руд . Виплавлялося воно у спеціальних горнах. Як правило, залишки цього виробництва фіксуються за межами міст, хоча відомі й спеціалізовані центри. На Русі застосовувались як залізні, так і стальні вироби. Сталь двох сортів, виготовляти яку було значно важче, становила лише 10 - 12 % чорного металу і використовувалася в основному для наварки лез чи робочих частин знарядь праці, для виготовлення зброї тощо. Обробка заліза, виготовлення з нього речей для господарства, побуту, військової справи здійснювалися в ковальських майстернях-кузнях, що зводилися, як правило, на окраїнах населених пунктів. Асортимент виробів із заліза включав близько 150 найменувань: знаряддя праці, ремісничі інструменти, зброя, предмети домашнього вжитку, кінська збруя, спорядження вершника, деякі види прикрас. Досконалим був ковальський інструмент; давньоруські майстри володіли різноманітними прийомами обробки заліза (кування, зварювання, цементація, обточування, інкрустація кольоровими металами, полірування). Давньоруське слово "кузнец" означало також і ремісника, який працював з кольоровими металами. Ці майстри володіли усіма видами обробки кольорових металів (золота, срібла, міді), відомими за середньовічних часів. Одним із джерел для вивчення технології ювелірного виробництва є інструментарій Пересопницького курганного могильника на Рівненщині.
|
|
|
Та наймасовішу продукцію поставляло на ринок гончарне виробництво. Для епохи Київської Русі це, насамперед, кружальний посуд - найчисленніша категорія знахідок, обов'язковий атрибут культурного шару усіх поселень. За своїм функціональним призначенням давньоруський посуд поділяється на кілька типів: горщики, корчаги, глечики, миски, миски-сирниці, сковорідки, кубки. Горщики трапляються найчастіше. Вони мали відігнуті назовні вінця й невисоку шийку. Весь посуд виготовлявся на гончарному крузі. До гончарних виробів належать світильники, полив'яні фігурки людей, тварин, вершники на конях, глиняні яйця-писанки. Випалювалися гончарні вироби в печах або у спеціальних горнах.
Для виготовлення різноманітних виробів широко застосовувалася також кістка. Високого рівня розвитку досягли в Київській Русі галузі ремесла, пов'язані з будівельною справою: дерево- і каменеобробні, виготовлення цегли (плінфи) й вапна. Із деревини будувалися житлові та господарські споруди, численні християнські храми (особливо в сільській місцевості), оборонні стіни навколо міст і замків. Кам'яне будівництво, що особливо активно розгорнулося на Русі на зламі І - II тис. н.е., потребувало різних спеціалістів - архітекторів-будівельників, цегельників, мулярів, майстрів випалення вапна та ін.
|
|
|
Активно розвивалися и такі різновиди ремесел, як кравецьке, обробка шкіри й пошиття взуття. На Русі була відома золотна вишивка, що використовувалася для прикрашання речей церковного ужитку та одягу феодальної знаті.
Мистецтво Київської Русі ІХ - ХІІІ ст.
Характеризуючи мистецькі твори того часу, зауважимо, що археологічні дослідження свідчать про істотний розвиток станкового живопису вже у XII ст. Зокрема, на території київського Михайлівського монастиря була досліджена спалена у 1240 р. майстерня художника, де виявлено набір маленьких горщечків для фарб, розтиральник, шматки бурштину - обов'язкового компоненту домішок до оліфи. Ювелірне мистецтво посідало особливе місце у культурі Київської Русі ІX - XIII ст. Твори художньої металообробки за своєю інформативністю значно перевищували усі інші види мистецтва, в тому числі й архітектуру, живопис, скульптуру. Уже на початковому етапі входження Київської Русі до світу європейської середньовічної цивілізації тут починає розвиватися будівельна справа і монументальна архітектура. При зведенні церков канонічним став візантійський хрестовобаневий тип храму. Вперше він був застосований при спорудженні Десятинної церкви. Важливу роль в оформленні внутрішнього простору церкви виконували мозаїка і фресковий розпис, що багатокольоровою гамою вкривали склепіння, стіни, стовпи. Одним із найяскравіших об'єктів у цьому відношенні - за майстерністю виконання, масштабами та силою художньої виразності - були фрески й мозаїки Софійського собору в Києві, що стали визначним явищем у світовому мистецтві. Фрески висвітлюють історичні події, побут, зображують сцени полювання, виступи митців і т.д. Центральне місце займає мозаїчна композиція, присвячена Оранті. Мистецтво мозаїки представлене і у інших храмах (Михайлівський Золотоверхий монастир в Києві і т.д).
|
|
|
Пізніше в архітектурі великих центрів дедалі більше починають проявлятися місцеві риси, що згодом розвинулися у школах зодчества окремих областей. Прикладом у цьому відношенні може слугувати Успенський собор XII ст. у центрі літописного Галича, який своїми розмірами поступався лише київському Софійському. Він був побудований із білого каменю у стилі галицької архітектурної школи. Це п'ятинефний, триапсидний храм, прикрашений фігурною та орнаментальною різьбою - масками, барельєфами, колонками і т. ін. Підлога викладена кам'яною плиткою. Неподалік від храму відкрито велике скупчення керамічних полив'яних плиток, котрі, мабуть, походять від первісної підлоги собору, знятої під час ремонтних робіт. Під час розкопок фундаменту відкрито кам'яний саркофаг, імовірно, поховання будівничого собору - князя Ярослава Осмомисла.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 481; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!