Черняхівська культура та проблема її етнічної належності.
Першим дослідником черняхівської культури був В. Хвойка, який у 1899—1901 pp. провів розкопки могильників у селах Черняхові та Ромашках на Київщині. Черняхівську культуру датують серединою III - першою половиною V ст. н. е. Зона поширення пам'яток черняхівської культури охоплює насамперед лісостепову зону. Поселення, як правило, розташовані на схилах невеликих річок, струмків, поблизу джерел питної води. Окрім селищ, відомі три черняхівські городища: Башмачка у Надпоріжжі, Олександрівка на Інгульці та Городок у пониззі Південного Бугу. До систем їх фортифікації входили рови, вали, ескарпи, кам'яні стіни та башти. Городища розміщувалися на південно-східному кордоні черняхівського ареалу, контролюючи "степовий коридор", яким постійно просувалися кочовики. Житла на черняхівських поселеннях у різних районах поділяються на три типи: це заглиблені в материк напівземлянки і землянки, поширені у лісостеповій зоні України; наземні глинобитні житла, що переважають у Прутсько-Дністровському межиріччі; кам'яні будівлі, характерні для Північного Причорномор'я. Черняхівські могильники зазвичай розташовані поблизу поселень. Більшість могильників поєднує трупоспалення і трупопокладення. Трупопокладення характерні для Північного Причорномор'я. Спалення відбувалося переважно за межами могильника. Рештки трупоспалення здебільшого вміщували в урни, рідше - просто в невеликі ями. У тілопокладеннях виявлено залишки одягу, прикраси, предмети побуту. Усі ці предмети супроводжували й трупоспалення, але вони, як правило, пошкоджені вогнем. Окрім рядових поховань, виявлено поховання представників родової та племінної аристократії, що мають паралелі у Центральній Європі. Здебільшого вони виділяються за інвентарем, що включав набір для участі померлого у "потойбічному бенкеті" (посуд для вина, речі для ігор). Характерною ознакою черняхівської кераміки є кружальний сірий посуд, що виготовлявся кваліфікованими гончарами. Це, насамперед, високоякісна кухонна, столова і тарна кераміка. Ліпний посуд значно поступається за кількістю кружальному. На черняхівських пам'ятках виявлена переважна більшість різних сільськогосподарських знарядь другої чверті І тис. н. е. Це кілька десятків залізних наральників та чересел, а також серпів із держаком або з гачком на кінці руків'я. Прикметними деталями костюма були двочленні бронзові, інколи срібні та залізні, так звані арбалетоподібні фібули. Серед предметів озброєння на черняхівських пам'ятках (передусім поселеннях) переважають довгі двосічні мечі, кинджали, деталі піхов і щитів, бойові сокири, наконечники стріл, дротиків та списів; зі спорядження вершника та коня - шпори і вудила. Доволі часто на поселеннях, а також в окремих скарбах трапляються римські монети. Простежується певна різноманітність типів жител та поховального обряду, що засвідчує присутність у складі черняхівської спільноти різних етносів. У північній частині черняхівської території поряд з іншими племенами мешкали слов'яни. Присутність готів, які великою мірою визначали політичну і воєнну ситуацію, простежується майже в усьому черняхівському ареалі за поширенням ліпної кераміки вельбарського типу та, певною мірою, тринефних великих жител. Менш чітко простежуються етнокультурні елементи, залишені сарматським, пізньоскіфським і фракійським населенням. Таким чином, феномен черняхівської культури з її "цивілізованістю", чисельністю і заможністю населення пояснюється постійними контактами із Римом, а також владою готських королів.
|
|
|
|
|
|
Гунська проблема в археології.
Вперше матеріал гунської епохи, що датується IV – V ст., був зібраний і інтерпретований А. Альфелді, який в 1932 р., зіставивши матеріали, знайдені в Середній Європі, з більш східними (Крим, Кавказ, Поволжя, Казахстан), вирішив питання датування для ряду знахідок і визначив їх як специфічні для гунів; відмітними ознаками цих комплексів є обряд трупоспалення, наявність золотих платівок від сідла з лускатим орнаментом, складного лука і великих наконечників стріл, специфічного кінського спорядження, бронзових котлів, з прикрас - бронзових інкрустованих фібул у вигляді голівки орла. Гунські поховання відрізняє різний похоронний обряд (трупоспалення і трупопокладення) і різні похоронні споруди. Їм властивий специфічний набір речей, з'явилися нові типи прикрас. Для жіночих поховань характерні багатоколірні золоті діадеми, прикрашені вставками червоного каменю. При жіночих похованнях знаходять і невеликі металеві дзеркальця-підвіски, які археологи справедливо вважають внеском сармато-алан в культуру того часу, й туалетні набори, що включають ложечку для притирань, нігтечистку. Іноді знаходять і невеликі срібні пряжки (скоріш за все взуттєві), персні; часто трапляються знахідки кам'яних і скляних бус специфічних типів. Чоловічі поховання відрізняє інший набір інвентарю, тому лише поодинокі речі допомагають нам звести в одну систему гунських старожитностей чоловічі та жіночі поховання; сюди входять пряжки і сережки (в чоловічих похованнях часто виявляють по одній сережці), поясні наконечники і скляні посудини. Гуни утворили в Північному Причорномор'ї певне політичне об'єднання - союз різних, уцілілих в битвах племен - германців, сарматів, можливо, певної частини слов'ян. Основою союзу було повне підпорядкування влади переможців. Гуни припинили своє існування на тер-ї України під натиском аварів у VIст. Гунська проблема — це задача з багатьма невідомими. Якщо виходити з кочово-тюркського походження гунів, то вона ніколи не буде розв'язана, бо багато суттєвих, добре відомих і надійних фактів в неї не вкладаються. Окрім того, не зважаючи на великі зусилля, вона не підтверджується археологічними пошуками. Задача виокремлення власне гунського археологічного матеріалу є однією з найскладніших задач, її намагалися розв’язати багато дослідників нашого часу. Найбільш відомою дослідницею, що займалася цим питанням, є Засецька.
|
|
|
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 625; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!