Походження скіфів та їх культури.
За однією зі скіфських легенд, переказаною Геродотом, скіфи були корінним населенням, згідно з іншою - міграційною (її передав також Геродот) - прибули з Азії. Точки зору сучасних вчених стосовно скіфів сильно відрізняються. Серед них:
· Скіфи — корінний народ, нащадки зрубної культури.
· Скіфи — переселенці, які прийшли з Азії наприкінці 8 або на початку 7 ст. до н. е. і опанували надчорноморські степи, підкоривши або прогнавши місцеві племена кіммерійців.
· Скіфи — об'єднання різних в культурному плані племен, як землеробських так і кочових, можливо навіть різних в мовному плані. Зокрема ці племена є предками сучасних східнослов'янських і тюркських народів. Близько до цієї версії стоїть версія, що слово «скіфи» це спотворене греками слов'янське «скити» («скитатись» — «кочувати»).
1 легенда. Геродот. За розповідями скіфів, народ їх - молодше всіх. А стався він таким чином. Першим жителем цієї ще безлюдної тоді країни була людина на ім'я Таргитай, у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший - Колаксай. В їх царювання на Скіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша. Коли підійшов третій, молодший брат, полум'я згасло, і він відніс золото до себе в будинок. Тому старші брати погодилися віддати йому царство.
2 легенда. Елліни що живуть на Понті, передають інше: Геракл прибув у так звану тепер країну скіфів. Там його застали негода і холод. Геракл зустрів напівдіву-напівзмію, та сказала, що не віддасть його коней, поки він не з'єднається з нею. У неї від Геракла народилося 3 сина: Агафріс, Гелон, Скіф. Вона запитала що робити? Геракл відповів: «Коли побачиш, що сини змужніли, то найкраще тобі вчинити так: подивися, хто з них зможе ось так натягнути мій лук і оперезали цим поясом, як я тобі вказую, того залиш жити тут». Молодшому Скіфу, вдалося виконати завдання, і він залишився в країні. Від цього Скіфа, сина Геракла, пішли всі скіфські царі.
|
|
|
3 легенда (найімовірніша). Кочові племена скіфів мешкали в Азії. Коли массагети витіснили їх звідти військовою силою, скіфи перейшли Аракс і прибули в Кіммерію.
Матеріальна культура скіфів степів Північного Причорномор’я.
Розквіт скіфської культури в степах Причорномор'я припадає на IV с. до н. е. Вона вивчена головним чином завдяки курганам, що зрозуміло при кочовому способі життя скіфів. Під насипами знаходяться могильні ями, часто - катакомби, в які і клали небіжчиків витягнуто, на спині. При похованих знаходять різні предмети побуту, зброю, культові предмети, прикраси. Знаряддя праці в степових курганах зустрічаються рідко. Цікаві великі мідні казани на високій тонкій ніжці, в яких скіфи варили м'ясо. Знаходять також різноманітні жезли і навершя. Розміри похоронних споруд, похоронний обряд, набір і багатство речей, покладених з покійним, залежали від багатства і знатності похованого. Знатного небіжчика супроводжували в загробне життя убиті раби і слуги. У могилах влаштовували особливі камери для речей і вбитих коней. Іноді в могили клали навіть вози.
|
|
|
Одним з центральних осередків скіфської держави кінця V-III ст. до н.е. вважається Кам'янське городище. Воно розташоване в центрі степової Скіфії (поблизу с. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області). На цій території археологи відкрили залишки кам’яних будинків, виявлено багато античної кераміки. Б. М. Граков, під керівництвом якого досліджувалося Кам’янське городище, вважав, що на акрополі мешкала аристократична частина населення. Тут же, очевидно, були адміністративні громадські будинки та храми. На решті площі Кам’янського городища досліджено численні залишки житлових каркасних споруд. Великі будинки розміром 20 х 10 м складалися з кількох помешкань з вогнищами. Було зафіксовано залишки кварталів, де проживали майстри — металурги і ковалі. Залізоробне, ковальське та ливарне виробництва, розраховані на попит степового скіфського населення, були досить розвинуті. Серед керамічних виробів на Кам’янському городищі, крім місцевого ліпного керамічного посуду, виявлено уламки античних амфор та фрагменти чорнолакових посудин. Знайдено також античні монети. Курган Куль-Оба розташований біля м. Керч, досліджений у 1831 р. П. Дюбрюксом. Насип кургану, висотою 10 м, споруджений з плитняку. У східній частині склепу стояв дерев’яний саркофаг, в якому виявлено кістяк чоловіка. На черепі збереглися залишки головного убору з золотими віночком і конусом на завершенні. Біля західної стінки саркофага лежав жіночий кістяк. Поховання супроводжували дві золоті підвіски з зображенням голови статуї Афіни з Парфенона, а також дві витончені за виконанням золоті сережки. В ногах стояв келих із зображенням скіфських воїнів. Біля голови знайдено шість ножів і бронзове дзеркало. У склепі біля східної стіни виявлено поховання слуг, а в південно-західному кутку — шолом і кістки коня.
|
|
|
Скіфські кургани.
Кургани простих скіфів порівняно невеликі. За формою могили це катакомба. Небіжчиків клали на підстилці з трави або на дерев’яному помості у випростаному положенні, головою переважно на захід. Чоловічі поховання супроводжуються зброєю, у складі речового інвентарю жіночих поховань переважають прикраси . І в чоловічих, і в жіночих похованнях ставили жертовну їжу — м’ясо коня або вівці. Поряд, зазвичай, клали залізний ніж. У курганах заможних простих скіфів чоловічі поховання супроводжуються значним військовим спорядженням; разом з небіжчиком ховали одного або двох забитих коней. Поховання добре озброєного скіфського воїна відкрито у 1967 р. О. Г. Шапошніковой в кургані поблизу с. Новорозанівка Миколаївської області. На голові небіжчика був шолом. Сам він лежав на розстелених на дні могили панцирі та штанях, набраних з дрібних залізних лусок. Поряд знайдено бронзовий пояс з мечем і горитом з 200 наконечниками стріл. Ліворуч від воїна виявлено два списи, праворуч — кістки коня від жертовної їжі і залізний ніж.
|
|
|
Царські кургани зосереджені у південній степовій зоні України. Одним з найдавніших поховань скіфської знаті (VI ст. до н.е.) є Литий (Мельгуновський) курган в Кіровоградській області. Разом з похованням одного зі скіфських племінних вождів тут було виявлено залізний меч у золотих піхвах, прикрашених зображеннями крилатих левів, які стріляють з лука, і крилатих биків з людськими обличчями. Знайдено також золоту діадему, золоті бляшки — нашивки у вигляді орлів, срібні прикраси. Ці речі та їх орнаментику вчені пов’язують з впливом на скіфів VI ст. до н.е. Ассирії та Вавилонії. Скіфський курган Солоха в Запорізькій області. Під курганним насипом 18 м заввишки було виявлено два поховання: центральне, пограбоване ще в давнину, і бічне, яке збереглося. У бічній катакомбі разом з царем був похований насильно умертвлений слуга. Трохи далі знайдено могилу п’яти коней з конюхом. Навколо царського поховання було виявлено зброю, посуд, золоті і срібні побутові предмети, серед них — золоту чашу і три бронзових котли з їжею. Біля голови лежали бронзовий шолом і золотий гребінь. Курган Чортомлик, розташований біля м. Нікополя, є одним з найбільших скіфських курганів. Досліджений у 1862-1863 pp. І. Є. Забєліним. Під насипом відкрито поховальні споруди — центральну та бічну катакомби. Головною гробницею було південно-західне підземелля. У ньому виявлено поховання царя. У північно-західному підземеллі відкрито поховання цариці. На захід від вхідної ями до катакомби виявлено три ями з кістяками 11 коней, які мали вуздечки та сідла з золотими і срібними прикрасами. Курган Куль-Оба розташований біля м. Керч, досліджений у 1831 р. П. Дюбрюксом. Насип кургану висотою 10 м, споруджений з плитняку. У східній частині склепу стояв дерев’яний саркофаг, в якому виявлено кістяк чоловіка. На черепі збереглися залишки головного убору з золотими віночком і конусом на завершенні. На шиї була золота гривна з кінцями у вигляді скульптурних зображень скіфів-вершників, на руках — п’ять золотих браслетів. Біля західної стінки саркофага лежав жіночий кістяк. Поховання супроводжували дві золоті підвіски з зображенням голови статуї Афіни з Парфенона, а також дві золоті сережки. У склепі біля східної стіни виявлено поховання слуги, а в південно-західному кутку — шолом і кістки коня. Курган Товста Могила на околиці м. Орджонікідзе був досліджений у 1971 р. Б. М. Мозолевським. Насип кургану мав висоту 8,6 м. Він був оточений ровом, заповненим уламками амфор та кістками тварин. Тут відкрито викладений уламками амфор майданчик для тризни. Під насипом було дві могили — центральна і бічна. На схід від центральної гробниці знайдено дві могили з кістяками шести коней. Знайдено бронзові світильник і лутерій, велику амфору, три сагайдачних набори, золоті оздоби нагайки, меч з обкладеним золотом руків’ям і піхвами та унікальну золоту пектораль із зображеннями сцен зі скіфського побуту. Мелітопольський курган був досліджений в 1954 р. О. І. Тереножкіним. Курган Гайманова Могила поблизу с. Балки Запорізької області був досліджений у 1969-1970 pp. В. І. Бідзілею.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 849; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!